Рішення № 87623955, 06.02.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/491/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

Прокурор : Дереча І.В. - служб. посвідчення № 051563 від 29.11.2018

від позивачів : не прибули

від відповідача: Литвин М.А. ордер серія КС №177585 від 21.06.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

1. Міністерства освіти і науки України

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

3. Новочорторийського державного аграрного технікуму

до Фізичної особи підприємця Риковської Ірини Анатоліївни

про визнання договору удаваним та недійсним, зобов`язання повернути земельні ділянки

В судовому засіданні 30.01.2020 оголошувалась перерва до 06.02.2020.

Керівником Новоград-Волинської місцевої прокуратури подано до господарського суду Житомирської області позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Новочорторийського державного аграрного технікуму до Фізичної особи підприємця Риковської Ірини Анатоліївни в якому просить:

- визнати удаваним договір виробництва сільгосппродукції від 03.01.2019, укладений між Новочорторийським державним аграрним технікумом та ФОП Риковською Іриною Анатоліївною, як такий, що укладений з наміром приховати договір оренди землі;

- визнати недійсним договір виробництва сільгосппродукції від 03.01.2019, укладений між Новочорторийським державним аграрним технікумом та ФОП Риковською Іриною Анатоліївною;

- зобов`язати ФОП Риковську Ірину Анатоліївну повернути Новочорторийському державному аграрному технікуму займані нею земельні ділянки державної форми власності загальною площею 68 га, які розміщені за межами с. Рогачів, Баранівського району , Житомирської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір не відповідає вимогам ст. ст. 1130, 1131, 1137, 1138, 1139 ЦК України, у зв`язку з чим його не можна вважати договором про спільну діяльність. Крім того, спірний договір, а саме прихований договір оренди землі, не відповідає вимогам ст. ст. 31. 92, 95, 96, 122, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 14-16 Закону України "Про оренду землі, оскільки передача земельних ділянок відбулась без проведення обов`язкових земельних торгів та без аукціону.

Ухвалою суду від 27.05.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25.06.2019 до суду надані письмові пояснення щодо позову Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, в яких зазначено, що повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастру) та його територіальним органам, зокрема, Головному управлінню Держгеокадастру. З матеріалів справи вбачається, що за Новочорторийським державним аграрним технікумом відповідно до державних актів від 23.11.2005 серії ЯЯ №07116, ЯЯ №071224 на праві постійного користування обліковуються земельні ділянки які розташовані за межами населеного пункту. Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, заклад освіти, як постійний землекористувач не вправі жодним чином розпоряджатися переданими їм земельними ділянками (укладати договір оренди). Укладання договору виробництва сільськогосподарської продукції, яким фактично прихований договір оренди, свідчить про незаконне надання в оренду спірних земельних ділянок, що порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Таким чином, Головне управлінням Держгеокадастру у Житомирській області просить суд позовні вимоги Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури задовольнити в повному обсязі.

24.07.2019 Новочорторийський державний аграрний технікум надав суду пояснення щодо використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в розмірі 68 га, яка належить йому на праві постійного користування, в яких вказав, що у зв`язку з потребами технікуму в додаткових коштах, що пов`язано з недостатнім фінансуванням на розвиток матеріально-технічної бази, було прийнято рішення заключити договір виробництва сільгосппродукції між Новочорторийським державним аграрним технікумом та ФОП Риковською І.А. Між сторонами складено договір в розрахунку 12% для покращення матеріально-технічної бази технікуму. Цей договір не є договором скритої оренди, а також не є передачею прав користування чи управління на земельні ділянки. Ірина Риковська сприяє проведенню практичних занять і ознайомлюючої практики студентів технікуму спеціальностей "Агрономія", "Технологія виробництва і переробка продукції тваринництва".

09.08.2019 Новочорторийським державним аграрним технікумом повторно подані на електронну адресу суду та 12.08.2019 поштовим зв`язком письмові пояснення по справі, в яких наголошує, що спірний договір не є договором прихованої оренди, а також не є передачею прав користування чи управління на земельні ділянки, адже предметом даного договору є саме виробництво сільгосппродукції. Також, звертає увагу, на те, що укладання та виконання спірного договору є вигідним для технікуму, так як передбачені умови договору ( зокрема щодо розрахунку між сторонами) дають змогу покращити матеріально-технічну базу технікуму та привести земельну ділянку у придатний стан, що забезпечить її ефективне використання.

