Рішення № 87643298, 03.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 лютого 2020 року о/об 16 год. 23 хв.Справа № 808/3241/17 ПР/280/36/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний 168, код ЄДРПОУ 26316700)

третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний 168, код ЄДРПОУ 379419976)

про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

за участі:

позивач - не прибула

представника відповідача - Коротич Р.О.

(особа посвідчується службовим посвідченням № 041 від 15.01.2019)

представник третьої особи - не прибув

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати з 01 січня 2017 року по 07 липня 2017 року ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки у розмірі, встановленому частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 та по 07 липня 2017 року і сум допомоги на оздоровлення, щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки в 2017 році у розмірі, встановленому частинами 2, 3, 5 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тобто посадовий оклад 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" в розмірі 3200,00 грн., з виплатою доплати за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу та доплатою за адміністративну посаду в розмірі 10% посадового окладу з врахуванням різниці виплачених раніше коштів.

Ухвалою суду від 27 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто заявнику.

22 жовтня 2019 року постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року у справі № 808/3241/17 скасовано, а справу направлено до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

14 листопада 2019 року адміністративна справа №808/3241/17 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та передана судді Татаринову Д.В., для подальшого розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року зазначену позовну заяву залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 09 грудня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивачки з виправленими недоліками.

Ухвалою судді від 16 грудня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 15 січня 2020 року.

15 січня 2020 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 03 лютого 2020 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що незважаючи на норми Закону України, які діяли на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, ТУ ДСА України в Запорізький області в їх порушення, за період січень 2017 року-по 07 липня 2017 року нарахувало та виплатило суддівську винагороду, а також сум допомоги на оздоровлення, сум щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки виходячи з розрахунку, що мінімальна заробітна плата встановлена на рівні 1600 грн. Вважає, що ТУ ДСА не повною мірою проаналізувало сукупність норм чинного законодавства та допустило пряму дискримінацію, оскільки зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», який втратив чинність, не внесені та не можуть бути внесені. Вказує, що невиплата заробітної плати, в даному випадку суддівської винагороди, в розмірі, гарантованому законом в розумінні Конвенції про права людини та по практиці ЕСПЛ складає втручання в право позивача на мирне володіння майном.

Позивач в судове засідання не прибула, 10 січня 2020 року до суду надала заяву (вих.№1211), відповідно до якої просить суд, розглядати справу без її участі.

Представник Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№666 від 08 січня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що оскільки позивач не проходила кваліфікаційного оцінювання нарахування та виплата їй суддівської винагороди проводилась у відповідності до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ. Зазначає, що законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3 200 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, зокрема суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плані як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Зазначає про те, що територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області при нарахуванні позивачу суддівської винагороди діяло у відповідності до приписів закону України, а тому право ОСОБА_1 на передбачений Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не порушено.

В судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області 27 грудня 2019 року до суду надіслав пояснення (вх.№55121), відповідно до яких зазначено, що Головне управління не володіє інформацією щодо взаємовідносин між позивачкою та відповідачем по цій справі, таким чином не може надати будь-які дані на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

ОСОБА_1 працювала на посаді судді Ленінського районною суд м. Запоріжжя з 02 вересня 2003 року по 07 лютого 2017 року. На посаді голови Ленінського районного суду м. Запоріжжя з 11 грудня 2015 року по час звільнення.

Згідно рішення Вищої ради правосуддя № 1862/0/15-17 від 27 червня 2017 року позивачка звільнена з посади судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя у відставку на підставі статей 117,137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону у редакції закону України «Про Вищу раду правосуддя», та відрахована зі штату суду наказом від 07 липня 2017 року.

23 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити, з урахуванням різниці раніше виплачених виплат, суддівську винагороду за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 року, та за період з 01 липня 2017 року по 07 липень 2017 року у розмірі, встановленому частинами 2, 3, 5 статті 133 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, тобто посадовий оклад 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ в розмірі 3200 грн., з виплатою доплати за вислугу років 50% посадового окладу та 10 % доплати за перебування на адміністративній посаді голови суду.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 надало відповідь, відповідно до якої зазначено, що розмір посадового окладу судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, з 01 січня 2017 року становить 16 000 гривень.

ТУ ДСА України в Запорізькій області зазначило, що не має підстав для проведення перерахунку суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 07 липень 2017 року виходячи з посадового окладу судді у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (32 000 гривень).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Разом з тим, статте 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, відповідно до частини 2 статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі по тексту рішення Закон України № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно до пункту 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" .

Згідно з частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом "Про Конституційний суд України", та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Підпунктом 1 пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ розмір посадового окладу судді з 01 січня 2017 року становить 15 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

На час спірних відносин позивач звільнена з посади судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя у зв`язку з виходом у відставку.

