Рішення № 87641568, 12.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 лютого 2020 р. Справа № 120/3932/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: Височанської А.В.

представника відповідача: Скляра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуваючи в Україні на законних підставах, звернувся до Жмеринського РВ УДМС України у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" як особі, що має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки його батько ОСОБА_3 народився на території України. Однак, отримав висновок від 22.05.2019 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", тобто дозвіл на імміграцію не надається особі, яка в заяві про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості чи подала підроблені документи.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 позовну заяву залишено без руху.

В межах наданого судом строку, позивач усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 02.12.2019.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

23.12.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржуване рішення є законне та прийняте відповідно до Закону України «Про імміграцію», "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 та відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

02.01.2020 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, у якій останній навів свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві. Окрім того, представник позивача пояснила, що згідно повідомлення державного архіву Вінницької області від 28.11.2019 № 07/987/7 в книзі актових записів про народження громадян по с. Кудіївці Жмеринського району Вінницької області за 1933 рік актового запису про народження ОСОБА_3 не виявлено, однак додатково повідомлено, що запис № 1 у даній книзі зроблено 01.02.1933. Водночас, номери записів 5, 6, 7 виправлено на 1, 2, 3. Поряд з цим представник позивача вказала, що батько позивача народився ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про його народження складено 10.01.1933, тобто актового запису про народження ОСОБА_3 немає в державному архіві Вінницької області, так як у них на зберіганні є актовий запис складений уже після народження батька позивача, а саме 01.02.1933. Окрім того номери записів 5, 6, 7 виправлено на 1, 2, 3. Таким чином, актового запису про народження батька позивача немає на зберіганні в архіві, тому він відсутній.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позову заперечив, просив у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити, посилаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача та пояснення свідка, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.02.2019 громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 звернувся до Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - Жмеринський РВ УДМС України у Вінницькій області) із заявою про надання дозволу на імміграцію до України згідно п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, що має право на набуття громадянства за територіальним походженням, оскільки його батько ОСОБА_3 народився на території України.

22.05.2019 начальником Жмеринський РВ УДМС України у Вінницькій області затверджено висновок про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 10 Закону України «Про імміграцію». У даному висновку зазначено, що згідно «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 здійснено відповідні перевірки громадянина Білорусії ОСОБА_2 за обліками МВС, Жмеринського відділу поліції Головного Управління Національної поліції, УСБУ у Вінницькій області, сектору Укрбюро Інтерполу ГУНП України у Вінницькій області, Адміністрації Державної прикордонної служби України, обліками бази «АРМОР» та перевірено справжність поданих документів. Перевіркою виявлено, що в архівах Жмеринського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кудіївці Жмеринського району Вінницької області відсутній, також даний актовий запис не виявлено у книзі актових записів про народження Державного архіву Вінницької області. Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається особі, яка в заяві про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості чи подала підроблені документи.

На підставі висновку, 22.05.2019 Жмеринським РВ УДМС України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну № 01/04 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію», як особі, яка в заяві про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості чи подала підроблені документи.

Підставою для прийняття такого рішення слугували відповіді на запити Жмеринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та Державним архівом Вінницької області, в яких зазначено, що в архівах Жмеринського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кудіївці, Жмеринського районну, Вінницької області відсутній, також даний актовий запис не виявлено у книзі актових записів про народження Державного архіву Вінницької області.

Не погоджуючись зі спірним рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію регулюються Законом України "Про імміграцію" та Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Статтею 1 Закону України «Про імміграцію» визначено поняття: імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Стаття 9 Закону України «Про імміграцію» встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію.

Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються, зокрема, особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім зазначених документів подаються: для осіб, зазначених у пункті 3 частини третьої статті 4 цього Закону, - документи, що підтверджують право особи на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України";

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як слідство, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.

Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983).

У відповідності до пп. 3 п. 3 цього Порядку територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), зокрема, осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно п. 12 Порядку № 1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Статтями 10, 11 зазначеного Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Так, відповідач зазначає, що в ході з`ясування питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, які передбачені статтею 10 Закону України «Про імміграцію», Жмеринським РВ Управлінням ДМС України у Вінницькій області було здійснено запити та відповідні перевірки громадянина Білорусії ОСОБА_2 до МВС, Жмеринського відділу Головного управління Національної поліції, УСБУ у Вінницькій області, Адміністрації Державної прикордонної служби України, обліками бази "АРМОР", сектору Укрбюро Інтерполу ГУНП України у Вінницькій області та перевірено справжність поданих документів.

