Рішення № 87634830, 17.02.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2386/19

Номер провадження 2/573/87/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О. І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Річківської об`єднаної територіальної громади про визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Річківської об`єднаної територіальної громади з позовом, який мотивував тим, що він є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка за життя розпочала процес приватизації земельної ділянки, але державний акт отримати не встигла у зв`язку зі смертю. Посилаючись на зазначені обставини та на перехід до нього відповідних прав спадкодавця, просив визнати за ним право на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,02 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,13 га - для ведення особистого підсобного господарства.

24 грудня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі і призначено підготовче засідання на 27 січня 2020 року.

27 січня 2020 року підготовче провадження закрито і справа призачена до судового розгляду на 17 лютого 2020 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, направив клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити (а. с. 50).

Представник відповідача - Річківської об`єднаної територіальної громади до суду не з`явився, сільський голова Солодовник М.І. направив листа про розгляд справи без участі їхнього представника, також зазначив, що при вирішення спору покладаються на розсуд суду (а. с. 51).

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Рішенням Вирівської сільської ради від 28 липня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_2 передано в приватну власність земельні ділянки, що були раніше надані в межах норм, передбачених ст. ст. 56, 57, 67 ЗК України, а саме: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) 0,02 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,13 га (а. с. 8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 10). Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вирівської свільської ради Білопільського району Сумської області та зареєстрований в реєстрі 08 жовтня 2013 року за №524, яким все своє майно заповіла позивачу у справі ОСОБА_1 (а. с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2018 року за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 29-40).

Спірна земельна ділянка ОСОБА_2 виділялася для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) 0,02 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,13 га, позивач не отримав свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці, що вбачається із спадкової справи.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: прийняття спадщини (п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав (п. «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №14-652цс18, постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі №128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року в справі № 723/1061/17.

З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Відповідно до чинного законодавства процедура приватизації земельної ділянки передбачає:

1) подання громадянином України до відповідної ради заяви про безоплатну передачу земельної ділянки в приватну власність за місцем розташування бажаної для отримання земельної ділянки;

2) розгляд у місячний термін заяви відповідним уповноваженим органом приватизації;

3) прийняття рішення або розпорядження на користь заявника, що є підставою для початку розробки документації проекту відведення земельної ділянки;

4) розробку проекту відведення земельної ділянки за рахунок завника;

5) погодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами: земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно-епідеміологічними, архітектурними, з охорони культурної спадщини;

6) державну експертизу погодженого проекту відведення земельної ділянки, яку виконує орган земельних ресурсів;

7) повернення до органу приватизації проекту відведення земельної ділянки, що пройшов експертизу в органах земельних ресурсів;

8) перенесення в натурі розмірів земельної ділянки, передбачених проектом відведення, з встановленням землевпорядною організацією межових знаків;

9) підготовку землевпорядною організацією технічної документації для видачі Державного акту на право власності на землю;

10) перевірку реєстратором наданої технічної документації щодо дотримання в ній встановлених вимог;

11) перевірку територіальним органом земельних ресурсів технічної документації й оформленого землевпорядною організацією бланку Державного акту щодо відповідності даних;

12) здійснення оператором необхідних записів про державну реєстрацію прав особи на землю.

Як вбачається із наданих позивачем суду доказів, спадкодавець ОСОБА_2 за життя не розпочала процесу приватизації, сам позивач, як спадкоємець, до органів місцевого самоврядування про завершення процедури приватизації, розпочатої спадкодавцем, не звертався.

Також позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що житловий будинок, що розташований на спірній земельній ділянці, не належить іншій особі, а успадкований ним.

Окрім того, з документів, долучених до позовної заяви, не представилося можливим встановити чи земельна ділянка померлій ОСОБА_2 виділяся для обслуговування житлового будинку, чи квартири у багатоквартирному житловому будинку, оскільки даний факт має суттєве значення для вирішення спору в цій справі.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 проживала у будинку АДРЕСА_1 . В той же час, до позову долучає договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 придбала житловий будинок з надвірними будівлями в с. Білани Білопільського району без зазначення вулиці, номеру будинку та рішення про приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7, 8).

Але як вбачається зі спадкової справи, листа Вирівського старостинського округу Річківської сільської ради №347 від 20 листопада 2019 року, довідки Вирівського старостинського округу №804 від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_2 , тобто у квартирі, щодо зміни статусу квартири в житловому будинку вона до Вирівської сільської ради не зверталася (а. с. 14, 30, 33, 35, 36, 38).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Відповідно до вимог п. г ч. 2 ст. 89 Земельного кодексу України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

Тобто приватизувати земельну ділянку можно лише всім власникам будинку (квартир) разом, а вже потім виділяти свою частку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не довів той факт, що він має права на завершення приватизації, а тому в задоволенні його позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості оформити свої спадкові права на житловий будинок чи квартиру, якщо вони входять до обсягу спадщини, після чого скористатися своїм правом на приватизацію земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Річківської об`єднаної територіальної громади (41832, Сумська область, Білопільський район, с. Річки, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 04390239) про визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя