Ухвала суду № 87643914, 18.02.2020, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/813/19

Провадження № 1-кп/935/90/20

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2020 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Рибнікової М.М.

при секретарі Бондаренко Н.С.

з участю прокурора Сенька В.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Василевської О.А., Кириченко О.А.

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві у режимі відео конференції судове засідання кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2 ст.ст.185,289 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Коростишівського районного суду перебуває зазначене кримінальне провадження .

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується 20.02.2020. Зазначив, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати на даний час: обвинувачені вчинили умисний тяжкий злочин групою осіб, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, ОСОБА_1 також вчинив умисний злочин проти власності, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, раніше неодноразово судимі, непрацюючі, міцних соціальних зв`язків не мають, у разі обрання обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу існують обґрунтовані ризики переховування їх від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Василевська О.А. не заперечували проти заявленого прокурором клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти клопотання прокурора.

Захисник – адвокат Кириченко О.А. заперечувала проти заявленого прокурором клопотання, вважає, що підстави, передбачені ст.177 КПК України, відсутні, просила обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема, домашній арешт.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та захисників, вивчивши матеріали клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Судом враховуються положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Єчюс проти Литви», справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи інший справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. У своєму рішенні у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (п.36) Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 альтернативних запобіжних заходів, враховуючи тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення, яке інкримінуються останнім, що полягає у позбавленні волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна, їх можливість переховуватись від суду, не працюють, можливість вчинення незаконного впливу на свідків та потерпілих, враховуючи, що судове слідство тільки розпочато, учасники судового провадження не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, а також дані про обвинувачених, які раніше неодноразово судимі за вчинення злочинів проти власності, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 іншого /альтернативного/ запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід може на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.

Відомостями щодо незадовільного стану здоров`я та обґрунтованої неможливості подальшого тримання обвинувачених під вартою суд не володіє.

Отже, суд дійшов висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, тому зазначене в цілому, а також з огляду на положення ст.183 КПК України, виправдовує застосування до обвинувачених виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вимогами ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про триманння під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 197КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 17.04.2020 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 17.04.2020 включно.

Ухвала у частині продовження обвинуваченим строку тримання під вартою може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя М.М.Рибнікова