Рішення № 87623385, 11.02.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 рокуСправа № 912/3703/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3703/19

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача: Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді, 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Нова, 80-А

про стягнення 135 925,98 грн

Представники:

від позивача - Сороколіт Є.М., посвідчення адвоката № 389 від 15.03.19 , довіреність № 14-303 від 25.07.19;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді (далі - КП "Долинське міське комунальне господарство", відповідач) заборгованості в сумі 135 925,98 грн, з яких: 87 336,94 грн пені, 12 476,66 грн - 3% річних та 36 112,38 грн інфляційних, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу №1865/1617-БО-18 від 28.10.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою від 16.12.2019 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/3703/19; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд призначено на 14.01.2020.

09.01.2020 до господарського суду від КП "Долинське міське комунальне господарство" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90% .

13.01.2020 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти зменшення пені на 90% .

14.01.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою від 14.01.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 11.02.2020.

22.01.2020 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, згідно якого вважає наявними підстави для зменшення розміру штрафних санкцій до 1,00 грн.

11.02.2020 суд продовжив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 11.02.2020 представником позивача підтримано позовні вимоги повністю.

Представник відповідача участі в судовому засіданні 11.02.2020 не приймав, про поважність причин вказаного суду не повідомлено.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання та положення п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд здійснює розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 11.02.2020 досліджено докази у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 1865/1617-БО-18 (далі - Договір) (а.с. 22-30), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

За умовами п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 (включно) природний газ обсягом до 1031 тис куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.), згідно наведеної у п. 2.1. Договору таблиці.

Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПГС в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494.

За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором з 01.10.2016 становить 5 916,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.

Додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 до Договору (а.с. 33) сторонами внесено зміни, зокрема до п. 5.2., а саме, викладено його у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором з 23.12.2016 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.".

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом п. 12.1. Договору, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 включно(, в а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір постачання природного газу № 1865/1617-БО-18 від 28.10.2016 та додаткові угоди до нього підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з жовтня 2016 по березень 2017 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 896 244,00 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.10.2016 на суму 217 164,53 грн;

- від 30.11.2016 на суму 641 547,89 грн;

- від 31.12.2016 на суму 1 098 957,98 грн;

- від 31.01.2017 на суму 894 974,46 грн;

- від 28.02.2017 на суму 682 357,758 грн;

- від 31.03.2017 на суму 361 244,39 грн (а.с. 36-41).

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 87 336,94 грн, 12 476,66 грн - 3% річних та 36 112,38 грн інфляційних, які просить стягнути згідно поданого позову.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено. Нарахування пені проведено у відповідності до встановленого договором розміру (21% річних), що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Згідно з розрахунком позивача сума пені та 3% річних за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у жовтні 2016 за період 26.11.2016 по 27.12.2016 складає 1170,08 грн пені та 167,15 грн 3% річних; у листопаді 2016 за період 27.12.2016 - 19.01.2017 складає 3 715,26 грн пені та 530,76 грн 3% річних; у грудні 2016 за період 26.01.2017 - 14.03.2017 складає 15 128,45 грн пені та 2 161,19 грн 3% річних; у січні 2017 за період 28.02.2017-27.04.2017 складає 22 817,19 грн пені та 3 259,59 грн 3% річних; у лютому 2017 за період 28.03.2017-09.07.2017 складає 22 966,10 грн пені та 3 280,86 грн 3% річних; у березні 2017 за період 26.04.2017 - 06.09.2017 складає 21 539,86 грн пені та 3 077,11 грн 3% річних, всього 87 336,94 грн пені та 12 476,66 грн 3% річних.

Суд перевірив розрахунок пені та 3% річних (а.с. 11-16) та вважає його обґрунтованим та арифметично правильним, а суми нарахованих пені у розмірі 87 336,94 та 3% річних у розмірі 12 476,66 грн такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати за невчасну сплату заборгованості за газ, отриманий у грудні 2016 року за період 01.02.2017-15.03.2017 складає 2 842,65 грн; у січні 2017 за період 01.03.2017-28.04.2017 складає 12 586,31 грн; у лютому 2017 за період 01.04.2017-10.07.2017 складає 9 782,07 грн; у березні 2017 за період 01.05.2017-07.09.2017 складає 10 901,35 грн, всього 36 112,38 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд враховує, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Разом з тим, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за зобов`язаннями лютого та березня 2017 з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні".

Суд враховує останню правову позицію, викладено в постанові Верховного суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, відповідно до якої зазначено:

"29. Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, касаційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати".

В частині інфляційних втрат, з урахуванням наведеної вище позиції, за розрахунком суду, здійсненим із використанням інформаційно-пошукової системи "Законодавство", інфляційні за зобов`язаннями лютого-березня 2017 року з наступних сум боргу становлять:

за зобов`язаннями лютого 2017

- з суми боргу 503 755,61 грн за квітень 2017 року інфляційні втрати становлять 4 533,80 грн;

- з суми боргу 273 755,61 грн за травень 2017 року інфляційні втрати становлять 3 558,82 грн;

- з суми боргу 93 755,61 грн за червень 2017 року інфляційні втрати становлять 1 500,09 грн,

всього за зобов`язаннями лютого - інфляційні становлять 9 592,71 грн;

за зобов`язаннями березня 2017

- з суми боргу 361 244,39 грн за травень-червень 2016 року інфляційні втрати становлять 10 551,23 грн;

- з суми боргу 205 000,00 грн за липень 2017 року інфляційні втрати становлять 410,00 грн;

- з суми боргу 70 000,00 грн за серпень 2017 року інфляційні втрати становлять - 70,00 грн, всього 10 891,23 грн.

Всього, враховуючи розрахунок позивача та суду, інфляційні втрати за зобов`язаннями грудня 2016 по березень 2017 становлять 35 912,90 грн.

Підстави для стягнення решти інфляційних втрат, нарахованих позивачем неправомірно, відсутні.

Як вже зазналось вище, відповідач у відзиві на позов не заперечив позовних вимог та зазначив, що несвоєчасна оплата за використаний природний газ виникла внаслідок несплати бюджетними організаціями та іншими споживачами плати за отримані послуги теплопостачання. У відзиві на позовну заяву заявлено письмове клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

У своїх доводах відповідач посилається на скрутне фінансове становище та на несвоєчасну сплату населенням та організаціями заборгованості за спожиту енергію, а також на те, що ним повністю оплачено вартість поставленого газу. Зазначено про відсутність вини підприємства в несвоєчасному розрахунку.

На підтвердження наведених доводів надано довідки №1986/01-08 від 28.12.2019 та № 1987/01-08 від 28.12.2018 про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості (а.с. 182-183).

Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив з підстав, викладених у відповіді на відзив, в якій просив суд врахувати, що відповідно консолідованого звіту про фінансовий стан позивача, станом на 01.10.2019 торгова дебіторська заборгованість (за основним видом діяльності підприємства є продаж газу) перед позивачем з боку Споживачів становила 44,438 млрд грн має тенденцію до зростання.

Станом на 30.09.2019 - розмір короткострокових позик складає 34,466 млрд грн, довгострокових - 24,321 млрд грн, всього 60,787 млрд грн (дана інформація є публічно-доступною, копія звіту надається а.с. 192-193). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020.

При розгляді клопотання про зменшення розміру пені суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу положень частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що надані відповідачем документи (довідки) не є документами бухгалтерського обліку і фінансової звітності та не відображають фінансовий стан підприємства, а отже не підтверджують його збитковість.

Разом з цим, суд враховує, що Комунальне підприємство "Долинське міське комунальне господарство" є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами послуг. Розрахунок позивача перед АТ "НАК "Нафтогаз України" залежить не лише від відповідача, а і від виконання зобов`язань з боку споживачів послуг боржника, а також наявністю категорії населення у місті Долинська, які користуються пільгами та субсидіями (дитячі садки, школи, лікарні та інші бюджетні установи).

Отож, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, а саме:

- закупівлю газу відповідачем на підставі Договору виключно для подальшої реалізації бюджетним установам/організаціям;

- повне виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого за Договором газу;

- незначні періоди прострочення відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань, господарський суд вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити пред`явлену до стягнення суму пені. Однак, зменшення пені на 99% є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов`язання.

Також господарський суд приймає до уваги і заперечення та пояснення АТ "НАК "Нафтогаз України" в цій частині. Однак враховує, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Оцінивши в сукупності доводи позивача та відповідача, а також обставини розрахунку і періоди прострочення, суд вважає за можливе зменшити пеню на 30%.

З підстав викладеного господарський суд згідно клопотання відповідача зменшує пеню на 30%, тобто до 61 135,86 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а саме а саме у розмірі 2 035,83 грн, з урахуванням того, що судом задоволено 99,85% позовних вимог позивача (2038,89х99,85% /100%).

При цьому в частині штрафних санкцій судовий збір покладається на відповідача без урахування їх зменшення.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Нова, 80-А, ідентифікаційний код 36188893) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 61 135,86 грн пені, 12 476,66 грн - 3% річних, 35 912,90 грн інфляційних, а також 2 035,83 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01601, м. Київ, вул.Б. Хмельницького, 6 та Комунальному підприємству "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді за адресою: 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Нова, 80-А.

Повне рішення складено 17.02.2020.

Суддя В.В.Тимошевська