Рішення № 87624152, 17.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020Справа № 910/17417/19Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (вул. Соборності, 19, м. Полтава, 36000)

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133)

про стягнення 3 200,55 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 3 200,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою ПрАТ «СК «Ван Клік» потерпілій особі страхового відшкодування, внаслідок чого до ПрАТ «СК «Ван Клік» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, право вимоги до якої, за договором про надання фінансових послуг факторингу № 01-25.01.2019 від 25.01.2019, перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17417/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

24.12.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України.

23.01.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 16.12.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.03.2018 між Приватним акціонерним товариством «Саламандра-Україна», яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ван Клік», (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір комплексного страхування «Автоцивілка+» № 04-2.0035687.0001, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "Fiat Nuovo Dobio", д.н.з. НОМЕР_1 .

26.03.2019 у м. Полтава по вул. Сакко, 66, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Fiat Nuovo Dobio", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол).

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 26.03.2019, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Fiat Nuovo Dobio", д.н.з. НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. У розділі 14 європротоколу водій автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , визнав свою вину повністю.

Відповідно до Звіту № 37/05/19 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу "Fiat Nuovo Dobio", д.н.з. НОМЕР_1 , становить 6 624,13 грн.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування 08.05.2019 страховиком складено страховий акт № 00220003.03.19/1, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 6 401,10 грн.

На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 6 401,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3674 від 15.05.2019.

25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (клієнт) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01-21.01.2019 (далі - Договір факторингу), за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування. На підставі кожної регресної вимоги укладається окремий додаток до Договору.

За цим Договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім регрес ним вимогам клієнта відповідно до додатку до Договору згідно яких передаються права грошової вимоги у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Права за регрес ними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписанням додатку до Договору в якому зазначається перелік регресних вимог (п. 1.2 Договору факторингу).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав, клієнт протягом десяти робочих днів з моменту підписання цього договору зобов`язується передати оригінали документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідного права регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідних прав регрес них вимог, сторони підписують акт приймання-передачі.

За умовами п. 2.3 Договору факторингу не пізніше двадцяти робочих днів після підписання додатку до Договору клієнт зобов`язаний сповістити боржників про укладення цього Договору і повідомити, що платежі на користь фактора є належними.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання в діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 6.1 Договору факторингу).

Додатком № 61 від 15.05.2019 до Договору факторингу визначено передачу права вимоги до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» у розмірі 6 401,10 грн за Договором страхування № 04-2.0035687.0001 від 31.03.2018.

Згідно з Актом приймання-передачі документів № 61 від 15.05.2019 до Договору факторингу, клієнтом передано, а фактором прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги третьої особи, як кредитора за регрес ними вимогами, зазначені в Додатку № 61 до Договору факторингу.

21.05.2019 позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 05640 від 21.05.2019 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) по справі № 0022003.03.19/1 у розмірі 6 401,10 грн, яка виконана відповідачем на частково на суму 3 200,55 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення решти суми у розмірі 3 200,55 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 3 200,55 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

1) договірне зобов`язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;

2) деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) договірне зобов`язання між відповідачем і винною особою - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра-Україна" і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, за висновками суду, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ван Клік»), перейшло право вимоги до відповідальної особи за заподіяний збиток на суму 6 401,10 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (клієнт) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01-21.01.2019.

За приписами статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, позивач отримав право вимоги до відповідача про стягнення страхового відшкодування, сплаченого за наслідками пошкодження транспортного засобу марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 26.03.2019.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3 , яка керувала транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол) від 26.03.2019.

Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8545687 (франшиза - 0,00 грн, ліміт за шкоду по майну - 100 000,00 грн).

21.05.2019 позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 05640 від 21.05.2019 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) по справі № 0022003.03.19/1 у розмірі 6 401,10 грн, яка виконана відповідачем на частково на суму 3 200,55 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача, а також визначені полісом № АМ/8545687 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 3 200,55 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стаинй 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.

Враховуючи зазначене вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором №1 від 05.02.2019 про надання правової допомоги, укладеними з Адвокатським об`єднанням "Дефендерс", з додатковою угодою № 1 від 05.02.2019, актом №10 від 20.11.2019 приймання-передачі матеріалів справ, актом приймання-передачі наданої правової допомоги № 59/2019 від 20.11.2019 та платіжним дорученням №59/2019 від 20.11.2019 на суму 6 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Дефендерс" (адвокатське об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги № 1 від 05.02.2019, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язане надати клієнту правову допомогу спрямовану на захист, забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також їх відновлення.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 Договору гонорар є формою винагороди адвокатського об`єднання за надання правової допомоги клієнту. Розмір гонорару за надання адвокатським об`єднанням правової допомоги визначеної в пункті 1.2. договору та порядок його оплати визначається сторонами в додаткових угодах до даного договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1 Договору).

05.02.2019 між клієнтом та адвокатським об`єднанням також було укладено додаткову угоду №1, за умовами якої на підставі пункту 1.3. договору клієнт доручає, без обмеження повноважень, адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу, що полягає у вивченні, опрацюванні, підготовці поданні/відправленні від імені клієнта процесуальних документів, позовних заяв, консультацій правових висновків, договорів, угод необхідних для представництва та захисту інтересів клієнта в судових справах цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції.

За змістом пункту 4 додаткової угоди №2 гонорар сплачується на підставі авансового рахунку або акту приймання-передачі наданої правової допомоги, підписаного сторонами або узгодженого сторонами шляхом обміну листами, електронними листами, протягом3-х робочих днів з моменту підписання та\або узгодження. Факт оплати клієнтом надісланого йому авансового рахунку або акту приймання-передачі наданої правової допомоги - вважається його узгодженням.

На підтвердження виконання робіт сторонами складено акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 59/2019 від 20.11.2019 на суму 6 000,00 грн., який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

На підтвердження фактичної оплати послуг з правничої допомоги в розмірі 6 000,00 грн позивачем надано платіжне доручення №726 від 04.12.2019.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що подані позивачем докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.

При цьому, суд зазначає, що зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у вказаному спорі, який не становить значний суспільний інтерес, відсутність підстав для допиту свідків та призначення судової експертизи дана справа є малозначною.

Крім того, в матеріалах справи окрім позовної заяви на чотирьох сторінках та претензії, відсутні жодні документи, складені адвокатським об`єднанням "Дефендерс", які б свідчили про вчинення значного обсягу дій щодо підготовки позовної заяви на підставі матеріалів страхової справи №0022003.03.19/1 та досудової вимоги №05640_2.

Приймаючи до уваги наведене, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 6 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на правничу допомогу частково на суму 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36020, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 14-А/22, ідентифікаційний код 37686922) страхове відшкодування в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн 55 коп., судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.02.2020

Суддя Т.Ю. Трофименко