Ухвала суду № 87623549, 11.02.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.02.2020 Справа № 917/667/19

Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М., розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" про відстрочення виконання рішення у справі за позовом

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплоенерго"

про стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» (39617, Полтавська обл. м. Кременчук вул. Софіївська, буд. 68, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1991721,79 грн основного боргу, 306325,82 грн 3% річних, 821825,20 грн інфляційних втрат, 182507,33 грн пені та 62012,48 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 зазначене рішення залишене без змін.

03.02.2019 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Комунального підприємства "Теплоенерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/667/19 на один рік з дня його ухвалення.

Ухвалою від 04.02.2020 суд прийняв вказану заяву та призначив її до розгляду на 11.02.2020.

Представник боржника в судовому засіданні 11.02.2020 заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримав.

Представник стягувача в судовому засіданні проти надання відстрочки виконання рішення суду заперечив, посилаючись на те, що обставини, на які посилається боржник у своїй заяві не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, для розстрочення виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду боржник посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Зокрема, боржник зазначає наступне.

Згідно з Статутом КП “Теплоенерго” - підприємство створене з метою задоволення потреб населення, підприємств, установ та організації незалежно від форми власності по постачанню гарячої води та теплопостачанню, а також обслуговуванню всіх інженерних мереж, споруд, вузлів тепломереж.

Своєчасність проведення розрахунків КП “Теплоенерго” з AT “НАК “Нафтогаз України” напряму залежить від своєчасних розрахунків населення та інших споживачів за надані послуги, які останні проводять по банківських рахунках з спеціальним призначенням, на розподіл з яких витратної частини КП “Теплоенерго” вплинути не може. Так, по рахунках із спеціальним призначенням, держава розподіляє кошти самостійно, в першу чергу перераховуючи кошти, що надійшли від споживачів на природний газ та електроенергію і в останню чергу на заробітну плату працівникам підприємства.

Крім того, боржник вказує, що станом на 14.11.2019 КП “Теплоенерго” повністю розрахувалося з AT “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за договором № 8316/1718-БО 24 від 01.09.2017 в сумі 1991721,79 грн (копія банківських виписок в матріалах справи). Отже, рішення залишається не виконаним в частині стягнення з КП “Теплоенрего” пені, 3% річних, інфляційних збитків, що загалом складає 1310658,35 грн та 62012,48 грн судового збору.

Зазначена сума є занадто великою для разової оплати, та її сплата не можлива в силу недостатності грошових надходжень на підприємство, та відсутності грошових резервів виходячи з наступного.

Господарська діяльність КП “Теплоенерго” з надання послуг теплопостачанні споживачам має сезонний характер та частково сезонний характер з надання послуг постачання гарячої води споживачам.

На підприємстві на сьогодні існує дефіцит надходження грошових коштів, який не покриває обов`язкові витрати на виробництво.

Так, на прикладі жовтня 2019 року відповідно до фінансових показників КП “Теплоенерго” станом на 01.11.2019 (копія в матеріалах справи) за результатами бухгалтерського обліку підприємства дохід склав 2382045,32 грн при тому, що витрати виробництва склали 9903670,56 грн, а результатом господарської діяльності за жовтень 2019 року є збитковість підприємства в розмірі 30252891,05 грн. З аналізу даних бухгалтерського обліку убачається, що грошова виручка за жовтень 2019 року склала 10477760,74 грн, тобто надходження не покривають поточні витрати та існуючу кредиторську заборгованість, в результаті чого збільшується кредиторська заборгованість.

Станом на 01.11.2019 КП “Теплоенерго” має кредиторську заборгованість в сумі 59274 947,57 грн (довідка в матеріалах справи, а. с. 95-98).

За результатами господарської діяльності за 9 місяців 2019 року КП “Теплоенерго” є збитковим. Так відповідно до Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2019 року збитки склали 30253 тис. грн, що також убачається з балансу на 30.09.2019, та додатково підтверджує неспроможність підприємства негайно виконати рішення суду.

Крім того, в період з 2018 року по теперішній час наявні звернення кредиторів з аналогічними позовами за результатами розгляду яких, стягнуто з КП “Теплоенерго” 37407791,06 грн, відповідно до наступних рішень: від 26.03.2019 у справі №917/791/18, від 02.04.2019 у справі № 917/192/19; від 02.04.2019 у справі № 917/1641/18; від 14.03.2019 у справі № 917/1640/18; від 04.04.2019 у справі № 917/1638/18; від 04.04.2019 у справі № 917/40/19; від 19.07.2018 у справі №917/313/18, від 15.08.2019 у справі № 917/603/19.

Станом на день подання даної заяви, на примусовому виконанні в органах виконавчої служби перебувають виконавчі провадження, сума до стягнення по яких з урахуванням виконавчого збору складає 16033215,85 грн (копія довідки ВПВРУ ДВС ГТУЮ у Полтавській області № 023/13912 від 30.10.2019 в матеріалах справи, а. с. 90-91), що також унеможливить своєчасне виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10.2019 у справі № 917/667/19.

Разом з кредиторською заборгованістю існує дебіторська заборгованість контрагента - AT “Полтаваобленерго”, яка станом на 31.12.2019 складає 31215346,40 грн (довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість між КП “Теплоенерго” та AT “Полтаваобленерго” станом на 30.12.2019 в матеріалах справи, а. с. 95-98), стягнення якої надасть можливість розрахуватись КП “Теплоенерго” перед стягувачем.

Стягнення сум у зазначених вище рішеннях призводить до того, що КП “Теплоенерго” невзмозі своєчасно виконувати свої поточні зобов`язання перед контрагентами.

Враховуючи викладене боржник зазначає, що відстрочення виконання дозволить КП “Теплоенерго” не порушувати виконання поточних зобов`язань по оплаті послуг/товарів, а також надасть можливість виконати рішення у даній справі з уникненням примусового стягнення.

З огляду на викладене, боржник стверджує про неможливість одномоментного виконання рішення суду у даній справі та просить суд відстрочити виконання рішення у справі на один рік з дня його ухвалення.

Позивач проти надання відстрочки заперечував, посилаюсь, зокрема, на те, що підстави викладені у заяві боржника про відстрочку виконання рішення суду, стали обставинами які стали мотивами для зменшення судом пені на 80%.

За таких обставин, надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду порушуватиме права позивача, оскільки буде надавати перевагу відповідачу.

Також, стягувач зазначає, що Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як державне підприємство є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов`язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на її користь. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних.

Крім того, звертає увагу суду, що господарська діяльність стягувача обтяжена комерційними кредитами у розмірі 31834 млн грн (короткострокові зобов`язання) та 4696 млн грн (довгострокові зобов`язання). При цьому дебіторська заборгованість перед Компанією складає 57910 млн грн, єдиним джерелом часткової компенсації понесених Стягувачем втрат є стягнення з боржників, передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат. Наголошує на тому, що несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України.

Враховуючи викладене, стягувач вважає, що обставини, на які посилається боржник у своїй заяві не є тими виключними обставинами, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, для надання розстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі № 917/667/19.

При вирішенні заяви суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд зазначає, що в обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик.

Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Відстрочення виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав, оскільки у випадку надання такої відстрочки рішення суду взагалі б не виконувалось цілий рік. Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

При цьому суд враховує специфіку роботи заявника - підприємство створене з метою задоволення потреб населення, підприємств, установ та організації незалежно від форми власності по постачанню гарячої води та теплопостачанню, а також обслуговуванню всіх інженерних мереж, споруд, вузлів тепломереж.

Крім того, суд враховує, виконання боржником рішення суду в частині сплати основного боргу в сумі 1991721,79 грн.

Беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні боргу, часткове виконання рішення суду боржником у даній справі, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення у справі в частині 306325,82 грн 3% річних та 821825,20 грн інфляційних втрат на 6 місяців рівними частинами по 188025,17 грн щомісячно.

Розстрочення виконання рішення в частині стягнення пені суд вважає недоцільним, оскільки рішенням суду від 22.10.2019 у даній справі суд зменшив розмір пені на 80% - з 912536,65 грн до 182507,33 грн.

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення від 22.10.2019 у справі № 917/667/19.

Розстрочити виконання рішення від 22.10.2019 у справі № 917/667/19 в частині стягнення інфляційних та 3% річних на 6 місяців шляхом сплати сум рівними частинами за наступним графіком:

- до 29.02.2020 – 188025,17 грн,

- до 31.03.2020 – 188025,17 грн,

- до 30.04.2020 – 188025,17 грн,

- до 31.05.2020 – 188025,17 грн,

- до 30.06.2020 – 188025,17 грн,

- до 31.07.2020 – 188025,17 грн.

Ухвалу надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, згідно з статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 17.02.2020.

Суддя Д. М. Сірош