Рішення № 87641298, 12.02.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11249/19

Провадження № 2/643/783/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Накеурі І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідачка) на свою користь суму завданої майнової шкоди в розмірі 50544,44 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 02.09.2017 року в м. Харкові сталася ДТП за участю автомобіля «Міцубісі», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «ВАЗ 2111», номерний знак НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_2 . В результаті ДТП автомобіль «ВАЗ» зазнав механічних пошкоджень. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2018 року відповідачку визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач сплатив на користь потерпілої особи страхове відшкодування в розмірі 49844,44 грн. З метою визначення розміру заподіяної шкоди, МТСБУ залучило суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість послуг якого складають 700,00 грн. Таким чином, загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 50544,44 грн. У зв`язку з тим, що на момент ДТП відповідачка не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідачки про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторони у судове засідання 12.02.2020 року не з`явились.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заперечень проти позову, заяви про розгляд справи у її відсутність, суду не надала.

Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, обов`язковою умовою виникнення у відповідачки обов`язку відшкодувати виплачене позивачем страхове відшкодування, є встановлення її вини у виникненні ДТП.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 та 2 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В обґрунтування вини відповідачки у вчиненні ДТП, позивач в позовній заяві посилався на постанову Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2018 року.

Судом досліджений зміст вказаного судового рішення.

Згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2018 року, винесеної у справі № 643/3996/18, провадження за адміністративним матеріалом про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

У вказаній постанові також зазначено, що враховуючи, що з дня вчинення правопорушення пройшло більше трьох місяців, строки накладення адміністративного стягнення збігли, що перешкоджає подальшому провадженню по справі, суд позбавлений можливості встановити винність чи не винуватість ОСОБА_1 в скоєнні зазначеного правопорушення, що не перешкоджає доводити чи спростовувати винуватість в дорожньо-транспортній пригоді в разі розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, вказана постанова не може бути визнана доказом вини відповідачки у вчиненні ДТП, оскільки в постанові не тільки не зроблений висновок про винуватість ОСОБА_1 , а й прямо зазначено, що суд не вирішує питання винуватості ОСОБА_1 та вказані питання можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Дані повідомлення про ДТП (а.с. 9-11), адресованого МТСБУ, в якому ОСОБА_2 зазначив, що стояв на проїзній частині та отримав сзаду удар, суд не може визнати достатнім доказом, який доводить винуватість відповідачки у виникненні ДТП. При цьому суд враховує, що у вказаному повідомленні ОСОБА_2 зазначено, що ДТП відбулось в 03:00 год. за адресою: м . Харків, пр. Тракторобудівників, 130. Між тим в постанові суду від 25.04.2018 року міститься посилання на протокол, в якому зазначені інші час та місце ДТП, а саме 03:30 год. біля буд. 103 по пр. Тракторобудівників в м. Харкові .

Клопотання про допит ОСОБА_2 або інших осіб в якості свідків, сторонами не заявлялось. Клопотання про дослідження документів, які містяться в справі про адміністративне правопорушення, сторонами також не заявлялось.

В даній справі суд позбавлений можливості за власною ініціативою збирати докази.

За таких обставин суд позбавлений можливості усунути розбіжності в часі та місці ДТП і достовірно встановити вказані обставини, а також вину відповідачки у виникненні зазначеної ДТП.

Будь-яких інших доказів вини відповідачки у вчиненні ДТП, суду позивачем не надано. Так, всі інші надані позивачем докази стосуються розміру завданої ОСОБА_2 шкоди та її відшкодування позивачем.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів вини відповідачки ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.

За відсутності таких доказів у суду відсутні підстави для висновків щодо виникнення у відповідачки обов`язку відшкодувати виплачене позивачем страхове відшкодування, оскільки такий обов`язок може бути покладений лише на винну особу, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Оцінюючи інші надані позивачем докази, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, викладеною зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Надані позивачем технічний паспорт та посвідчення водія на імя ОСОБА_2 (а.с. 5-8), повідомлення про ДТП (а.с. 9-11), заява ОСОБА_2 до МТСБУ про виплату страхового відшкодування (а.с. 14), поліс АК № 1929140 (а.с. 16), Звіт № 1206 від 24.11.2017 року визначення вартості відновлювального ремонту, складений суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 (а.с. 17-48), розрахунок вартості КТЗ (а.с. 49), доручення на виконання робіт ФОП ОСОБА_3 , квитанція та акт виконаних робіт, платіжне доручення (а.с. 50-52, 56), наказ МТСБУ № 6083 від 20.06.2018 року про сплату ОСОБА_2 відшкодування (а.с. 53), довідка про розмір відшкодування шкоди (а.с. 54), платіжне доручення про виплату позивачем ОСОБА_2 страхового відшкодування (а.с. 55), не є доказами, якими може підтверджуватись винуватість відповідачки ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.

Враховуючи підстави, з яких суд дійшов висновку про відмову в позові, у суду відсутні підстави надавати детальну та ґрунтовану оцінку вказаним доказам, які стосуються розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок ДТП, обставин відшкодування позивачем вказаної шкоди та наявності у позивача витрат, пов`язаних із залучення суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 17.02.2020 року.

Суддя Д.А. Крівцов