Водночас, на запити надано відповіді Жмеринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та Державним архівом Вінницької області з яких було встановлено, що в архівах Жмеринського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кудіївці, Жмеринського районну, Вінницької області відсутній, також даний актовий запис не виявлено у книзі актових записів про народження Державного архіву Вінницької області.

Таким чином, Жмеринський РВ Управління ДМС України у Вінницькій області проаналізувавши інформацію, яка надійшла на запити, дійшов висновку, за результатами якого прийнято рішення, про відмову у наданні дозволу на імміграцію громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_2 з підстав передбачених п. 4 ст. 10 Закону України «Про імміграцію», як особі яка в заяві про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості, а саме зазначила неправдиву інформацію щодо підстав отримання дозволу на імміграцію при цьому надала документи, які різняться із офіційною інформацією у державних реєстрах актів цивільного стану.

У свою чергу суд звертає увагу, що інші запити та відповіді на них, які вказані у висновку від 22.05.2019 та у відзиві на позовну заяву, а саме від МВС, Жмеринського відділу Головного управління Національної поліції, УСБУ у Вінницькій області, Адміністрації Державної прикордонної служби України, обліками бази "АРМОР", сектору Укрбюро Інтерполу ГУНП України у Вінницькій області до суду не надано.

Разом з тим, до матеріалів справи позивачем надані докази того, що його батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та проживав в Україні у с. Кудіївці , Жмеринського району, Вінницької області, а саме:

- повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 29.05.1969 бюро запису актів громадянського стану виконавчого комітету Жмеринської районної ради народних депутатів трудящих Вінницької області про народження ОСОБА_3 (батька позивача), ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кудіївці Жмеринського району Вінницької області (а.с. 13), де в актовому записі № 2, складеного 10.01.1933, батьками записані: ОСОБА_4 - батько, українець та ОСОБА_5 - матір, українка;

- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 08.05.1948 виконком Кудіївецької сільської ради Станіславчицького району Вінницької області про народження ОСОБА_6 (дядька позивача по батькові), ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кудіївці Станіславчицького району Вінницької області (а.с. 14), де в актовому записі № 4, складеного 08.05.1948, батьками записані: ОСОБА_4 - батько, українець та ОСОБА_5 - матір, українка;

- повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 19.11.1970 бюро запису актів громадянського стану виконавчого комітету Жмеринської районної ради народних депутатів трудящих Вінницької області про народження ОСОБА_7 (баба позивача по батькові), ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Кудіївці Жмеринського району Вінницької області (а.с. 15), де в актовому записі № 17, складеного 11.07.1912, батьками записані: ОСОБА_8 - батько, українець та ОСОБА_9 - матір, українка;

- повторна довідка про народження № 001327 , видана 10.01.1968 бюро запису актів громадянського стану виконавчого комітету Жмеринської районної ради народних депутатів трудящих Вінницької області про народження ОСОБА_4 (діда позивача по батькові), ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Кудіївці Жмеринського району Вінницької області (а.с. 16), де в актовому записі № 1, складеного 20.01.1912, батьками записані: ОСОБА_10 - батько, українець та ОСОБА_11 - матір, українка;

- повторне свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 , видане 13.06.1978 (а.с. 17), актовий запис № 3, видане бюро запису актів громадянського стану виконавчого комітету Жмеринської районної ради народних депутатів трудящих Вінницької області про реєстрацію 05.02.1932 шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_7 (діда з бабкою позивача по батькові);

- військовий квиток серії НОМЕР_7 , виданий на ім`я ОСОБА_3 (батька позивача), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вітебським міським військовим комісаріатом, де в загальних відомостях зазначено: місце народження с. Кудіївці Жмеринського району Вінницької області, національність українець;

- виписку Кудіївецької сільради від 24.07.2019 № 884 з по господарської книги Кудіївецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області за 1947-1949 рр. (а.с. 26), де зазначено склад сім`ї: ОСОБА_4 , 1912 р .н. - голова сім`ї, українець; ОСОБА_5 , 1911 р .н. - дружина, українка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, українець; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дочка, українка; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - син, українець; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - син, українець;

- копію з по господарської книги за 1947-1949 рр. (а.с. 27-29);

- виписку Кудіївецької сільради від 24.07.2019 № 883 з по господарської книги Кудіївецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області за 1950-1952 рр. (а.с. 25), де зазначено склад сім`ї: ОСОБА_4 , 1912 р .н. - голова сім`ї, українець; ОСОБА_5 , 1911 р .н. - дружина, українка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, українець; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дочка, українка; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - син, українець; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - син, українець; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - син, українець;

- копію з по господарської книги за 1950-1952 рр. (а.с. 30-32).

