Рішення № 87633355, 04.02.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9587/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гомзяка І.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація», товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст-ТБ» про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію, вилучити інформацію з мережі Інтернет, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2018 року позивачі звернулися до суду з відповідним позовом, в якому просили суд:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на повагу до честі і гідності та на недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 року у глобальній мережі Інтернет, на сайті https://zik.uа/;

2) зобов`язати ТОВ «Західна інформаційна корпорація», ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст-ТБ» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення на веб-сайті https://zik.uа/ повідомлення;

3) зобов`язати ТОВ «Західна інформаційна корпорація», ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст-ТБ» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити недостовірну інформацію про ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з мережі Інтернет на сайті https://zik.uа/.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті https://zik.ua/ за адресою:

« ІНФОРМАЦІЯ_2 »

було розміщено публікацію: «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства». У вказаній публікації зазначено наступне: «Керівництво телеканалу ZIK називає причиною останніх подій навколо розслідування смертельного ДТП в Ямельні за участю авто з кортежу інвестора ZIKy ОСОБА_12, а саме вручення підозри та потенційне подання в міжнародний розшук, відмову власника «віддати телеканал в управління на 3 роки». З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність Димінського до ДТП.».

У позові також зазначено, що відповідачами в мережі інтернет було розміщено твердження про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли від імені Адміністрації Президента України, і дії вказаних осіб носили протиправний характер. Крім того твердження про те, що мала місце невдала рейдерська спроба свідчить про те, що відповідачі по справі стверджують що дії, позивачів були спрямовані ніби то на протиправне заволодіння телеканалом ЗІК . Позивачі стверджують, що ОСОБА_4 діяла виключно в приватних інтересах, жодних доручень від Адміністрації Президента України не отримувала, жодних протиправних дій відносно відповідачів нею не вчинялось. ОСОБА_3 супроводжував дружину під час зустрічі з Петром Димінським, не вчиняв жодних дій в інтересах будь-яких осіб в тому числі і в інтересах Адміністрації Президента України і також не вчиняв жодних протиправних дій, тобто жодних рейдерських спроб заволодіння телеканалом ЗІК не відбувалось.

Вказують, що факт поширення відповідачами негативної інформації про позивачів міг викликати до них недовіру та неповагу, є принизливим для їхньої честі і людської гідності.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

30 січня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (т.2,а.с.18-23), в якому представник відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» вказав на безпідставність позовних вимог. Зазначив, що позивачі є публічними особами, у зв`язку із чим межі їх критики є значно ширшими у порівнянні із пересічною особою. Стверджує, що оспорювана інформація є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню. Вважає, що позивачами не доведено наявності порушення їх особистих немайнових прав, а також того, що поширена інформація є негативною. Просить в задоволенні позову відмовити.

27 лютого 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив (т.2,а.с.53-58), в якому представник позивачів ОСОБА_1 звертає увагу на те, що межа допустимої критики публічної особи припиняється там, де починає діяти презумпція невинуватості у вчиненні правопорушення. Зазначає, що поширена інформація не є оціночним судженням, і носить негативний характер. Факт порушення особистих немайнових прав позивачів підтверджується образливим характером висловлювань в опублікованій інформації. Стверджує, що неправдива інформація, яка поширена відповідачем завдає шкоди особистим немайновим благам позивача. Просив позов задовольнити.

У запереченнях на відповідь на відзив, яка надійшла до суду 31 березня 2019 року (т.2,а.с.70-73), представник відповідача зазначив про безпідставність позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

19 серпня 2019 року до суду надійшла заява представника відповідача з відповідями в порядку ст. 93 ЦПК України, де останній зазначив, що: 1) з метою отримання інформації про власників Інтернет сайту позивач має звертатися до підприємства «Український мережевий інформаційний портал»; 2) ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» не відомо про наявність у ТОВ «ЗІК» правовстановлюючих документів на право власності на Інтернет сайт https://zik.uа/; 3, 4, 6) відповідь відсутня; 5) Кримінальний кодекс України не містить поняття «рейдерство», тому вживання цього терміну є оціночним судженням.

Ухвалами суду від 04 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотань представника позивачів ОСОБА_1 про застосування заходу процесуального примусу до керівників юридичних осіб відповідачів, про витребування доказів, їх огляд та зобов`язання надати відповіді на питання в порядку ст. 93 ЦПК України. Цією ж ухвалою суду закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представник позивачів позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Зазначив, що діями відповідачів порушені особисті немайнові права позивачів, викладена у публікації інформація не є оціночним судженням та несе негативний характер. Зазначає, що юридичні особи відповідачі є співвласниками веб-сайту https://zik.uа/ та створили технічні можливості для розповсюдження інформації. Позивачі не могли діяти від імені Адміністрації Президента України, як це зазначено у публікації. Вислів «спроба рейдерського захоплення» є різко негативним, а відповідачі ухиляються від відповіді на питання, що означає це словосполучення. Мова між позивачем ОСОБА_3 та власником телеканалу «ЗІК» йшла про цивільно-правові відносини зміни власника, проте учасники не домовились про ціну, тому всі ці дії є правомірними.

Представник відповідача ТОВ «ТРК «Нові комунікації» під час розгляду справи проти задоволення позову заперечив, вважаючи вимоги безпідставними. Пояснив, що поняття «рейдерство» є виключно оціночним судженням, що не несе негативного контексту. Таке висловлювання не має сприйматися як образливе, оскільки не є категорією кримінального законодавства. Зазначив, що позивачі є публічними доволі відомим особами. Крім того, представник відповідача вказує, що наданий позивачами висновок експерта лінгвіста є недопустимим доказом, оскільки при дослідженні було використано роздруківку з сайту «ЗІК», що не є належним доказом в розумінні ст. 100 ЦПК України. Представник відповідача визнав факт публікації наведеного у позові тексту на сайті «ЗІК». Вказане, на його думку, є оціночним судженням журналіста ОСОБА_9 , його реакція на намагання укласти цивільно-правовий договір про відчуження телеканалу.

Відповідачі ТОВ «Західна інформаційна корпорація», ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст-ТБ» своїх представників до суду не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. На їх офіційні як юридичних осіб поштові та електронні адреси судом неодноразово направлялися повідомлення про розгляд справи, а учасниками - заяви по суті справи. Вказані відправлення (направлені рекомендованою поштою) поверталися до суду. Тому, суд вважає їх повідомлення належним, та розглядає справу без участі їх представників з метою дотримання розумних строків.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

У статтях 3, 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю, та передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Разом із цим, Основним законом гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у п. 15 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті https://zik.ua/ за адресою:

« ІНФОРМАЦІЯ_2 »

було розміщено публікацію під назвою «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства» наступного змісту: «Керівництво телеканалу ZIK називає причиною останніх подій навколо розслідування смертельного ДТП в Ямельні за участю авто з кортежу інвестора ZIKy ОСОБА_12, а саме вручення підозри та потенційне подання в міжнародний розшук, відмову власника «віддати телеканал в управління на 3 роки». З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність Димінського до ДТП. «Ці події жодним чином не повпливають на нашу позицію та редакційну політику телеканалу. Ми неодмінно звертатимемося за підтримкою та захистом до міжнародних інституцій, які стоять на сторожі свободи слова», - наголошує генеральний директор медіа-холдингу ZIK Ігор Туркевич.».

Згідно з довідкою Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" № 85/2018-Д-ЦК від 16 травня 2018 року, власником веб-сайту: https.//zik.ua/ (зокрема, станом на 16 травня 2018 року ) є реєстрант доменного імені zik.ua - товариство з обмеженою діяльністю "Телерадіокомпанія "Нові комунікації". Проте, виходячи з ідентифікаторів, розміщених на самому веб-сайті https.//zik.ua/, власником інтелектуальних прав на контент є товариство з обмеженою відповідальністю "Західна інформаційна корпорація" (т.1,а.с.62-70).

На підтвердження позовних вимог позивачами суду були надані:

- довідки МВС України від 30 липня 2018 року про відсутність судимостей у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

- експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 30 серпня 2018 року Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», відповідно до якого на сайті https://zik.ua/ за посиланням:

« ІНФОРМАЦІЯ_2 »

зафіксований матеріал з назвою «Телеканал ZIK заявляє про спробу рейдерства»;

- консультативний висновок № 01/18 від 11 січня 2018 року ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» експертного комп`ютерно-технічного дослідження інформації;

- висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України № 056/59 від 16 лютого 2018 року, відповідно до якого текстовий матеріал публікації містить негативну інформацію про ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , негативну інформацію виражено у формі твердження;

- лист «Фонду родини Загорій» від 14 грудня 2018 року, згідно з яким засновником фонду є ОСОБА_3 , а керівником ОСОБА_4 . Фондом реалізуються благодійні програми за різними напрямками;

- публікацію «Ініціатива про продаж ZIK виходила від самого ОСОБА_3 » на веб-сайті Інтерфакс-Україна від ІНФОРМАЦІЯ_3 року з інформацією щодо домовленостей про відчуження інформаційної корпорації;

- роздруківка з офіційного веб-сайту Верховної Ради України з інформацією про те, що ОСОБА_3 з 27 листопада 2014 року є Народним депутатом України.

Проаналізувавши докази у справі, суд приходить до висновку, що журналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації для друку, а тому має право вільно користуватися та обирати у своїх публікаціях різномовні звороти, вживати гіперболи, алегорію сатиру як це передбачено ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Факт поширення вказаної інформації на веб-сайті https://zik.ua/ не заперечується жодною особою, які беруть участь у справі, та підтверджується матеріалами справи, зокрема роздруківкою із зазначеного сайту, оглядом в судовому засіданні публікації в мережі Інтернет, експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 30 серпня 2018 року Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

Водночас, суд не погоджується із позицією позивачів та їх представника щодо ствердного характеру поширеної інформації, та зазначає наступне. Спірна інформація є лише оціночним вираженням поглядів щодо можливої причетності позивачів до певних подій, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб`єктивної думки, - і є правом журналістів. Оціночне судження не є надмірним, воно не принижує честі та гідності позивачів, а тому, в силу вищевказаних норм матеріального права, не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві. Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідачів не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, наддавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Цивільного касаційного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/2393/16-ц.

У рішенні від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».

Суд вважає за необхідне зазначити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (див. рішення ЄСПЛ у справі "The Observerand The Guardian v. the United Kingdom", від 26 листопада 1991 року).

Висновок суду про відмову у задоволенні позову ґрунтується також на тому, що позивачами під час судового розгляду не доведено, що інформація порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особам повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Стаття, на яку посилаються позивачі, містить оціночні судження, за які законом не передбачена цивільно-правова відповідальність.

Наданий позивачами висновок експерта лінгвістичної експертизи, відповідно до якого поширена інформація є негативною, не спростовують висновку суду. Зазначена у публікації інформація дійсно може негативно сприйматися та викликати певні емоції у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як громадян. Крім того, суд не виключає, що журналісти могли помилитися, зазначивши, що позивачі під час перемовин діяли від імені Адміністрації Президента України. Проте, зазначене не є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Крім того, у ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо них є, значно ширша, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до наданих суду документів ОСОБА_3 на момент публікації спірного матеріалу був обраний та перебував на посаді Народного депутата України від парії «Блок Петра Порошенка», є генеральним директором ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (т.1,а.с.152). ОСОБА_11 постановою Верховної Ради України від 04 липня 2014 року була призначена на посаду члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (т.2,а.с.27). Хоча на момент публікації спірної інформації ОСОБА_4 і була звільнена із зазначеної посади, як зазначає її представник в судовому засідання, однак не припинила публічної діяльності. З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_4 є керівником благодійного фонду «Фонду родини Загорій».

Таким чином, позивачі є публічними особами, а тому свідомо відкриті для прискіпливого контролю за їх особами, як з боку інших громадян, так і політиків. Інформація, поширена відповідачами стосується виключно публічної діяльності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а не їх приватного життя. Крім того, враховуючи публічний статус позивачів та те, що поширена інформація стосувалася їх публічної діяльності та мала суспільний інтерес, позивачі мають бути терпимими до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

Враховуючи, що вимоги про зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну та негативну інформацію та вилучити її з мережі Інтернет є похідними від вимоги про визнання недостовірною інформацію та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такі задоволенню також не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивачів та не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст.258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація», товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст-ТБ» про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію, вилучити інформацію з мережі Інтернет - відмовити повністю.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 04 лютого 2020 року проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення складений 14 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Д.Фролова