Рішення № 87641727, 17.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 166/1369/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування заборони в`їзду в Україну,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, Луцький прикордонний загін) про визнання протиправною та скасування заборони в`їзду в Україну №39/024 від 13.10.2019 терміном на 3 (три) роки, що прийнята рішенням уповноваженої посадової особи відповідача 13.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.10.2019 ОСОБА_1 при перетині державного кордону з України в Республіку Білорусь в пункті пропуску « Доманове» був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.202 КУпАП, шляхом прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення №000385 від 13.10.2019, якою до позивача застосовано штраф в сумі 119 грн. Під час спроби перетину кордону на в`їзд в Україну в пункті пропуску «Доманове» 14.10.2019 ОСОБА_1 отримав копію рішення про відмову в перетині державного кордону України, при цьому працівники прикордонної служби звернули увагу на штамп в паспорті позивача «Заборонено в`їзд в Україну». ОСОБА_1 зазначає, що не був проінформований про проставляння в його паспорті вказаного штампа, про даний факт дізнався 14.10.2019.

Позивач вказує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.202 КУпАП йому не була вручена, вказана постанова винесена без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Також вказує, що постановою Ратнівського районного суду у справі №166/1256/19 від 15.10.2019 його визнано винним в тому, що 13.10.2019 о 19:30 ОСОБА_1 в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Доманове» при слідуванні на виїзд з України не виконав законної неодноразово повторюваної вимоги складу прикордонного наряду припинити правопорушення, передбачене ст.202 КУпАП, а саме не палити цигарку в забороненому місці та прослідувати до адмінбудівлі для складання процесуальних документів за порушення прикордонного режиму, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185-10 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн. Вказана постанова суду скасована постановою Волинського апеляційного суду від 02.12.2019 та ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності.

Позивач зазначає, що за відсутності постанов про накладення на нього адміністративного стягнення, що набрали законної сили, у відповідача не було підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну. Також вказує на те, що його не було належним чином проінформовано про прийняте рішення, а також про можливість та порядок його оскарження.

Ухвалою суду від 17.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-1а).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.51-52) відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що 13.10.2019 о 19:30 в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Доманове», під час перетинання державного кордону на виїзд з України, прикордонним нарядом «Перевірка документів» був виявлений громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив режим в пункті пропуску, а саме палив в не відведеному місці, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.202 КУпАП. 13.10.2019 посадовими особами Луцького прикордонного загону відносно вказаного іноземця було винесено постанову про заборону в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки. З огляду на наявність заборони в`їзду в України 14.10.2019 позивачу було правомірно відмовлено в перетині державного кордону України.

У поданій до суду відповіді на відзив (а.с.64-68) представник позивача зазначив, що відповідач при прийнятті постанови про заборону в`їзду в Україну не дотримався вимог Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, оскільки не склав відповідну довідку та не надав позивачу примірника постанови. Крім того, вказує, що постанова про накладення на позивача стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.202 КУпАП, оскаржена до суду та не набрала законної сили, з огляду на що вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Білорусь, про що свідчить його паспорт серії НОМЕР_1 (а.с.4-5).

Постановою відділу прикордонної служби «Доманове» від 13.10.2019 №000385 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.202 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 119 грн (а.с.7).

Також 13.10.2019 відділом прикордонної служби «Доманове» складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.185-10 КУпАП (а.с.14).

У довідці стосовно особи, щодо якої наявні підстави для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну, від 13.10.2019 зазначено, що ОСОБА_1 порушив правила перетинання державного кордону України, а саме о 19:30 13.10.2019 в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Доманове», під час перетинання державного кордону на виїзд з України, прикордонним нарядом «Перевірка документів» був виявлений громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який палив в не відведеному місці, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.202 КУпАП (а.с.55).

Постановою відповідача від 13.10.2019 заборонено громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_3 в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки (а.с.56). В паспорті позивача проставлено штам «Заборонено в`їзд в Україну терміном на 3 (три) роки» (а.с.5 зворот).

14.10.2019 Луцьким прикордонним загоном було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 з причин заборони в`їзду в Україну строком на 3 роки (а.с.57).

Судом також встановлено, що постановою Ратнівського районного суду від 15.10.2019 у справі №166/1256/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн (а.с.8). Дана постанова суду в частині накладення адміністративного стягнення скасована постановою Волинського апеляційного суду від 02.12.2019, ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрито (а.с.34-35).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлено порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Частиною третьою статті 3 Закону №3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Підстави для заборону в`їзду іноземців в Україну визначені у статті 13 Закону №3773-VI. Так, згідно з частиною першою статті 13 цього Закону в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.

Аналогічна підстава для заборони в`їзду на територію України іноземцю викладена і у пункті 2.1 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом адміністрації Державної прикордонної служби України №946 від 05 грудня 2011 року (далі - Інструкція №946).

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфер іміграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону (частина третя статті 13 Закону №3773-VI).

Отже, рішення про заборону в`їзду іноземцю в Україну приймається з підстав порушення особою у пункті пропуску через державний кордон України правил перетинання державного кордону України або не виконання законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону.

Водночас факт порушення іноземцем правил перетинання державного кордону України або не виконання законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону має бути належним чином встановлений та доведений.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції №946 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.

Відповідно до абз.11 п.3.2 даної Інструкції до довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї («Громадянство», «Прізвище, ім`я особи», «Стать», «Дата народження» (день, місяць та рік)), копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 185 10, 202, 203, 204 1, 204 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон (далі - бази даних).