Крім того, в матеріалах справи наявне свідоцтво про народження позивача №231781 від 24.01.1961 (а.с. 12), з якого судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у місті Вітебськ, Республіка Білорусь; батькам записані: ОСОБА_3 - батько, українець; ОСОБА_16 - мати, білоруска.

Також, у військовому квитку серії НОМЕР_10 від 28.04.1979 (а.с. 11) ОСОБА_2 вказано, що за національністю він є українцем.

Між тим, Державним архівом Вінницької області листом від 01.04.2019 №07-889/7 повідомлено, що у книзі актових записів про народження громадян по с. Кудіївці Жмеринського району Вінницької області за 1933 рік актового запису про народження ОСОБА_3 не виявлено. Однак зазначено, що в Жмеринському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ймовірно, зберігається актовий запис про відновлене свідоцтво у 1969 році.

Разом з тим, 19.02.2019 за №245-16.7-38 Жмеринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повідомлено, що у їхніх архівах та за відомостями Державного реєстру актів цивільною стану громадян актовий запис про народження гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кудіївці Жмеринського району Вінницької області відсутній.

Однак, суд зауважує, що у листі Державного архіву Вінницької області від 28.11.2019 № 07/987/7 зокрема зазначено, що запис № 1 у книзі актових записів про народження громадян по с. Кудіївці Жмеринського району Вінницької області за 1933 року зроблено 01.02.1933. Водночас, номери записів 5, 6, 7 виправлено на 1, 2, 3.

У свою чергу, суд звертає увагу, що батько позивача народився 10.01.1933, актовий запис №2 про його народження складено 10.01.1933, однак, на зберіганні є актовий запис складений уже після народження батька позивача, а саме 01.02.1933. Окрім того, номери записів 5, 6, 7 виправлено на 1, 2, 3. Також, суд зазначає, що архіви довоєнного та воєнного періоду могли не зберегтися.

Поряд з цим, викликаний в якості свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , надав пояснення та підтвердив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був його рідним братом, який народився як і він у с. Кудіївці, по національності українець. Також вказав, що їх батьки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - батько та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - мати, були українцями та народилися в с. Кудіївці, Вінницької області. Водночас, свідок зазначив, що для ОСОБА_2 , тобто позивача у даній справі, є рідним дядьком.

Щодо твердження відповідача, що позивач має звернутися до місцевого загального суду у цивільному судочинстві із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме народження батька позивача на території України та встановити дане народження за рішенням суд, то суд їх не приймає до увагу та відхиляє, оскільки народження батька позивача - ОСОБА_3 на території України підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29.05.1969 бюро запису актів громадянського стану виконавчого комітету Жмеринської районної ради народних депутатів трудящих Вінницької області та іншими документами, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути обґрунтованими, із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а також відповідати принципу правової визначеності.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що встановлені обставини у висновку від 22.05.2019 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_2 є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач просить визнати протиправним та скасувати висновок Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 22.05.2019 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Однак, висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, відповідно до положень КАС України та Порядку № 1983, а тому не може бути визнаний протиправним. Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, зважаючи на те, що питання імміграції безпосередньо пов`язано із безпекою України, з огляду на широкий спектр дискреційних повноважень органів ДМС, суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, у задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на імміграцію також слід відмовити.

Однак, задля належного захисту прав та інтересів особи, що звернулась до суду, з метою об`єктивного вирішення спору, що виник, суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву із доданими до неї документами громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 із урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 01/04 від 22.05.2019 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні ОСОБА_2 , яке прийняте на підставі висновку від 22.05.2019.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення, у той же час, зважаючи на наявність дискреційних повноважень, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 512,26 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.02.2019 про надання дозволу на імміграцію відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" як особі, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, із урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 01/04 від 22.05.2019 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 512,26 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 НОМЕР_9 )

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050. код ЄДРПОУ 37836770)

Повний текст рішення суду складено 18.02.2020

Суддя Комар Павло Анатолійович