Рішення № 87625213, 10.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15246/19

Провадження № 2/127/2104/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі представника позивача: ОСОБА_1 ,

відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є також законними представниками ОСОБА_7 ,

представника відповідачів ОСОБА_8 ,

представника 3- особи: ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є законними представниками ОСОБА_7 за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_10 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є законними представниками ОСОБА_7 за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовні вимоги мотивувала тим, що на початку 2019 року ОСОБА_10 розпочала пошуки квартири і наприкінці лютого на сайті setam.net.ua, який спеціалізується продажем арештованого майна з прилюдних торгів, знайшла для себе найбільш відповідну до потреб нерухомість. Вказана квартира знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох коридорів, туалету, ванної, трьох кімнат, кухні, комори та двох балконів, загальною площею 66,9 кв.м. Позивачка відразу здійснила реєстрацію на вказаних торгах та здійснила сплату гарантійного внеску, після чого у березні 2019 року були проведені торги на яких позивачка стала переможцем. Після проведених торгів було складено акт про проведені прилюдні торги, який 27 березня 2019 року затверджений начальником Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Совик Р.С. 26 квітня 2019 року приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Конюк В.О. видала ОСОБА_10 свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Цього ж дня приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В.О. внесено запис про перехід права власності та відповідно виготовлено витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

26.04.2019 року ОСОБА_10 здійснила реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно знявши з реєстрації ОСОБА_2 . На початку травня позивачка приїхала до своєї квартири для того, щоб всилитися, але в квартирі знаходились невідомі особи, які заборонили заходити у квартиру, виявилось, що це попередні власники, які не пред`явили жодних документів, які б надавали їм право знаходитись у вище вказаній квартирі.

23.05.2019 року майстром МКП «УК «Замостя» ОСОБА_11 було складено акт опиту сусідів, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які підтвердили, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Дана квартира до позивачки належала ОСОБА_4 , яка на думку позивачки також проживає у вказаній квартирі.

В заяві про збільшення позовних вимог просила суд, усунути завдані ОСОБА_10 перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1 наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є також законними представниками ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували, щодо задоволення позовних вимог.

Представник відповідачів ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував, щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Бойко М.П. в судовому засіданні підтримала висновок від 24.07.2019 року.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 26.04.2019 року, ОСОБА_15 , приватний нотаріус Вінницького нотаріального округу, відповідно до ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» та на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого начальником Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Совик Р.С.

27.03.2019 року, посвідчила, що ОСОБА_10 належить на праві власності майно, що складається з квартири вартістю 614 000, 00 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і яка складається з: коридорів 86-1, 86-2, туалету 86-3, ванної 86-4, кімнат 86-5, 86-6, 86-8, кухні 86-7, комори 86-9, двох балконів, загальною площею 66,9 кв. м., у тому числі житловою площею 38, 6 кв. м.; правовстановлюючий документ - договір купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. 27.10.2011 року за реєстровим №3262, і зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 27.10.2011 року за номером запису 32558261, яке придбано ОСОБА_10 за 614 000, 00 грн., що раніше належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. 27.10.2011 року за реєстровим № 3262, і зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 27.10.2011 року за номером запису 32558261 (а.с.9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_10 є власником квартири, загальна площа 66,9 кв.м., житлова 38, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата та час державної реєстрації 26.04.2019 року (а.с.10).

Відповідно до довідки МКП «УК «Замостя» в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с.11).

23.05.2019 року майстром МКП «УК «Замостя» ОСОБА_11 було складено акт опиту сусідів, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які підтвердили, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.12).

Відповідно до копії договору купівлі - продажу від 01.07.2005 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_16 квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.85).

Згідно висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01-00-011-37153 від 24.07.2019 року, орган опіки та піклування вважає недоцільним виселення дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 (а.с.96).

З відповіді на заяву про збільшення позовних вимог та позов від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не заперечувалось відповідачами в судовому засіданні, вбачається, що відповідно до договору купівлі - продажу від 27.10.2011 року ОСОБА_17 та ОСОБА_18 продали, а ОСОБА_4 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , продаж вчинено за 384 000 грн., що еквівалентно 48000 доларів США, з них 200000 грн. отримано продавцями від покупця, а 184 000 грн. мала бути сплачено протягом двох банківських днів.

27.10.2011 року було укладено договір іпотеки № PML-B03/1594/11 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 , предмет іпотеки нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання договору іпотеки між вище вказаними сторонами укладено кредитний договір № PML-B03/1594/11 на суму 184 000 грн.

Крім того, 27.10.2011 року укладено договір поруки SR - В03/1594/11/1 ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_5 .

Також, 27.10.2011 року укладено договір поруки SR - В03/1594/11/1 ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_3 (а.с.109-115).

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В даному випадку, ОСОБА_10 , яка придбала житло на прилюдних торгах, не може користуватися своєю власністю, оскільки попередній власник та члени її родини, які втратили право власності на житло, відмовляються виселятися з нього.

Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 26.04.2019 року та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 165122467 ОСОБА_10 є законним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

На час розгляду справи, вище вказане свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 26.04.2019 року не скасоване, як і не оскаржено самі прилюдні торги та заборгованість за кредитним договором.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах), згідно з якою завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Те саме міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно із частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, яка відповідає статті 5 цього Кодексу у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11.

Невиконання кредитних зобов`язань стало підставою подання до суду позовів банками про звернення стягнення на іпотечне майно, надане за договорами забезпечення кредитів, що зумовило масове виселення колишніх власників з неповнолітніми дітьми із житла.

Законом України від 22 вересня 2011року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону № 898-IVта статті 109 ЖК УРСР. Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_10 , так як дані вимоги є законними та обгрунтованими, оскільки предметом спору є іпотечне житло. Крім того суд бере до уваги наявність іншого житла у відповідачів, за яким вони прописані. Зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_6 ( а.с.28,30,34), а ОСОБА_6 за адресою : АДРЕСА_7 ( а.с.32).

Як зазначила в судовому засіданні ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 це двохкімнатна квартира, яка була нею придбана для молодшого сина ( відповідно брата) та йому подарована.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 109, 150 ЖК України, ст.ст. 317, 321, 386, 387 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Усунути завдані ОСОБА_10 перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1 :

ОСОБА_20 ОСОБА_21 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 судові витрати в розмірі 768,40грн.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 14.02.2020 року.

Суддя: