Рішення № 87641807, 28.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Справа № 160/11787/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати Рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2 від 20 червня 2019 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів трудового стажу протиправними;

- скасувати Рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2 від 20 червня 2019 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів трудового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.07.1989 року по 30.12.1997 року з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з врахуванням періоду роботи з 25.07.1989 року по 30.12.1997 року з часу звернення із заявою про призначення пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 адміністративний позов Четвертухи ОСОБА_2 було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

02.07.2019 від позивача на виконання ухвали надійшла квитанція про сплату судового збору та уточнений адміністративний позов, у якому позовні вимоги викладені у такій редакції:

- визнати Рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2 від 20 червня 2019 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів трудового стажу протиправними та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з врахуванням періоду роботи з 25.07.1989 року по 30.12.1997 року з часу звернення із завою про призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з незарахування до стажу роботи періодів роботи, зазнаючи, що:

- в період часу з 25.07.1989 року по 31.12.1997 року працював весь час на одній посаді та в одному магазині, а саме - завідуючим магазину № 5, але підприємство за цей період часу два рази змінювало назву;

- з трудової книжки вбачається, що я працював з 25.07.1989 року завідуючим магазину № 5 Дніпропетровського відділу робочого постачання управління робочого постачання Міністерства геології УРСР (печатка), що підтверджується також листом відповідача №У19258-18 від 22.12.2018 року;

- в рішенні комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2 від 20 червня 2019 року; не вказано з яких причин комісія прибрала з трдового стажу в 1989 році- 3 місяці, а в 1996 році - 6 місяців, крім того, свідки на комісії підтвердили період роботи на підприємстві;

- рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2 від 20 червня 2019 року є протиправним та таким, що підлягає скасування, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 05.01.2020 року.

16.01.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:

- у зв`язку з тим, що записи не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, до стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи з 30.09.1981 року по 23.12.1981 рік - печатка при звільненні не читається, з 03.03.1989 року по 18.07.1989 рік - число в даті звільнення виправлення, з 25.07.1989 року по 31.07.1996 рік - дату наказу про звільнення дописано іншою ручкою, що є порушенням Інструкції ведення трудових книжок, також печатка про звільнення не містить ідентифікаційного коду.

- протоколом №2 від 20.06.2019 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення, на підставі показів свідків та наданих свідками документів підтвердити період роботи з 11.10.1989 року по 31.01.1996 року, з урахуванням рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України страховий стаж Позивача склав 24 роки 09 місяців 16 днів.

- листом Головного управління від 30.09.2019 року №7038/Ч-09 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

09.10.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши копії: ідентифікаційного коду, документу про реєстрацію місця проживання, паспорта, трудової книжки військового квитка, диплому (свідоцтва, атестату) про навчання, заяву про спосіб виплати пенсії, фотокартку.

03.01.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом за вих. №45-03.3-15 «Про відмову у призначенні пенсії за віком», в якій зазначено таке:

- страховий стаж становить 23 роки 4 місяці 26 днів;

- неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 30.09.1981 р. по 23.12.1981 рік - печатка при звільненні не читається, з 03.03.1989 року по 18.07.1989 рік - число в даті звільнення виправлення, з 25.07.1989 року по 31.07.1996 рік - дату наказу про звільнення дописано іншою ручкою.

- надана довідка від 08.07.2016 року №136 та про заробітну плату від 08.07.2016 року №135, які підписані головою ліквідаційної комісії не відповідають вимогам додатку 1 до Порядку, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1;

- за даними Єдиного державного реєстру підсистеми «Відомості з реєстру страхувальників» 25.07.2016 р. державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-постачальницьке підприємство «ГЕОС» припинено;

- відповідно до відповіді архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради документи з кадрових питань (особового складу) вищезазначеного підприємства на державне зберігання не надходили.

23.01.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про підтвердження періодів трудового стажу на підстав показань свідків, а саме періоду з 25.07.1989 року по 31.07.1996 рік.

Рішенням про результати розгляду заяви від 20.06.2019 року №2 Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджено ОСОБА_1 період роботи з 11.10.1989 року по 31.01.1996 року на Державному регіональному комерційно-виробничому підприємстві «Геолог» (ВАТ Виробничо-постачальницьке підприємство «ГЕОС») для зарахування до стажу.

17.07.2019 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.

20.09.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом за вих. №69-03.7-22 «Про відмову у призначенні пенсії за віком», яким у зв`язку з відсутністю необхідного стажу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 06.10.1975 року, відомо, що позивач працював у періоди:

- з 25.07.1989 року по 31.07.1996 року завідуючим магазину №5 в Дніпропетровському ВРП Мінгеології УРСР, при цьому згідно розпорядження Жовтневого райвиконкому м. Дніпропетровська №1266 від 18.09.1992 року Дніпропетровський ОРС Мінгеології УРСР перейменоване в Державне регіональне комерційно-виробниче підприємство «Геолог»;

- з 01.08.1996 року по 30.12.1997 року заступником завідуючого магазину №5 в ВАТ ВПП «ГЕОС».

Відповідач у рішенні від 03.01.2019 року за вих. №45-03.3-15 «Про відмову у призначенні пенсії за віком», посилається на те, що неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 30.09.1981 р. по 23.12.1981 рік - печатка при звільненні не читається, з 03.03.1989 року по 18.07.1989 рік - число в даті звільнення виправлення, з 25.07.1989 року по 31.07.1996 рік - дату наказу про звільнення дописано іншою ручкою. Надана довідка від 08.07.2016 року №136 та про заробітну плату від 08.07.2016 року №135, які підписані головою ліквідаційної комісії не відповідають вимогам додатку 1 до Порядку, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1. За даними Єдиного державного реєстру підсистеми «Відомості з реєстру страхувальників» 25.07.2016 р. державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-постачальницьке підприємство «ГЕОС» припинено. Відповідно до відповіді архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради документи з кадрових питань (особового складу) вищезазначеного підприємства на державне зберігання не надходили.

Відтак, суд приходить до висновку, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу є неточності в оформленні трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.10.1975 року, а тому відповідач не прийняв до розрахунку стажу періоди роботи позивача з 25.07.1989 року по 31.07.1996 рік в Дніпропетровському ВРП Мінгеології УРСР (Державне регіональне комерційно-виробниче підприємство «Геолог», ВАТ ВПП «ГЕОС»).

При цьому, Рішенням про результати розгляду заяви від 20.06.2019 року №2 Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджено ОСОБА_1 період роботи з 11.10.1989 року по 31.01.1996 року на Державному регіональному комерційно-виробничому підприємстві «Геолог» (ВАТ Виробничо-постачальницьке підприємство «ГЕОС») на підставі показань свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім того, згідно з розрахунком, який був проведений відповідачем в ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії після звернення позивача із заявою про призначення пенсії від 09.10.2018 року, позивачеві було зараховано у страховий стаж періоди роботи, зокрема: з 24.09.1985 року по 02.03.1989 року, з 15.01.1991 року по 15.12.1995 року, з 01.08.1996 року по 30.12.1997 року.

Згідно розрахунку ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії, який був проведений відповідачем після звернення позивача з заявою про призначення пенсії від 17.07.2019 року, з урахуванням Рішення про результати розгляду заяви від 20.06.2019 року №2, позивачеві було зараховано страховий стаж, зокрема: з 24.09.1985 року по 02.03.1989 року, з 11.10.1989 року по 31.01.1996 року та з 01.08.1996 року по 30.12.1997 року.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 з врахуванням періоду роботи з 25.07.1989 року по 30.12.1997 року в частині періоду з 11.10.1989 року по 31.01.1996 року та з 01.08.1996 року по 30.12.1997 року є безпідставними, оскільки вже були зараховані до страхового стажу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Проте при розгляді судом правомірності дій відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 25.07.1989 року по 11.10.1989 року в Дніпропетровському ВРП Мінгеології УРСР, з 31.01.1996 року по 31.07.1996 року в Державному регіональному комерційно-виробничому підприємстві «Геолог» ( ВАТ ВПП «ГЕОС»), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці позивача, засвідчено підписами уповноваженої особи та місить відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказаний період. При цьому неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що на час внесення записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, зазначений в трудовій книжці.

