Рішення № 87623317, 06.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2020Справа №910/17675/19

За позовомПриватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" доАкціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення штрафу у розмірі 81 248,10 грн.

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача: Фурманюк І.В.

від відповідача: Сибірьов А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 81 248,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов`язання із своєчасної доставки вантажу, у зв`язку з чим Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вказує на наявність правових підстав для застосування до Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафних санкцій у виді штрафу, передбаченого п. 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у розмірі 81 248,10 грн.

Також, Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у своєму позові наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, згідно якого позивач поніс витрати на оплату судового збору за звернення до господарського суду із даним позовом у розмірі 1 921,00 грн. та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 167,48 грн., відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2019 відкрито провадження у справі №910/17675/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору; судове засідання призначено на 21.01.2020.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2019 призначено судове засідання в режимі відеоконференції на 21.01.2020; вирішено доручити Тернівському районному міста Кривого Рогу забезпечення проведення відеоконференції по справі №910/17675/19 за участю представника Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

10.01.2020 через відділ діловодства від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки затримка доставки вантажу відбулась не з вини АТ "Укрзалізниці", а у зв`язку з введенням конвенційної заборони.

Протокольною ухвалою від 20.01.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.02.2020.

22.01.2020 через відділ діловодства від Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що конвенційна заборона, на яку посилається відповідач, не може бути підставою для продовження терміну доставки.

31.01.2020 через відділ діловодства від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про повернення позовної заяви, у зв`язку з тим, що позовну заяву підписано і подано до суду адвокатом на підставі довіреності №55/12 від 12.03.2019, яка видана після закінчення терміну дії договору про надання юридичних послуг (правової допомоги).

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви, оскільки при відкритті провадження у даній справі судом було встановлено, що позовна заява подана уповноваженою особою.

В судове засідання 06.02.2020 представники сторін з`явились, надали усні пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а відповідач просив зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на 50%.

В судовому засіданні 06.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Із залізничних накладних СМГС від 06.05.2019 (відправлення №№ 37591, 37592), 26.04.2019 (відправлення №39852), 30.04.2019 (відправлення №40673), 02.05.2019 (відправлення №№ 41032, 41033, 41036, 41098, 41099, 41100, 41101, 41102, 41103, 41104, 41105, 41106, 41151, 41152, 41153, 41155, 41156, 41157, 41158, 41159, 41162, 41163, 41164) 05.05.2019 (відправлення №№ 41732, 41733, 41734, 41735, 41786), 06.05.2019 (відправлення №№ 41820, 41821, 41822, 41823, 41824, 41825, 41826, 41827, 41828, 41829, 41830, 41831, 41832, 41833, 41834, 41835, 41836, 41837, 41838, 41839, 41840, 41841), вбачається, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" у квітні - травні 2019 року здійснило перевезення порожніх вагонів до станцій призначення Рядова та Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними залізничними накладними визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС), у зв`язку із чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 81 248,10 грн. на підставі ст. 45 УМВС.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.

За приписами ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.

Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.

Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізнично - поромному сполученні (параграф 1 ст. 3 УМВС)

Згідно зі ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.

З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничних накладних виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні, оскільки перевезення вантажу здійснювалось залізницями України та Словацької Республіки.

Згідно з параграфів 2, 3 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:

для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;

для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.

Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

За умовами параграфів 5, 7 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.

Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.

Відповідно до ст. 2 Угоди та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" розділу 1 пункту 2.1 відправка - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.

Згідно ст. 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

З матеріалів справи вбачається, що фактичний термін доставки вантажу перевищено за відправленнями №№ 37591, 37592 на 6 діб, №39852 на 16 діб, № 40673 на 12 діб, №№ 41032, 41033, 41036, 41098, 41099, 41100, 41101, 41102, 41103, 41104, 41105, 41106, 41151, 41152, 41153, 41155, 41156, 41157, 41158, 41159, 41162, 41163, 41164 на 10 діб, №№ 41732, 41733, 41734, 41735, 41786 на 7 діб, №№ 41820, 41821, 41822, 41823, 41824, 41825, 41826, 41827, 41828, 41829, 41830, 41831, 41832, 41833, 41834, 41835, 41836, 41837, 41838, 41839, 41840, 41841 на 6 діб.

Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.

Згідно параграфу 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:

- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки;

- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;

- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.

Акціонерним товариством "Українська залізниця" не заперечується, що доставка вантажу відбулась із затримкою, проте відповідач вважає, що така затримка відбулась не з його вини, а у зв`язку із введенням тимчасового обмеження (конвенційної заборони) розпорядженням №ЦЦО/28 від 08.02.2019 на станції призначення Кривий Ріг регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Суд відхиляє заперечення відповідача, з тих підстав, що з інформації, яка розміщена на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця" щодо тимчасових обмежень щодо перевезень за посиланням https://www.uz.gov.ua/konv_zaborona/ShowPage.php вбачається, що відповідно до п. 109 тимчасові обмеження було застосовано до перевезень вантажів, вантажоодержувачем яких є ПрАТ "Укренерготранс" (8215), ТОВ "Рейл Лоджистікс" (8867), ТОВ "Металургтранс" (8827) та ТОВ "Євразтранс Україна" (7383), в свою чергу відповідно до наявних у матеріалах справи накладних вантажоодержувачем є ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

Таким чином, відсутні підстави вважати, що конвенційна заборона правомірно застосована до вказаних перевезень та затримка доставки вантажу відбулась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 06.02.2020 повідомив, що позивачу було направлено телеграми про затримку доставки вантажу та внесено відповідні записи у п. 32 накладних, проте представник відповідача не зміг пояснити чому вказані телеграми були направлені позивачу на дванадцятий день затримки вантажу на станції, а також з яких підстав не зазначено причини відповідної затримки.

Отже, Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об`єктивні причини, що зумовили затримку у доставці вантажу, які згідно законодавства дають право залізниці на збільшення терміну доставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних відповідачем доставлено вантажоодержувачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 УМВС, що у відповідності до ст. 45 вказаної Угоди є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

З урахуванням викладеного, у зв`язку із простроченням відповідачем термінів доставки вантажу, визначених УМВС, позивачем згідно наданого розрахунку нараховано відповідачу 30% штрафу у розмірі 81 248,10 грн., виходячи з загальної вартості послуг перевезення за залізничними накладними.

Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно частини 3 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

У частині 1 статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Параграфом 1 ст. 46 УМВС передбачено, що право пред`явлення претензії до перевізника належить відправникові і одержувачеві.

Відповідно до параграфу 1 статті 47 УМВС позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого булла пред`явлена претензія.

Параграфом 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред`явлення претензії та позову, за умовами якого право пред`явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання вимог УМВС з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензіями від 05.07.2019 №№ 1112/12, 1113/12, 1114/12, 1115/12, 1116/12, 1117/12, 1118/12, 1119/12, 1120/12, 1121/12, 1122/12, 1123/12, 1124/12, 1125/12, 1126/12,1127/12, 1128/12, 1129/12, 1130/12, 1132/12, 1133/12, 1134/12, 1135/12, 1136/12, 1137/12, 1138/12, 1139/12, 1140/12, 1141/12, 1142/12, 1143/12, 1144/12, 1145/12, 1146, 1147/12, 1148/12, 1149/12, 1150/12, 1151/12, 1152/12, 1153/12, 1154/12, 1155/12, 1156/12, 1157/12, 1158/12, 1159/12, 1160/12, 1161/12, 1162/12, 1163/12, 1164/12, 1165/12, 1166/12 про стягнення неустойки за порушення терміну доставки вантажу за спірними накладними.

Листами від 15.11.2019 №№ ЦМ-У-2689/19, ЦМ-У-2690/19, ЦМ-У-2664/19, ЦМ-У-2663/19, ЦМ-У-2709/15, ЦМ-У-2710/19, ЦМ-У-2711/19, ЦМ-У-2713/19, ЦМ-У-2714/19, ЦМ-У-2715/19, ЦМ-У-2716/19, ЦМ-У-2717/19, ЦМ-У-2718/19, ЦМ-У-2719/19, ЦМ-У-2720/19, ЦМ-У-2721/19, ЦМ-У-2722/19, ЦМ-У-2723/19, ЦМ-У-2724/19, ЦМ-У-2725/19, ЦМ-У-2726/19, ЦМ-У-2726/19, ЦМ-У-2727/19, ЦМ-У-2728/19, ЦМ-У-2729/19, ЦМ-У-2730/19, ЦМ-У-2731/19, ЦМ-У-2732/19, ЦМ-У-2733/19, ЦМ-У-2735/19, ЦМ-У-2734/19, від 18.11.2019 №№ ЦМ-У-2666/19, ЦМ-У-2667/19, ЦМ-У-2668/19, ЦМ-У-2669/19, ЦМ-У-2670/19, ЦМ-У-2671/19, ЦМ-У-2672/19, ЦМ-У-2673/19, ЦМ-У-2674/19, ЦМ-У-2675/19, ЦМ-У-2676/19, ЦМ-У-2677/19, ЦМ-У-2678/19, ЦМ-У-2679/19, ЦМ-У-2680/19, ЦМ-У-2681/19, ЦМ-У-2682/19, ЦМ-У-2683/19, ЦМ-У-2684/19, ЦМ-У-2685/19, ЦМ-У-2686/19, ЦМ-У-2687/19, ЦМ-У-2688/19 Департамент комерційної роботи Акціонерного товариства "Українська залізниця", розглянувши претензії позивача, повідомив, що затримка вантажу не залежала від перевізника, причиною затримки стала зайнятість під`їзних колій внаслідок дії конвенційної заборони.

Відповідно до параграфу 7 ст. 46 УМВС претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.

Згідно з параграфом 3 статті 47 УМВС позов може бути пред`явлено, якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.

Оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення належним чином підтверджується матеріалами справи, а на момент прийняття рішення доказів оплати неустойки позивачу відповідач суду не надав, то суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з АТ "Українська залізниця" штрафу у розмірі 81 248,10 грн.

Розглянувши усну заяву представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, в обґрунтування якої відповідач посилається на надмірний розмір неустойки, а також відсутність завданих позивачу збитків та впливу на господарську діяльність товариства, cуд зазначає наступне.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно інформації розміщеної на офіційному сайті Акціонерного товариства "Українська залізниця" за посиланням https://www.uz.gov.ua/about/investors/ останнє отримано прибуток у 2017 році у розмірі 114 549 000,00 грн., а у 2018 році у розмірі 203 854 000,00 грн.

Таким чином, діяльність Акціонерного товариства "Українська залізниця" в цілому є прибутковою.

Крім того, відповідачем не доведено, що затримка доставки вантажу виникла з причин, які не залежали від нього, а залежали від дій третіх осіб.

Суд звертає увагу, що зменшення штрафу на 50% не матиме превентивної дії, а отже не вплине на якість перевезень Акціонерного товариства "Українська залізниця" та не сприятиме усуненню недоліків у роботі товариства в майбутньому.

Крім того, судом враховано, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" не було завчасно повідомлено Приватне акціонерне товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про затримку доставки вантажу з метою вчинення певних дій.

Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені критерій обставини даної справі та, враховуючи, що господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) на власний ризик, не вбачає правових підставі для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" суми штрафу у розмірі 81 248,10 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" просить покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 167,00 грн.

При цьому, позивачем у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, долучено до позовної заяви копію Договору про надання правничої допомоги №434 від 16.03.2018 (надалі - Договір), укладеного між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об`єднання) та позивачем (клієнт), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених Договором.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.

12.12.2019 між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об`єднання) та позивачем (клієнт) укладено Додаткову угоду №9 до Договору, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди про продовження дії Договору, у зв`язку з чим погодили наступну (нову) редакцію п. 10.1 Договору: "10.1 Договір вступає і силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.

Позовна заява у даній справі підписана Фурманюк Іриною Віталіївною.

Як вбачається із інформації, розміщеної на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, за електронною адресою http://erau.unba.org.ua/, Фурманюк І.В. здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №5385, виданого 27.02.2019 Радою адвокатів Донецької області, та працює в Адвокатському об`єднанні "Всеукраїнська адвокатська допомога".

В матеріалах справи також наявні довіреності №55/12 від 12.09.2019 (термін дії до 31.12.2019) та №9/12 від 04.01.2020 (термін дії до 31.12.2020) якими уповноважено Фурманюк І.В. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", зокрема, в господарських судах.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", у своєму позові наводило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи за позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення коштів у розмірі 81 248,10 коп., згідно якого позивач зазначає, що очікуває понести витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 167,48 грн., відшкодування яких просив покласти на відповідача.

Крім того, в судовому засіданні 06.02.2020 адвокатом подано розрахунок розміру винагороди за Договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №434 від 16.03.2018.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, як зазначає Об`єднана Палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 167,48 грн., в судовому засідання 06.02.2020 подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому зазначив, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, недоведеними та неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом обсягу послуг у суді, затраченим часом на надання таких послуг, а також не підтвердженими у відповідності до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Також, у клопотанні зазначено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу жодним чином не підтверджено. Крім того, відповідач вказує на те, що стягнення судових витрат з АТ "Укрзалізниця" становить надмірний тягар для останнього, що суперечить розподілу таких витрат.

Відповідно до детального опису робіт адвокатом у даній справі при наданні правничої допомоги всього було витрачено 16 годин: 1 година на усну консультацію клієнта та узгодження правової позиції, 1 година на збір доказів (підготовка письмових документів: листи, заяви), 4 години на перевірку та підготовку документів, 3 години на підготовку та подання позовної заяви, 1 година на підготовку заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, 3 години на підготовку та подання відповіді на відзив, 3 години на підготовку та подання письмових пояснень.

Крім того, у розрахунку зазначено, що винагорода за участь адвоката у двох судових засіданнях, становить 1 000,00 грн. за кожне судове засідання, а також до судових витрат адвокатом віднесено гонорар за прийняття рішення на користь клієнта (гонорар за складність справи) у розмірі 812,48 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В свою чергу, затрати часу на виконання в робіт з підготовки та подання письмових пояснень (3 години), враховуючи обсяг (текст пояснень займає одну сторінку) та зміст таких пояснень (дублюється відповідь на відзив) не можуть вважатись такими, що є необхідними та неминучими в межах даної справи.

Крім того, з системного аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що 812,48 грн., які є "гонораром успіху", не підлягають включенню до судових витрат.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 462/9002/14-ц, від 03.07.2019 у справі № 757/20995/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16, від 10.07.2019 у справі № 912/2391/16.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на приписи ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд не вбачає підстав для відмови у покладенні на відповідача відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з неподанням доказів оплати послуг адвоката, оскільки законодавство не передбачає обов`язковою умовою для відшкодування таких витрат оплату стороною послуг адвокат, а достатнім є встановлення обов`язку такої сторони оплатити відповідні послуги, що в даному випадку підтверджується поданими копіями: договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №434 від 16.03.2018 та Акт №1 від 05.02.2020 приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди №10 від 09.12.2019 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №434 від 16.03.2018.

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, враховуючи клопотання відповідача, суд вважає обґрунтованим розмір витрат у сумі 6 905,00 грн. за 13 годин витраченого часу, тобто без урахування часу на підготовку та подання письмових пояснень (3 години) та гонорару за прийняття рішення на користь клієнта (гонорар за складність справи) у розмірі 812,48 грн.

Отже, судові витрати у розмірі 6 905,00 грн. є співмірними, як із ціною позову, так із витраченим адвокатом часом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (до перейменування - вул. Тверська), буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00190977) суму штрафу у розмірі 81 248 (вісімдесят одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 10 коп., відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 905 (шість тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 17.02.2020.

Суддя Р.В. Бойко