Рішення № 87636616, 10.02.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/15186/19

Провадження № 2/947/1588/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі - Шпак К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про відшкодування завданої моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2019 року позивач ОСОБА_1 , який є інвалідом 2 групи по зору, звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 1001520 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що для отримання допомоги та інших соціальних виплат, позивачем 04.03.2019 року було відкрито банківський рахунок у відділенні Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» № 15-18, розташованого по вул.Ак.Глушко, 1/3а у м.Одеса. При цьому відповідача було проінформовано, що банківський рахунок відкрито для отримання соціальних виплат. Після цього, позивачем було отримано один платіж соціальної допомоги. 17 червня 2019 роки позивач виявив на електронній пошті, лист від АТ "Приватбанк", яким було повідомлено, що його рахунок заарештований і всі операції по ньому припинені, тому позивач вирішив перевести виплати пенсії з АТ "Приватбанк" до відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний».

18.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся у відділення Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний»№ 15-51, розташоване за адресою: вул. Ак.Корольова, 24 у м.Одеса, де ним було відкрито другий рахунок. Позивач вказує, що був впевнений щодо відкриття банківського рахунку без проблем, але наступного дня йому зателефонував працівник банку з проханням терміново прибути до відділення банку і отримати лист для Пенсійного фонду. Позивач прибув в банк, де начальник відділення вручила йому повідомлення №1 та пояснила, що негайно треба відвезти повідомлення до виконавчої служби та повернути відповідачу другу частину цього повідомлення, з відміткою отримання виконавчою службою.

Ніяких повідомлень про арешт або блокування рахунку позивача, від відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», він не отримував, хоча відповідач зобов`язаний був негайно проінформувати позивача, у зв`язку зі зміною статусу рахунку і для того, щоб позивав зміг негайно вжити заходів для розблокування банківського рахунку та безпроблемного отримання і користування грошима за цім рахунком. При цьому, позивач вказує, що відповідач був обізнаний про цільове призначення грошей, які зараховуються на рахунок, що вони є соціальними виплатами у вигляді пенсії та є джерелом доходу позивача.

У якості підстав, на підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що банк незаконно арештував його рахунок та банк був зобов`язаний негайно його проінформувати про надходження постанови виконавчої служби про арешт коштів, однак, усвідомлено та навмисно не зробив цього, чим порушив умови банківського обслуговування, Закон України «Про захист прав споживачів» та норми українського і міжнародного права. Також, на думку позивача, відповідач незаконно змусив його відвезти повідомлення про відкриття нового рахунку до виконавчої служби, оскільки він не зобов 'язаний це робити, оскільки повідомлення на адресу виконавчої служби є обов 'язком банку. Крім того, банк відмовився здійснювати перевірку законності й обгрунтованності арешту та блокування соціальних рахунків, та такими діями, на думку позивача, відповідач навмисно та свідомо завдав йому моральної шкоди, що має бути компенсована.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану цивільну справу 02.07.2019 року передано судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 19.07.2019 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про відшкодування завданої моральної шкодиу розмірі 1001520 гривень.

31.10.2019 року позивачем ОСОБА_1 було подано уточнені позовні вимоги, якими позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 731109600 гривень./а.с.191/

23.10.2019 року представник Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний» - Возікова Н.В. подала через канцелярію суду заяву про об`єднання в одне провадження трьох цивільних справ, зокрема просила суд об`єднати в одне провадження цивільну справу №520/19028/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - заступника директора Департаменту супроводу операцій Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 731109600,00 грн. та цивільну справу № 520/ 17348/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - начальника відділення № 15-51 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», ОСОБА_4 - економіста другої категорії Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» про солідарне стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 10001520 грн. з даною цивільною справою №520/15186/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 10001520 грн.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 11.11.2019 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про об`єднання позовних вимог трьох цивільних справ в одне провадження було відмовлено./а.с.206/

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача за дорученням Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27.01.2020 року адвокат Рибак А.В. до судового засідання з`явився, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» - Возікова Н.В. до судового засідання з`явилась, позовні вимоги не визнала та просила відмовити, підтримавши доводи, вказані у відзиву на позов /а.с.46/.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, його представника та представника відповідача, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 04.03.2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу /ПК/, відповідно до умов якого банком на ім`я позивача було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 /980 у гривні./а.с.8/

Також, 18.06.2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу /ПК/, відповідно до умов якого банком на ім`я позивача було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 /980 у гривні./а.с.9/

