Рішення № 87623378, 06.02.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2560/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Усик Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд.27, код 21515381)

до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (07300, Київська обл., м. Вишгород, код 20588716)

за участю третьої особи1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2);

третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство енергетики та захисту довкілля України ( 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30)

про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог

за участю представників:

позивача - Темченко О.О.;

відповідача - Чечотка М.В;

Войтюк Д.В.

Третя особа1 - не з`явився;

третя особа2 - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Енергоринок" (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позовна заява обґрунтовується тим, що здійснивши неправомірне зарахування однорідних вимог, відповідач порушив приписи Закону України «Про електроенергетику» (діяв до 01.07.2019), Закону України «Про ринок електричної енергії» та не відповідає вимогам ст. 602 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.11.2019.

11.11.2019 на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист із відзивом на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.11.2019 оголошено перерву до 28.11.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області 22.11.2019 представником позивача було подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні 28.11.2019 оголошено перерву до 19.12.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів з ініціативи суду та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.01.2020.

16.12.2019 на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.12.2019 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) та Міністерства енергетики та захисту довкілля України ( 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Встановивши, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики та захисту довкілля України, керуючись ст. 50 ГПК України суд дійшов висновку про доцільність залучення їх до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

28.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача було подано заву на виконання вимог ухвали.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 06.02.2020.

У судовому засіданні 06.02.2020 представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні надали усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

06.02.2020 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2006 року між Державним підприємством «Енергоринок» (далі ДПЕ) та Приватним акціонерним товариством «Укргідроенерго» (УГЕ) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №3304/01.

Між ДП «Енергоринок» та ПрАТ «Укргідроенерго» підписано Акт купівлі - продажу електроенергії за Договором, яким підтверджується факт отримання ДП «Енергоринок» у червні 2019 року електроенергії у обсязі 678 642,683 тис. кВт.г вартістю 534 427 845,60 грн. (з ПДВ)

Згідно з актом звірки розрахунків між ДП «Енергоринок» та ПрАТ «Укргідроенерго» за куповану ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 31.07.2019 заборгованість Позивача перед Відповідачем за куповану у червні 2019 року електроенергію становить 357 398 347,29 грн.

10.09.2019 на адресу державного підприємства «Енергоринок» надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» від 05.09.2019 №17/4026 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до Заяви про зарахування, ПрАТ «Укргідроенерго» має заборгованість перед ДП «Енергоринок» у розмірі 173 884 531,31 грн. за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 №3304/01. В той же час, ДП «Енергоринок» має заборгованість перед ПрАТ «Укргідроенерго» за Договором за товарну продукцію червня 2019 року у сумі 357 398 347,29 грн.

Заявою про зарахування ПрАТ «Укргідроенерго» повідомило ДП «Енергоринок» про припинення зобов`язання ПрАТ «Укргідроенерго» перед ДП «Енергоринок» на суму 173 884 531,31 грн. за куповану у червні 2019 року електричну енергію для заповнення водосховищ згідно Договору, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань ДП «Енергоринок» перед ПрАТ «Укргідроенерго» за відпущену Відповідачем товарну продукцію у червні 2019 року за Договором.

У відповідь на вищезазначену Заяву ДП «Енергоринок» листом від 19.09.2019 №01/44-17119 повідомило ПрАТ «Укргідроенерго», що заперечує проти припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки це порушує законодавство України.

Вважаючи заяву відповідача одностороннім правочином, що суперечить Закону України «Про електроенергетику» (діяв до 01.07.2019), Закону України «Про ринок електричної енергії» та не відповідає вимогам ст. 602 ЦК України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зокрема позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про електроенергетику» розрахунки за куповану електричну енергію на ОРЕ, можливі були лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що зобов`язання Сторін з остаточного розрахунку за придбану електричну енергію за червень 2019 року виникли 15.07.2019 та 14.07.2019, тобто вже після початку роботи нового ринку електроенергії та не можуть регулюватись Законом України "Про електроенергетику".

Крім того, на думку відповідача, припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є одним із способів безготівкових розрахунків і така операція можлива, якщо контрагенти одночасно є і постачальниками, і покупцями.

Враховуючи втрату чинності Закону України "Про електроенергетику" та постанов НКРЕКП, які визначали алгоритм перерахування, розподілу коштів між членами ОРЕ України, набрання чинності Закону України "Про ринок електричної енергії", відсутність будь-яких заборон на законодавчому рівні щодо погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між учасниками ОРЕ України за електроенергію, відповідач вважає, що ПрАТ "Укргідроенерго", вчиняючи односторонній правочин щодо припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом надіслання заяви від 05.09.2019 № 17/4026, діяло в межах, визначених чинним законодавством України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2006 №3304/01, УГЕ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію за двоставочним тарифом, вироблену на гідроелектростанціях УГЕ, та здійснювати її оплату відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору №3304/01 (в редакції додаткової угоди від 30.12.2011 №8007/02), оплата вартості електричної енергії, купленої ДПЕ у УГЕ, що визначена відповідно до пункту 2.4 даного Договору, здійснюються грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок УГЕ, з урахуванням ПДВ, та за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. 4.2 Договору №3304/01, оплата вартості електричної енергії здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» відповідно до алгоритму Оптового ринку електричної енергії України, який затверджується НКРЕКП.

Відповідно до пунктів 4.8, 4.9 Договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2009 №5609/01, додаток -14):

« 4.8. Оплата за електричну енергію, куплену УГЕ у ДПЕ для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС, здійснюється УГЕ грошовими коштами, що перераховуються кожного банківського дня розрахункового місяця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію куплену УГЕ у ДПЕ у цьому місяці. При цьому сума щоденних платежів повинна відповідати вартості щоденних обсягів купівлі електричної енергії УГЕ у ДПЕ.

Остаточний розрахунок за електричну енергію, куплену УГЕ у ДПЕ в розрахунковому місяці для заповнення водосховища Дністровської ГАЕС, здійснюється УГЕ до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ. При цьому УГЕ зобов`язана вказати в призначенні платежу період за який здійснюється розрахунок».

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до статті 525 і частини 3 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права.

За змістом положень частини 3 статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

Зважаючи на те, що в силу імперативних положень пункту 3 частини 3 статті 202 ЦК України односторонній правочин ПрАТ «Укргідроенерго» може створювати обов`язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з позивачем, а з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено існування чи настання відповідних випадків, у тому числі щодо наявності згоди позивача на зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів суд вважає, що заява ПрАТ «Укргідроенерго» від 05.09.2019 №17/4026 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних є односторонньою відмовою відповідача від договору від 31.01.2006 №3304/01, як наслідок, цей правочин вчинено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та умов договору 31.01.2006 №3304/01.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного суду від 10.09.2019 по справі № 910/13267/18.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго" у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 № 17/4026.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (07300, Київська обл., м. Вишгород, код 20588716) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд.27, код 21515381) 1921 (одну тисячу девятсот двадцять одну) грн.00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.02.2020

Суддя Т.Д. Лилак