
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
04.02.2020Справа № 910/1735/19За позовом Фізичної особи-підприємця Мазовер Євгена Михайловича, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Гончарук Євгена Васильовича, м. Київ
про стягнення 168 000,00 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Дубій І.В. (адвокат за ордером серії ХС№69115 від 11.02.2019);
від відповідача: Омельченко Д.В. (адвокат за ордером серії КС№414903 від 15.04.2019).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Мазовер Євген Михайлович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гончарук Євгена Васильовича (відповідач) вартості переданого за видатковою накладною №МЕ001 від 01.11.2018 року товару на суму в розмірі 168 000,00 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, що укладений у спрощеній формі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам надати відповідні заяви по суті.
18.03.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та судової технічної експертиз. Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідачем взагалі ставиться під сумнів факт підписання ним видаткової накладної №МЕ001 від 01.11.2018 та проставлення на ній печатки, яка йому належить.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.04.2019.
В підготовчому засіданні 16.04.2019 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.05.2019.
25.04.2019 року позивачем подано до суду відзив на клопотання про призначення експертизи, в якому позивач зазначає, що не заперечує проти проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи.
25.04.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначає, що видаткова накладна, яку підписали сторони в момент видачі/отримання товару, містить всі необхідні реквізити, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже наведені відповідачем аргументи є необґрунтованими.
Ухвалою від 21.05.2019 року в справі №910/1735/19 було призначено комплексну судово-технічну та почеркознавчу експертизи документа, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Листом №01-16110/19 від 12.06.2019 року матеріали справи №910/1735/19 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
01.07.2019 до суду від експертної установи надійшов лист №17528/19-33 від 24.06.2019 разом з клопотанням судового експерта Янкович Г.М., яка виконує судову експертизу у справі №910/1735/19 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, а саме: повні та якісні вільні зразки відтисків печатки від імені ФОП Гончарука Є.В., які містяться у документах за період з вересня - грудня 2018 року та за передбачуваний період часу, коли міг бути нанесений даний відтиск у досліджуваному документі (по 25-30 відтисків печатки за кожен місяць).
Ухвалою від 02.07.2019 року було поновлено провадження у справі №910/1735/19, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Гончарука Євгена Васильовича в строк до 12.07.2019 включно надати суду повні та якісні вільні зразки відтисків печатки від імені ФОП Гончарука Є.В., які містяться у документах за період з вересня - грудня 2018 року та за передбачуваний період часу, коли міг бути нанесений даний відтиск у досліджуваному документі (по 25-30 відтисків печатки за кожен місяць). Провадження у справі №910/1735/19 на час проведення судової експертизи зупинено.
11.07.2019 до суду від експертної установи надійшов лист №17529-17531/19-32 від 04.07.2019 разом з клопотанням судових експертів Рябенко І.Ю. та Куріпко К.П., які виконують судову експертизу у справі №910/1735/19 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, в якому також порушено питання щодо погодження строку проведення судової експертизи у термін понад 3 місяці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 поновлено провадження у справі №910/1735/19, погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової експертизи у даній справі у термін понад 3 місяці та призначено розгляд клопотання експертів на 06.08.2019. Окрім того, вказаною ухвалою суду зобов`язано відповідача надати додаткові матеріали для виконання судової експертизи та забезпечити свою особисту явку у судове засідання для відібрання експериментальних зразків підпису, які необхідні для проведення судової експертизи.
29.07.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи для проведення експертизи на вимогу ухвали суду від 12.07.2019.
В підготовче засідання 06.08.2019 позивач не з`явився, про час та місце був повідомлений належним чином. З`явилися представник відповідача та Фізична особа-підприємець Гончарук Євген Васильович особисто.
В підготовчому засіданні 06.08.2019 року судом, для задоволення клопотання судових експертів, відібрано експериментальні зразки підпису Гончарука Євгена Васильовича на п`яти розлінованих аркушах, а саме: відібрано експериментальні зразки підпису виконані сидячі правою рукою на 2 арк., відібрано експериментальні зразки підпису виконані стоячи правою рукою на 1 арк., відібрано експериментальні зразки підпису виконані стоячи лівою рукою на 1 арк. та відібрано експериментальні зразки підпису виконані сидячи лівою рукою на 1 арк., які в подальшому за клопотанням відповідача долучено до матеріалів справи та засвідчено суддею Морозовим С.М.
Ухвалою від 06.08.2019 року задоволено клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11.07.2019 року Рябченко І.Ю. та Куріпко К.П., визначено, що експериментальні зразки підпису Фізичної особи-підприємця Гончарук Євгена Васильовича знаходяться в матеріалах справи №910/1735/19 а.с. 143-148 том 1, а вільні та умовно-вільні зразки підпису Фізичної особи-підприємця Гончарук Євгена Васильовича знаходяться в матеріалах справи №910/1735/19 а.с. 114-139 том 1, провадження у справі №910/1735/19 на час проведення комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертиз та отримання висновку експертів зупинено.
Супровідним листом №01-16169/19 від 21.08.2019 матеріали справи №910/1735/19 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
24.10.2019 до суду від експертної установи надійшов лист №17528/19-33, 17529-17531/19-32 від 23.10.2019 року про неможливість проведення експертизи у зв`язку з не проведенням відповідачем оплати вартості технічного дослідження документів на суму 11 304,00 грн та почеркознавчого дослідження на суму 7 850,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 поновлено провадження у справі №910/1735/19 та призначено підготовче засідання на 03.12.2019.
В засіданні 03.12.2019 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020 року, про що винесено відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 04.02.2020 представник позивача підтримав викладені в позові вимоги та просив їх задовольнити повністю, а представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила в їх задоволенні відмовити повністю.
В судовому засіданні 04.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачем, як постачальником, 01 листопада 2018 року згідно видаткової накладної №МЕ001 було поставлено відповідачу, як покупцю, манекен травматичних ушкоджень (Trauma Manikin Series) в кількості 4 000 компл на суму в розмірі 120 000,00 грн та набір ушкоджень 43 шт (Trauma Accessories) в кількості 3000 компл на суму в розмірі 48 000,00 грн. Загальна вартість поставки становила 168 000,00 грн (120 000,00 + 48 000,00 грн).
На вказаній видатковій накладній, в підтвердження отримання відповідачем від позивача вказаного товару, міститься підпис ОСОБА_1 та печатка останнього.
Проте, за твердженням позивача, обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару відповідачем виконано не було, у зв`язку із чим в останнього наявна заборгованість в розмірі 168 000,00 грн.
З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості за поставлений товар б/н від 03.01.2019 року (докази направлення містяться в матеріалах справи).
Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, внаслідок чого останній звернувся із даним позовом до суду.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, вказує про те, що він не підписував видаткової накладної №МЕ001 від 01.11.2018, печатку на ній не проставляв і товар від позивача не отримував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).
Судом встановлено, що між Сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною №МЕ001 від 01.11.2018 відповідач отримав від позивача товар на загальну суму в розмірі 168 000,00 грн.
Проте, відповідач заперечуючи проти отримання товару від позивача просив суд призначити в справі судову почеркознавчу та судову технічну експертизи, зазначаючи, що підпис від імені Гончарука Є.В. виконаний не ним та печатку проставлено також не відповідачем.
Зазначене клопотання відповідача судом було задоволено та ухвалою від 21.05.2019 року в справі №910/1735/19 було призначено комплексну судово-технічну та почеркознавчу експертизи документа, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Разом з тим, обов`язок по оплаті вартості експертного дослідження покладено на відповідача - Фізичну особу-підприємця Гончарук Є.В. (п. 6 вказаної ухвали).
Проте, експертне дослідження в справі так проведено і не було у зв`язку з відсутністю оплати вартості експертиз відповідачем.
В судовому засіданні 04.02.2019 року представник відповідача повідомила суд, що в період з 21.05.2019 року по 04.02.2020 року відповідач не отримував ні від суду, ні від експертної установи рахунків на оплату вартості експертиз.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що листом лист №17528/19-33 від 24.06.2019 експертною установою (Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз) було направлено ФО-П Гончаруку Є.В. на адресу: АДРЕСА_1 , рахунок №2522 від 24.06.2019 року на суму 11 304,00 грн для оплати вартості технічної експертизи печатки, а копію зазначеного рахунку направлено суду до відома.
В подальшому, листом №17529-17531/19-32 від 04.07.2019 експертна установа (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз) повідомила відповідача про необхідність оплати вартості почеркознавчої експертизи згідно рахунку №2702 від 03.07.2019 року на суму 7 850,00 грн
Отже, відповідачем в період з 24.06.2019 року по 24.10.2019 року (дата повернення матеріалів справи №910/1735/19 до суду без експертних висновків у зв`язку з не проведенням оплати вартості експертних досліджень) не забезпеченого обов`язку з оплати вартості експертиз, покладеного на нього пунктом 6 ухвали суду від 21.05.2019 року.
Заперечення відповідача щодо того, що ним не отримувалась кореспонденція від експертної установи, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи, які свідчать протилежне. Більше того, покладений на сторону відповідача обов`язок з оплати вартості експертиз в справі №910/1735/19 не виконаний в період чотирьох місяців, що свідчить про свідоме невиконання відповідачем вимог ухвали суду.
У відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на не підписання видаткової накладної, повинен довести зазначені обставини.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду №910/1389/18 від 05.03.2019 року.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з нормою статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, не доведення відповідачем обставин, які він покладає в основу своїх заперечень проти позовних вимог Фізичної особи-підприємця Мазовера Є.М., є доказом, який свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару на суму в розмірі 168 000,00 грн за видатковою накладною №МЕ001 від 01 листопада 2018 року, а не проведення оплати вартості експертних досліджень фактичним затягуванням строків розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частинами першою та другою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).
При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки, як встановлено вище, судом досліджено питання поставки за видатковою накладною №МЕ001 від 01 листопада 2018 року, тому відповідно до статті 692 ЦК України, відповідач повинен був оплатити зазначений у видатковій накладній товар в день його отримання, тобто включно до кінця 01.11.2018 року.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 168 000,00 грн, у встановлені строки погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 168 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Судовий збір, у розмірі 2 520,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончарука Євгена Васильовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Мазовера Євгена Михайловича ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму заборгованості в розмірі 168 000,00 (сто шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 520,00 (дві тисячі п`ятсот двадцять гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 17.02.2020 року.
Суддя С.М. Морозов
Судове рішення № 87624156, Господарський суд м. Києва було прийнято 04.02.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/1735/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: