Рішення № 87642082, 18.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 р. Справа№200/13037/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Веско» до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України про стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Веско» (ідентифікаційний код 00282049, 84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Індустріальна, 2) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Офісу великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471, 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11г), Головного управління Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37993783, 01601, м.Київ, вул.Терещенківська, 11-а). Просив стягнути з Державного бюджету України пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за період з 20.03.2019 по 07.11.2019 в розмірі 46434,56 грн. Позов вмотивовано тим, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 392399,00 грн. вважається узгодженою, оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/460/18-а від 25.05.2018, яке набрало законної сили, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000094706 від 04.01.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на цю ж саме суму. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справ №0540/8490/18-а від 19.03.2019 зміненим постановою Першого апеляційного адміністративного суду, зокрема, стягнуто з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 392399,00 грн. та пеню за період з 08.08.2018 по 19.03.2019. 11 жовтня 2019 року рішення виконано в частині перерахування коштів у розмірі 381952,54 грн., а решта заборгованості 10446,46 грн. є несплаченою. Вважає, що відповідно до вимог п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України на суму заборгованості за період з 20.03.2019 по 05.11.2019 нараховується пеня у розмірі 46116,07 грн., яка підлягає стягненню з Державного бюджету України.

13 листопада 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

26 листопада 2019 року, 09 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року ухвалами суду відкладено розгляд справи на 09 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, 21 січня 2020 року відповідно.

02 грудня 2019 року Офісом великих платників податків ДПС надано відзив, в якому зазначено, що вимогами п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України врегулювано питання щодо нарахування пені на суми податку, що невідшкодовані платникам протягом визначеного строку, однак вказана норма не містить формули розрахунку пені, що унеможливлює проведення її підрахунку. Крім того, зазначає, що підстави для нарахування пені відсутні, оскільки рішення про стягнення коштів виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів з дотриманням Порядку №845. Зазначає, що оскільки позивач змінив процедуру отримання суми бюджетного відшкодування шляхом подання позовної заяви про стягнення, вжиття заходів органом ДПС щодо порядку відшкодування є неактуальним. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

20 грудня 2019 року Головним управлінням Державної казначейської служби України надано відзив, в якому зазначено, що управління здійснює виконання судових рішень щодо стягнення бюджетних коштів. На виконанні перебуває виконавчий лист №0540/8490/18-а щодо стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 392399,00 грн. на користь позивача. Кошти у розмірі 381952,54 грн. перераховані платіжним дорученням від 27.09.2019 №43577835. Зазначає, що орган Казначейства не є відповідачем у справах предметом яких є стягнення бюджетних коштів. Просив розглянути справи без участі його представника, та відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.02.2020.

У судове засідання призначене на 10 лютого 2020 року представники сторін з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Веско» (ідентифікаційний код 00282049) зареєстровано в якості юридичної особи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2018 у справі 805/460/18-а, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Веско» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2018 року № 0000094706 на суму 588 598,50 грн. яким, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 392399,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 196 199,50 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №0540/8490/18-а від 19.03.2019 зміненим постановою Першого апеляційного адміністративного суду, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків державної фіскальної служби щодо не внесення всіх необхідних даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Веско» в розмірі 392399,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Веско» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 392399,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Веско» пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування за період з 08.08.2018 по 19.03.2019 в розмірі 51590,25 грн.

11 жовтня 2019 року Головним управлінням Державної казначейської служби України здійснено перерахунок коштів на розрахунковий рахунок позивача у сумі 381952,54 грн. (призначення платежу – відшкодування ПДВ), що підтверджено платіжним дорученням від 27.09.2019 №43577835 (204118921) та переліком транзакцій для документа #204118921.

Отже, залишок бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість станом на 12.10.2019 складає 10446,46 грн. Відповідно до розрахунку, який наводить позивач у позовній заяві, періодом за який ПАТ «Веско» просить суд стягнути з Державного бюджету пеню є 20.03.2019 - 07.11.2019. Суд зауважує, що доказів перерахування на користь позивача залишку заборгованості у розмірі 10446,46 грн. станом на 07.11.2019 до суду не надано.

В ході судового розгляду встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №0540/8490/18-а від 19.03.2019, зміненим постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, встановлена правомірність суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 392399,00 грн., а також визначено, що сума бюджетного відшкодування набула статусу заборгованості, на яку нараховується пеня відповідно п. 200.23 ст. 200 ПК України, 08 серпня 2018 року.

Положеннями ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в адміністративній справі №0540/8490/18-а, судове рішення у якій набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду, встановлені обставини, які стосуються предмету цього судового розгляду і не потребують доказуванню у цій справі, згідно приписів ч.4 ст.78 КАС України.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, враховуючи те, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 392399,00 грн. набула статусу заборгованості 08 серпня 2018 року, при цьому, часткове погашення заборгованості у сумі 381952,54 грн. здійснено 11 жовтня 2019 року, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь ПАТ «Веско» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, за період 20.03.2019 - 07.11.2019.

Під час розрахунку пені суд враховує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №0540/8490/18-а від 19.03.2019 зміненим постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 стягнуто пеню за несвоєчасно відшкодовану суму податку на додану вартість за період з 08.08.2018 по 19.03.2019, при цьому сплата заборгованості здійснена 11 жовтня 2019 року у сумі 381952,54 грн.

Отже, наявні підстави для стягнення пені, що нараховується на суму заборгованості 392399,00 грн. у період з 20.03.2019 по 11.10.2019 (день часткового погашення включно) та на суму 10446,46 грн. у період з 12.10.2019 по 07.11.2019.

Згідно вимог п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України під час підрахунку пені враховується облікова ставка Національного банку України, що встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії.

Логічним є тлумачення за яким такі граматичні елементи вказаного речення як: встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, стосуються саме облікової ставки.

Розмір та строк дії облікової ставки Національного банку України визначені Рішеннями Правління Національного банку України. Так, облікова ставка встановлена з 20.03.2019 по 25.04.2019 (37 днів) та складає 18%, з 26.04.2019 – 18.07.2019 (84 дні) – 17,5%, 19.07.2019 – 05.09.2019 (49 днів) – 17%, 06.09.2019-24.10.2019 (49 днів) – 16,5%, 25.10.2019 – 07.11.2019 (14 днів) – 15,5%.

Отже, пеня за період 20.03.2019 - 07.11.2019, що нараховується на суму заборгованості бюджетного відшкодування - 392399,00 грн., з урахуванням часткового погашення 11.10.2019 - 10446,46 грн., дорівнює 46113,99 грн. (392399,00 грн. х 0,18 х 1,2 х 37 днів / 365 днів + 392399,00 грн. х 0,175 х 1,2 х 84 дні / 365 днів + 392399,00 грн. х 0,17 х 1,2 х 49 днів / 365 днів + 392399,00 грн. х 0,165 х 1,2 х 36 днів / 365 днів + 10446,50 грн. х 0,165 х 1,2 х 13 днів / 365 днів + 10446,50 грн. х 0,155 х 1,2 х 14 днів / 365 днів).

Розбіжність між сумою, що заявлена позивачем до стягнення та сумою 46113,99 грн. виникла у зв`язку із помилковим застосуванням позивачем облікової ставки у період з 25.10.2019 по 07.11.2019 на рівні 16% замість 15,5%, як це передбачено Рішенням Правління Національного банку України від 24 жовтня 2019 року № 797-рш "Про розмір облікової ставки".

Отже, заявлена до стягнення позивачем пеня підтверджена частково, а саме на суму 46113,99 грн.

Разом з цим, суд не приймає доводи відповідача щодо неможливості практичного застосування пункту 200.23 статті 200 ПК України через відсутність законодавчо встановленого механізму нарахування, обліку та сплати пені за порушення строків бюджетного відшкодування, оскільки пункт 200.23 статті 200 ПК України містить усі необхідні складові для розрахунку розміру пені та його відшкодування. Зокрема, зазначено час початку і час закінчення її нарахування, її розмір, особу, на користь якої проводиться виплата.

Зазначена норма Кодексу не містить будь-яких посилань щодо необхідності прийняття органами державної влади підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на її реалізацію, а отже ця норма Кодексу є нормою прямої дії, обов`язковою для виконання суб`єктами владних повноважень.

Також, безпідставним є посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування пені у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість органами Казначейства з посиланням на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, оскільки цей Порядок не містить положень щодо зупинення нарахування пені на суму заборгованості, яка підлягає сплаті відповідно до вимог п. 200.23 ст. 200 ПК України, до повного її погашення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені у розмірі 46113,99 грн.

Під час розподілу судових витрат суд враховує наступне.

На підставі пункту 1 розділу 2 Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №343 від 09.03.2016 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2016 р. за №496/28626, для забезпечення повного з`ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, пені або стягнення митних платежів, відповідачами у таких справах є орган ДФС, на обліку якого перебуває платник або який здійснював митне оформлення, та орган Казначейства за місцезнаходженням відповідного органу ДФС.

Згідно пункту 5 цього розділу органи ДФС оскаржують рішення суду по суті встановленого судом права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, пені або стягнення митних платежів та надають докази щодо неправомірності стягнення коштів з державного бюджету на користь конкретного платника.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (платіжне доручення від 01.11.2019 №9139).

Суд враховує, що саме протиправна бездіяльність Офісу великих платників податків ДПС, яка, зокрема, встановлена судовим рішенням у справі №0540/8490/18-а, призвела до несвоєчасного повернення позивачу суми бюджетного відшкодування, та як наслідок нарахування пені відповідно до вимог п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України, отже судові витрати підлягають стягненню на користь Приватного акціонерного товариства «Веско» за рахунок бюджетних асигнувань саме Офісу великих платників податків ДПС.

Враховуючи те, що позивачем до стягнення заявлена сума пені - 46434,56 грн. (100%), при цьому, позов задоволено в частині стягнення 46113,99 грн. (99%), суд дійшов висновку, що сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачу складає 1901,79 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Веско» до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України про стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Веско» (ідентифікаційний код 00282049, 84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Індустріальна, 2) пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за період 20.03.2019-07.11.2019 у сумі 46113 (сорок шість тисяч сто тринадцять) грн. 99 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471, 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11г) судовий збір у розмірі 1901 (одна тисяча дев`ятсот один) грн. 79 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, ідентифікаційний код 3799378, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5).

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош