Рішення № 87644316, 10.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.007144

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Юхман Я.В.,

представника відповідачів Гавриляка Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області, із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1330257/22345998 від 14.11.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 23.09.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1330262/22345998 від 14.11.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 25.09.2019 року;

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати ТзОВ «Дельтабуд» податкові накладні №3 від 23.09.2019 року, №5 від 25.09.2019 року, вказавши строк їх реєстрації 29.10.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач направив на реєстрацію податкові накладні №3 від 23.09.2019 року, №5 від 25.09.2019 року. Відповідно до квитанцій від 29.10.2019 року, документи прийняті, але зупинена реєстрація податкових накладних. Позивач наголошує, що при складенні податкових накладних дотримався усіх вимог положень статей 187 та 201 ПК України. На виконання п.п.201.16.2 п.201.16 ст. 201 ПК України позивач направив до органу ДПС письмові пояснення з додатками, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій із контрагентом. Однак, рішеннями комісії ГУ ДПС у Львівській області №1330257/22345998, №1330262/22345998 від 14.11.2019 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №3, №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Ухвалою судді від 02.01.2020 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача 2 подав до суду 20.01.2020 року відзив на позовну заяву.

24.01.2020 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

27.01.2020 року представник відповідачів подав до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року було закрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив суд позов задоволити.

Позиція відповідачів викладена у відзивах на позовну заяву. Представник відповідачів у відзиві наголосив, що оскаржувані рішення були прийняті комісією ГУ ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування правомірно, оскільки надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття комісією ГУ ДПС у Львівській області рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Представник вважає, що ПН/РК №3 від 23.09.2019 року, №5 від 25.09.2019 року відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

В судовому засіданні представник відповідачів проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» є юридичною особою; основні види діяльності за КВЕД: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Так, 20.09.2019 року між ЛКП «Ратуша-сервіс» (замовник) та ТзОВ «Дельтабуд» (підрядник) було укладено договір про виконання робіт №17/09. Відповідно до умов цього договору (п.1.1), замовник доручає, а підрядник, на свій ризик, в межах договірної ціни приймає на себе зобов`язання, власними або залученими силами, виконувати роботи з ДК 021:2015:45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (виконання робіт з ремонту частини приміщень за індексом 82-83, м.Львів, пл.Ринок,1) в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах затвердженої проектно-кошторисної документації, та узгодженої ціни робіт, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог техніки безпеки і охорони праці.

Ціна договору визначена на підставі договірної ціни, яка є невід`ємною частиною договору (п.2.1 договору про виконання робіт).

Згідно п.2.2 цього договору, ціна за договором складає 6950000,00 грн., у т.ч.ПДВ.

Оплата за цим договором здійснюється, шляхом безготівкового перерахунку замовником підряднику платіжним дорученням на поточний рахунок у національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт підрядником на підставі актів виконаних робіт (п.3.1).

Окрім того, як вбачається із змісту договору, сторони у п.4.3 такого обумовили, що строк виконання робіт встановлюється, згідно з календарним планом: початок робіт - 20.09.2019 року; закінчення робіт - 30.12.2019 року.

За змістом Договірної ціни на будівництво ДК 021:2015:45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (виконання робіт з ремонту частини приміщень за індексом 82-83, м.Львів, пл.Ринок,1), що здійснюється в 2019 році вартість робіт складає 6950000,00 грн., у т.ч.ПДВ.

На виконання умов договору про виконання робіт №17/09 від 20.09.2019 року ЛКП «Ратуша-сервіс» 25.09.2019 року на користь ТзОВ «Дельтабуд» перерахувало грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №1751 від 23.09.2019 року на суму 2084153,64 грн. та №1759 від 25.09.2019 року на суму 415846,36 грн.

В результаті господарської операції, що виникла на підставі зазначеного договору, та отримання від замовника коштів, ТзОВ «Дельтабуд» 23.09.2019 року було сформовано податкові накладні із зазначенням опису (номенклатури) товарів/послуг продавця - «ремонтні роботи частини приміщень за індексом 82-83 м.Львів, пл.Ринок,1» №3 в загальній сумі коштів з ПДВ - 2084153,64 грн., №5 в загальній сумі коштів з ПДВ - 415846,36 грн. та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно квитанції від 29.10.2019 року податкову накладну №3 прийнято, але реєстрація зупинена. Підставою зазначено: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 23.09.2019 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно квитанції від 29.10.2019 року податкову накладну №5 прийнято, але реєстрація зупинена. Підставою зазначено: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 25.09.2019 року №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У свою чергу, позивачем 11.11.2019 року було надіслано повідомлення по кожній зупиненій накладній з поясненнями та документи, відповідно до вичерпного переліку документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зазначених в п.п.14, 15 постанови КМ України №117 від 21.02.2018 року «Про затвердження порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Як стверджується матеріалами справи, до податкової накладної №3 від 23.09.2019 року позивачем було додано: копію платіжного доручення №1751 від 23.09.2019 року, копію квитанції від 29.10.2019 року, копію договору №17/09 від 20.09.2019 року, копію квитанції від 29.10.2019 року про зупинення реєстрації; до податкової накладної №5 від 25.09.2019 року позивачем було додано: копію Договірної ціни ДК 021:2015:45450000-6, копію календарного плану ДК 021:2015:45450000-6, копію договору №17/09 від 20.09.2019 року, копію платіжного доручення №1759 від 25.09.2019 року, копію квитанції від 29.10.2019 року.

Рішенням комісії ГУ ДПС у Львівській області від 14.11.2019 року №1330257/22345998, в реєстрації податкової накладної №3 від 23.09.2019 року в ЄРПН позивачу було відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, та запропоновано оскаржити дане Рішення в адміністративному або судовому порядку.

Рішенням комісії ГУ ДПС у Львівській області від 14.11.2019 року №1330262/22345998 в реєстрації податкової накладної №5 від 25.09.2019 року в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Як з`ясовано судом, прийняті комісією рішення платник податків в адміністративному порядку до комісії центрального рівня не оскаржував.

Позивач вважає рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за своїм характером протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складення податкової накладної) встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 201.2).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відповідно до вимог п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно з вимогами п.4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі по тексту - Порядок №177), у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

За нормою п.5 Порядку №177, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з вимогами п.п.6 та 7 Порядку №177, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Суд зазначає, що вимоги п.п.6 та 7 Порядку №177 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено (як зазначено в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної) через те, що податкова накладна відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Таким чином, зупиняючи реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем 2 застосовано формулювання, яке п.п.6 та 7 Порядку не передбачено.

Вказане свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством.

Згідно з вимогами п.10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

У Листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку», зокрема, зазначено: 1.Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м.Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1-1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з п.1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у п.п.1.1 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у п.1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

В даному ж випадку, відповідачами не було надано: протоколу засідання Комісії або переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п.п.1.6 п.1 Критеріїв; матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку; іншої інформації, що розглядається Комісією, яка, відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, обов`язково додається до протоколу засідання Комісій.

Крім того, в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено за якою саме підставою позивача із указаних в п.п.1.6 п.1 Критеріїв віднесено до ризикових платників.

Отже, таке формулювання не є коректним, оскільки відповідність критеріям ризиковості платника податку може стосуватися платника податку, а податкова накладна може відповідати критеріям ризиковості здійснення операції.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 2 квітня 2019 року в справі №822/1878/18.

Суд вважає за доцільне зауважити, що лист ДФС від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18, на який посилається відповідач, не є загальнообов`язковим документом і жодним чином не впливає на права та обов`язки платників ПДВ (зокрема, не може створювати будь-яких перешкод для реєстрації податкових накладних).

Верховний Суд 02.04.2019 року у справі №822/1878/18 прийняв рішення щодо законності блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18.

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст.117 Конституції України, тобто не є джерелом права, відповідно до ст.7 КАС України.

Відповідно до п.12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 14 Порядку №117, визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з п.п.15-16 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п.18 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Пунктом 22 Порядку №117, визначено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Згідно з п.23 Порядку №117, комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Згідно з п.27 Порядку №117, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно з п.21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з пунктом 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаних рішень, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт критеріїв оцінки без наведення відповідного підпункту є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Позивачем були надані необхідні документи, що пропонувались для надання податковим органом, проте, з рішень про відмову в реєстрації податкових накладних не зрозуміло, чому саме були прийняті рішення про відмову в здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги.

Як уже згадувалося вище, головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Загалом, суд наголошує, що форму рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Отже, законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника, у зв`язку із встановлення його ризиковості за Критеріями, визначеними вищенаведеним листом ДФС, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №821/1173/17.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення від 14.11.2019 року містять лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

У цьому контексті суд вказує, що всі надані позивачем як суду, так і відповідачу 2 первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, а тому підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу реалізованих позивачем послуг підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які за допомогою сервісу «Електронний кабінет платника» були надіслані позивачем податковій службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію податкових накладних.

При цьому, відповідачі в оскаржуваних рішеннях, а також і представник відповідачів під час розгляду справи не навів доводи щодо порушень законодавства при складенні поданих документів.

У рішенні комісії ГУДПС у Львівській області від 11.11.2019 року №1330257/22345998 однією із підстав для відмови у реєстрації податкової накладної також вказано на відсутність розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Однак, суд у спростування цьому зазначає, що позивачем було надано контролюючому органу, разом із необхідними первинними документами, на вимогу останнього, у тому числі і розрахункові документи по господарській операції.

Суд також зауважує, що позивачем складено спірні податкові накладні №3 від 23.09.2019 року на суму 2084153,64 грн. у т.ч. ПДВ, №5 від 25.09.2019 року на суму 415846,36 грн. у т.ч. ПДВ за фактом отримання оплати (надходження коштів), а відтак, витребувані документи щодо придбання товарів, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційний описи) оскаржуваних рішень жодним чином не стосуються господарської операції, на виконання якої складено спірні податкові накладні.

Отже, суд відхиляє доводи контролюючого органу про те, що прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної було неможливо із огляду на ненадання позивачем документів щодо придбання товарів, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційний описи).

Всі первинні документи які підтверджують господарську операцію, за якою складені спірні податкові накладні підприємство надавало контролюючому органу, про що свідчать матеріали справи.

Одночасно, в межах даної спірної ситуації суд звертає особливу увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо «товарності (реальності)» операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість платника податку та ризиковість здійснених операцій, й на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

В цьому випадку, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування ТзОВ «Дельтабуд» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, на переконання суду, сукупність первинних документів, належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо фактичності виконання укладеного між позивачем та ЛКП «Ратуша-сервіс» договору №17/09 від 20.09.2019 року.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 23.09.2019 року та №5 від 25.09.2019 року суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, тому у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства були достатніми для реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Відповідно частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України вчинити дії щодо реєстрації податкових накладних №3 від 23.09.2019 року, №5 від 25.09.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх подання.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в контексті положень ст.201 ПК України та Порядку №117, відзиви на позовну заяву відтворюють законодавчі норми та зміст оскаржуваних рішень і не містить будь-яких аргументів на противагу доводам позивача.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

В силу ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, на підтвердження здійснення правничої допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що у підтвердження здійсненої правничої допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді, тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання юридичних послуг №02/12-19 від 02.12.2019 року, укладеного між замовником ТзОВ «Дельтабуд» та адвокатом Чапляк І.Р., довіреність від 02.12.2019 року на представництво інтересів ТзОВ «Дельтабуд» адвокатом Чапляк І.Р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 09.11.2018 року серії ЛВ №001237 та орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат від 20.12.2019 року.

Як стверджується матеріалами справи, адвокат Чапляк І.Р. участі у судових засіданнях не приймав та клопотань від імені останнього до суду у даній справі подано не було.

При цьому, у судових засіданнях приймав участь адвокат Юхман Я.В., який діє згідно довіреності від 02.12.2019 року на представництво інтересів ТзОВ «Дельтабуд», копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.12.2016 року серії ІФ №001131.

У судовому засіданні судом з`ясовувалося відношення представників сторін до клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Так, адвокат/представник Юхман Я.В. у судовому засіданні просив суд вирішити клопотання про повернення таких витрат під час ухвалення судового рішення у даній справі.

Представник відповідачів висловив свої заперечення на клопотання та просив суд у задоволенні такого відмовити, оскільки у матеріалах справи відсутні докази фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу, а саме - відсутні докази, що підтверджують відображення доходів та витрат від цієї операції.

Суд, вирішуючи таке клопотання, відзначає, що понесення витрат на правову допомогу не підтверджено ані актом виконаних робіт, ані розрахунком погодинної вартості наданої правової допомоги, не надано також представником/адвокатом остаточного розрахунку судових витрат у даній справі. Також, вартість таких послуг не зазначена у договорі про надання юридичних послуг від 02.12.2019 року №02/12-19.

Більше того, як позивачем, так і представниками позивача/адвокатами Чапляк І.Р. та Юхман Я.В. не надано до суду доказів сплати Товариством коштів у розмірі 8500,00 грн. (що попередньо заявлені до стягнення) за надання професійної правничої допомоги.

Таким чином, суд вважає, що позивачем/представниками позивача не підтверджено належними і допустимими доказами понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, що розглядається, а тому попередньо заявлена до стягнення сума витрат на професійну правову допомогу стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача не підлягає.

Щодо судового збору, то такий, у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1330257/22345998 від 14.11.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 23.09.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1330262/22345998 від 14.11.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 25.09.2019 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» податкові накладні №3 від 23.09.2019 року, №5 від 25.09.2019 року, вказавши строк їх реєстрації 29.10.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039; м.Львів, вул.Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (код ЄДРПОУ 22345998; м.Львів, вул.Стрийська, 48) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; м.Київ, Львівська площа, 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабуд» (код ЄДРПОУ 22345998; м.Львів, вул.Стрийська, 48) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2020 року.