Рішення № 87624013, 11.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/3/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 Справа № 908/32/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя – Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14; поштова адреса – 71304, Запорізька обл., м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Чкалова, б. 8)

до відповідача Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Кам`янко-Дніпровського району Запорізької області (71330, Запорізька обл., Кам`янко-Дніпровський р-н, с. Благовіщенка, пров. Центральний, б. 10)

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

08.01.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» з позовом до відповідача Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Кам`янко-Дніпровського району Запорізької області, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 89 130,37 грн основного боргу, 27 894,14 грн пені, 2 461,46 грн 3% річних, 2 787,87 грн інфляційних втрат.

08.01.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/32/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/32/20, присвоєно справі номер провадження № 35/3/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №78 від 27.08.2018 щодо своєчасної оплати спожитої у грудні 2018 року активної електричної енергії, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 89 130,37 грн. Крім того, на підставі п. 4.2.1 договору та ст.. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 27 894,14 грн пені, 2 461,46 грн 3% річних, 2 787,87 грн інфляційних втрат.

31.01.2020 від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому просить позов задовольнити в частині стягнення суми основного боргу та сум 3% річних і інфляційних втрат. В частині стягнення пені просить зменшити суму на 90 відсотків, посилаюсь на те, що позивачем не надано доказів завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної плати відповідачем спожитої електричної енергії.

У відповіді на відзив, що надійшла на адресу суду 10.02.2020, позивач заперечив проти зменшення розміру пені, посилаючись на те, що підписуючи договір №78 від 27.08.2018, відповідач був обізнаний і погодився з умовами п. 4.2.1., на підставі якого нараховано пеню.

В судове засідання 11.02.2020 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін запис судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

В судому засіданні 11.02.2020 судом прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

27.08.2018 між позивачем - постачальником електричної енергії та відповідачем - Споживачем був укладений договір постачання електричної енергії №78 (надалі договір).

Відповідно до п. 1 договору, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та діючими нормативними документами.

Відповідно до п. 2.3.4. договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з Додатком № 4 «Порядок розрахунків» та Додатку № 5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

За умовами пункту 3 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до Договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у форму попередньої оплати за рахунками, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду;

П. 6 додатку №4 - за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» та інших умов Договору з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

п. 10 додатку №4 – споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку, здійснити оплату рахунку, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка вважається, зокрема, при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту – 3 дні); у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача під розписку в журналі - дата, зазначена в журналі; при направленні нарочним – дата вручення споживачу.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за грудень 2018 року.

Позивачем виставлено рахунок №78/12а від 31.12.2018 на суму 89 130,37 грн, який надіслано на адресу відповідача рекомендованими поштовим відправленням 09.01.2019.

Всупереч умовам договору відповідачем вартість спожитої у грудні 2018 року електричної енергії не сплачена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати вартості отриманої електричної енергії стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями), споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником. Договір про поставку електричної енергії є основним документом, який регламентує відношення між постачальником електричної енергії за регульованими тарифами та споживачем.

У пункті 10.2 Правил КЕЕ зазначено, що споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору і відповідно оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов договору.

Пунктом 2.3.4. Договору передбачено обов`язок споживача оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з Додатком № 4 «Порядок розрахунків» та Додатку № 5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Доказів сплати заборгованості за спожиту у грудні 2018 року активну електричну енергію відповідачем суду не надано. При цьому позов в частині стягнення суми основного боргу відповідачем визнано в повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 89 130,37 грн заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, за прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії, позивачем нараховано пеню у сумі 27 894,14 грн, 3% річних у розмірі 2 461,46 грн та інфляційні нарахування у розмірі 2 878,87 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак вимога про стягнення 3% річних у розмірі 2 461,46 грн та інфляційні нарахування у розмірі 2 878,87 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 4.2.1 договору, за недотримання термінів сплати рахунків за активну електричну енергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Перевіривши правильність нарахування пені, враховуючи доведеність факту порушення строків оплати спожитої електроенергії, судом встановлено, що розрахунок позивачем вірно, відтак стягненню підлягає пеня у сумі 27 894,14 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені на 90% суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру неустойки у виняткових випадках є правом, а не обов`язком суду.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі №908/1453/14.

Однак, всупереч наведеного наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки відповідачем не наведено.

Враховуючи майновий стан сторін, положення вищенаведених норм та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Згідно з приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем позов визнано, доказів виконання зобов`язань за договором не надано.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 89 130,37 грн основного боргу, 27 894,14 грн пені, 2 461,46 грн 3% річних, 2 787,87 грн інфляційних втрат заявлені обґрунтовано, доведені матеріалами справи, а тому задовольняються у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Кам`янко-Дніпровського району Запорізької області про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Кам`янко-Дніпровського району Запорізької області (71330, Запорізька обл., Кам`янко-Дніпровський р-н, с. Благовіщенка, пров. Центральний, б. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 04352871) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14; поштова адреса – 71304, Запорізька обл., м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Чкалова, б. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) основний борг у розмірі 89 130,37 грн (вісімдесят дев`ять тисяч сто тридцять гривень 37 коп.), пеню у розмірі 27 894,14 грн (двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 14 коп.), 3% річних у розмірі 2 461,46 грн (дві тисячі чотириста шістдесят одна гривня 46 коп.), інфляційні втрати у розмірі 2 878,87 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень 87 коп.), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2020 року.

Суддя О.А. Топчій