Рішення № 87643946, 10.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року № 320/6741/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Лубянській Д.С.,

за участі:

представника позивача - Сластьони А.О.,

представника відповідача - Петровської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення від 30.08.2019 №UA125000/2019/000521/2 та №UA125000/2019/000522/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митними деклараціями від 30.08.2019 №UA125220/2019/712377 та №UA125220/2019/712378, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Стверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей.

Проте, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Позивач пояснив, що не погодився із рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

Ухвалою суду від 11.12.2019 відкрито прощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 16.01.2020 здійснено процесуальну заміну відповідача на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

У судове засідання, призначене на 10.02.2020, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.08.2016, номер запису 10671020000024685 за адресою: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як убачається з матеріалів справи, 01.04.2019 між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та AIMON GROUP LIMITED (Китай) укладено контракт №2000 за яким передбачене постачатися посуду кухонний з кераміки (т. 1 а.с.39-48).

З метою митного оформлення товару, представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подав до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA12220/2019/712377 від 29.08.2019.

До вищевказаної митної декларації були додані такі документи:

- пакувальний лист (0271);

- інвойс (0380);

- коносамент (0705);

- міжнародна автомобільна накладна (СМН) (0730);

- сертифікат про походження товару (0861);

- рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД (1503);

- картка відмови у прийняті, митної декларації (1703);

- страховий поліс (3530);

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100);

- некласифікований внутрішній договір (4200);

- договір про перевезення (4301).

Під час митного оформлення Київською митницею ДФС було направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

- оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант листом вих. № 1531 від 30.08.2019 надав такі документи: прайс-лист; комерційна пропозиція; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; лист про комерційну таємницю; рахунок; платіжне доручення на оплату товару та виписка; акт виконаних робіт по договору перевезення

Незважаючи на подані документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 30.08.2019 №UA125000/2019/000521/2. Митна вартість товарів була визначена за резервним методом та збільшена, що призвело до переплати ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» митного збору та ПДВ на загальну суму 431 990,47 грн (т.1 а.с. 19).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125220/2019/712498 від 02.19.2019. Митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію відповідно до ст.55 МК України.

Також, з метою митного оформлення товару, представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подав до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA125220/2019/712378 від 29.08.2019.

До вищевказаної митної декларації були додані такі документи:

- пакувальний лист (0271);

- інвойс (0380);

- коносамент (0705);

- міжнapoднa автомобільна накладна (CMR) (0730);

- сертифікат про походження товару (0861);

- рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД (1503);

- картка відмови у прийнятті митної декларації (1703);

- страховий поліс (3530);

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100);

- договір про перевезення (4301).

Під час митного оформлення Київською митницею ДФС було направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

- оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих. № 1532 від 30.08.2019 надав такі документи: прайс-лист; комерційна пропозиція; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; платіжне доручення на оплату товару та виписка; акт виконаних робіт по договору перевезення; платіжне доручення на оплату послуг перевезення; договір про надання послуг на митному складі; договір страхування;

Незважаючи на подані необхідні документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA125000/2019/000522/2 від 30.08.2019. Митна вартість товарів була визначена за резервним методом та збільшена, що призвело до переплати ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» митного збору та ПДВ на загальну суму 153 1 64,49 грн (т.1 а.с. 82).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125220/2019/712435 від 30.08.2019. Митний орган прийняв рішення про випуск товару лід фінансову гарантію відповідно до ст.55 МК України.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару від 30.08.2019 №UA125000/2019/000521/2 та №UA125000/2019/000522/2, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У силу приписів частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як засовується з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що документи, надані декларантом, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та проаналізувавши встановлені обставини справи, не погоджується із таким висновком митного органу, з огляду на наступне.

Так, у спірному рішенні про коригування митної вартості товару митними органом висловлено зауваження до експертних висновків.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 №2658-ІІІ, рецензування звіту про оцінку майна (ата оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оціни майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суддів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснити рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, митний орган, маючи сумнів щодо змісту наданого позивачем висновку, мав право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати указаний висновок.

Аналогічну позицію викладено у постанові Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013 у справі №К/800/13605/13.

Втім, зі спірного рішення убачається, що митним органом не надано належної оцінки поданому експертному висновку та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Стосовно доводів відповідача щодо не підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

Митний орган посилається на той факт, що однією з підстав прийняття спірних рішень про коригування митної вартості є той факт, що ТОВ "Сільпо-Фуд" не було підтверджено витрати на транспортування.

Однак, суд не погоджується із такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов`язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи не виключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи.

Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 11.11.2014 по справі №826/18223/13-а та від 16.12.2014 по справі №826/8398/14.

Як підтверджується матеріалами справи, а також самостійно стверджено митним органом, ТОВ "Сільпо-Фуд" разом з митними деклараціями до митного оформлення було подано: довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг та транспортний договір.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Відносно зауважень відповідача до поданих до митного оформлення прайс-листів, суд зазначає наступне.

Так, відповідач посилається на те, що однією з підстав прийняття рішень про коригування митної вартості є той факт, що ТОВ "Сільпо-Фуд" під час митного оформлення було надано прайс-лист не від виробника товару.

З цього приводу суд зазначає, що пунктом 6 частини 3 статті 53 МК України прайс-лист визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати тільки у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, прайс-лист не передбачений в зазначеній нормі, а тому відсутність прайс-листа від виробника товару не є розбіжностями в документах, тим паче розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості.

Тобто, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 у аналогічній справі, де зазначив, що "Доводи контролюючого органу про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини також не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості".

Щодо посилання відповідача на не підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на страхування товару, суд зазначає наступне.

Під час митного оформлення ТОВ "Сільпо-Фуд" для підтвердження витрат на страхування вантажу надано митному органу договір страхування та страховий поліс.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Так, положеннями п.4.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 № №101049808 (далі - Договір страхування) страховий тариф - це відсоткова ставка, яку Сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись.

Згідно із п.18.8 Договору страхання страховий тариф - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми.

Положеннями абз. 2 ст. 10 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Відповідно до абз. 1 ст. 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Пунктом 4.1. Договору страхування визначено, що страхова премія - це плата за страхування, яку Страхувальник (ТОВ "Сільпо-Фуд") оплачує Страховику (ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна") у порядку передбаченому цим Договором.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та договору страхування, страховий тариф - це відсоткова ставка від страхової суми, яка визначається Сторонами самостійно для кожної партії товару окремо.

У страхових сертифікатах, які були надані під час митного оформлення для підтвердження витрат на страхування, сторони погодили, що страховий тариф складає 0,0800%.

Таким чином, сума страхової премії, що підлягає сплаті Страхувальнику, розраховується за формулою Страхова премія (грн.) = Страхова сума (грн.)*Страховий тариф (%).

Такої ж думки, щодо страхової суми та страхового тарифу, дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 11.11.2019 у справі №810/1819/16, в якій зазначено, що "При цьому, як зазначили в своїх рішеннях суди, страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою, в той же час розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження декларантом митної вартості товару.

Отже, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід`ємною складовою Генерального договору.".

Водночас, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.

У контексті посилання відповідача на відсутність відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар, суд вертає увагу, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару, предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови термінів оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплату товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, суд зазначає, що платіжне доручення є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов Контракту, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до вантажної митної декларації. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у праві № 826/13142/13-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги відповідача, зазначені у рішенні про коригування митної вартості щодо неподання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення, є необґрунтованими.

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 01.10.2013 по справі 21-354а13 "про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів". У зв`язку з чим, на час розгляду документів митницею не доведено обґрунтований сумнів у тому, що сплачені гроші за наданими платіжними документами не стосуються оцінюваного товару.

Таким чином, суд дійшов висновку , що надані позивачем до відповідача документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, а Відповідач - заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у сумі 8507,33 грн, що підтверджується платіжним доручення №5590213 від 05.12.2019 (а.с.8).

У зв`язку з цим, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 8507,33 грн за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30.08.2019 №UA125000/2019/000521/2 та №UA125000/2019/000522/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (код ЄДРПОУ 40720198) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судові витрати у розмірі 8507 (вісім тисяч п`ятсот сім) грн 33 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 17 лютого 2020 р.