Рішення № 87624085, 04.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/13996/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин" "Столичний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 1 151 816,86 грн

за участю представників:

від позивача: Задорожній Р. О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин" "Столичний" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення основного боргу у розмірі 1507468,40 грн, 3% річних у сумі 18927,35 грн та пені у сумі 217140,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №111218-14/1г від 11.12.2018.

Разом з позовом позивачем подано до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.10.2019 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин" "Столичний" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13996/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 відкладено підготовче засідання у справі №910/13996/19 на 04.12.2019.

08.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив про здійснення часткової оплати заборгованості після відкриття провадження у справі, у зв`язку із чим просить суд закрити провадження у справі у частині стягнення 545745,80 грн основного боргу.

04.12.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі у частині стягнення 323745,80 грн основного боргу, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 04.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13996/19 на 30 днів, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та відкладено підготовче засідання на 18.12.2019.

18.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 18.12.2019 суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог та встановив наступне.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача: 915749,21 грн - основного боргу, 18927,35 грн - 3% річних, 217140,30 грн - пені, всього: 1151816,86 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без руху та про повернення позовної заяви, суд відмовив у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху мотивоване тим, що додані позивачем до позовної заяви копії документів належним чином не засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку, а саме у відповідності до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", у зв`язку із чим, подані позивачем документи не є допустимими доказами у справі.

Так, згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною другою статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії проставляють нижче реквізиту "підпис".

Аналогічні твердження викладені в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, а саме: подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Суд зазначає, що подані позивачем разом із позовною заявою документи є належним чином засвідчені адвокатом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин" "Столичний" Крушенівським Р.О., а тому доводи позивача про наявність підстав для залишення позову без руху суд вважає необґрунтованими. За таких обставин, суд залишив без задоволення клопотання відповідача про залишення позову без руху.

Клопотання про повернення позовної заяви мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутня довіреність позивача на представництво адвокатом інтересів товариства з визначенням кола повноважень.

Відповідач зазначає, що ордер серії ОД № 518768 від 12.09.2019 не містить переліку наданих клієнтом адвокату повноважень або відомості про обмеження наданих повноважень. У доданому до позовної заяви договорі № 12/09-Ю про надання правової допомоги від 12.09.2019 клієнтом не надано саме право адвокату подавати та підписувати позовну заяву від імені клієнта, а тому на думку позивача, позовна заява підписана не уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становищу якої не вказано.

Однак, суд зазначає, що повернення позову з підстав, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, можливе лише до відкриття провадження у справі.

Окрім того, як встановлено судом під час прийняття позовної заяви, остання підписана представником позивача - адвокатом Крушенівським Р.О., який діяв від імені позивача на підставі договору про надання правової допомоги №12-09-Ю від 12.09.2019.

З урахуванням наведеного, подане відповідачем клопотання про повернення позовної заяви суд залишив без задоволення.

У судовому засіданні 18.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.01.2020.

20.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 20.01.2020 про зменшення позовних вимог.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.01.2020 повернув без розгляду заяву від 20.01.2020 про зменшення позовних вимог та додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин" "Столичний".

У судовому засіданні 21.01.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 04.02.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2020 не з`явився. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 21.01.2020, повернутою поштовим відділенням зв`язку із вибуттям адресата.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 04.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин" "Столичний" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (покупець, відповідач) укладений договір № 111218-14/1г (надалі - договір) з Протоколом узгодження розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка і є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору)

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість цього договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії цього договору.

Згідно з п.4.10 договору, обов`язок постачальника по поставці вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару у повному обсязі покупцю і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар.

Відповідно до положень п.5.4. договору (у редакцій протоколу узгодження розбіжностей), оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше 60 календарних днів від дати поставки, зазначеної у відповідній товарно-транспортній накладній.

На виконання умов договору позивач у період з грудня 2018 року по липень 2019 року здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 1 857 591,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 1009358 від 30.12.2018, № 1009361 від 30.12.2018, № 1009572 від 16.01.2019, № 1009573 від 16.01.2019, № 1009739 від 28.01.2019, № 1009740 від 28.01.2019, № 1009744 від 28.01.2019, № 1009842 від 06.02.2019, № 1009846 від 06.02.2019, № 1009949 від 13.02.2019, № 1009950 від 13.02.2019, № 1010066 від 20.02.2019, № 1010067 від 20.02.2019, № 1010288 від 06.03.2019, № 1010289 від 06.03.2019, № 1010365 від 13.03.2019, № 1010368 від 13.03.2019, № 1010583 від 27.03.2019, № 1010584 від 27.03.2019, № 1010661 від 03.04.2019, № 1010662 від 03.04.2019, № 1011079 від 08.05.2019, № 1011080 від 08.05.2019, № 1011350 від 30.05.2019, № 1011351 від 30.05.2019, № 1011528 від 12.06.2019, № 1011529 від 12.06.2019, № 1011616 від 19.06.2019, № 1011618 від 19.06.2019, № 1011739 від 28.06.2019, № 1011740 від 28.06.2019, № 1011872 від 04.07.2019, № 1011873 від 04.07.2019, № 1012075 від 17.07.2019, № 1012076 від 17.07.2019.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв`язку із чим за розрахунком позивача (з урахуванням оплат здійснених під час розгляду справи) у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 915749,21 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) вимоги про стягнення з відповідача 915749,21 грн - основного боргу, 18927,35 грн - 3% річних, 217140,30 грн - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №1009358 від 30.12.2018, № 1009361 від 30.12.2018, № 1009572 від 16.01.2019, № 1009573 від 16.01.2019, № 1009739 від 28.01.2019, № 1009740 від 28.01.2019, № 1009744 від 28.01.2019, № 1009842 від 06.02.2019, № 1009846 від 06.02.2019, № 1009949 від 13.02.2019, № 1009950 від 13.02.2019, № 1010066 від 20.02.2019, № 1010067 від 20.02.2019, № 1010288 від 06.03.2019, № 1010289 від 06.03.2019, № 1010365 від 13.03.2019, № 1010368 від 13.03.2019, № 1010583 від 27.03.2019, № 1010584 від 27.03.2019, № 1010661 від 03.04.2019, № 1010662 від 03.04.2019, № 1011079 від 08.05.2019, № 1011080 від 08.05.2019, № 1011350 від 30.05.2019, № 1011351 від 30.05.2019, № 1011528 від 12.06.2019, № 1011529 від 12.06.2019, № 1011616 від 19.06.2019, № 1011618 від 19.06.2019, № 1011739 від 28.06.2019, № 1011740 від 28.06.2019, № 1011872 від 04.07.2019, № 1011873 від 04.07.2019, № 1012075 від 17.07.2019, № 1012076 від 17.07.2019 позивач на виконання умов договору №111218-14/1г від 11.12.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 1857468,40 грн.

На виконання умов п.п. 4.4.2, 4.4.3 договору поставки № 111218-14/1г від 11.12.2018 на підтвердження належної якості товару позивачем було надано відповідачу сертифікат відповідності № UA.12.003.00411-18 терміном дії з 23.06.2018 по 20.06.2021, декларації виробника (посвідчення про якість) № 10646,№ 10077, № 11048, № 10022, № 10021, №10510, № 11047, № 11046 та відповідні декларації постачальника до кожної із поставлених партій товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 5.4. договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар постачальника не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару здійснив частково, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, у редакції заяви про зменшення позовних вимог, становила 915749,21 грн.

Під час розгляду справи, позивачем надано у матеріали справи заяву зарахування зустрічних однорічних вимог №ГП000003578 від 20.12.2019, між сторонами здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 75303,38 грн.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 ЦК, яка кореспондується з положеннями статті 203 ГК, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2 ст.601 ЦК України).

Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є пипинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

З урахування наведеного, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобов`язання за договором в частині заборгованості у сумі 75303,38 грн шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги на підставі заяви зарахування зустрічних однорічних вимог №ГП000003578 від 20.12.2019.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що зобов`язання відповідача у сумі 75303,38 грн припинено шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/13996/19 в частині позовних вимог про стягнення 75303,38 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 840 445,83 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 840 445,83 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 217140,30 грн та 3% річних у сумі 18927,35 грн.

Нарахування пені здійснено позивачем за періоди: з 28.02.2019 по 30.08.2019, з 30.03.2019 по 28.09.2019, з 09.04.2019 по 30.09.2019, з 16.04.2019 по 30.09.2019, з 23.04.2019 по 30.09.2019, з 07.05.2019 по 30.09.2019, з 14.05.2019 по 30.09.2019, з 28.05.2019 по 30.09.2019, з 04.06.2019 30.09.2019, з 09.07.2019 по 17.09.2019, з 30.07.2019 по 30.09.2019, 13.08.20019 по 30.09.2019, з 20.08.2019 по 30.09.2019, з 28.08.2019 по 30.09.2019, з 03.09.2019 по 30.09.2019, з 16.09.2019 по 30.09.2019.

Нарахування 3% річних здійснено позивачем за періоди: з 28.02.2019 по 30.09.2019, з 18.03.2019 по 30.09.2019, з 29.03.2019 по 30.09.2019, з 08.04.2019 по 30.09.2019, з 15.04.2019 по 30.09.2019, з 15.04.2019 по 30.09.2019, з 22.04.2019 по 30.09.2019, з 06.05.2019 по 30.09.2019, з 13.05.2019 по 30.09.2019, з 27.05.2019 по 30.09.2019, з 03.06.2019 по 30.09.2019, з 08.07.2019 по 30.09.2019, з 29.07.2019 по 30.09.2019, з 12.08.2019 по 30.09.2019, з 19.08.2019 по 30.09.2019, з 27.08.2019 по 30.09.2019, з 02.09.2019 по 30.09.2019, з 16.09.2019 по 30.09.2019.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 8.2.1. договору, , відповідно до якого сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, за кожен день протермінування.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що позивачем при визначенні періодів нарахування 3% річних були допущені помилки та визначено періоди з 18.03.2019 по 30.09.2019, з 08.04.2019 по 30.09.2019, з 15.04.2019 по 30.09.2019, з 19.08.2019 по 30.09.2019, в той час як нарахування 3% річних у вказані періоди, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України має здійснюватися з 19.03.2019 по 30.09.2019, з 09.04.2019 по 30.09.2019, з 16.04.2019 по 30.09.2019, з 20.08.2019 по 30.09.2019.

Однак, перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 18927,35 грн, судом встановлено, що розрахунок здійснений правильно, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 216 228,35 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє вимоги про стягнення пені частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин" "Столичний" про стягнення суми основного боргу у розмірі 840 445,83 грн, пеню у сумі 216 228,35 грн, 3% річних у сумі 18927,35 грн та про закриття провадження у справі №910/13996/19 в частині позовних вимог про стягнення 75303,38 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, ст. 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/13996/19 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 75303,38 грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин" "Столичний" (04073, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИРЕЦЬКА, будинок 27, ідентифікаційний код 30373419) суму основного боргу у розмірі 840 445,83 грн, пеню у сумі 216 228,35 грн, 3 % річних у сумі 18927,35 грн та судовий збір у сумі 16134,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.02.2020.

Суддя О.В. Гулевець