Рішення № 87643574, 13.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. справа № 809/137/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Кафарського В.В.,

суддів Микитюка Р.В., Скільського І.І.,

за участю секретаря судового засідання Вакун В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування наказу №148 від 02.02.2016 в частині, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2016 публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу №148 від 02.02.2016 в частині пункту 38 Додатку наказу щодо застосування до ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» спеціальної санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі подання Державної фіскальної служби України №270/5/99-99-22-05-02-16 від 13.01.2016, в якому наведена недостовірна інформація Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ №148 від 02.02.2016 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод». Даний наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №148 від 02.02.2016 в частині застосування спеціальної санкції - режим індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (пункт 38 Додатку наказу) прийнято з порушенням статті 37 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність». У зв`язку із цим позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №148 від 02.02.2016 в частині застосування спеціальної санкції - режим індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (пункт 38 Додатку наказу).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №148 від 02.02.2016 в частині застосування спеціальної санкції - режим індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (пункт 38 Додатку наказу).

Згідно постанови Верховного суду від 23.12.2019 касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

02.01.2020 адміністративна справа №809/137/16 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та цього ж дня зареєстрована автоматизованою системою документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 прийнято до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу №809/137/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування наказу №148 від 02.02.2016 в частині та призначено судовий розгляд справи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву та 21.01.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 20.01.2020 за №2432-03/09, згідно якого представник позивача заперечує проти задоволення позову та зазначає, що Мінекономрозвитку, приймаючи оскаржений наказ від 02.02.2016 за №148 в частині застосування спеціальної санкції - режим індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до позивача (пункт 38 наказу), діяло правомірно, в порядку, в межах та у спосіб, передбачений законодавством. Так, подання Державної фіскальної служби України від 13.01.2016 за №270/5/99-99-22-05-02-16 щодо застосування до ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, яке стало підставою для прийняття оскарженого наказу, за формою та змістом відповідало вимогам, передбаченим частиною 3 статті 37 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», у зв`язку з чим у Мінекономіки не було передбачених законодавством підстав для незастосування до ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (т. 3 а.с. 17-28).

Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 27.01.2020 не з`явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

12.02.2020 представник позивача подав суду заяву про закриття провадження у справі на підставі положень пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 в задоволенні заяви представника позивача про закриття провадження у справі №809/137/16 на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства відмовлено.

У судове засідання 13.02.2020 представники позивача та Державної фіскальної служби України не з`явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, від неї надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

На підставі подання Державної фіскальної служби України № 270/5/99-99-22-05-02-16 від 13.01.2016 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ №148 від 02.02.2016 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (т. 1 а.с. 14-15).

Підставою для внесення подання Державною фіскальною службою України слугували акт перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську №4021/09-15-22-05-01/00218271 від 21.10.2015 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері ЗЕД ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» за період з 01.10.2014 по 31.08.2015» та податкове повідомлення-рішення форми «У» №0003762205 від 06.11.2015, складене ДПІ за наслідками перевірки (т. 1 а.с. 17-25, 27).

Нараховуючи суму податкового зобов`язання, ДПІ в податковому повідомленні-рішенні посилається на порушення ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» статей 1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

У висновку акта перевірки відображено порушення ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні імпортних операцій з нерезидентами:

- фірмою ОАО «Атоменергомаш» (юридична адреса: 119017, м. Москва, Велика ординка, 24) по контракту №212/21/2013 від 22.08.2013;

- фірмою ООО «Арматом-М» (юридична адреса: 101000, м. Москва, Кривоколенний переулок, 212) по контракту №02-314 від 09.04.2014.

Позивач подав до відповідача клопотання від 16.02.2016 за №20/06-1818 про скасування спеціальної санкції, яке надійшло на адресу Мінекономрозвитку18.02.2016. В даному клопотанні позивач просить скасувати дію санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування, що застосована до ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» згідно наказу Мінекономрозвитку від 02.02.2016 за №148 (т. 1 а.с. 9-11).

За результатами розгляду даного клопотання відповідач надіслав позивачу лист-відповідь за №4102-13/7402-07 від 16.03.2016 (т. 1 а.с. 81-82), в якому зазначено, що для розгляду питання скасування або тимчасового зупинення дії спеціальної санкції підприємству необхідно додатково надати до Мінекономрозвитку належним чином завірені копії матеріалів про вжиті Підприємством заходи щодо стягнення заборгованостей з ООО «Арматом-М» (Російська Федерація) та ОАО «Атоменергомаш» (Російська Федерація) та довідки з усіх обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Вважаючи такі дії та оскаржений наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 за №959-XII (далі - Закон №959-XII), зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами, а зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до статті 2 цього Закону, суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об`єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об`єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Абзацом 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», вказані санкції застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (на момент виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом частина 3, 4 статті 217 Господарського кодексу України, за порушення суб`єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом.

