Рішення № 87633569, 14.02.2020, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6283/19

Провадження № 2-а/462/25/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі: головуючого судді: Кирилюк А.І., при секретарі судових засідань: Гула М.І., за участі представника відповідача: Леськів Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 163 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 р. винесену адміністративною комісією при Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про застосування штрафу до ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути з Залізничної районної адміністрації Львівської міської на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1 500 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.09.2019 р. постановою № 163 Адміністративна комісія при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП. Вказану постанову ОСОБА_1 21.09.2019 року отримала рекомендованим листом № 7904088953586. Вказану постанову вважає незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернулась до суду із позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.10.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови, роз`яснено сторонам їх процесуальні права та обов`язки.

Представником Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради було подано відзив на адміністративний позов, згідно яких ЗРА ЛМР не вбачає підстав для скасування № 163 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 р. винесену адміністративною комісією при Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, оскільки всі твердження позивача, викладені в матеріалах позову, щодо незаконності даної постанови вважає безпідставними та просить суд, у задоволенні заявленого позову гр. ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Згідно відповіді представника позивачки на заперечення на позов, сторона позивача вважає, що постанова № 163 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 р. винесену адміністративною комісією при Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради прийнята при недоведеності встановлених обставин, невідповідності висновків обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Позивачка, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Однак подала до суду заяву у якій просить проводити розгляд справи без неї та її представника, позовні вимоги підтримує, просить такі задовольнити.

Представник відповідача Леськів Г.М. у судовому засіданні позов заперечила покликаючись на безпідставність заявлених вимог, вважає оскаржувану постановою правомірною. Крім того, наголосила, що підтримує свій відзив на позов, просить суд при винесенні рішення взяти такий до уваги.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконань про підставність заявлених вимог, у зв`язку із чим позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посаде)ві особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі КУпАП) порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст.218 КУпАП передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст.152 цього Кодексу.

Відтак, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за порушення правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ч.2 ст.5 КУпАП сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №2807-IV).

Згідно з пп. «г» п.1 ч.1 ст.13 Закону №2807-IV вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки належать до об`єктів благоустрою населених пунктів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.16 Закону №2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Частиною 1 ст.20 Закону №2807-IV встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Відповідно до положень статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно з п.1 ч.1 ст.42 Закону №2807-IV до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні встановлених державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, статтями 149-152 цього Кодексу.

Ст. 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (статті 149-152).

Статтею 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Крім того, ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 затверджено Правила благоустрою міста Львова (далі Правила), які установлюють порядок благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста Львова, визначають права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою на території міста.

Згідно п. 13.1.1., 13.1.2, 13.1.3 вказаних правил, розміщення та утримання зовнішньої реклами у м.Львові повинно відповідати чинним нормативно-правовим документам, вказаним у додатку № 4, а також чинному порядку, що затверджується розпорядчими документами Львівської міської ради. Рекламні засоби розміщуються відповідно до дозволу, який видається на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами та видачі уповноваженим органом (відділом комунального господарства районної адміністрації) ордера/дозволу на виконання робіт, пов`язаних з благоустроєм місця (розриттям грунту) при встановленні наземних рекламних засобів. Ордери/дозволи видаються особою, призначеною відповідною районної адміністрації, згідно з укладеним договором між виконавцем робіт та комунальним підприємством, якому делеговано повноваження щодо здійснення контролю за виконанням ремонтних робіт з відновлення благоустрою. Плата за видачу ордера не справляється. Власники (балансоутримувачі) визначених місць розміщення зовнішньої реклами зобов`язані видати ордери на проведення робіт, пов`язаних з розташуванням рекламних засобів, у триденний термін з дати звернення заявників при наявності дозволів на встановлення рекламних засобів. Розміщення окремо стоячої конструкції зовнішньої реклами, розміщення реклами на опорах вуличного освітлення або контактної мережі міського електротранспорту необхідно обов`язково погоджувати з власниками інженерних мереж. Самочинно встановлені рекламні засоби, вивіски демонтує комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" у порядку, встановленому виконавчим комітетом Львівської міської ради.

Статтею 16 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3 ч.2 ст.27 Закону України «Про рекламу» розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що під розповсюджувачем реклами Закону України «Про рекламу» розуміє особу, яка здійснює розповсюдження реклами.

Згідно з пунктом 45 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, контроль за додержанням правил розміщення зовнішньої реклами здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства, уповноважені особи яких відповідно до пункту 46 цих Правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами звертаються до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Згідно з ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

З аналізу наведених вище законодавчіх положень виходить, що суб`єктом порушення правил благоустрою територій населених пунктів, яке полягає у самовільному (без відповідної дозвільної документації) встановленні на об`єктах благоустрою об`єктів зовнішньої реклами, є особа, яка здійснює розповсюдження реклами (розповсюджувач зовнішньої реклами).