У судовому засіданні було досліджено копії вищевказаних Заяв-Договорів банківського рахунку від 04.03.2019 року та 18.06.2019 року, які були підписано особисто ОСОБА_1 , зокрема вказано реквізити банку та анкетні дані позивача, визначено позивачем, що він просить відкрити поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу у гривні, що він не є підприємцем, у подальшому будь-яких претензій до вказаних Заяв-Договорів, визнання у судовому порядку їх положень повністю чи частково недійсними або незаконними, з боку позивача не надходило. На час розгляду справи у суді вони є діючими та сторони договору зобов`язані виконувати їх положення.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позов зазначає, що Заява-Договір банківського рахунку є заявою про відкриття поточного рахунку, договором банківського рахунку. Підписанням цієї Заяви-Договору клієнт погоджується та безумовно в цілому підтверджує факт прийняття (акцепту) пропозиції банку укласти Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний» (дачі - ДКБОФО або Публічний договір) розміщеного на офіційному сайті банку, що перед підписанням цієї заяви-договору він ознайомився з строками, тарифами та умовами банку, повністю з ними погоджується і зобов`язується їх виконувати. Вищевказане відображено безпосередньо у тексті Заяв-Договорів/а.с.8-9/

Відповідно до частини 1 Розділу 1 Публічного договору, Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» це договір між банком і клієнтом (включаючи всі додатки до нього, тарифи, заяви тощо), який укладається зокрема шляхом підписання /подання клієнтом відповідної Заяви-договору про надання банківського продукту/послуги (включаючи Договір банківського рахунку, Договір банківського вкладу, тощо) та приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування за формою, що встановлена банком, що є акцептуванням публічної пропозиції банку (оферти), в тексті також - Договір.

Пунктами 2.1, 2.2. частини 2 Розділу 1 Публічного договору закріплено, що Договір вважається укладеним, а всі його умови прийнятими та погодженими Клієнтом з моменту та шляхом підписання клієнтом та банком відповідного Заяви-Договору про надання банківського продукту/послуги, яка містить згоду клієнта на прийняття пропозиції укласти Договір комплексного банківського обслуговування (акцепт). Підписанням відповідної Заяви-Договору про надання банківського продукту/ клієнт підтверджує що він ознайомлений з умовами Договору комплексного банківського обслуговування (в тому числі тарифами), прийняв його умови безумовно та в повному обсязі, прийняв на себе зобов`язання дотримуватись їх та згоден з укладанням з банком цього Договору.

Таким чином, укладений публічнийдоговір с підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків між банком та позивачем.

При розгляді даної справи судом необхідно встановити предмет спору, з`ясувати всі обставини справи, виниклі між сторонами правовідносини та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Із пояснень позивача, наданих у судовому засіданні вбачається, що він вважає незаконними та неправомірними рішення, дії чи бездіяльність працівників банку, які виразились у несвоєчасному повідомленні про арешт його коштів на рахунках, про неповідомлення наслідків відкриття рахунку, про позбавлення позивача користування електронними сервісами, про зобов`язання банку укласти з позивачем договір на відкриття спеціального соціального рахунку та інше, але вищевказані пояснення судом не прийняті та не досліджені з перевіркою доказами по справі, оскільки це не є предметом спору, між сторонами існують договірні відносини щодо виконання договору банківського рахунку.

Судом встановлено, що з позовними вимогами до суду щодо визнання частково чи повністю недійсними, незаконними положень вищевказаних договорів позивач не звертався, фактично позивач оскаржує дії банку з приводу накладення арешту на його рахунки, вказані дії працівників банку він вважає неправомірними та такими, що спричинили йому моральну шкоду, яку він просить компенсувати.

Суд вважає, що усі відносини між відповідачем та позивачем врегульовані Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ АБ "Південний", що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами, доповненнями та із усіма Додатками до нього, що укладений між відповідачем та позивачем./а.с.62,101/

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, що регулюються книгою п`ятою Цивільного Кодексу України - зобов`язальне право, главою 72 банківський рахунок.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, тобто законодавець вказує на випадки компенсації моральної шкоди: визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (наприклад, ст.ст 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст.237-1 Кодексу законів про працю України тощо).

Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові/володільцеві рахунка/, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має право визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку.

Позивач посилається на Закон України "Про захист прав споживачів", а також на ст.ст. 23, 1167 ЦК України, вказуючи на заподіяння йому моральної шкоди у зв`язку з неналежним виконанням працівниками банку умов договору про банківський рахунок щодо накладення арешту на кошти, які знаходяться на відкритих позивачем рахунках у банку.

Проте, слід розмежовувати вказані правові підстави відшкодування немайнових витрат.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд звертає увагу на те, що право споживачів на відшкодування моральної шкоди виникає лише у випадках, передбачених ст.4 вказаного Закону. Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Заявою-Договором банківського рахунку, які були досліджені у судовому засіданні, також не встановлено відповідальності сторін договору у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Суд зауважує, що ст. 23 ЦК України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача, а ст. 1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування шкоди в позадоговірних (деліктних) правовідносинах лише при наявності ознак неправомірності або протиправності в діях осіб, які порушують ці права, та доведеності особою втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ. Складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: власне шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; протиправне діяння особи, котра її завдала; причинний зв`язок між ними; вина заподіювача шкоди.

Тож згідно із принципом змагальності сторін (ст.2 ЦПК України) необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог позивача про відшкодування банком моральної шкоди.

Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавчий лист № 2-685/10, виданий Суворовським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості по кредитному договору у загальному розмірі 501047,98 гривень, що вбачається із постанови про прийняття виконавчого провадження від 05.03.2019 року./а.с.13/.

07.06.2019 року Акціонерним банком «Південний» було отримано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шеглової Євгенії Віталіївни від 30.05.2019 року про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках, зокрема в Акціонерному банку «Південний» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, які належать боржнику ОСОБА_1 ./а.с.25,30/

Стоянцев В.В . , як фізична особа, звернувся до суду з позовом до банку про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що банк незаконно арештував його рахунок та банк був зобов`язаний негайно його проінформувати про надходження постанови про накладення арешту на кошти боржника, однак, усвідомлено та навмисно не зробив цього, чим порушив умови банківського обслуговування , Закону України «Про захист прав споживачів» та норми українського та міжнародного права. Також, на думку позивача, відповідач незаконно змусив його відвезти повідомлення про відкриття нового рахунку до Державної виконавчої служби, оскільки він не зобов`язаний це робити, направлення повідомлення на адресу виконавчої служби є обов`язком банку. Крім того, банк відмовився здійснювати перевірку законності й обгрунтованості арешту та блокування рахунків, тобто такими діями, на думку позивача, відповідач навмисно та свідомо завдав йому моральної шкоди, що має бути компенсована.

Позивач вказує на те, що він є особою з інвалідністю 2 групи по зору безстроково, переніс сильні емоційні та душевні страждання, погіршився його стан здоров`я, було порушено його права на виплату пенсії, незаконними діями представників банку було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 731109600 гривень.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилається на норми статті 1167 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач виходить з того, що внаслідок протиправних дій працівників банку, які, неналежно виконували свої трудові обов`язки, чим порушили умови банківського обслуговування та норми Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу була заподіяна моральна шкода.

Проте, суд не погоджується з даною позицією позивача, оскільки вона не грунтується на вимогах закону.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг.

Деліктна відповідальність - це наслідок позадоговірного завдання шкоди, що пов`язується з виникненням деліктного зобов`язання.

Суд вважає, що позивач безпідставно просить покласти на відповідача обов`язок по відшкодуванню на його користь моральної шкоди на підставі статті 1167 ЦК України, оскільки вказана стаття регулює позадоговірні (деліктні) відносини, а між позивачем і відповідачем був укладений договір банківського рахунку, та предметом спору повинно було бути встановлення факту належного чи неналежного виконання працівниками банку умов договору банківського рахунку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди за положеннями статті 1167 ЦК України немає.

Згідно з положеннями пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Статтею 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16.

Умовами укладеного між сторонами договору комплексного банківського обслуговування не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов`язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

«Ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 невірно обрано засіб захисту його порушених прав шляхом звернення до суду з численними позовами про відшкодування моральної шкоди до різних відповідачів, зокрема подано позови до виконавчої служби про відшкодування моральної шкоди/а.с.27,42/, позови до працівників, які займають посади в ПАТ АБ «Південний» про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду/а.с.155,156/. Однак, даний позов та вищевказані позови не призводять до ефективного поновлення прав позивача та вирішення спору судом по суті з метою встановлення порушених його прав, якщо дійсно таке порушення мало місце.

Суд вважає, що позивачем не використано позасудових та судових засобів захисту прав у вигляді можливого звернення з заявою до виконавчої служби про зняття арешту та надання усіх документів, які підтверджують соціальні виплати по арештованому рахунку, зокрема за визначеними законом окремими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії боржника, позивачем не використано право звернення до суду зі скаргою на неправомірні дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку ст. 447 ЦПК України, якщо мало місце порушення прав позивача під час виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості та інше.

При цьому, доводи як позивача, його представника, так і відповідача щодо позовних вимог, з огляду на предмет даного спору, а також встановлені обставини справи, жодним чином не впливають на спірні правовідносини та не підлягають перевірці судом, оскільки не доводять та не спростовують обставини завдання моральної шкоди, відшкодування якої, в даному випадку, не передбачено ані договором, ані ЦК України.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством, ні договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Південний» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неправомірними, на думку позивача, рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб ПАТ АБ «Південний», оскільки правовідносини, які виникли між сторонами випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг, а відтак позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.16, 23, 559,611,1167 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди, ст.ст. 4,12, 13, 81, 141, 259, 263-265,268, 273,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 731109600 гривень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2020 року.

Суддя Гниличенко М. В.