Згідно з пунктами 3.3, 3.4 Інструкції №946 на підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в`їзду в Україну. Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни. Підготовлені довідка та два примірники постанови (далі - матеріали) невідкладно надсилаються начальнику зміни оперативно-чергової служби центру управління службою органу охорони державного кордону (далі - начальник зміни) для доповіді начальнику органу охорони державного кордону або його першому заступнику (далі - уповноважена посадова особа) для прийняття рішення.

Відповідно до положень пунктів 3.5, 3.6 Інструкції №946, отримавши матеріали, начальник зміни реєструє їх у журналі обліку матеріалів щодо заборони в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (додаток 2) та невідкладно доповідає про їх надходження уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення. При цьому в журналі в обов`язковому порядку зазначаються час отримання матеріалів начальником зміни та час доповіді про їх надходження уповноваженій посадовій особі, що засвідчується підписом начальника зміни.

Уповноваженапосадова особа зобов`язана протягом трьох годин після доповіді розглянути отримані матеріали та: а) за наявності підстав прийняти шляхом затвердження обох примірників постанови рішення про заборону іноземцю в`їзду в Україну. Затверджені примірники постанови передаються начальнику зміни; б) за відсутності достатніх підстав утриматися від прийняття рішення, наклавши на постанові відповідну резолюцію. Не затверджені примірники постанови передаються начальнику зміни. Про прийняте рішення начальник зміни невідкладно із застосуванням засобів телефонного зв`язку інформує старшого зміни.

За правилами пункту 3.8. даної Інструкції перший примірник постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка зберігаються в органі охорони державного кордону, який затвердив постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, штабом органу охорони державного кордону (головним відділом) надсилається в підрозділ охорони державного кордону, яким ініційовано питання про заборону в`їзду в Україну іноземцю.

Згідно з пунктом 3.9. Інструкції №946 після отримання в установленому порядку від начальника зміни інформації про прийняте уповноваженою посадовою особою рішення старший зміни: оголошує рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець; проставляє у паспортному документі іноземця відмітку «Заборонено в`їзд в Україну терміном на ...» (додаток 3), засвідчує її підписом та печаткою (додаток 4); записує рішення про заборону в`їзду в Україну до журналу обліку іноземців, яким заборонено в`їзд в Україну (додаток 5).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем відповідно до вимог Інструкції №946 складено відповідну довідку стосовно позивача як особи, щодо якої наявні підстави для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну (а.с.55), що спростовує твердження позивача про її відсутність.

При цьому підставою для прийняття постанови про заборону позивачу в`їзду в України від 13.10.2019 стало те, що о 19:30 13.10.2019 в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Доманове», під час перетинання державного кордону на виїзд з України, прикордонним нарядом «Перевірка документів» був виявлений громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який палив в не відведеному місці, чим порушив вимоги п.п.3 п.2.9 Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого наказом АДПСУ №627 від 29.08.2011, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.202 КУпАП (а.с.56).

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 13.10.2019 №000385, що винесена інспектором прикордонної служби «Доманове» Ключуком П.Д., ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.202 КУпАП, та на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 119 грн (а.с.7). У пункті 6 зазначеної постанови вказано, що вона може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення в порядку передбаченому статтями 288, 289 КУпАП. На постанові міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 від підпису відмовився.

За приписами частини першої статті 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 202 - 203 1, 204 2, 204 4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Отже, доводи представника позивача про те, що відповідачем всупереч вимог статті 258 КУпАП не складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.202 КУпАП, суд до уваги не бере, оскільки доказів оспорення позивачем на місці вчинення допущеного порушення та адміністративного стягнення матеріали справи не містять.

За приписами статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення (частина перша даної статті).

Відповідно до вимог статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як встановлено судом та підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 оскаржив до Ратнівського районного суду постанову про накладення адміністративного стягнення №000385 від 13.10.2019 за ст.202 КУпАП та ухвалою суду від 17.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №166/1484/19.

Таким чином, на момент розгляду даної справи постанова про накладення адміністративного стягнення від 13.10.2019 №000385 не набрала законної сили, отже обставини, встановлені даної постановою, та правомірність застосування до позивача адміністративного стягнення не є доведеними в судовому порядку.

В позовній заяві ОСОБА_1 не заперечується факт паління в пункті пропуску « Доманове », що мав місце 13.10.2019.

Водночас, на думку суду, факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення порушення, передбаченого ст.202 КупАП, що виразилось у палінні в пункті пропуску в не відведеному для того місці, навіть за умови доведеності даного факту в судовому порядку, не може слугувати підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки, виходячи з наступного.

В силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 47 рішення від 10.08.2006 у справі «Ляшко про України» (заява №21040/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми.

Так, держава має право обмежувати права людини лише тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть розмірними до переслідуваної мети. В основу принципу пропорційності втручання покладена ідея, згідно з якою загальний інтерес, яким керується держава, не може бути таким, що придушує свободу окремої особи.

За пунктом 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Аналізуючи зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, слід дійти висновку про те, що санкція, застосована відповідачем до ОСОБА_1 у вигляді заборони в`їзду в Україну строком на 3 роки за вчинене порушення (паління в не відведеному місці), є надмірною та невиправданою в демократичному суспільстві, оскільки факт такого порушення не несе негативних наслідків, а саме порушення є малозначним. Відтак постанова про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну від 13.10.2019 прийнята відповідачем з порушенням принципу пропорційності, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для позивача та цілями, на досягнення яких спрямована вказана заборона.

З врахуванням вищевикладеного та беручи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, що визначені статтею 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправною та скасування постанови відповідача про заборону в`їзду в Україну від 13.10.2019 року.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Луцького прикордонного загону на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 10.12.2019 (а.с.28).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про заборону в`їзду в Україну від 13 жовтня 2019 року, якою заборонено громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (43021, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 6, ЄДРПОУ 14321661) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій