Ухвала суду № 87633557, 17.02.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5583/19

провадження 1-кп/462/138/20

У Х В А Л А

17 лютого 2020 року Залізничний районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді: Кирилюк А.І. ,

суддів Румілова Н.М., Ліуш А.І.,

при секретарі: Гула М.І..,

за участі прокурора: Криштанович С.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника: Сидорук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадженні відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.149 КК України, –

в с т а н о в и в:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 Зазначив, що наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, що стали підставою обрання запобіжного заходу, не зменшились, а підстав для застосування стосовно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.

Обвинувачена та її захисник вважають, що підстав для тримання її під вартою немає, у зв`язку із чим просили обрати більш м`який вид запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчиши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

У судовому засіданні прокурором доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.149 КК України, що є підставою для застосування запобіжного заходу.

Вирішуючи клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 , передбаченого ч. 3 ст.149 КК України, та бере до уваги, що справу до теперішнього часу не розглянуто, дані про особу обвинуваченої, наявність ризиків, незаконного впливу на свідків, переховуватись від суду.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що хоча тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, проте жодний більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої та не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, наявність яких доведена прокурором.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що оскільки двомісячний строк тримання під вартою закінчується, в цілях запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченної, ризики переховуватись від суду, впливу на свідків, суд приходить до переконання, що запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 – тримання під вартою, слід продовжити на два місяці.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, розмір застави слід залишити в визначеному раніше розмірі оскільки саме такий розмір застави, в разі її внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, на ОСОБА_1 , у разі внесення застави, слід покласти наступні обов`язки: прибувати до суду у судове засідання у визначений час; не відлучатися за межі міста Львова без дозволу суду; повідомляти суд, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.149 КК України на два місяці, а саме до 16 квітня 2020 року включно.

Залишити розмір застави, визначений Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.06.19 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, та направити у Львівський СІЗО УДПтСУ у Львівській області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її складення.

Головуючий: суддя (підпис) А.І. Кирилюк

судді : (підпис) Н.М.Румілова

(підпис) А.І. Ліуш

З оригіналом згідно.

Суддя