Ухвала суду № 87624108, 14.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.02.2020Справа № 910/17536/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши заяву Національного медичного університету імені О.О.Богомольця про забезпечення позову у справі

за позовом Національного медичного університету імені О.О.Богомольця

до Міністерства юстиції України

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення

Представники учасників справи: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Міністерства юстиції України від 21.11.2019 № 3589/5 є протиправним та необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17536/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.01.2020.

09.01.2020 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 16.01.2020 року не з`явився.

У судовому засіданні 16.01.2020 представник позивача заперечив проти поданого клопотання про залучення ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Суд, розглянувши подану заяву ОСОБА_1 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, дійшов висновку про її задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 залучено до участі у справі № 910/17536/19 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , підготовче засідання відкладено на 13.02.2020.

22.01.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача нідійшли письмові пояснення по справі.

24.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

05.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.02.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява з процесуальних питань.

12.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони усім без виключення державним реєстраторам юридичних осіб, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб`єктам, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України проводити реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, у тому числі, але не виключно, скасовувати реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно керівника Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Розглянувши заяву Національного медичного університету імені О.О.Богомольця про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що наказами Міністерства охорони здоров`я України від 01.10.2018 № 48-о, від 08.01.2019 №1-о та від 18.01.2019 № 18-о ОСОБА_1 звільнено з посади ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, що свідчить про те, що посада ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця є вакантною.

Протоколом № 8 від 03.09.2019 виборчої комісії з проведення виборів ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця затверджено та задокументовано результати другого туру проведених виборів ректора. Переможцем виборів на посаду ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця обрано ОСОБА_4 .

Протоколом № 9 від 03.09.2019 виборчої комісії з проведення виборів ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця вирішено передати перший примірник Протоколу № 8 про результати проведених виборів до організаційного комітету у відповідності до вимог Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 № 726.

05.12.2019 протоколом № 9 засідання організаційного комітету з проведення виборів ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця прийнято рішення передати перший примірник протоколу № 8 від 03.09.2019 виборчої комісії з проведення виборів ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця до Міністерства охорони здоров`я України.

Листом від 05.12.2019 № 120/1-33074 направлено протокол № 8 від 03.09.2019 виборчої комісії з проведення виборів ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця до Міністерства охорони здоров`я України.

Заявник зазначає, що враховуючи викладене вище, Міністерство охорони здоров`я України зобов`язане призначити ректором Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця ОСОБА_4 , який переміг у конкурсі на заміщення вакантної посади ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Позивач стверджує, що наслідком виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 21.11.2019 № 3589/5 стане поновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про те, що керівником Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця є ОСОБА_1 , що суперечитиме наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.01.2019 № 18-о, яким ОСОБА_1 звільнено з посади ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Крім того, виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 21.11.2019 № 3589/5 та внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фактично зупинить господарську діяльність Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, оскільки інформація в реєстрі не буде відповідати відомостям про керівника, які містяться в Державній казначейській службі України, наслідком чого буде припинення фінансування Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Згідно доводів позивача, враховуючи те, що правомірність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 21.11.2019 № 3589/5 буде встановлюватися судом в межах даної справи, виконання оскаржуваного наказу до ухвалення рішення у даній справі створить очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновленняне забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересіввідповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що зава про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні заяви Національного медичного університету імені О.О.Богомольця про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 14.02.2020.

Суддя С. В. Стасюк