Ухвала суду № 87624327, 17.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.02.2020 справа№ 914/374/20

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» (вхідн. №399/20 від 14.02.2020) про забезпечення позову

у справі №914/374/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВОРИНА», м.Новояворівськ,

про стягнення 63 785,88 грн,

без участі представників сторін,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВОРИНА» про стягнення 63 785,88 грн.

Ухвалою від 17.02.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи в судовому засіданні на 17.03.2020.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вхідн. №399/20 від 14.02.2020).

Відповідно до ч.1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» просить суд вжити заходи зебезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина» (код ЄДРПОУ 31876446), а також на грошові кошти підприємства, в межах ціни позову, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» (МФО 325796, ІПН 318764413331, адреса: 81053, Львівська обл., Яворівський р-н., м. Новояворівськ, вул.Степана Бандери, буд.36) із забороною використання та розпорядження цими коштами, зупинивши будь-які операції з ними.

Заява мотивована тим, що відповідач у встановлений договором строк не оплатив поставлений позивачем товар в повному обсязі, лише частково перераховував на поточний банківський рахунок Позивача незначні суми коштів, в результаті чого заборгованість у ТОВ «Яворина» перед ТОВ «Крамар ЛТД» зменшилась, та на день звернення до Суду з даним позовом становить 44 000 (сорок чотири тисячі) грн. 00 коп.

На думку позивача, такі дії відповідача свідчать про уникнення ним відповідальності за порушення договірних зобов`язань та потребують негайного вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову, оскільки невжиття останніх може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення шляхом відчуження відповідачем належного йому майна і коштів до моменту прийняття судом рішення у справі.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого господарського суду України наданих у постанові "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд також враховує положення пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 про адекватність заходу до забезпечення позову. Згідно з цим пунктом постанови, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Суд звертає увагу на те, що згідно наведених вище положень законодавства, суд забезпечує позов, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно позовної заяви, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості яка виникла, як стверджує позивач, у зв`язку із не оплатою відповідачем товару отриманого згідно укладеного між сторонами договору, а також стягнення інфляційних втрат, штрафу, пені та 3% річних нарахованих на суму боргу.

Однак позивачем не надано суду жодних доказів які б підтверджували факт проведення відповідачем будь-яких дій спрямованих на реалізацію належних йому активів (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), з метою уникнення виконання зобов`язань перед позивачем.

Відтак позивачем не доведено існування обставин, які б могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» (вхідн. №399/20 від 14.02.2020) про забезпечення позову у справі №914/374/20 слід відмовити.

Керуючись статтями 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» у задоволенні заяви (вхідн. №399/20 від 14.02.2020) про забезпечення позову у справі №914/374/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Запотічняк О.Д.