Ухвала суду № 87623424, 17.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

17.02.2020 р. справа №914/338/20

Суддя Мороз Н.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача-1: Малого приватного підприємства «Фірма Західбуд», м. Стрий, Львівська область

до відповідача-2: Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», с. Малехів, Жовківський район, Львівська область

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.07.2003 та витребування нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до Малого приватного підприємства «Фірма Західбуд» та до Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.07.2003 та витребування нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор в обґрунтування підстав звернення з цим позовом в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України зазначив, що останнім, в межах своїх повноважень, належним чином не здійснювався захист інтересів держави щодо повернення незаконно відчуженого нерухомого майна (за договором купівлі-продажу від 16.07.2003) до державної власності, що є підставою для звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що існує неоднакове застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у подібних правовідносинах щодо здійснення прокурором представництва, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/3486/18, № 927/246/18, № 925/226/18, № 924/1256/17, № 922/901/17.

Відтак, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №912/2385/18, в межах якої вирішується виключна правова проблема щодо неоднакового застосування ст.23 Закону України “Про прокуратуру” в частині підстав та випадків представництва прокуратури в суді. Так, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 справу № 912/2385/18 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 24.03.2020.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №912/2385/18, зокрема, зазначено таке.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”), які на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі 07.11.2019 у справі №912/2385/18 погодилася із висновком колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Відсутність єдиної правозастосовної практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Таким чином, як вбачається з наведеного, за наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 будуть надані правові висновки, які можуть вплинути на результат вирішення даної справи.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу – до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, суд дійшов висновку прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з одночасним зупиненням провадження у цій справі № 914/338/20 за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до Малого приватного підприємства «Фірма Західбуд» та до Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.07.2003 та витребування нерухомого майна, до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18.

Керуючись ст.ст. 12, 176, 228, 229, 234, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

2. Встановити відповідачам строк протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для надання суду письмового, мотивованого відзиву на позовну заяву та доказів надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

3. Встановити прокурору та позивачу строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов для подання відповіді на відзив та доказів надсилання відповіді на відзив іншим учасникам справи.

4. Зупинити провадження у справі № 914/338/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

5. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, яка розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку, визначеному Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мороз Н.В.