Ухвала суду № 87644659, 17.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1133/20

УХВАЛА

17 лютого 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства культури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – релігійна організація «Київська Митрополія Української Православної Церкви» про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії про припинення релігійної організації, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Міністерства культури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – релігійна організація «Київська Митрополія Української Православної Церкви», в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію про припинення Релігійної організації «Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату», код ЄДРПОУ 22894788.

В обґрунтування позовної заяви, ОСОБА_1 зазначає, що у результаті огляду Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач дізнався, що Міністерством культури України, всупереч наявного рішення засновника – ОСОБА_2 про відміну стану припинення релігійної організації «Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату» від 20 червня 2019 року, діяльність релігійного центру церкви позивача – припинена. Внесення запису відповідачем про припинення, позивач заявляє таким, що порушує його право на свободу совісті, незаконним, прямо забороненим нормами права з посиланням на абз.3 п.11 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань».

Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи вважає, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

У розумінні цієї ж статті адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ, а адміністративним судочинством визнається діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

В свою чергу, за приписами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію про припинення Релігійної організації «Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної організації. За змістом позовної заяви, вимоги позивача про визнання протиправним реєстраційних дій про припинення Релігійної організації подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійного об`єднання – Української Православної Церкви Київського Патріархату, релігійним центром якого є релігійна організація «Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату».

При цьому суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року №987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон №987-XII).

За змістом статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру та діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

За правилами, встановленими частинами першою та п`ятою статті 16 Закону №987-ХІІ, діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Отже, чинним законодавством встановлено юрисдикційну належність спорів, які виникають у зв`язку з оскарженням рішень, дій, чи бездіяльності уповноваженого органу, пов`язаних з припиненням релігійної організації.

Суд вважає, що оскільки спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення про припинення релігійної організації та питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, слід визначати відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону №987-ХІІ.

Водночас законодавець відніс спори, пов`язані з реєстрацією статутів релігійних організацій та припиненням їх діяльності, до цивільної юрисдикції (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15, частина п`ята статті 15, частина п`ята статті 16 Закону №987-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 року по справі №809/1025/17.

Враховуючи викладене, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – релігійна організація «Київська Митрополія Української Православної Церкви» про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії про припинення релігійної організації слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 4, 19, п.1 ч.1 ст.170, ст.256 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – релігійна організація «Київська Митрополія Української Православної Церкви» про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії про припинення релігійної організації – відмовити.

Роз`яснити позивачу про право на звернення до суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов