Рішення № 87624042, 10.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/186/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020 Справа № 908/3385/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтактні технології», (62490, с. Котляри Харківського району Харківської області, вул. Тиха, буд. 59), представник позивача адвокат Мартіна Людмила Григорівна, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 696187,13 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Прокопенко М.О., довіреність № 20-140 від 10.12.2019;

05.12.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтактні технології», с. Котляри Харківського району Харківської області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя про стягнення 666000,00 грн. основного боргу за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018, 25041,60 грн. пені та 5145,53 грн. 3 % річних, а всього - 696187,13 грн. заборгованості.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 справу № 908/3385/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3385/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/186/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.01.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/3385/19, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 10.02.2020.

В судовому засіданні 10.02.2020 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання 10.02.2020 не з`явився. 07.02.2020 через службу діловодства господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 908/3385/19 в судовому засіданні 07.02.2020 без участі представника ТОВ «Електроконтактні технології». Також від позивача 07.02.2020 надійшла заява про надання доказів здійснення часткової оплати відповідачем суми заборгованості, в якій позивач зазнає, що 31.01.2020 відповідач частково сплатив заборгованість за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 в сумі 250000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 239026 від 31.01.2020. Таким чином, залишок несплаченого боргу за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 становить 416000,00 грн. У зв`язку із викладеним, позивач заявлені позовні вимоги позивач підтримує в частині стягнення з відповідача 416000,00 грн. основного боргу, 25041,60 грн. пені та 5145,53 грн. 3 % річних.

Дослідивши клопотання позивача про розгляд справи № 908/3385/19 без участі його представника та заяву про надання доказів здійснення часткової оплати відповідачем суми заборгованості, заслухавши думку представника відповідача з цього привод, суд визнав за можливе клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника задовольнити, здійснювати судовий розгляд справи № 908/3385/19 в судовому засіданні 10.02.2020 за відсутністю уповноваженого представника позивача, заяву про надання доказів здійснення часткової оплати відповідачем суми заборгованості і додані до неї докази залучити до матеріалів справи і прийняти до розгляду.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 253, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625 ЦК України, ст., ст. 173, 175, 193, 216-218, 230, 231 ГК України та умови договору № 20/2018/3179 від 16.11.2018. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір № 20/2018/3179 від 16.11.2018, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти та оплатити обладнання на умовах, визначених договором та специфікаціями до нього, які є його невід`ємними частинами. На виконання умов договору № 20/2018/3179 від 16.11.2018 та погодженої сторонами специфікації на поставку обладнання № 2 від 20.02.2019 позивач 01.07.2019 поставив, а відповідач отримав обладнання загальною вартістю 666000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 354 від 01.07.2019 та довіреністю № 97216258/4435 від 01.07.2019. На виконання п. 6.3 договору разом з обладнанням відповідачу передався необхідний пакет документів, в тому числі рахунок на оплату № 514 від 01.07.2019. Відповідач в порушення умов договору та положень чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманого обладнання. Отже, заборгованість відповідача за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі становила 666000,00 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого обладнання позивачем на підставі п. 7.2 договору за період з 31.08.2019 по 02.12.2019 нарахована відповідачу пеня в розмірі 25041,60 грн. та відповідно до вимог чинного законодавства за цей же період нараховані 3 % річних в розмірі 5145,53 грн. Враховуючи викладене, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на його користь 666000,00 грн. основного боргу за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018, пені в розмірі 25041,60 грн. та 3 % річних в розмірі 5145,53 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір № 20/2018/3179 від 16.11.2018, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти та оплатити обладнання на умовах, визначених договором та специфікаціями до нього, які є його невід`ємними частинами. Проте відповідач вважає, що позивачем порушено умови п. 6.3 договору щодо надання повного пакету товаросупровідних документів, визначених цим пунктом договору. Позовна заява не містить будь-яких посилань позивача на конкретні докази своєчасності надання повного пакету товаросупровідних документів, до позовної заяви не додано жодних доказів своєчасного надання документів на адресу відповідача ані поштовим зв`язком, ані кур`єрською доставкою чи нарочно. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що строк виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого обладнання з боку ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 настав, тому нарахування пені та 3 % річних є безпідставним. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначив, що згідно умов п. 6.3 договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання обладнання повний пакет товаросупровідних документів. При цьому, згідно п. 6.4 договору покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору. Відповідач прийняв поставлене обладнання без будь-яких зауважень, претензій щодо відсутності необхідних документів від нього не надходило. Також позивач просить суд врахувати, що у своєму листі за № 79-219/2068326 від 25.11.2019 відповідач просить розглянути можливість продовжити термін оплати за поставлене обпадання по договору № 20/2018/3179 від 16.11.2018 до квітня - травня 2020 року, тобто фактично відповідач визнає існуючу заборгованість перед позивачем за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018.

31.01.2020 відповідачем подано суду Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач із посиланням на скрутне матеріально-фінансове становище ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України просить суд зменшити суму пені, заявлену позивачем до стягнення, на 90%.

Також, 31.01.2020 відповідачем подано суду Заяву про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої відповідач із посиланням на скрутне матеріально-фінансове становище ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», на підставі ст., ст. 238, 331 ГПК України просить суд при прийнятті рішення у справі № 908/3385/19 відстрочити його виконання на один рік.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ

16.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроконтактні технології», (Постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір № 20/2018/3179 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим Договором. (п. 1.1)

За змістом п., п. 10.4, 10.5 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, але не раніше виконання вимог установчих документів Сторін про необхідність надання погодження на укладення органами управління Сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог). Договір діє до 15.11.2019. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором.

В пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що кількість, номенклатура обладнання зазначаються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами.

Умовами п., п. 3.2, 3.3 Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний поставити обладнання на умовах поставки, визначених у специфікації у відповідності із міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Строк поставки обладнання визначається специфікацією.

Право власності на обладнання і ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки обладнання. (п. 3.6 Договору)

Згідно п., п. 4.1, 4.3 Договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, визначеними у специфікації, та включає в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою обладнання. Загальна сума Договору визначається як сумарна власність обладнання, поставка якого здійснюється згідно специфікацій, доданих до Договору.

В пунктах 5.1-5.3 Договору встановлено, що оплата Покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в Договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених в п. 6.3 Договору. Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно до п. 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату обладнання; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості Постачальника чи виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках). Постачальник зобов`язаний надати Покупцю в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникають у Постачальник, у дань виникнення податкових зобов`язань по ПДВ..

Покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п. 6.3 Договору. (п. 6.4 Договору)

На виконання умов Договору сторонами складена і підписана Специфікація № 2 від 20.02.2019 до Договору, якою сторони узгодили, що Постачальник поставляє Покупцю електродвигуни у кількості 2 штук, не раніше 2019 року випуску, виробництва ПАТ «Елетромашина», м. Харків, загальною вартістю 666000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Специфікація № 2 від 20.02.2019 до Договору підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 2 від 20.02.2019 до Договору обладнання постачається на умовах поставки DAP - склад ПАТ «Запоріжсталь», у відповідності із міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно з п., п. 6, 9 Специфікації № 2 від 20.02.2019 до Договору строк оплати поставленого обладнання: протягом 60 календарних днів з моменту поставки обладнання та надання повного пакету документів згідно п. 6.3 Договору. Датою поставки вважається дата поставки на склад ПАТ «Запоріжсталь» з відміткою представника Покупця у видатковій накладній Постачальника.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме на підставі видаткової накладної № 354 від 01.07.2019 здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором обладнання на загальну суму 666000,00 грн.

Зазначена вище видаткова накладна підписана уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця та скріплені печатками підприємств. Так, у графі «Отримав» міститься підпис особи уповноваженої на отримання матеріальних цінностей скріплений прямокутним відбитком складського штемпеля ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Позивачем також надано в матеріали справи копію довіреності № 97216258/4435 від 01.07.2019 форма № М-2, виданої інженеру Долгих Вадиму Володимировичу на отримання від ТОВ «ЕКТ», м. Котлярі цінностей за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018, а саме: електродвигунів у кількості 2 штук.

Відповідач факт отримання від позивача обладнання за видатковою накладною № 354 від 01.07.2019 не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу обладнання згідно умов Договору № 20/2018/3179 від 16.11.2018 на суму 666000,00 грн. є доведеним.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Умовами пункту 6 Специфікації № 2 від 20.02.2019 до Договору сторони погодили, що оплата поставленого обладнання здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки обладнання та надання повного пакету документів згідно п. 6.3 Договору.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого обладнання.

Отже, з моменту поставки (дати вказаної у видатковій накладній) та отримання вказаного в ній обладнання, враховуючи встановлений п. 6 Специфікації № 2 від 20.02.2019 строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлене обладнання є 30.08.2019.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата обладнання у передбачені строки не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого обладнання, не сплатив кошти за обладнання, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлене обладнання в сумі 666000,00 грн., тобто на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 становила 666000,00 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Заперечуючи проти позову відповідач вважає, що строк виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого обладнання за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 у нього не настав, оскільки позивачем порушено умови Договору щодо передачі повного пакету товаросупровідних документів.

Оцінивши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що позивачем не доведено, що строк виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого обладнання з боку ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 настав, судом ці заперечення не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно з ч., ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Пунктом 6.4 укладеного сторонами Договору встановлено, що Покупець вправі відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, вказаних в п. 6.3 Договору.

Суду не надано доказів, що при прийнятті обладнання, що є предметом Договору № 20/2018/3179 від 16.11.2018, відповідачем заявлялося про відсутність будь-яких товаросупровідних документів або що відповідачем виставлялися позивачу претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отримане обладнання.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, виходячи зі змісту ст., ст. 688 та 690 ЦК України товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання. Однак, докази відмови від обладнання чи його прийняття на зберігання відповідачем не надано, та у матеріалах справи вони також відсутні.

Також судом враховується, що відповідач у своєму листі вих. № 79-219/2068526 від 25.11.2019 на адресу ТОВ «Електроконтактні технології» щодо поставки за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 не вказує про те, що відповідне обладнання ним не отримувалося або не отримані необхідні товаросупровідні документи на це обладнання, а висловлює пропозицію про розгляд питання щодо продовження строків розрахунку за поставлене обладнання до квітня - травня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, наведені у відзиві заперечення відповідача не звільняють покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлене обладнання. Посилання на протилежне не підтверджено документально. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір № 20/2018/3179 від 16.11.2018 і передавши обладнання відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

З матеріалів справи судом з`ясовано, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем здійснено часткову оплату за поставлене обладнання на суму 250000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 239026 від 31.01.2020 на вказану суму із призначенням платежу: «Оплата за електродвигуни згідно договору № 20/2018/3179 від 16.11.2018, згідно рахунку № 514 від 01.07.2019».

Представник відповідача факт часткового погашення заборгованості за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 в розмірі 250000,00 грн. підтвердив.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується часткове погашення відповідачем заборгованості за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 в розмірі 250000,00 грн. після відкриття провадження у справі № 908/3385/19, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ТОВ «Електроконтактні технології» 250000,00 грн. заборгованості (основного боргу) за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018, у зв`язку із чим провадження у справі № 908/3385/19 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З урахуванням викладеного, оскільки решта суми заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 416000,00 грн. за поставлене позивачем обладнання станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 416000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 25041,60 грн. та 3 % річних в розмірі 5145,53 грн., які нараховані за період з 31.08.2019 по 02.12.2019, стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.2 Договору, яким сторони перебачили, що у випадку порушення більш ніж на тридцять календарних днів строку оплати обладнання, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Відповідно до змісту ст., ст. 610-612 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період з 31.08.2019 по 02.12.2019 (94 дні) на суму 25041,60 грн., суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконаний правильно, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 90 %, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, значну дебіторську заборгованість контрагентів перед ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та світовою кризою у галузі металургійного виробництва.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об`єктивних обставин, що виключали б можливість Покупця належним чином виконати свої зобов`язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати обладнання, поставленого за Договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018, вимогу про стягнення з нього 3 % річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем також виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5145,53 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем подана суду заява про відстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на один рік.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища та світової кризи у галузі металургійного виробництва не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання. Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання відстрочки виконання рішення на один рік.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 416000,00 грн. основного боргу, 25041,60 грн. пені та 5145,53 грн. 3 % річних. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 250000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотання про повернення судового збору в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 3750,00 грн., у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/3385/19 в частині позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтактні технології», с. Котляри Харківського району Харківської області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя про стягнення 696187,13 грн. заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтактні технології», (62490, с. Котляри Харківського району Харківської області, вул. Тиха, буд. 59, ідентифікаційний код юридичної особи 39592208) 416000 (чотириста шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 25041 (двадцять п`ять тисяч сорок одну) грн. 60 коп. пені, 5145 (п`ять тисяч сто сорок п`ять) грн. 53 коп. 3 % річних та 6692 (шість тисяч шістсот дев`яносто дві) грн. 81 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі № 908/3385/19 в частині позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтактні технології», с. Котляри Харківського району Харківської області 250000,00 грн. основного боргу за договором № 20/2018/3179 від 16.11.2018 закрити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 17» лютого 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.