Рішення № 87626749, 17.02.2020, Зміївський районний суд Харківської області

621/278/20

2-а/621/11/20

РІШЕННЯ

іменем України

17 лютого 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

за участю секретаря судового засідання - Лацько А. С.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - інспектор 6 роти 4 батальйону УПП у Харківській області лейтенант поліції Тимченко Іван Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 4 батальйону УПП у Харківській області лейтенанта поліції Тимченка Івана Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в:

04.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 6 роти 4 батальйону УПП у Харківській області лейтенанта поліції Тимченка І. О. з наступними вимогами: скасувати постанову серії ЕАК № 2042266 від 30.01.2020 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі; закрити провадження по адміністративній справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 30.01.2020 близько 02:00 години в м. Красноград Харківської області він керував автомобілем "Сузукі Гранд Вітара", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включеними всіма світловими приладами, разом з ним була ОСОБА_2 Назустріч йому рухався патрульний автомобіль Національної поліції, який розвернувся та наздогнав його і змусив зупинитися, після чого до нього підійшов працівник полії та повідомив, що передній номерний знакрозташований не по ДСТУ, але він відповів про його відповідність всім стандартам. Потім працівник поліції, щоб виправдати незаконну зупинку транспортного засобу, вказав на неосвітленість номерного знаку, однак всі світлові прилади були у справному стані. Далі працівник поліції вимагав пред`явити поліс ОСЦПВ, на що він був обурений та вказав на необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху для пред`явлення поліса. В подальшому працівник поліції увімкнув відео камеру і почав складати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Під час винесення постанови відповідачем не було йому роз`яснено права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 63 Конституції України.

Крім того, вказав, що інспектором не були відібрані письмові пояснення від нього та свідка ОСОБА_2 , а розгляд справи носив формальний характер, без підтвердження жодними доказами, а тільки наявністю електронної форми постанови, що вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Також, інспектор під час складання постанови вийшов за межі частини 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вказавши на неосвітленість номерного знаку, але зазначене правопорушення регламентується іншою статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення правопорушення.

Таким чином, дійшов висновку, що відповідач не мав права перевіряти наявність у нього поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, отже висновок інспектора про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є неправомірним, а постанова підлягає скасуванню.

Зазначені порушення під час накладення на нього адміністративного стягнення стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05 лютого 2020 року у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 17.02.2020.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у ньому. В цілому наголошував на відсутності підстав для пред`явлення працівникам поліції поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху.

Щодо наявності чинного на час складання оскаржуваної постанови договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів пояснив, що не може надати його для огляду в судовому засіданні, оскільки на цей час його строк дії закінчився та він його викинув, відомостей про страхову компанію та дату укладання договору не пам`ятає, новий договір ним укладений 06.02.2020.

Належним чином повідомлений відповідач - інспектор 6 роти 4 батальйону УПП у Харківській області лейтенант поліції Тимченко І. О. в судове засідання не з`явився, заяв про судовий розгляд за його відсутності чи про відкладення судового розгляду не подавав, відзив на позов до суду від нього не надходив.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані письмові докази, допитавши свідка, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Згідно частин 1-4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З копії постанови серії ЕАК №2042266 від 30.01.2020, складеної інспектором 6 роти 4 батальйону УПП у Харківській області лейтенантом поліції Тимченком Іваном Олександровичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, вбачається, що час та місце скоєння, суть і обставини адміністративного правопорушення викладено наступним чином: "30.01.2020 02:03:12 в м. Красноград, М18 106 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Suzuki Grand Vitara", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з не освітленим номерним знаком та не пред`явив для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в розмірі 425 грн 00 коп." (а. с. 6).

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що 30.01.2020 їхала разом з ОСОБА_1 в якості пасажира та близько 02:00 години їх зупинили працівники поліції, які спочатку вказали на невідповідність розташування номерного знаку, а потім вказали на задній номерний знак, після чого вимагали від ОСОБА_1 надати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який в свою чергу вказав на відсутність підстав для цього. На прохання ОСОБА_1 вона здійснила відеозапис обставин, які мали місце під час їх зупинки працівниками поліції.

Під час судового засідання було переглянуто відеозапис, наданий позивачем, на якому зафіксовано обставини пред`явлення працівником поліції вимоги до ОСОБА_1 про надання полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також обставини відмови у його наданні з боку ОСОБА_1 , який пояснював відмову безпідставності такої вимоги з боку працівника поліції. Також, на відеозаписі зафіксовано освітлений задній номерний знак автомобіля НОМЕР_2 .

У підпункті ґ) пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, за порушення вимог якого на позивача накладено стягнення, визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Згідно статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно пункту 21.3 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Зі змісту позовної заяви, доводів позивача під час судового розгляду, показань свідка вбачається, що виклад обставин правопорушення в оскарженій постанові в цілому відповідає обставинам, які повідомив позивач.

Підставою ж для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення стало помилкове переконання позивача щодо неправомірності самої вимоги інспектора поліції про надання для перевірки полісу обов`язкого страхування цивільно-правової відповідальності.

Системний аналіз приписів статей 222 і 258 КУпАП у контексті змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку про те, що у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 126 КУпАП, складення протоколу про адміністративне правопорушення не вимагається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення (за наявності відповідних підстав) виноситься безпосередньо на місці вчинення правопорушення посадовою особою органу (підрозділу) Національної поліції.

У розглядуваному випадку справу стосовно позивача про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП розглянуто на місці його вчинення та без складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Зі змісту пояснень, які були надані позивачем, а також підтверджені відомостями, зафіксованими на відеозаписах, вбачається, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 надав відповідачу пояснення з приводу причини ненадання для перевірки полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також відповідачем було роз`яснено, що ці пояснення відхиляються і, що постанова складається без складання протоколу.

Однак навіть після таких роз`яснень, ОСОБА_1 не надав для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, після чого відповідачем була складена постанова про накладення адміністративного стягнення.

Імперативні приписи абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Доводи позивача, про те, що доказів вчинення ним будь-яких порушень, зокрема відсутності освітлення номерного знака, внаслідок яких у інспектора виникало право вимагати від позивача пред`явити поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Під час судового розгляду враховано висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 24 січня 2019 року у справі № 201/6167/17, від 16 серпня 2019 року у справі № 524/126/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 522/22180/16-а та інших.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 30.01.2020 ґрунтується на фактичних даних та відповідає вимогам статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскільки в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення на нього накладено правомірно, за наслідками розгляду адміністративного позову належить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 77, 205, 242-246, 255, 268, 269, 271, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Залишити без змін постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2042266 від 30.01.2020, складену інспектором 6 роти 4 батальйону УПП у Харківській області лейтенантом поліції Тимченком Іваном Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп., а позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач - інспектор 6 роти 4 батальйону УПП у Харківській області лейтенант поліції Тимченко Іван Олександрович, місце знаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40012425.

Головуючий: В. В. Овдієнко