Рішення № 87626510, 11.02.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3869/19

провадження №: 2/398/324/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" лютого 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

представника позивача - адвоката Ковальової Т.О.,

представника відповідача - адвоката Руссу Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої недоливом/крадіжкою дизельного пального

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ТОВ «Олександрійська зернова компанія» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої недоливом/крадіжкою дизельного пального в розмірі 30 125,64 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 26 червня 2013 року ОСОБА_1 призначений на посаду водія автотранспортних засобів. 01 вересня 2013 року між сторонами укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. З січня 2017 року водій ОСОБА_1 має велику заборгованість по дизельному паливу. При огляді його автомобіля 16 травня 2017 року, працівниками сервісного центру було виявлено пошкодження обладнання контролю за витратою палива, а саме: відсутність пломб на ДУТ та сліди герметика в дренажному отворі датчика рівня палива. В результаті контрольної перевірки інвентаризації товарно-матеріальних цінностей було виявлено перепалив 1 471,67 літрів дизельного пального на загальну суму 30 125,64 грн.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ковальова Т.О. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що 26 червня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду водія з доплатою за виконання обов`язків експедитора на підставі його письмових заяв. 01 вересня 2013 року між підприємством та ОСОБА_1 було підписано договір про повну матеріальну відповідальність. Починаючи з січня 2017 року почала виникати перевитрата пального у водія ОСОБА_1 Відповідач хотів працювати і обіцяв в майбутньому перекрити недостачу або компенсувати збитки з заробітної плати в добровільному порядку. В травні 2017 року було проведено технічний огляд автомобілів, закріплених за відповідачем та виявлено пошкодження обладнання контролюючого витрату пального, що підтверджено листом долученим до матеріалів позовної заяви. Крім того, було виявлено відсутність пломби та залишки герметика. Після виявлення даних порушень бухгалтерією було проведено інвентаризацію витрат пального та встановлено факт перевитрати пального відповідачем на загальну суму 30 125,64 грн. Оскільки, з відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність, то відповідно до ст. 134 КЗпПУ, збитки завдані працівником підлягають стягненню з нього у повному обсязі. В 2017 році підприємство зверталося до суду з аналогічним позовом до відповідача, проте позов було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою представника позивача в судове засідання. Вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а іншого юриста підприємство не мало, тому в жовтні 2019 року, коли вона вийшла з відпустки, знову звернулася з позовом до суду.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Руссу Н.О. зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає та пояснила, що порушення щодо перевитрати палива виявлені 16-17 травня 2017 року, а 20 травня 2017 року відповідач знову поїхав у відрядження до 31 травня 2017 року. Крім того, у службових записках зазначено, що перевитрата палива наявна з січня 2017 року, проте жодних дій підприємством до червня 2017 року вчинено не було на зупинення дій відповідача. З приводу крадіжки пального до поліції не зверталися, що свідчить про підтасовку фактів. Також не надано жодного доказу щодо домовленості між ТОВ «Олександрійська зернова компанія» з фірмою, що здійснювала огляд транспортного засобу та виявила відсутність пломб та пошкодження обладнання контролюючого витрату пального.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

25 червня 2013 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів ТОВ «Олександрійська зернова компанія», що підтверджено копією наказу (розпорядження) №143-к ( а. с. 13).

23 серпня 2013 року відповідач подав до позивача заяву про покладення на нього додаткової роботи за вакантною посадою транспортного експедитора з доплатою 10% до посадового окладу в порядку суміщення посад з 01 вересня 2013 року (а. с. 75).

01 вересня 2013 року сторонами укладено договір про повну індивідуальну відповідальність, відповідно до якого працівник приймає на себе повну матеріальну індивідуальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та транспортних засобів (а. с. 14).

Наказом №152 від 26 червня 2013 року за водієм ОСОБА_1 закріплено автомобіль марки «КТС КТКZ 65», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 26).

Наказом №1/17 від 04 січня 2017 року за водієм ОСОБА_1 закріплено автомобіль марки «КТС КТКZ 65», реєстраційний номер НОМЕР_2 , «КТС КТКZ 65», реєстраційний номер НОМЕР_3 , «КТС КТКZ 65 », реєстраційний номер НОМЕР_5 (а. с. 27).

Відповідно до листа директора ТОВ «GSM-GPS Технології» 16-17 травня 2017 року під час проведення сервісних робіт автомобіля, державний номер НОМЕР_2 , зафіксовані наступні порушення: порушення (або відсутність) пломб на ДУТ, сліди герметика в дренажному отворі датчика рівня палива (а. с. 15).

Інвентаризаційною перевіркою, проведеної за період з 01 травня 2017 року по 31 травня 2017 року, встановлено, що водієм транспортних засобів марки «КТС КТКZ 65», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «КТС КТКZ 65», реєстраційний номер НОМЕР_3 , «КТС КТКZ 65», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_1 допущено перевитрату дизельного палива за період з 01 січня 2017 року по 30 травня 2017 року в загальному розмірі 1471,67 л (а. с. 16 - 17).

Згідно з актом оцінки збитків від 05 червня 2017 року вартість матеріальної шкоди,завданої позивачу водієм ОСОБА_1 внаслідок використання ПММ в невиробничих цілях (шляхом недоливу/крадіжки дизельного пального) складає 30 125,64 грн. (а. с. 18).

З протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу від 31 травня 2016 року, від 03 травня 2017 року, від 09 березня 2017 року та від 10 березня 2017 року автомобілі марки «КТС КТКZ 65», реєстраційний номер НОМЕР_6 , та марки «КТС КТКZ 65», реєстраційний номер НОМЕР_5 , визнано технічно справним (а. с. 29, 30, 33, 35).

Згідно з ч. ч. 1 - 3ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Пунктами 1, 2 частини 1 ст. 134 КЗпП України встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей та коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 135-1 КЗпП України).

Договір про повну матеріальну відповідальність було укладено між сторонами 01 вересня 2013 року та він діяв на момент завдання шкоди (а. с. 14).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги є позивача до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої перевитратою дизельного пального, є обґрунтованими.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

За змістом частин 3, 4 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

Як вбачається з матеріалів справи факт заподіяння відповідачем шкоди позивачу встановлено інвентаризаційною перевіркою, проведеної за період з 01 травня 2017 року по 31 травня 2017 року, станом на 01 червня 2017 року та визначено розмір збитків на підставі акту від 05 червня 2017 року (а. с. 16 - 18).

Тобто, з 05 червня 2017 року розпочався перебіг однорічного строку, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної підприємству, та закінчився 05 червня 2018 року.

Стаття 234 КЗпП України передбачає можливість поновлення строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, у разі пропуску з поважних причин.

В той же час, позов надійшов до суду 30 жовтня 2019 року (а. с. 3, 46) та при цьому в позовній заяві та матеріалах справи не міститься жодних посилань позивача на поважність причин пропуску строку, встановлено для звернення з позовом в суд, а також не міститься клопотання про поновлення зазначеного строку.

Пояснення представника позивача в судовому засіданні, що ТОВ «Олександрійська зернова компанія» вперше звернулась до суду з відповідним позовом у жовтні 2017 року, однак ухвалою суду від 06 березня 2019 року зазначений позов залишено без розгляду, суд не вважає поважною причиною пропуску строку, оскільки позов було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою без поважних причин в судове засідання представника позивача. Тобто, саме бездіяльність позивача стала підставою для залишення позову без розгляду.

Оскільки, позивачем пропущено однорічний строк для звернення до суду з позовом стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, та не доведено поважність причин пропуску зазначеного строку, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Бульварна, буд. 43/2, код за ЄДРПОУ 31907615) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої недоливом/крадіжкою дизельного пального.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний рішення складено 14 лютого 2020 року.

Суддя О.В.Авраменко