Вирок № 87629036, 17.02.2020, Дружківський міський суд Донецької області

справа № 229/5692/18

провадження №1-кп/229/137/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретарів судового засіданні Костіної І.В. , Гумірової І.О., Жувак А.О.

прокурорів Александрова В.В., Ляшика В.В.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої Сологуба С.А.

захисника Гапонової О.В.

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1-кп/229/137/2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дружківки Донецької області, громадянки України, одруженої, із середньо-технічною освітою, працюючої продавцем консультантом у ФОП "Єрмолінські напівфабрикати" , проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2018р приблизно о 15годині ОСОБА_2 перебувала у дворі будинку АДРЕСА_2 . В цьому ж дворі в цей час знаходилася потерпіла ОСОБА_1 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між обвинуваченою та потерпілою виник конфлікт під час якого обвинувачена ОСОБА_2 , діючи необережно, не передбачаючи внаслідок злочинної недбалості можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді заподіяння шкоди іншій людині, хоча повинна була і могла їх передбачати, правою рукою штовхнула потерпілу в грудну клітину. Від таких дій ОСОБА_1 впала на землю та отримала закритий перелом нижньої третини лівої малогомілкової кістки, який відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнала. Пояснила, що вона є волонтером по захисту тварин. 25 травня 2018року вона вийшла у двір будинку АДРЕСА_2 , а діти їй повідомили, що якась тітка замурувала маленьких кошенят в стіні будинку. Вони вибили цеглу , дістали кошеня. На цьому ґрунті виник конфлікт між нею і потерпілою. Потерпіла знімала її на телефон, який направляла прямо в обличчя. Вона прибрала її руку, а потерпіла вдарила її по голові, в неї пішла кров. Після цього вона пішла геть в бік. Вона не тріпала потерпілу за волосся, не била по голові, не штовхала. Як потерпіла опинилася на землі, їй невідомо. ОСОБА_7 викликала карету швидкої допомоги. Про травму потерпілої їй стало відомо пізніше. Потерпіла її ображала, що вивело її з себе. Потерпіла вдарила її по руці першою, що видно на 4,27хв відеозапису, потім на 4,28хв вона вибиває у потерпілої телефон, на 4,31хв запису вбачається пасма її волосся, на 4,32хв вона вже кричить, що її б`ють. Вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 кажуть неправду.

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Незважаючи на зайняту обвинуваченою ОСОБА_2 позицію, направлену на невизнання своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні за ст.128 КК України, суд, після аналізу та оцінки всіх доказів, що містяться у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у необережному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 за обставин, які вказані у вироку, у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно до витягу з ЄРДР 25 травня 2018 року, зареєстровано факт скоєння кримінального правопорушення за ст.128 КК України. У фабулі зазначено, що 25.05.2018р до Дружківського ВП надійшло повідомлення зі СШМД м.Дружківки про те, що за наданням медичної допомоги звернулася громадянка ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 з діагнозом розтягнення зв`язок ноги. Особа, яку повідомлено про підозру, зазначена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.83,136,209)

25 травня 2018року ОСОБА_1 звертається до Дружківського відділення поліції в Донецькій області з заявою, в якій просить притягнути до відповідальності невідому їй жінку, яка 25.05.2018р приблизно о 15год -15год 20хв завдала їй тілесні ушкодження, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 (а.с.85 )

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 25 травня 2018року близько о 15год. ОСОБА_7 їй подзвонила і попросила познімати на телефон їхнє подвір`я. Двірник відмовляється прибирати у дворі за котами. ОСОБА_7 запропонувала організувати суботник з прибирання території двора. В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на дитячій площадці розмовляли на підвищених тонах. Вони підійшли до них і вона направила на ОСОБА_2 телефон . ОСОБА_2 вдарила її по руці з телефоном, вона відмахнулася від неї та зачепила її за плече. У відповідь ОСОБА_2 її штовхнула, від чого вона сіла на землю, а ОСОБА_2 навалилася на неї та била її по голові. ОСОБА_2 її придавила і вона почула як щось хруснуло і сильну біль в нозі. ОСОБА_7 їй допомогла встати. Викликала швидку допомогу. Вважає, що діями ОСОБА_2 їй завдана матеріальна шкода в розмірі 7417,48грн, оскільки вона витрачала кошти на лікування. Також їй завдана моральна шкода, яку оцінює в 50000грн. Вона перенесла фізичну біль через отримання травми, відчула почуття страху за своє життя та здоров`я, безпомічність. Після отримання травми, вона не могла самостійно переміщуватися, що зруйнувало її звичайні життєві зв`язки. Відсутність мобільності, необхідність пересуватися за допомогою костилів пригнічувало її моральний стан. Просить її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ці показання потерпілої підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_7 .

Остання в судовому засіданні пояснила, що з потерпілою мешкають в одному під`їзді. На прикінці травня 2018року вона йшла з роботи, проходила біля під`їзду, побачила ОСОБА_2 , яка почала на неї кричати через котів. Також на подвір`ї була ОСОБА_4 . Вийшла ОСОБА_1 , вони разом почали оглядати двір, за парканом було багато сміття. ОСОБА_4 спитала у ОСОБА_2, що вона робить у їхньому дворі, у відповідь ОСОБА_2 кричала , що вона є закон. ОСОБА_1 знімала ОСОБА_2 на телефон. ОСОБА_2 ударила ОСОБА_1 по руці, де був телефон. Сталося так все швидко, що від дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 присіла, а ОСОБА_2 товкла її своїми руками і тулубом по голові, потім вдарила ногами. Після чого ОСОБА_1 ледве піднялася , у неї була сильна біль у нозі. Також підтвердила, що з нею проводився слідчий експеримент у жовтні 2018року, де вона показувала на статисті як ОСОБА_2 штовхнула ОСОБА_1 .

Пояснення свідка ОСОБА_7 підтверджуються проведеним за її участю слідчим експериментом, (протокол слідчого експерименту від 19.10.2018р) під час якого ОСОБА_7 вказала, що обвинувачена ОСОБА_2 25 травня 2018року штовхнула ОСОБА_1 , в результаті чого ОСОБА_1 впала. ОСОБА_2 взяла останню за волосся та вдарила її, після чого не менше трьох разів вдарила потерпілу ногами по тулубу. В наслідок чого у ОСОБА_1 стався перелом ноги. (а.с.86-89)

Показання потерпілої і свідка ОСОБА_7 підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що бачила, як 25.05.2018р у дворі будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 пнула ногою ОСОБА_1. Потім її позвав чоловік і вона пішла з двору до своєї квартири. З вікна бачила, як приїздила швидка допомога. Також підтвердила, що з нею проводився слідчий експеримент, де вона на статисті показала як ОСОБА_2 наносила удари ОСОБА_1 .

Згідно протоколу слідчого експерименту від 19.10.2018р за участю свідка ОСОБА_4 , остання пояснила, що 25 травня 2018р між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стався конфлікт, внаслідок якого у ОСОБА_1 була зламана нога. Вона почула звук удару, повернулася і побачила, що ОСОБА_1 на землі, а ОСОБА_2 стояла над ОСОБА_1 , тримала її за волосся, та нанесла не менше двох разів ногою в області тулуба . (а.с.91-92)

Згідно висновку експерта № 124, експертиза проведена у період 08.10.2018р - 23.10.2018р, у ОСОБА_1 виявлено закритий перелом нижньої частини лівої малогомілкової кістки. Цей перелом, як такий, що викликав тривалий розлад здоров`я , відноситься до ушкоджень середньої тяжкості. Ушкодження могли утворитися при обставинах, вказаних потерпілою при освідуванні.

При освідуванні ОСОБА_1 також пояснювала, що 25.05.2018року в положенні стоячі її штовхнули руками в грудну клітину, після чого вона впала на землю. Їй нанесли 5-6 ударів по потилиці кулаком. Потім нападник навалився на неї. При цьому зламали ліву ногу, вдарили ногою два рази у верхню частину лівої сідниці. (а.с.102)

Також пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 узгоджуються з висновкому експерта № 136, згідно якому експертиза проведена у період 31.10.2018р - 01.11.2018р, у ОСОБА_1 виявлено закритий перелом нижньої третини лівої малогомілкової кістки. Не виключається можливість утворення цього перелому, при падінні з положення стоячи, як з попереднім прискоренням (поштовх) так і без такого та підвертанні ноги. Тобто, ушкодження могли утворитися в термін і за обставин, на які вказали свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_7 при слідчому експерименті. (а.с.121)

Згідно виписки № 1028/2239 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні ЦМЛ з 25.05.2018р по 04.06.2018р з діагнозом закритий перелом н/з лівої м/б кістки (а.с.22)

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що в травні 2018року вона не бачила зіткнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проте ОСОБА_1 пред`являла до неї вимоги щодо прибирання подвір`я.

В судовому засіданні досліджений речовий доказ: диск марки Verbatim CD-R об`ємом 700mb з відеоматеріалом, наданим потерпілою ОСОБА_1 під час досудового розслідування (а.с.99,100)

З відеозапису вбачається, що вся тривалість запису складає 6,58хв. На 4,28хв запису вбачається, що ОСОБА_2 перша наносить удар потерпілій ОСОБА_1. Дій потерпілої ОСОБА_1 після цього відносно ОСОБА_2 не вбачається. На 4,50хв відеозапису вже видно, що ОСОБА_1 перебуває на землі і скаржиться на травмовану ногу. Також з відеозапису вбачається, що на момент таких дій свідок ОСОБА_11 вже відсутня. Безпосередньо на місці під час зіткнення перебувала свідок ОСОБА_7 . На відстані знаходилися дві дівчини. Одна з який ОСОБА_13 .

Аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які вони надавали у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, а також не суперечать іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, що дає змогу суду визнати їх правдивими та такими, що можуть бути покладені в основу вироку для встановлення винуватості обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення, оскільки підстав для обмови обвинуваченої ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Суд не погоджується з доводами захисту про недоведеність вини ОСОБА_2 , недоведеності факту необережного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх доводів сторона захисту посилається на пояснення свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 .

Проте, як вже зазначив суд , ОСОБА_11 не бачила зіткнення між потерпілою і обвинуваченою.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що в травні 2018р вона поверталася після обіду з магазину «Сільпо» через подвір`я по вул. П.Комуни, та звернула увагу на шум. Перебувала на відстані 7-10м, бачила, як ОСОБА_1 махала рукою з телефоном, а ОСОБА_2 її руку відштовхнула. ОСОБА_1 вдарила по голові ОСОБА_2, остання відскочила, почала комусь дзвонити.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона приїхала до місця конфлікту через дзвінок своєї доньки. Донька подзвонила і пожалілася, що жінка з сусіднього під`їзду лається з тіткою ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_2 . Коли вона під`їхала, то побачила, як ОСОБА_1 замахнулася на ОСОБА_2 . ОСОБА_1 її чим то вдарила. ОСОБА_4 в цей час не було. ОСОБА_2 відскочила на дорогу. Бійку вона не бачила.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що повертаючись з магазину, в травні 2018року, він бачив, як потерпіла ОСОБА_1 била правою рукою по голові ОСОБА_2, після чого зробила шаг назад і плавно присіла на пісок на зігнуту ногу. Ніяких інших ударів не було. ОСОБА_2 стояла до нього спиною, ОСОБА_1 - обличчям . Подію бачив на відстані 5-7м. Потім підійшов до ОСОБА_2 повідомив їй, що все бачив, може розраховувати на нього. Він не знає через що був конфлікт, знімання на телефон з боку потерпілої він не бачив, тому куди подівся телефон йому не відомо.

Опитаний в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_13 пояснила, що 25.05.2018року вона перебувала у дворі будинку АДРЕСА_2 . Бачила як потерпіла вдарила ОСОБА_2 . Потім зробила два шаги назад і впала на ногу. ОСОБА_2 не била ОСОБА_1 .

Враховуючи, що свідки ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15 перебували від зони конфлікту на відстані 5-10м, короткочасність цього конфлікту , з моменту, коли обвинувачена замахнулася на потерпілу і до моменту, коли із запису вбачається, що потерпіла вже на землі, пройшло близько 20секунд, суд критично ставиться до їхніх пояснень, оскільки вважає, що за такий проміжок часу і на такій відстані неможливо чітко розгледіти дії сторін конфлікту. Крім того, ОСОБА_16 бачив обвинувачену лише зі спини, що на думку суду позбавило його можливості спостерігати рух рук обвинуваченої.

Водночас суд не погоджується з доводами обвинуваченої, що саме потерпіла вдарила її перша по руці під час конфлікту. Обвинувачена стверджує, що на 4,27 хв запису видно, що потерпіла її вдарила.

Дійсно, на 4,27 хв запису вбачається, що чиясь рука наближається до руки обвинуваченої, проте чия це була рука, із запису не вбачається. Положення руки обвинуваченої не змінюється,і лаваш, який ОСОБА_2 тримала в руці, так і залишився в руці. Обвинувачена ніяким чином не реагує на таку дію, що викликає сумнів чи дійсно був удар по її руці, чи рука в наслідок руху опинилася біля руки обвинуваченої і попала в поле зйомки. В той же час, обвинувачена дуже емоційно відреагувала на те, що потерпіла зверталася до неї на «ти» , після чого одночасно робить їй зауваження «не ти, а ви» і замахується на потерпілу.

Обвинувачена визнає, що на 4,28 хв запису вона вибиває у потерпілої телефон.

В судовому засіданні обвинувачена стверджує, що після того, як вона відхилила руку потерпілої з телефоном, остання її вдарила по голові і вона одразу відскочила і стала кричати на допомогу.

Проте потерпіла пояснює, що після того, як обвинувачена вдарила її рукою, вона намагалася перекласти телефон з лівої руки до правої і можливо випадково зачепила телефоном по обличчю чи плече обвинуваченої, але це був не удар. Обвинувачена її штовхнула і вона впала.

Із відеозапису вбачається, що обвинувачена, перебуває рядом з потерпілою, висловлює на її адресу образи, погрози, відбуваються якісь дії, і це підтверджується на 4,31хв запису, де обвинувачена визнала, що саме її пасма волосся на запису видна. На 4,34 хв обвинувачена питає "Ти мене бити будешь?". На 4,40хв чутно як ОСОБА_2 звертається до ОСОБА_15 , щоб та подзвонила мамі. На 4,49хв запису обвинувачена ще знаходиться біля потерпілої , яка вже сидить на землі. Лише на 5,4хв вбачається, що обвинувачена відійшла від зони конфлікту та починає дзвонити чоловікові, просить приїхати.

Такі обставини спростовують ствердження свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13, що обвинувачена одразу відскочила від потерпілої і почала комусь дзвонити. Також спростовують ствердження захисту, що в цей момент вона вже дзвонила чоловікові.

При огляді видеозапису вбачається, що ОСОБА_1 упала і отримала тілесні ушкодження саме під час конфлікту з ОСОБА_2 .

Сторона захисту вважає, що орган досудового розслідування не довів факт отримання потерпілою ушкоджень середньої тяжкості, оскільки діагноз перелому був встановлений не 25 травня 2018р, коли потерпіла потрапила до лікарні, а через декілька днів, що не виключає можливість отримання перелому в цей проміжок часу, враховуючи що розтягнення зв`язок все ж було.

Суд не приймає такі доводи до уваги, оскільки згідно виписки №1028/2239 із медичної карти хворого ОСОБА_1 вбачається, що діагноз був встановлений саме закритий перелом н/з лівої малої гомілкової кістки. Гострий больовий синдром». Супутних діагнозів не встановлено. Розтягнення зв`язок гомілково-стопного суглоба зліва це був попередній діагноз фельдшера станції швидкої медичної допомоги. (а.с.22,167).

На думку суду, той факт, що перелом не був виявлений одразу в день надходження до лікарі, не спростовує того, що потерпіла отримала ушкодження під час конфлікту з ОСОБА_2 25 травня 2018року.

Тим більше, що потерпіла перебуває в період з 25.05.2018 по 04.06.2018року на стаціонарі в хірургічному відділенні ЦМЛ м. Дружківки.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні підтвердила, що потерпіла поступила до хірургічного відділення, де вона працювала маніпуляційною сестрою. ОСОБА_1 скаржилася на біль в нозі, в поясниці, мала підвищений тиск. Їй робили знеболювальні уколи. Мала свіжі сінці в області сідниць.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 доказана та її дії вірно кваліфіковані на досудовому слідстві по ст. 128 КК України, як необережне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Тобто, обвинувачена , діючи необережно, що виразилося у злочинній недбалості, штовхнула потерпілу , не передбачаючи можливості настання шкоди для здоров`я потерпілого. Від поштовху ОСОБА_1 впала на землю, отримавши тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме закритий перелом нижньої третини лівої малогомілкової кістки.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, згідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд на підставі ст. 65 КК України, враховує ступень тяжкості кримінального правопорушення, обставини справи, особу винної, яка працює, раніше не судима, на обліку у психіатра,нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.107-110, 114)

Згідно досудової доповіді стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 , яка підготовлена ДУ «Центр пробації» Дружківського міського відділу філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький; ризик небезпеки для суспільства , у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Вважають, що виправлення ОСОБА_2 можливе без позбавлення або обмеження волі (а.с.45-47).

Обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Водночас , судом встановлено, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_2 щодо особи похилого віку, оскільки потерпіла ОСОБА_1 , 1956року народження, досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте досудовим слідством така обставина не виявлена, обвинувальний акт містить посилання на відсутність обтяжуючих обставин.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи , якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків , передбачених цією статтею.

Оскільки, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який не містить обтяжуючих обставин, суд позбавлений можливості врахувати при призначенні покарання ОСОБА_2 виявлену під час судового розгляду обтяжуючу обставину - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у мінімальних межах, установлених санкцією статті, а саме у вигляді громадських робіт, що є необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Потерпілою ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому ОСОБА_1 просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 7417,48 грн., та моральну шкоду в сумі 50000 грн, , витрати на правову допомогу. (а.с.14-19).

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачена ОСОБА_2 , заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов, не визнала з тих підстав, що винуватою себе не вважає, на її думку, позов є необґрунтованим.

Згідно зі ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково, оскільки заявлені вимоги та понесені нею витрати на лікувальні засоби , медичні препарати підтвердженні відповідними квитанціями частково в сумі 5218грн. (а.с.24-28,177).

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат за проведення УЗД судин в сумі 300грн, за виклик травматолога 300грн, послуги масажиста 500грн, оплати за користування милицями - 200грн, оплата за користування ходунками 400грн, послуги таксі для доставки потерпілої у лікарню на прийом до травматолога - 500грн, суд вважає, що такі витрати не доведені, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що діями обвинуваченої ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду у вигляді фізичного болю та стражданнях, яких зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що є наслідком протиправних дій обвинуваченої. Через отриманні ушкодження ОСОБА_1 була позбавлена можливості самостійно пересуватися, порушилися її нормальні життєві зв`язки.

Так, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено в п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд повністю дослідив всі необхідні умови для відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні, на підставі всіх зібраних та досліджених доказів по справі, було доведено наявність моральної шкоди, яка була завдана потерпілій ОСОБА_1 у зв`язку із неправомірними діями обвинуваченої.

З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, їх тривалості та наслідками, а також виходячи з вимог розумності і справедливості, беручи до уваги ступінь вини обвинуваченої ОСОБА_2 , її сімейний і матеріальний стан, суд вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню частково в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Також підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4500грн, які підтвердженні в судовому засіданні актом здачі - приймання виконаних робіт від 05.07.2019року щодо надання адвокатських послуг згідно договору від 19 листопада 2018року (а.с. 134-135,159,160).

У кримінальному провадженні прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі фінансового управління Дружківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення на користь Дружківської міської ради витрат в розмірі 4528 грн., витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_1 (а.с.3)

Відповідно до ч.3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Згідно ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Дружківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення на користь Дружківської міської ради витрат в розмірі 4528 грн., витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, оскільки розмір витрат на лікування потерпілих підтверджений довідкою № 2061 від 26.10.2018року, виданою головним лікарем КЛЗ "ЦМКЛ" ОСОБА_25 . Згідно цієї довідки ОСОБА_1 проходила лікування у хірургічному відділенні КЛЗ "ЦМЛ" з 25.05.2018 по 04.06.2018р та провела 10ліжко-днів . Вартість 1 ліжко-дня у хірургічному відділенні за травень 2018року склала 402грн, за червень 2018р - 529грн. Витрати на лікування склали у травні 2412грн, у червні 2116грн. Загальна сума витрат складає 4528грн (а.с.122).

Постановою слідчого від 18.10.2018р у кримінальному провадженні за № 12018050260000655 від 25.05.2018р залучено в якості речового доказу диск марки Verbatim CD-R обємом 700mb з відеоматеріалом і визначено зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ по справі - диск марки Verbatim CD-R обємом 700mb з відеоматеріалом слід залишити в матеріалах справи. (а.с.100)

Запобіжний обвинуваченій захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред"явленому обвинуваченні за ст. 128 КК України і призначити їй покарання у вигляді 200 (двісті) годин громадських робіт.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Дружківської міської ради, до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , на користь держави в особі фінансового управління Дружківської міської ради , р/р 35420201031182 ДКСУ в м.Дружківка Донецької області, ЄДРПОУ 01990462, МФО 834016, витрати на лікування ОСОБА_1 , в розмірі 4528 (чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКППНОМЕР_1 , матеріальну шкоду в розмірі 5218 (пять тисяч двісті вісмнадцять)грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч)грн., витрати на правову допомогу розмірі 4500 (чотири тисячі п"ятсот)грн. В решті позову відмовити.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя : Т.Л. Панова