Отже, санкція, застосована відповідачем у спірних правовідносинах, а саме індивідуальний режим ліцензування, є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В даному випадку порушенням у сфері господарювання мало місце, а саме з матеріалів справи слідує, що виручка за контрактами з ООО «Арматом-М» та ОАО «Атоменергомаш» не була зарахована на валютний рахунок позивача у встановлений строк та у резидента рахувалася у зв`язку з цим прострочена дебіторська заборгованість.

При цьому, жодних доказів про те, що такі порушення були усунуті на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент винесення оскарженого наказу, представником позивача не надано.

Крім того, колегія суддів погоджується із доводами представника відповідача, наведеними у відзиві від 20.01.2020 за №2432-03/09 щодо того, що звернення ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» 16.02.2016 з клопотанням до Мінекономрозвитку свідчить про те, що позивач погоджується з тим, що ним було порушено законодавство України в сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки позивач просить з урахуванням вжитих ним практичних заходів скасувати дію санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Тобто на момент виникнення спірних правовідносин порушення позивачем зовнішньоекономічної діяльності мали місце.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (станом на час виникнення спірних правовідносин), подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності визначає Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених «Про зовнішньоекономічну діяльність»,затверджене Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 за №52. Відповідно до пункту 4.2 вказаного Положення, подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб`єктів ЗЕД повинні містити таку інформацію: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію.

Також у поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

Процедура підготовки Державною податковою адміністрацією подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України, розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Державної податкової адміністрації визначена Порядком взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затверджений на виконання вимог статті 37 Закону №959-XII наказом ДПА України та Міністерства економіки України від 09.112006 за №340/672.

Вказаний Порядок містить аналогічні положення щодо форми та змісту подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб`єктів ЗЕД, визначеного Положенням про застосування спеціальних санкцій.

Відповідно до пункту 4.8 Положення про застосування спеціальних санкцій про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видаються у разі скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії санкцій, застосованих до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що підставою для застосування спеціальних санкцій до суб`єкта ЗЕД є внесення уповноваженим органом до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики обґрунтованого подання за формою та змістом, яке відповідає положенням частини 3 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та прийнятим на виконання неї підзаконних нормативно-правових актів.

Суд зазначає, що подання Державної фіскальної служби України від 13.01.2016 за №270/5/99-99-22-05-02-16 (т. 1 а.с. 83-84) щодо застосування до ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності містило такі дані:

- назва і реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Є. Коновальця, 229, ЄДРПОУ 00218271);

- відомості про зміст порушення: стаття 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;

- назва і реквізити контрагентів: ООО «Арматом-М», Російська Федерація, 101000, г. Москва, Крывоколенный переулок, 12; ОАО «Атомэнергомаш» Російська Федерація, 119017, г. Москва, ул. Большая Ордынка, 24;

- іншу інформацію: код валюти - 643, що згідно з Класифікатором іноземних валют, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 за №34, означає Російські рублі; суму заборгованості - ООО «Арматом-М» - 2 065,00 тис. грошових одиниць; ОАО «Атомэнергомаш» - 19 478, 00 тис. грошових одиниць тощо.

Таким чином, суд погоджується із відповідачем, що подання ДФС від 13.01.2016 за №270/5/99-99-22-05-02-16 містило необхідну інформацію, у зв`язку з чим у відповідача не було передбачених законодавством підстав для незастосування до ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 за №52, індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

При цьому пунктом 4.15 цього Положення передбачено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Згідно з пунктом 4.17 зазначеного Положення, дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Однак, як уже встановлено судом, позивачем не було усунуто порушень, які призвели до винесення оскарженого наказу, та такі не були надані суду.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що на момент прийняття оскарженого наказу останній був прийнятий на підставах, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до порядку, визначеного Положенням про порядок застосування до об`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим наказом Мінекономіки від 17.04.2000 за №52, та з урахуванням вимог Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого спільним наказом Мінекономіки та ДПА від 09.11.2006 за №340/672.

Окрім того, посилання позивача на постанову Івано-Франківського міського суду від 22.01.2016 у справі № 344/16849/15-п, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 162-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно заступника голови правління Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в постанові у справі про адміністративний проступок щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. В даному випадку предметом розгляду є дії відповідача щодо винесення оскарженого наказу стосовно ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод», а не окремого його працівника, зокрема, заступника голови правління ОСОБА_1.

Як наслідок, колегія суддів відзначає, що не можна вважати обов`язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої є ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється органами доходів і зборів.

Такого висновку дійшов також і Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у даній справі №809/137/16.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як слідує із матеріалів справи, на спростування правової позиції відповідача, позивачем не надано жодних аргументів, які б були підтвердженими належними та допустимими доказами, в свою чергу, відповідач довів, що діяв у межах наданих повноважень та з урахуванням фактичних обставин справи та, як наслідок, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» (вул. Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 00218271) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м. Київ-53, код ЄДРПОУ 39292197), про визнання протиправним та скасування наказу №148 від 02.02.2016 в частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя: Кафарський В.В.

Судді: Микитюк Р.В.

Скільський І.І.

Рішення складене в повному обсязі 18.02.2020