Рішення № 87623453, 10.02.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 915/2370/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, юридична адреса: 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 9 (код ЄДРПОУ 02066753),

про: стягнення 9250,95 грн.,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Бондар Ю.О., згідно положення

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 року Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом №14/4-381-19 від 28.10.2019 року до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова про стягнення грошових коштів у сумі 9250,95 грн., з яких: 6173,05 грн. – пеня; 881,87 грн. – 3% річних; 2196,03 грн. – інфляційні втрати.

Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №00315/16-ТЕ(Т)-22 від 17.10.2016 року в частині своєчасної оплати переданого газу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2370/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2370/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.01.2020 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

21.12.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 36-38), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вина відповідача у порушенні строків виконання зобов`язання відсутня. Відповідач є бюджетною установою та залежить від наявності відповідного фінансування з державного бюджету. Позивач не звертався до відповідача з письмовою вимогою щодо оплати штрафних санкцій. Крім того, сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором постачання природного газу №00315/16-ТЕ(Т)-22 від 17.10.2016 року.

02.01.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 44-48), в якій позивач зазначає, що відсутність вини відповідача в порушенні строків виконання зобов`язання не звільняє відповідача від відповідальності за таке порушення, оскільки виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Акти звіряння розрахунків підписуються між сторонами Договору лише в частині суми основного боргу. Для відображення у бухгалтерському обліку грошових коштів, зокрема пені, штрафів, інфляційних втрат, судового збору, необхідна наявність правових підстав. Лише після отримання судового рішення позивач має право відображати зазначені суми у бухгалтерських документах. Умовами договору постачання природного газу №00315/16-ТЕ(Т)-22 від 17.10.2016 року не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору.

11.01.2020 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 54-56).

Ухвалою суду від 15.01.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 10.02.2020 року.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.01.2020 року.

10.02.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

10.02.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №00315/16-ТЕ(Т)-22 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (а.с. 14-22).

Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.6 Договору розподіл (транспортування) природного газу за цим Договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ “Миколаївгаз”, з яким споживач уклав відповідний договір.

Відповідно до п. 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 4.1 Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п. 5.1 Договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)”.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20.

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до п. 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі

додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до

постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, протоколи нарад, дво- та

багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть були використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 12.1 Договору Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2016 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

У жовтні 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 3,540 тис.куб.м, загальною вартістю 20993,62 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року (а.с. 23).

У листопаді 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 17,870 тис.куб.м, загальною вартістю 105976,25 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 року (а.с. 24).

У грудні 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 37,030 тис.куб.м, загальною вартістю 219602,71 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 року (а.с. 25).

За отриманий у жовтні та грудні 2016 року природний газ відповідач розраховувався з порушенням встановлених Договором строків, що підтверджується випискою по Операціям згідно Договору за період з 01.02.2016 року по 30.06.2018 року (а.с. 27), у зв`язку з чим позивачем нараховано:

- 6173,05 грн. – пеню;

- 881,87 грн. – 3% річних;

- 2196,03 грн. – інфляційні втрати.

Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (а.с. 12-13).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у жовтні 2016 року, здійснено нарахування пені за період з 26.11.2016 року по 04.12.2016 року, а у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у грудні 2016 року, здійснено нарахування пені за період з 26.01.2017 року по 14.03.2017 року, загальний розмір нарахованої пені становить 6173,05 грн. Крім того, позивачем здійснено нарахування 3% річних за вказаний період, розмір 3% річних склав 881,87 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов`язанню, виходячи з передбаченої Договором процентної ставки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку.

Розрахунок 3% річних також є арифметично правильним, нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Період нарахування визначено позивачем вірно.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 6173,05 грн. та 3% річних в сумі 881,87 грн. є обґрунтованою.

Позивачем у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у грудні 2016 року, здійснено нарахування інфляційних втрат за лютий 2017 року, розмір яких склав 2196,03 грн.

Розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним. Період нарахування визначено позивачем вірно.

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 2196,03 грн. є обгрунтованою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не спростовують наявності порушення строків виконання грошового зобов`язання за договором постачання природного газу №00315/16-ТЕ(Т)-22 від 17.10.2016 року в частині своєчасної оплати переданого газу. Умовами вказаного договору передбачено відповідальність за порушення строків оплати природного газу у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов`язання” книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (юридична адреса: 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 9; код ЄДРПОУ 02066753) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720):

- 6173,05 грн. – пеню;

- 881,87 грн. – 3% річних;

- 2196,03 грн. – інфляційні втрати,

- 1921,00 грн. – судовий збір.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

4. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720)

відповідач: Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, юридична адреса: 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 9 (код ЄДРПОУ 02066753).

Повний текст рішення складено і підписано 17.02.2020.

Суддя В.О. Ржепецький