Ухвала суду № 87635304, 17.02.2020, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/268/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року суддя Сумського районного суду Сумської області Черних О.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя.

Для забезпечення позову просить заборонити Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в особі головного державного виконавця Ричкаля С.П. здійснювати реалізацію майна ОСОБА_2 , а саме: нежитлових приміщень санаторію профілакторію «Росинка» зі спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_1 Ж, розмір частки – 5/100 та 2Ж розмір частки - 38/100.

У відповідності з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме: у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»вказано, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка викладена в Постанові від 25.05.2016 р. (справа №6-605цс16), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що на нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 відділом примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ у Сумській області накладено арешт і відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен здійснити реалізацію спільного майна подружжя відносно якого існує спір, а це унеможливить виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суддя вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити, зважаючи на наступне.

Так, позивачем не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, що зазначено у заяві; не зазначено обставини та не доведено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або його ефективний захист.

А тому, на підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області.

Суддя О.М.Черних