Ухвала суду № 87642110, 17.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

17 лютого 2020 р. Справа №200/11922/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голуб В.А., розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0693 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А0693 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 15.10.2019 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду вказану позовну заяву та відкрив провадження по справі № 200/11922/19-а. Розгляд цієї справи суд вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явились.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи в письмовому провадженні та клопотання представника військової частини про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку щодо зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Як вбачається з ухвали Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року було прийнято до розгляду справу № 810/451/17 за позовом Особа_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 04 березня 2020 року.

У справі № 810/451/17, як і в нинішній справі, спір стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 06 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 8 частини першої Перехідних положень КАС України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 вересня 2015 року (№ 21-1765а15).

У постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року (№ 21-1765а15) зазначено, що відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що правовий висновок Верховного Суду України у справі № 21-1765а15 є застосовним до спірних правовідносин у справі № 810/451/17, однак, на думку колегії, цей правовий висновок Верховного Суду України не узгоджується з підходами (поглядами) Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень статті 117 КЗпП, висловленими у справі "Меньшакова проти України" (заява № 377/02; рішення від 08 квітня 2010 року), фактичні обставини якої за суттю теж є подібними до обставин справи № 810/451/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 810/451/17 сприятиме повному та об`єктивному розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0693 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому провадження у справі № 200/11922/19 необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 810/451/17.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 236, 292, 310, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 200/11922/19-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0693 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 810/451/17.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.02.2020 року.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Голуб В.А.