Оскільки у позивача наявна трудова книжка з відповідними записами про стаж роботи у спірний період, позивачу не потрібно додатково підтверджувати пільговий стаж роботи довідками з місця роботи або архівних установ.

Відповідний стаж роботи з 25.07.1989 року по 11.10.1989 рік в Дніпропетровському ВРП Мінгеології УРСР, з 31.01.1996 року по 31.07.1996 року в ВАТ ВПП «ГЕОС» підтверджено записами трудової книжки позивача.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що в трудовій книжці чітко читаються всі цифри та записи наказів при прийняття та звільнення з роботи.

Запис дати наказу про звільнення іншою ручкою не може бути правомірною підставою для відмови у призначенні пенсії/незарахуванні стажу, оскільки позивач не несе відповідальності за правильність оформлення трудової книжки.

Посилання відповідача про неприйняття довідок від 08.07.2016 року №136 та про заробітну плату від 08.07.2016 року №135, які підписані головою ліквідаційної комісії, суд не приймає до уваги, оскільки у разі наявності трудової книжки та відповідних записів у ній, подача такої довідки позивачем не є обов`язковою.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні страхового стажу позивачу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення постанови.

Таким чином, зарахуванню підлягають періоди роботи позивача з 25.07.1989 року по 11.10.1989 року в Дніпропетровському ВРП Мінгеології УРСР та з 31.01.1996 року по 31.07.1996 року в Державному регіональному комерційно-виробничому підприємстві «Геолог» ( ВАТ ВПП «ГЕОС»).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача зарахувати позивачу до трудового стажу періоди роботи з 25.07.1989 року по 11.10.1989 року в Дніпропетровському ВРП Мінгеології УРСР, з 31.01.1996 року по 31.07.1996 року в Державне регіональне комерційно-виробниче підприємство «Геолог» ( ВАТ ВПП «ГЕОС»), є протиправною.

Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування Рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2 від 20 червня 2019 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів трудового стажу, в зазначеній частині підлягає задоволенню, з урахуванням обставин, встановлених судом під час розгляд справи.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з врахуванням періоду роботи з 25.07.1989 року по 30.12.1997 року з часу звернення із завою про призначення пенсії, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 09 жовтня 2018 року, що не заперечувалось сторонами.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком, проте вважає за потрібне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 09.10.2018 року про призначення пенсії та провести розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1536,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 46248518 від 25.11.2019 року та №nOwul3335m від 16.12.2019 року.

При цьому, суд звертає увагу, що заявлена у позовній заяві вимога про визнання протиправним зазначеного рішення має немайновий характер, а вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії є похідною.

Таким чином, сума судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви становить 768,40 грн.

Так як позивачем здійснено сплату судового збору у подвійному розмірі, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 384,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 263 КАС України, справа повинна була бути розглянута до 21.01.2020 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 27.12.2019 по 27.01.2020 року.

Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, справу було розглянуто 28.01.2020 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2 від 20 червня 2019 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів трудового стажу в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 25.07.1989 року по 11.10.1989 року в Дніпропетровському ВРП Мінгеології УРСР та з 31.01.1996 року по 31.07.1996 року в Державному регіональному комерційно-виробничому підприємстві «Геолог» ( ВАТ ВПП «ГЕОС»).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового ОСОБА_1 період роботи з 25.07.1989 року по 11.10.1989 року в Дніпропетровському ВРП Мінгеології УРСР, з 31.01.1996 року по 31.07.1996 року в Державному регіональному комерційно-виробничому підприємстві «Геолог» ( ВАТ ВПП «ГЕОС»).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.10.2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 384,20 гривень (триста вісімдесят чотири гривні, 20 коп).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно