Рішення № 87626742, 18.12.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/5720/17-ц

Провадження № 2/415/62/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.19 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Фастовця В.М.,

за участю

секретаря судового засідання - Гавриленко В.В., -

представника відповідача - Бондарєвої В .В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в залі суду в м. Лисичанська за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2017 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 04.09.2017 року його було звільнено з ПАТ "Лисичанськвугілля" на підставі наказу № 195 від 17.08.2017 року з посади головного інженера з капітального будівництва, у зв`язку зі скороченням штату працівників а п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що при його звільнені відповідачем порушено норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника. Так, відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Подання власника або уповноваженого ним органу до профспілки має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Чи звертався відповідач до Первинної профспілкової організації апарату управління ПАТ "Лисичанськвугілля", членом якої є позивач, йому не відомо, тому що на жодне засідання профспілки з питання надання згоди на його звільнення його не запрошували та про надання чи ненадання згоди його не повідомляли ані профспілка, ані відповідач. Повідомлення про скорочення штату він отримав 19.06.2017 року. Відповідач не пропонував йому іншої роботи, зважаючи на те, що до складу ПАТ "Лисичанськвугілля" входить 11 відокремлених підрозділів (без права юридичної особи), що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наявність вакантних посад може підтверджуватися штатними розписами та штатно-обліковими книгами, які складають на підставі штатного розпису. Але на відміну від штатного розпису в ній зазначається не кількість штатних одиниць, а які саме посади зайнято. Окрім цього, він перебував у відпустці з 19.08.2017 року по 04.09.2017 року включно. Відповідач звільнив його 04.09.2017 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України під час перебування ним у відпустці, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. На підставі викладеного, просив суд: 1) визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Лисичанськвугілля» № 195 від 17.08.2017 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного інженера з капітального будівництва, в зв`язку з скороченням штату працівників за ч. 1 ст. 40 КЗпП України"; 2) поновити ОСОБА_2 на посаді головного інженера з капітального будівництва; стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.09.2017 року; 3) допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити. Доповнив, що га засідання профспілки, яке провадилося на виконання ухвали суду, його ніхто не викликав. У приватній бесіді йому сказали, що робити це не зобовязані.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовної заяви, підтвердив обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю. У відзиві зазначив, що відповідач знаходиться в тяжкому фінансовому стані, має заборгованість з виплати заробітної плати працівникам та заборгованість по іншим обов`язковим платежам, у зв`язку з чим приймаються заходи щодо оптимізації численності працівників як у виконавчому апарату управління так і на відокремлених підрозділах товариства. Керівництвом товариства та відповідними спеціалістами були прийняті заходи щодо оптимізації з капітального будівництва інвестиційної діяльності та реструктуризації, у зв`язку з відстуністю фінансування на капітальне будівництво і відповідно відсутністю об`ємів робіт, про що був виданий наказ товариства "Про скорочення посади" № 229 від 16.05.2017 року. На підставі даного наказу голові професійної спілки було надано повідомлення від 19.06.2017 року № 01/12-573 про скорочення посади головного інженера з капітального будівництва для розгляду та прийняття рішення на згоду щодо розірвання трудового договору з ОСОБА_2 , який займав цю посаду, але від первинної професійної спілки не надійшло повідомлення до адміністрації товариства у термін, передбачений ст. 43 КЗпП України, згідно з якою у випадку пропуску надання повідомлення професійної спілки, вважається, що первинна професійна спілка дала згоду на розірвання трудового договору з позивачем. Також, 19.06.2017 року ОСОБА_2 було вручено повідомлення про скорочення штату, з яким він був ознайомлений 19.06.2017 року, що підтверджується його підписом. На підставі особистої заяви позивача від 07.08.2017 року ОСОБА_2 була надана відпустка з 19.08.2017 року по 04.09.2017 року, згідно з наказом від 14.08.2017 року, у зв`язку з чим позивач був звільнений 04.09.2017 року, тобто в останній день відпустки згідно з наказом № 195-к від 17.08.2017 року, що відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відпустки", яка передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Щодо порушення вимог ст. 49-2 в частині ненадання позивачу пропозиції іншої роботи, то така можливість відповідно до освіти позивача - відсутня, так як товариство не проводить роботи з будівництва, а здійснює видобуток вугілля. На підставі викладеного, вважають, що розірвання безстрокового трудового договору з ОСОБА_2 здійснено з додержанням норм КЗпП України та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

У судовому засіданні встановлено, що наказом № 49-к від 10 березня 2015 р. позивач прийнятий головним інженером з капітального будівництва ПАТ «Лисичанськвугілля» (а.с.15-17).

Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 та наказом ПАТ «Лисичанськвугілля» № 195-к від 17.08.2017 року, у зв`язку з скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_2 було звільнено (а.с.15-17, 45).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 уклав з відповідачем трудовий договір на невизначений строк та перебував у трудових відносинах з відповідачем - ПАТ «Лисичанськвугілля».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 64 ч.3 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 та наказом ПАТ «Лисичанськвугілля» № 195-к від 17.08.2017 року, у зв`язку з скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, позивача було звільнено (а.с.15-17, 45).

Наказом В.о . генерального директора відповідача від 16.06.2017 року № 229 «Про скорочення посади», з метою оптимізації чисельності керівників і фахівців виконавчого апарату управління в умовах відсутності фінансування на капітальне будівництво ухвалено скоротити з 19.06.2017 р. посаду - головний інженер з капітального будівництва - 1 одиниця. (а.с. 40).

Згідно з повідомленням про скорочення штату попередженням про наступне вивільнення від 19.06.2017 року № 01/12-573, голова профспілкового комітету виконавчого апарату ПАТ "Лисичанськвугілля" Муравйова С.А. була повідомлена про те, що з 21 серпня 2017 р. згідно з наказом № 229 від 16.06.2017 року в апараті управління буде скорочена посада головного інженера з капітального будівництва - 1 одиниця (а.с. 41).

Згідно з повідомленням про скорочення штату і попередженням про наступне вивільнення від 19.06.2017 року, ОСОБА_2 був попереджений про можливе наступне вивільнення з 19.08.2017 року (а.с. 42).

Згідно з письмовою заявою ОСОБА_2 від 07.08.2017 року, він просив надати йому відпустку з 19.08.2017 року (а.с. 43).

Згідно з наказом В.о. генерального директора відповідача № 191-к від 14.08.2017 р. позивачу було надано чергову відпустку тривалістю 16 календарних днів з 19.08.2017 р. по 04.09.2017 р. (а.с. 44).

Згідно з наказом В.о. генерального директора відповідача від 17.08.2017 р. № 195-к "Про звільнення в зв`язку з скороченням штату працівників" на підставі наказу ПАТ "Лисичанськвугілля" від 16.06.2017 року № 229 "Про скорочення посади", 04.09.2017 року було звільнено за скороченням чисельності штату робітників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_2 , головного інженера з капітального будівництва дирекції з капітального будівництва, інвестиційній діяльності та реструктуризації з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України (а.с. 45).

Вказаний наказ був прийнятий з порушенням вимог ст. 42, ст. 49-2 КЗпП України, а саме: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Так, відповідачем на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України не було запропоновано позивачу іншу роботу на тому ж підприємстві, про що відповідач зазначає в письмових запереченнях, посилаючись на те, що така можливість відповідно до освіти позивача - відсутня, так як товариство не проводить роботи з будівництва, а здійснює видобуток вугілля. Суд не погоджується з позицією відповідача, адже дана норма закону передбачає, що у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, роботодавець має запропонувати працівнику переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (а.с. 38-39).

Посилання відповідача (довідка № 08/58 від 06.02.2018 року), що на момент звільнення позивача на підприємстві були вакантні лише посади провідного бухгалтера бухгалтерії, заступника головного механіка зі стаціонарного обладнання, головного технолога з питань стандартизації та якості вугілля, спростовується звітністю - інформацією про попит на робочу силу (вакансії), з якої вбачається наявність вакантних посад у відокремленому підрозділі ВП "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" ПАТ "Лисичанськвугілля"(а.с.62, а.с. 69-73).

Таким чином, в судовому засіданні позивачем було доведено, що скорочення штату в ПАТ «Лисичанськвугілля» мало місце, однак відносно позивача було проведено з порушенням норм діючого трудового законодавства, а саме ст. 42 КЗпП України та ст. 49-2 КЗпП України, з недотриманням всіх процедур, передбачених діючим КЗпП України, а відповідно, суд приходить до висновку, що мали місце порушення при звільненні позивача в цій частині.

Також під час звільнення позивача були порушенні вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП України, згідно якого розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Такого подання стосовно позивача відповідач до профспілки не вносив.

Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

На виконання вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України судом був направлений запит - ухвала суду від 15.03.2019 року до профспілкового комітету виконавчого апарату ПАТ "Лисичанськвугілля" на предмет дачі згоди (чи відмови у дачі згоди) даної профспілкової організації на звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 75).

Судом була отримана відповідь та протокол засідання профспілкової організації (а.с.77,88). З означеного протоколу вбачається, що воно було проведено за відсутності позивача. Докази повідомлення позивача про розгляд ухвали суду, не зважаючи на пропозицію їх надання, суду надані не були (а.с.80, 87). Сам позивач пояснив, що на засідання його не викликали.

Відповідно до ч.3 ст.43 КЗпП України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

Таким чином, згода на звільнення позивача була надана з порушенням діючого законодавства.

Разом з тим, суд не приймає посилання позивача на звільнення в останній день відпустки.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що звільнення позивача ОСОБА_2 в останній день його відпустки - 04.09.2017 року не є порушенням норм діючого трудового законодавства та відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відпустки", а отже погоджується з доводами відповідача та відхиляє доводи позивача в цій частині.

Згідно ст.235 ч.2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Справа розглядалася більше року не з вини позивача, тому виплаті на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період, тобто з 05 вересня 2017 р. (наступний день після звільнення) по 18 грудня 2019 р. включно.

Разом з цим, оскільки позивачем та відповідачем на запит суду не було надано довідки про його середньоденну заробітну плату, графік роботи та інші необхідні для вирахування сум, що підлягають стягненню, дані, суд, керуючись передбаченим ст.8 Конституції України принципом верховенства права, встановивши порушення прав позивача, приймає рішення про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача до нарахування та виплати на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1350 гривень 00 копійок відповідно до квитанції від 29.09.2017 року № 1002-4141-1343-5862 та з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь позивача ОСОБА_2 держави судовий збір у сумі 1350 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» № 195 від 17.08.2017 р. «Про звільнення в зв`язку з скороченням штату працівників".

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного інженера з капітального будівництва дирекції з капітального будівництва, інвестиційній діяльності та реструктуризації Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля».

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 у середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2017 р. по 18 грудня 2019 р. включно.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1350 (одну тисячу триста п`ятдесят) грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту 28 грудня 2019 р.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля», місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1, код ЄДРПОУ 32359108.

Суддя В.М. Фастовець