12.08.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір), а саме договору підряду та договору надання послуг. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Предметом спірного договору є організація виробництва, а саме - взаємовідносини за яких землекористувач надає згоду на виробництво, а виробник на свій ризик виробляє сільгосппродукцію та проводить розрахунки із землекористувачем за надання згоди на виробництво. Твердження позивача про намагання сторін договору приховати інший правочин та фактичне укладання договору оренди землі є безпідставним. В договорі чітко зазначено, що виробництво за цим договором не позбавляє права користування земельними ділянками землекористувача та не дає право користувача чи орендаря земельної ділянки виробнику. Отже за умовами договору землекористувач, для досягнення мети договору - виробництва сільгосппродукції, саме надає згоду на виробництво, а не передає земельну ділянку в користування. Також, враховуючи той факт, що земельна ділянка не вибувала з володіння і користування землекористувача, яким надано лише дозвіл та згоду на виробництво сільгосппродукції, що не суперечить видам діяльності навчального закладу, визначених Статутом, розпорядження землі або права на неї не відбулося, чим спростовуються доводи прокурора про перевищення землекористувачем своїх повноважень шляхом розпорядження землею. Також у відзиві зазначено, що договір не містить чітко визначених ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі, а отже твердження позивача про укладання договору оренди є помилковим та безпідставним. Порядок розрахунку визначений спірним договором, не співвідноситься з порядком та формою виплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Ураховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

15.08.2019 до суду надійшли заперечення Міністерства освіти і науки України на відзив відповідача в яких зазначено, що Новочорторийський державний аграрний технікум є державним освітнім закладом, що підпорядкований Міністерству освіти і науки України. Фінансування навчального закладу здійснюється за рахунок державного бюджету. Основні засоби і майно, що рахується на балансі технікуму є державною власністю. На адресу Міністерства жодних звернень щодо погодження договору від технікуму не надходило. Аналізуючи спірний договір слід зазначити що він є прихованим договором оренди землі, а його зміст суперечить вимогам цивільного законодавства. Отже, Міністерство освіти і науки України просить позов задовольнити повністю.

15.08.2019 прокуратурою суду надана відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, оскільки технікум не має права без погодження з МОН приймати рішення щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за технікумом на праві постійного користування. За умовами спірного договору, Новочорторийський державний аграрний технікум фактично передав спірні земельні ділянки в оренду, при цьому, не являючись їх власником та не будучи наділеним правами та повноваженнями на передачу земельних ділянок в оренду. Також прокуратура не погоджується з доводами відповідача що спірний договір за своєю природою є змішаним, містить елементи різних договорів, у тому числі договору підряду, послуг тощо. Умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором оренди. Між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що Новочорторийський ДАТ фактично передав ФОП Риковській І.А. на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні навчального закладу. Безпідставними є доводи відповідача з приводу того, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки, оскільки у даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки. Земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування. Таким чином, прокуратура просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.08.2019 провадження у справі № 906/491/19 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц

19.08.2019 від Міністерства освіти і науки України надійшли до суду повторні заперечення.

Ухвалою суду від 04.11.2019 провадження у справі № 906/491/19 було поновлено.

В судовому засіданні 19.11.2019 суд ухвалив продовжити строк підготовчого засідання.

02.01.2020 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення в яких проти позову заперечує та зазначає, що твердження позивача про намагання сторін договору приховати інший правочин та фактичне укладання договору оренди землі є безпідставним.

Ухвалою суду від 02.01.2020 підготовче провадження було закрито та призначено справу №906/491/19 до судового розгляду по суті на 30.01.2020, в якому оголошувалась перерва до 06.02.2020.

27.01.2020 від прокуратури надійшли до суду додаткові пояснення в яких зазначено, що відповідно до умов спірного правочину передбачена п. 3.2 договору грошова сума у розмірі 155 325,00 грн є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарської продукції. При цьому прокурор наголошує на тому, що між сторонам фактично укладений договір оренди земельної ділянки.

30.01.2020 від Новочорторийського державного аграрного технікуму та відповідача до суду надійшли клопотання про закриття провадження у справі з підстав припинення дії спірного договору внаслідок закінчення його строку дії, а отже відсутністю предмету спору.

30.01.2020 судом було відмовлено в задоволенні вищевикладених клопотань про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 23.11.2005 серії ЯЯ №07116 та ЯЯ №071224, за Новочорторийським державним аграрним технікумом обліковуються земельні ділянки загальною площею 143,1203 га, з них землі сільськогосподарського призначення 132,2051 га, у тому числі: рілля - 91,9095га, багаторічні насадження - 1,3831 га, сіножаті - 12,4291 га, пасовища - 22,4826 га, під господарськими будівлями і дворами - 4,0008 га.

Указані земельні ділянки розташовані за межами с. Рогачів Баранівського району Житомирської області.

У відповідності до Статуту Новочорторийського державного аграрного технікуму, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.06.2017 №795, технікум заснований на державній власності та підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Згідно п.2.2. Статуту Міністерство освіти і науки України здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Технікуму.

В п. 1.4 Статуту Новочорторийського державного аграрного технікуму зазначено, що згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки України" від 04.02.2015 № 87 Технікум заснований на державній власності та підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Відповідно до п. 8.5 Статуту, технікум здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до головних завдань свої діяльності та законодавства України. Земельні ділянки передаються технікуму у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Технікум не має права без попереднього погодження з МОН приймати рішення щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладання договорів про спільну діяльність ( спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за технікумом на праві постійного користування.

03.01.2019 між Новочорторийським державним аграрним технікумом (землекористувач/позивач3) та ФОП Риковською Іриною Анатоліївною (виробник/відповідач) укладено договір виробництва сільгосппродукції.

За умовами п. 1.1 договору землекористувач зобов`язується надати згоду на виробництво, а виробник на свій ризик виробити сільгосппродукцію та провести рахунки із землекористувачем за надання згоди на виробництво.

Пунктом 1.2. договору передбачено характеристику виробництва: підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирана вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції) та інше. Персонал, матеріали (засоби захист рослин, добрива, насіння, паливо-мастильні матеріали тощо) та технік виробництва.

Згідно п.1.3. договору місце та площі виробництва - земельні ділянки у Баранівському районі, Житомирської області орієнтовною площею 68 га, які знаходяться у землекористувача згідно законодавства.

Строк виробництва визначений до 15.11.2019. Вироблена продукція є власністю виробника (п.п.1.4, 1.5 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2.договору розрахунки за сприяння вирощування сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором проводяться після завершення виробництва виробником продукції. За сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на виробництв за цим договором виробник сплачує певну грошову суму в гривнях (у т.ч. ПДЕ або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію по кількості та видах (сортах), частинами щороку в строк до 15.11.2019 наступного з сільськогосподарським роком у якому вироблялася продукція. Вказана грошова сума становить 155 325,00 грн. від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок фактично переданих, на підставі Актів прийому-передачі, виробникові землекористувачем для виробництва сільгосппродукції.

Згідно п.7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

03.01.2019 між позивачем3 та відповідачем складений акт № 1 про виробництво сільськогосподарської продукції, згідно якого загальна сума за сприяння вирощування, виробництво і сільгосппродукції складає 155 325 грн.

Відповідно до положень ст. 1130 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ч.1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність. За домовленістю сторін у договорі про спільну діяльність визначається досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, вклади сторін, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови.

За змістом положень глави 77 ЦК України сторони договору про спільну діяльність прагнуть досягти спільної мети та не виступають стосовно один одного як боржник та кредитор. Договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, яку ставлять перед собою сторони, що домовляються. Предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва -підприємцями.

Отже, сторонами такого договору можуть бути тільки суб`єкти підприємництва - фізичні особи та/або комерційні організації. Некомерційна організація може бути учасником такого договору, якщо визначена ним діяльність не суперечить її статутній меті.

Згідно із п. 1.7 Статуту, головним завданням технікуму є, зокрема :

- здійснення освітньої діяльності з ліцензованих спеціальностей, яка забезпечує підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" і відповідає стандартам вищої освіти;

- здійснення творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

- забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

- вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;

- забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у технікумі, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України.

В п. 1.15 Статуту зазначено, що технікум є неприбутковою установою. Технікуму заборонений розподіл отриманих доходів ( прибутків) або їх частини серед засновників, працівників ( крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних осіб. Доходи ( прибутку) технікуму використовуються виключно для фінансування видатків на утримання технікуму, реалізації мети ( цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених цим Статутом.

Згідно п. 8.9 Статуту фінансування технікуму проводиться за рахунок коштів державного бюджету, а також інших джерел фінансування.

Зазначене свідчить про те, що Новочорторийський державний аграрний технікум не може бути учасником спільної діяльності з метою отримання прибутку.

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Зміст погоджених сторонами спірного договору умов свідчить, що взявши на себе зобов`язання надати можливість використання земельних ділянок ФОП Риковській Ї.А. для виробництва сільгосппродукції Новочорторийський державний аграрний технікум фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право обробки земельних ділянок і збору врожаю ФОП Риковській І.А.

Право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які, згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України, складають права постійного користування. В той же час, право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно з положеннями ст. 92 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем Новочорторийським державним аграрним технікумом, а ФОП Риковською І.А., шляхом обробки землі, збору врожаю.

Всупереч вимог положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження порядку укладенню державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка державі перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії доручення та управління майном" перед укладенням договору виробництві сільгосппродукції, Новочорторийський державний аграрний технікум до Міністерства освіти і науки України зі зверненням щодо погодження укладенні договору не звертався, а в подальшому його проект не узгоджувався та не погоджувався, що також підтверджується листом Новочорторийського державного аграрного технікуму № 106 від 26.03.2019 адресованого Новоград-Волинській прокуратурі.

В п. 1.5 договору зазначено, що вироблена сільгосппродукція є власністю виробника.

Розрахунки за сприяння вирощування сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором проводяться після завершення виробництва виробником продукції. За сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором сплачує певну грошову суму в гривнях або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію по кількості та видах ( сортах), частинах щороку в строк до 15.11.2019. Вказана грошова сума становить 155 325,00 грн ( п.п. 3.1, 3.2 договору).

Зазначене свідчить про те, що фактично Новочорторийський державний аграрний технікум земельну ділянку площею 68 га передав ФОП Риковській І.А. в оренду та визначено орендну плату за її користування, що також підтверджується наявним в матеріалах справи актом №1 про виробництво сільськогосподарської продукції від 03.01.2019, в якому зазначена загальна сума за сприяння вирощування, який був складений тією ж датою, що і договір виробництва сільгосппродукції.

Таким чином, вищенаведене дозволяє дійти висновку про наступне: право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування.

Право самостійного господарювання як право надане ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно умов спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування, а ФОП Риковською І.А., що суперечить вимогам вказаної норми права.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Проаналізувавши істотні умови договору виробництв сільгосппродукції, укладеного між Новочорторийським державним аграрним технікумом та ФОП Риковською І.А., слід прийти до висновку, що сторони, шляхом укладання договору про виробництво сільгосппродукції, приховали інший правочин, який вони насправді вчинили, зокрема договір оренди землі.

Висновки про укладання між Новочорторийським державним аграрний технікумом та ФОП Риковською І.А. саме договору оренди землі можне зробити, виходячи із наступного.

Відповідно ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користуванню земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користуванню земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення І перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що договір від 03.01.2019, укладений між позивачем -3 та відповідачем містить істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (п. 1.3. Договору), строк дії договору оренди (п.1.4. Договору), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (п.п.3.1, 3.2 Договору).

З наведеного вище можна зробити висновок, що договір про виробництво сільгосппродукції укладено з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, отже, відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України спірний договір є удаваним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Оскільки судом встановлено, що між позивачем 3 та відповідачем фактично було укладено договір оренди земельної ділянки, то відносини сторін регулюються правилами щодо правочину оренди.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що орендар набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцям земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальне власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчі влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатам аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальні власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчі влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженням визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 справа № 5-рп/2005, суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Власники землі та орендарі, поряд із повноваженнями щодо володіння та користування, наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні: користувачі такої можливості позбавлені.

Разом з тим, за умовами спірного договору, Новочорторийський державний аграрний технікум фактично передав спірні земельні ділянки в оренду, при цьому, не являючись їх власником та не будучи наділений правами та повноваженнями на передачу земельних ділянок в оренду.

Більше того, передача земельних ділянок в оренду відбулась без проведення обов`язкових земельних торгів (ст. 124 ЗК України) та без аукціону (ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача юридичним особам в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, сторонами не був дотриманий встановлений ст. 124 Земельного кодексу України та ст. ст. 14 - 16 Закону України «Про оренду землі» порядок щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок.

ФОП Риковська І.А. фактично користується та володіє, експлуатує земельні ділянки площею 68 га за рахунок власної техніки, персоналу, матеріалів та сплачує плату за її експлуатацію та користування Новочорторийському державному аграрному технікуму.

Відсутність акту прийому - передачі земельної ділянки є неналежним оформленням відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Доводи відповідача з приводу того, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки суд до уваги не бере, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п.п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно Державних актів на право постійного користування землею, спірна земельна ділянка надана Новочорторийському державному аграрному технікуму для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст.122 ЗК України та Положення про Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення державної власності на території Житомирської області уповноважено Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в області має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Про зазначені порушення вимог законодавства України, Новоград-Волинською місцевою прокуратурою повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 15.05.2019, на який відповіді не отримано.

Також, Новоград-Волинською місцевою прокуратурою було направлено лист від 20.03.2019 від 35-948 вих. 19 на адресу Міністерства освіти і науки України із вимогами повідомити прокуратуру про те, чи будуть вживатись заходи щодо визнання недійсним спірного договору та звільнення земельних ділянок в судовому порядку, відповідь на який також не отримано.

Надання земель державної форми власності у користування іншому суб`єкту не уповноваженим органом призводить до необлікованого використання земель. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, може негативно позначитись на родючості землі.

Аналізуючи матеріали справи та враховуючи невідповідність оспорюваного договору вимогам порядку передачі в оренду земель, суд вважає вимоги прокурора щодо визнання його недійсним обґрунтованими.

Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ураховуючи викладене, задоволенню підлягає також вимога прокурора про зобов`язання ФОП Риковську І.А. повернути Новочорторийському державному аграрному технікуму займані нею земельні ділянки.

Вимога щодо визнання спірного договору удаваним не відповідає способу захисту щодо переліку способу захисту зазначеного в ст. 16 ЦК України, тому суд відмовляє в її задоволенні.

Твердження відповідача, що договір від 03.01.2019 містить елементи різних договорів ( змішаний договір), зокрема положення про підряд ( ст. 837 ЦК України) та про надання послуг ( ст. 901 ЦК України) спростовуються умовами спірного правочину, згідно яких ФОП Риковська І.А. виконує роботи ( надає послуги) з обробітку землі на користь Новочорторийського державного аграрного технікуму та здійснює їх оплату, що суперечить вимогам ст. 901 ЦК, які передбачають, що за виконанні роботи (надані послуги) кошти зобов`язаний сплачувати замовник.

Крім того, за умовами оспорюваного договору навчальний заклад не отримує від виробника жодного результату виконання робіт, що є однією з ознак договору підряду. Також, договір не містить переліку послуг, що надаються за ним та зобов`язань виробника їх надати. Тому договір від 03.01.2019 не є договором підряду чи договором про надання послуг.

Згідно із ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання договору виробництва сільгосппродукції від 03.01.2018 недійсним та зобов`язання відповідача повернути займані нею земельні ділянки, а також відмови у задоволенні вимоги про визнання спірного договору удаваним.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір виробництва сільгосппродукції від 03.01.2019, укладений між Новочорторийським державним аграрним технікумом (код ЄДРПОУ 00698259) та Фізичною особою підприємцем Риковською Іриною Анатоліївною (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати Фізичну особу підприємця Риковську Ірину Анатоліївну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Новочорторийському державному аграрному технікуму (13120, Житомирська область, Любарський район, с. Нова Чортория, вул. Незалежності, 36, код ЄДРПОУ 00698259) займані нею земельні ділянки державної форми власності загальною площею 68 га, які розташовані за межами с. Рогачів, Баранівського району, Житомирської області.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця Риковської Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Житомирської області (10002, м. Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 3 842,00 грн судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.02.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу

2-4- позивачам (рек. з повід.)

5- відповідачу (рек. з повід.)

6-7 - Новоград-Волин. місцевій прокуратурі та прокур. Жит. обл. ( рек. з повід.)