Судом встановлено, що 05.09.2019р. постановою № 163 Адміністративна комісія при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, згідно викладу якої вказано, що ОСОБА_1 без дозвільної документації розмістила рекламно-інформаційне оголошення з текстом «ШвидкоГроші» на електроопорі по вул. Ш. Руставелі, навпроти буд. 8 . / а.с.6/

01.08.2019р. ОСОБА_1 отримала від начальника юридичного відділу ТОВ "Споживчий центр" електронною поштою сканкопію вимоги Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" № 2410 Б-в2130 від 25 липня 2019 року, адресовану її роботодавцю -ТОВ "Споживчий центр". У вказаній вимозі Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" запропонувало Товариству скерувати відповідальну особу до інженера КП «АТУ» на 11 год. 00 хв. 05 серпня 2019 року для з`ясування обставин га проведення спільного обстеження за адресою: м. Львів, вул. Ш. Руставелі, навпроти буд. 8./а.с.11/

Відповіддю на вимогу за № 810 від 01.08.2019 року Товариство повідомило, що не вчиняло порушень, вказаних у вимозі, та для з`ясування обставин та проведення спільного обстеження за адресою: вул . Ш. Руставелі , навпроти буд. 8 до інженера КП «АТУ» направляє відповідальну особу ОСОБА_1 .

Згодом, 05 серпня 2019 року під час з`ясування обставин та проведення спільного обстеження за вказаною адресою ОСОБА_1 оглянула конструкцію та повідомила інженера КП «АТУ» ОСОБА_2 , що ця конструкція не належить ТОВ «Споживчий центр», про що також додатково Товариство повідомило КП «АТУ» листом № 881 від 16.08.2019 року. З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 була призначена ТОВ "Споживчий центр" відповідальною особою за проведення з`ясування обставин та проведення спільного обстеження рекламно-інформаційного оголошення з текстом «ШвидкоГроші», яке вже було розміщене невідомою особою станом на дату проведення обстеження. /а.с.13/

Судом також встановлено, що позивачка працює на посаді фахівця з обслуговування клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», що підтверджується довідкою про місце роботи і займану посаду вих. № 2058-Ф від 27.09.2019 року, виданою ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та наказом про прийняття № 2184-К від 20.08.2018р./а.с.16,19/

Відповідно до посадової інструкції позивачки, вона, в тому числі, виконує обов`язки касира відділення та відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (розділ 8. Касир (на підприємстві, в установі, організації) завданням якої є здійснення операцій, пов`язаних з прийманням та видаванням готівкових грошових коштів через касу підприємства. Відповідно до вищезазначених документів до її обов`язків не відноситься розміщувати реклами Товариства та володіти інформацією про наявність/відсутність дозвільних документів на рекламу Товариства./а.с.17-18/

Відтак, позивач як працівник ТОВ «Споживчий центр», до службових обов`язків якого не входить розповсюдження зовнішньої реклами (розміщення, встановлення рекламних конструкцій, отримання відповідних дозвільних документів), не є суб`єктом адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП порушення правил благоустрою м.Львів, а саме самовільне розміщення рекламного щита «Швидко гроші» по вул.Ш. Руставелі, навпроти буд. 8, що у м.Львові без відповідних дозвільних документів. Іншого відповідачем доведено не було.

В силу закріпленого ст.7 КУпАП принципу законності ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необгрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення.

чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення І для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що судом не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та вказував на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, відповідачем не доведено жодних наслідків зумовлених порушенням позивачкою норм Закону України "Про благоустрій населених пунктів", з пред`явлених доказів, суд позбавлений також встановити об`єктивну та суб`єктивну сторону інкримінованого адміністративного проступку.

Що стосується вимог позивачки про стягнення судових витрат, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 4 вказаною статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

28.10.2019 року позивачкою подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. З долучених матеріалів судом встановлено, що між позивачкою та адвокатом Воронцовою О.В. 27.09.2019 року було укладено договір про надання правової допомоги № 2709/19-01. З акту надання правової допомоги від 27.09.2019 року та порядком обчислення гонорару адвоката, встановлено, що сума наданих послуг адвокатом Воронцовою О.В. становить 1500 грн., які ОСОБА_1 сплатила, що стверджується копією платіжного доручення.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням наведених норм права, суд приходить до переконань про те, що вимога позивачки про стягнення з відповідача на її користь понесених витрат на правничу допомогу доведена наявними у матеріалах справи доказами, а від так підлягає задоволенню.

За перелічених вище обставин, суд приходить до переконань про те, що позовні вимоги знайшли своє належне підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 163 по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 р. винесену адміністративною комісією при Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про застосування штрафу до ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Залізничної районної адміністрації Львівської міської на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1 500 грн.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Адміністративна комісія при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04056084, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 34.

Повний текст рішення виготовлено 17.02.2020 року.

Суддя (підпис). З оригіналом згідно.

Суддя