Рішення № 87643622, 17.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року справа №320/5135/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації , у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо неоформлення та ненаправлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було відмовлено йому в оформленні та направленні до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації подання про надання статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, у зв`язку з тим, що надані позивачем документи не підтверджують факт його проживання, навчання та роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року.

Позивач вважає дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо відмови в оформленні та направленні подання протиправними, оскільки факт його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю був встановлений Київською обласною державною адміністрацією під час видачі йому 04.03.1997 посвідчення особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 категорії 4.

Крім того, позивач зазначив, що він має статус особи з інвалідністю ІІ групи, причиною якої є захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в наданій позивачем довідці Кагарлицької міської ради №9918 від 30.07.2019 вказано лише про те, що позивач з 04.01.1985 по цей час лише зареєстрований в місті Кагарлик Київської області, проте інформація про проживання позивача у вказаному місті у відповідний період відсутня.

Відповідач також зауважив, що із записів з трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 з 06.02.1989 по 01.03.1990 працював в ССК "Моноліт" смт. Ржищів, з02.03.1990 по 21.02.1991 - БК "Авангард" м. Обухів та з 12.04.1991 по 20.03.1993 - МП "Гарант" м. Обухів, проте смт. Ржиців та м. Обухів не належать до території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для оформлення дублікату довідки Додаток 7, яка слугувала підставою для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, та відповідно, відсутні підстави для оформлення подання до Київської обласної адміністрації для встановлення ОСОБА_1 статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчать паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кагарлицьким РВГУ МВС України в Київській області 26.07.1996 (а.с.7-8).

04.03.1994 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина. як постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 (категорії 4) (а.с.15).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 09.11.2015 №5122 позивачу встановлено основний діагноз: рак с/а відділу прямої кишки, ст.ІІ, ТЗN0Ь0, кл.гр.ІІІ. Висновок: захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.14).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної комісії серії АВ №0512987 від 23.03.2016 позивачу з 18.03.2016 довічно встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.15).

Судом встановлено, що позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації із заявою про надання ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, за результатом розгляду якої Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації листом від 06.08.2019 №597 повідомило позивачу, що згідно поданих позивачем документів, а саме: довідки Кагарлицької міської ради №9918 від 30.07.2019, період проживання в місті Кагарлик Київської області підтвердити неможливо, оскільки там вказано, що ОСОБА_1 лише зареєстрований в АДРЕСА_1 з 04.01.1985 по цей час.

Відповідач зазначив, що згідно записів до трудової книжки від 12.08.1975 ОСОБА_1 працював:

- з 26.04.1986 по 02.06.1986 - в Кагарлицькому РОСТ;

- з 05.06.1986 по 08.10.1987 - в ПМК-6 місто Рокитне;

- з 14.10.1987 по 30.12.1988 - в СМУ-4 трест "Білоцерківхімстрой";

- з 06.02.1989 по 01.03.1990 - в ССК "Монолит", смт. Ржищів;

- з 02.03.1990 по 21.02.1991 - в БК "Авангард" м. Обухів;

- з 12.04.1991 по 20.03.1993 - в МП "Гарант" м. Обухів.

Оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 м. Обухів Київської області та смт.Р жищів Київської області не належали до території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повідомив, що відповідно до зазначеної інформації позивач не прожив і не пропрацював на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 роки. Тому, за твердженням відповідача, у нього відсутні підстави для оформлення дублікату довідки Додаток 7, яка є підставою для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, а відповідно і немає підстав для оформлення подання до Київської обласної державної адміністрації для встановлення позивачу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1Б (а.с.10).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Частиною першою статті 65 Закону №796-XII встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 65 Закону №796-ХІІ видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Процедура видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, визначена Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. №551 (далі - Порядок №551, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), та який набрав чинності з 25.07.2018.

Пунктом 2 Порядку №551 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку №551 особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору.

Пунктом 11 Порядку №551 визначено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Отже, документом, на підставі якого здійснюється видача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Як зазначено вище, відповідач, відмовляючи позивачу у оформлені та направленні до Київської обласної державної адміністрації подання про встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, зазначив, про те, що відповідно до поданої довідки Кагарлицької міської ради №9918 від 30.07.2019 період проживання в місті Кагарлик Київської області підтвердити неможливо, оскільки у документів вказано, що ОСОБА_1 лише зареєстрований в АДРЕСА_1 з 04.01.1985 по 30.07.2019, однак докази фактичного проживання на території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відсутні.

Проте, суд ставиться критично до такої позиції відповідача, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.1994 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 (категорії 4).

Згідно з частинам третьою та четвертою статті 15 Закону №796-ХІІ (в редакції, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 від 04.03.1994 (категорії 4)) підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 №44 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 від 04.03.1994 (категорії 4), громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що видача посвідчень встановленого зразка громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться: громадянам, які постійно проживають та працюють у районах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення і віднесені до категорій 3 і 4, - відповідними облвиконкомами за місцем їх проживання на підставі довідок.

Отже, з вищенаведених положень законодавства вбачається, що видача особі посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорії 4 здійснюється на підставі довідки місцевої ради з інформацією про те, який саме період особа проживала та працювала на відповідній території.

Суд звертає увагу на те, що встановлення факту проживання або роботи ОСОБА_2 в зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року було предметом дослідження Київською обласною державною адміністрацією під час вирішення питання щодо встановлення позивачу статусу особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорії 4.

При цьому, видача позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 (категорії 4) від 04.03.1994 свідчить про встановлення Київською обласною державною адміністрацією відповідного факту.

Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 (категорії 4), яке було видано позивачу 04.03.1994, як на момент звернення позивача із відповідною заявою до відповідача, так і на момент розгляду даної справи.

З огляду на те, що посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_3 від 04.03.1994 (категорії 4) є дійсним, суд вважає, що висновки відповідача, викладені у листі від 06.08.2019 №597, щодо непідтвердження позивачем факту свого поживання та роботи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 1 січня 1993 року є помилковими та безпідставними.

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 09.11.2015 №5122 позивачу встановлено основний діагноз: рак с/а відділу прямої кишки, ст.ІІ, ТЗN0Ь0, кл.гр.ІІІ. Висновок: захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної комісії серії АВ №0512987 від 23.03.2016 позивачу з 18.03.2016 довічно встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Отже, позивач з 18.06.2016 має статус особи, яка має інвалідність ІІ групи, причиною якої є захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджують, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, виникнення якої пов`язане із впливом аварії на ЧАЕС, та є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, суд вважає, що позивач має право на набуття статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу в оформленні та направленні до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації подання про встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу в частині визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо неоформлення та ненаправлення подання до Київської обласної державної адміністрації щодо оформлення ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення, суд зазначає таке.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини четвертою статті 65 Закону №796-ХІІ видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу в оформлені та направленні до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації подання про встановлення позивачу статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача оформити та направити відповідне подання для розгляду уповноваженим органом - Київською обласною державною адміністрацією, для вирішення питання про присвоєння ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо неоформлення та ненаправлення подання до Київської обласної державної адміністрації для оформлення ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації оформити та направити відповідне подання для розгляду уповноваженим органом - Київською обласною державною адміністрацією, для вирішення питання про присвоєння ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видачі відповідного посвідчення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.