Вирішуючи питання правомірності виплати відповідачем суддівської винагороди, а також нарахування та виплати з 01 січня 2017 року по 07 липня 2017 року, допомоги на оздоровлення, сум щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки ОСОБА_1 виходячи з мінімальної заробітної плати, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі по тексту рішення Закон України № 2453-VI) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року внесені зміни до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIIІ в частині розрахункової величини та відповідно розрахункова величина мінімальна заробітна плата змінена на прожитковий мінімум.

Такі зміни відбулися і у пункті 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ.

Разом з тим пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, з 01 січня 2017 року розмір посадового окладу суддів, як тих що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і тих, що не пройшли його визначається відповідачем з розрахункової величини 1600 грн.

Відповідно до положень Законів № 2453-VI, №1402-VIIІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

До 01 січня 2017 року обидва закони визначали розмір посадового окладу судді у мінімальних заробітних платах, що дає можливість зробити висновок, що мінімальна заробітна плата застосовувалася законодавцем як розрахункова величина.

Ця ж розрахункова величина застосовувалася для розрахунку заробітної плати іншим особам, що працювали в державній сфері управління, а також для визначення розміру обов`язкових платежів для доступу до публічних послуг держави та місцевого самоврядування (державне мито, судовий збір), санкцій (штрафів) і т.і.

Необхідно зазначити, що з прийняттям Закону України № 1774-VIII зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина.

Крім того, слід звернути увагу, на вже вказаний алгоритм розрахунку суддівської винагороди, який за законами № 2453-VI, №1402-VIIІ є однаковим, тому і розрахункова величина повинна бути однаковою. Інший підхід буде мати ознаки дискримінації та не буде відповідати меті, закладеній в Законі № 1774-VIII збільшення суддівської винагороди суддям, що пройшли кваліфікаційне оцінювання.

Також, відповідно до статей 7, 8 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 грудня 2016 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати також становить 1600 грн.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 січня 2017 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.

Так, до 01 січня 2017 року розмір посадового окладу судді становив 16000 грн. (10 х 1600 грн. мінімальної заробітної плати), з 01 січня 2017 року розмір посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання також становить 16000 грн. (10 х 1600 грн.).

Отже, вказаний розрахунок свідчить про незмінність розміру посадового окладу судді після зміни розрахункової величини.

Таким чином обрахування розміру суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму 1 600 грн. не порушує матеріальне забезпечення суддів та не звужує їх конституційні гарантії у зв`язку з прийняттям Закону № 1774-VІІ, пряма заборона відносно чого висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016.

Слід зазначити, що оскільки на даний час Закон України № 1774-VIII є чинним та неконституційним не визнавався та враховуючи те, що за часом він прийнятий пізніше за норми статті 133 Закону №2453-VІ, при подоланні колізій положень нормативно-правових актів рівної юридичної сили все ж таки слід надати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто Закону № 1774-VІІ.

Крім того про необхідність пріоритетного застосування положень Закону № 1774-VІІ додатково свідчить і пряма його вказівка висловлена в пункті 9 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення, а саме до моменту приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом.

Статтями 148, 149 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки кожного місцевого суду визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Отже відповідач може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці для відповідного місцевого суду та не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок та виплату суддівської винагороди.

Законом України № 1774-VІІ чітко визначив механізм реалізації норм щодо розміру суддівської винагороди, зумовленої зміною правового регулювання розмірів посадових окладів суддів, суд вважає правомірним дії відповідача в частині обчислення позивачу, як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання його посадового окладу починаючи з 01 січня 2017 року в розмірі

Норма частини 3 статті 113 Закону України «Про судоустрій та статус судді» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ є бланкетною оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

З огляду на це необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плані. Такі норми доповнять частину 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ і утворюватимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, зокрема пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року 1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3 200 грн.) після набрання чинності ним Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плани (3 200 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, зокрема суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плані як розрахункової величний вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Аналогічний висновок містить постанова Верховною Суду від 12 грудня 2019 року по справі №819/621/17.

Виходячи з розрахункової величини у 1600 грн., та виплати надбавок за вислугу років з цього часу, виходячи з процентної ставки від даної суми, а також здійснення у 2017 році виплати допомоги на оздоровлення, сум щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки, в зазначеному розмірі, суд вважає, що відповідач діяв у межах визначених законом.

Також слід зазначити й про те що у постанові від 07 лютого 2018 (справа №825/933/17, провадження №К/9901/112/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що Апеляційний суд Чернігівської області, нараховуючи судді, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, суддівську винагороду, правомірно застосував у якості розрахункової величини цифру 1600 грн., як це передбачено пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість своїх дій, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний 168, код ЄДРПОУ 26316700) третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний 168, код ЄДРПОУ 379419976) про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 лютого 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов