Рішення № 87644955, 18.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Одеса Справа №420/6608/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправною відмову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (правонаступником якого є відповідач) у переведенні пенсії з виду на вид, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років та скасувати рішення №850225 «про відмову у переведенні пенсії з виду на вид» від 12.04.2019 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи з 30.06.1993 року по 13.10.2004 року на посаді докера-механізатора на Підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс - Україна»; зобов`язання головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27.03.2019 року він звернувся до Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) із заявою щодо переведення на пенсію за вислугу років, надавши всі необхідні документи для переведення на відповідну пенсію. Однак рішенням відповідача від 12.04.2019 року №850225 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на вказану пенсію на підставі того, що позивачем не надано пільгової довідки про підтвердження спеціального стажу за період з 30.06.1993 року по 13.10.2004 рік на Підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс - Україна».

Таким чином його спеціального стажу (12 років та 5 місяців) на посадах докера-механізатора не достатньо для переведення на пенсію за вислугу років.

Не погодившись із зазначеними діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні та який мотивований тим, що Постановою Правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 року, затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Згідно пп. 2 п. 11 Порядку № 18-1, документом який підтверджує факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації є витяг з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У тих випадках коли підприємство, установа чи організація ліквідовано до 01.07.2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань надаються архівні довідки.

До спеціального стажу роботи відповідачем не враховано період роботи з 30.06.1993 по 13.10.2004 року на підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна», у зв`язку з ненаданням пільгової довідки про підтвердження спеціального стажу позивачем.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалами суду від 27.11.2019 та 16.12.2019 року позивачу продовжувався строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши адміністративний позов позивача та відзив Головного управління ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером який перебуває на обліку у Головному управлінню Пенсійного фонду в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності у зв`язку з ІІ групою загального захворювання з 02.09.2019 року по 02.09.2021 рік (а.с.11, 13).

27.03.2019 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років у відповідності до п.2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 (зі змінами №2148) та п. «г» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами №213) (а.с.137).

До заяви позивачем були надані наступні документи: трудова книжка від 18.09.1984 року НОМЕР_1 ; довідка про заробітну плату від 04.03.2019 року 549-П-11.1-21; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.03.2019 року №8, від 28.02.2019 року №02-7/97, від 05.03.2019 року 547-П-11.1-21 (а.с.138, 140-147, 150, 168).

Однак рішенням Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі №850225 від 12.04.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у переведенні пенсії з виду на вид, а саме на вислугу років, у зв`язку з недостатністю спеціального стажу для такого переведення у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так в у вказаному рішення зазначено, що до спеціального стажу роботи не враховано період роботи з 30.06.1993 року по 13.10.2004 року на Підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна», у зв`язку з ненаданням позивачем пільгової довідки про підтвердження спеціального стажу роботи (а.с.31).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення).

Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( Закон № 1058-IV) збережено право на пенсію за вислугу років особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (11.10.2017 р.) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення права за вислугу років, передбачений ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).

Відповідно до пункту «г» ст. 55 Закону № 1788 , право на пенсію за вислугу років мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Особи передбачені пунктом «г» ст. 55 Закону № 1788, після досягнення віку, встановленого цим пунктом Закону, та які станом на 11.10.2017 мають страхового стажу чоловіки:

- 30 років, стажу роботи за спеціальністю - не менше 20 років;

- З 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 27 років 6 місяців, 20 років спеціального стажу.

Таким чином, право на пенсію за вислугу років, після досягнення віку, встановленого пунктом «г» ст.55 Закону №1788 визначається на 11.10.2017 року і після цієї дати не зараховується до спеціального стажу.

Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника (далі - Порядок №18-1).

Дія Порядку №18-1 поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п. 2 Порядку №18-1).

Згідно з Порядком №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці (п. 4 Порядку №18-1).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів праці та соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття рішення направляють його до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.

Пунктом 3 постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2016 р. №18-1 також визначено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Згідно із пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637.

Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, наявність уточнюючої довідки для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці не є необхідною, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п. п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

Згідно з п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.

Таким чином, як випливає зі змісту ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.п. 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а інші документи, видані за місцем роботи, навчання архівними установами, використовуються для підтвердження стажу роботи лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Тобто такі документи виконують допоміжну, субсидіарну функцію.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Зазначені положення також законодавчо закріплені статтею 48 Кодексу законів про працю України.

З рішення відповідача №850225 від 12.04.2019 року вбачається, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 склав 28 років 8 місяців з яких 12 років 5 місяців спеціальний стаж на посаді докера-механізатора (а.с.14).

Як встановлено судом, згідно даних трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.17-19), ОСОБА_1 :

з 19.09.1984 по 29.06.1993 року працював учнем докера-механізатора 2-го району (8 років, 9 місяців, 11 днів);

з 30.06.1993 по 13.10.2004 року працював на Підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна» докером-механізатором (11 років, 3 місяці, 14 днів);

з 14.10.2004 по 18.04.2011 року працював докером-механізатором 1 класу на підприємстві «Новотех-Термінал» (6 років, 6 місяців, 5 дні).

На підставі вищенаведеного, судом встановлено, що спеціальний стаж за період праці позивача в Підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна» на посаді докера-механізатора становить 11 років, 3 місяці, 14 днів.

Записи у трудовій книжці ОСОБА_1 виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.

Також як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, позивачем на підтвердження роботи докером-механізатором на Підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна» в спірний період з 30.06.1993 по 13.10.2004 року відповідачу надавались:

- архівна довідка Департаменту архівної справи діловодства від 29.08.2014 року №1858-П-11.1-21 згідно якої вбачається заробітна плата позивача за час його роботи на підприємстві;

- архівна довідка Департаменту архівної справи діловодства від 05.03.2019 року №547-П-11.1-21 згідної якої вказано дату прийняття та звільнення позивача, додатками до якої є копія наказу від 29.06.1993 №16/л (яким прийнято на роботу позивача) та наказу від 13.10.2004 року 270-К (яким звільнено з роботи позивача) на підприємстві;

- архівна довідка Департаменту архівної справи діловодства від 04.03.2019 року №549-П-11.1-21 згідно якої вбачається заробітна плата позивача за час його роботи на підприємстві;

Тобто, за записами в трудовій книжці та наданими до суду доказами, можна стверджувати, що позивач працював за професією, яка дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "г" статті 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

Відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "г" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідачем не взято в повній мірі до уваги дані, які містяться в трудові книжці позивача та, яка разом з іншими документами надавалася із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років.

Крім того суд звертає увагу на розбіжності які вбачаються з рішення №850225 про відмову у переведенні пенсії з виду на вид від 12.04.2019 року яким зазначено, що спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 12 років 5 місяців на посадах докера-механізатора (з врахуванням того, що період з 30.06.1993 по 13.10.2004 року, а саме 11 років, 3 місяці, 14 днів не враховується).

Водночас відповідно до трудової книги БТ НОМЕР_2 , спеціальний стаж позивача на посаді докера-механіка становить з 19.09.1984 по 29.06.1993 року (8 років, 9 місяців, 11 днів) та з 14.10.2004 по 18.04.2011 року (6 років, 6 місяців, 5 дні), що в своєї сумі становить 15 років 3 місяці 16 днів, проте жодних пояснень стосовно наведених обставин відповідачем не надано.

Також суд відхиляє посилання представника відповідача у відзиві на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про державну реєстрацію припинення Підприємства з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна», а отже позивач у відповідності до пп.2 п.11 Порядку 18-1 мав би надати документ, який підтверджує факт припинення такого підприємства, оскільки як вбачається з оскаржуваного рішення №850225 від 12.04.2019 року такі обставини не було покладено в основу прийнятого рішення та не слугували підставою для його прийняття.

Враховуючи наведене та докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду в м. Одесі (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Одеській області) не було підстав для відмови у переведенні позивачу пенсії з виду на вид з підстав вказаних в оскаржуваному рішенні №850225 про відмову у переведенні пенсії з виду на вид від 12.04.2019 року, а тому відповідно таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправною відмову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (правонаступником якого є відповідач) у переведенні пенсії з виду на вид, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.

Скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №850225 про відмову у переведенні пенсії з виду на вид від 12.04.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) період роботи з 30.06.1993 року по 13.10.2004 року на посаді докера-механізатора на Підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.