Рішення № 87623073, 07.02.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2020 Справа № 905/2205/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, місто Київ, Печерський район, вулиця Мечникова, будинок 16 А ; код ЄДРПОУ: 30401456)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська” (85352, Донецька область, Покровський район, селище Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вулиця Гагаріна; код ЄДРПОУ: 30486409)

про стягнення 106 107,19 грн., з яких: основний борг – 46 626,82 грн., пеня - 19 676,35 грн., інфляційні втрати – 4 793,00 грн., 25% річних – 15 036,02 грн., штраф – 19 975,00 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська” про стягнення 106 107,19 грн., з яких: основний борг – 46 626,82 грн., пеня - 19 676,35 грн., інфляційні втрати – 4 793,00 грн., 25% річних – 15 036,02 грн., штраф – 19 975,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу №5-16-165 ств-фл/898 від 02.12.2016, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 46 626,82 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, інфляційних втрат, 25% річних та штрафу.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

02.12.2016 між державним публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (далі – лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська” (далі – лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 5-16-165ств-фл/898 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно п. 2.1. договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі – Акт), що укладається у 5 (п`яти) автентичних примірниках (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, сторк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмету лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс-2010.

Згідно п. 3.4.1. договору лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу у строк п`яти робочих днів з дня отримання від лізингодавця повідомлення про готовність передати предмет лізингу, при цьому провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмета лізингу відбулося без зауважень.

Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (п. 3.4.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ);

- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 11 (одинадцяти) відсотків річних (без ПДВ ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п. 4.3. договору з моменту підписання акта лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- комісію за організацію лізингової операції у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору, разом зі сплатою першого та другого чергового лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів»;

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1. договору.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 1 місяцю. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, подальші платежі – через кожен 1 місяць.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони цим договором домовились і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. цього договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

У разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сама невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Вартість цього договору за домовленістю і згодою сторін складає загальну суму виплат, передбачених графіком платежів і становить 570 648,55 грн. (п`ятсот сімдесят тисяч шістсот сорок вісім грн. 55 коп.) (п. 8.2. договору) .

Згідно п. 8.3. договору сторони домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25 % (двадцять п`ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1. договору.

Строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції – 10 (десять) років (п. 10.3. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки №4 від 26.01.2017 (а.с. 24).

Таким чином, Відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі: № 30 в сумі 11 809,29 грн. не пізніше 26.07.2019, № 31 в сумі 11 707,57 грн. не пізніше 26.08.2019, № 32 в сумі 11 605,84 грн. не пізніше 26.09.2019, №33 в сумі 11 504,12 грн. не пізніше 26.10.2019.

Як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору лізингу та не здійснив сплату лізингових платежів в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 18.11.2019 заборгованість в частині лізингових платежів складає 46 626,82 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 5-76 від 06.09.2019, в якій просив погасити заборгованість в сумі 181 494,14 грн., в тому числі за договором фінансового лізингу № 5-16-165ств-фл/898, яка виникла у зв`язку з порушенням графіку платежів станом на 06.09.2019.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач листом вих. № 075/1 від 09.09.2019 повідомив про намір оплатити вказану заборгованість у повному обсязі в строк до 30.09.2019.

Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати лізингових платежів не виконав, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України “Про фінансовий лізинг”, а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що строк виконання обов`язку відповідача зі сплати лізингових платежів настав, проте, відповідач свої зобов`язання по договору в частині оплати виконав частково, у зв`язку з чим у нього утворився борг в сумі 46 626,82 грн.

Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем, не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 46 626,82 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню в сумі 19 676,35 грн. за загальний період з 27.06.2017 по 17.11.2019.

Як вже зазначалося, згідно п. 8.3. договору сторони домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25 % (двадцять п`ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1. договору.

Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, відповідачем було здійснено часткову та з порушенням строку сплату лізингових платежів протягом дії даного договору. Згідно наявних у наданому позивачем розрахунку заборгованості відповідачем було здійснено оплату заборгованості наступним чином: 31.07.2017 в сумі 1548,96 грн., 31.08.2017 в сумі 14 250,68 грн., 03.10.2017 в сумі 28 399,64 грн., 30.10.2017 в сумі 13 945,51 грн., 04.01.2018 в сумі 13 742,06 грн., 01.03.2018 в сумі 13 697,22 грн., 04.04.2018 в сумі 53 362,38 грн., 27.04.2018 в сумі 13 697,22 грн., 20.07.2018 в сумі 26 161,70 грн., 01.08.2018 в сумі 11 097,22 грн., 10.08.2018 в сумі 2000,00 грн., 07.09.2018 в сумі 11 097,22 грн., 28.09.2018 в сумі 14 426,54 грн., 22.12.2018 в сумі 14 255,88 грн., 28.02.2019 в сумі 11 097,22 грн., 01.07.2018 в сумі 85 513,33 грн.

Перевіривши розрахунок пені за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки здійснений на загальну суму заборгованості, без урахування часткових переплат та не за кожний місяць окремо згідно графіку сплати лізингових платежів, з якого виникло прострочення виконання зобов`язання.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 13 327,02 грн. за загальний період з 27.06.2017 по 17.11.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п. 8.3. договору за загальний період з 27.06.2017 по 17.11.2019 нараховано 25 % річних в сумі 15 036,02 грн.

Перевіривши розрахунок 25 % річних за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки здійснений на загальну суму заборгованості, без урахування часткових переплат та не за кожний місяць окремо згідно графіку сплати лізингових платежів, з якого виникло прострочення виконання зобов`язання.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума 25% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10 062,49 грн. за загальний період з 27.06.2017 по 17.11.2019.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за загальний період з липня 2017 по жовтень 2019 в розмірі 4 793,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок 25 % річних за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки здійснений на загальну суму заборгованості, без урахування часткових переплат та не за кожний місяць окремо згідно графіку сплати лізингових платежів, з якого виникло прострочення виконання зобов`язання.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 2280,56 грн. за загальний період з вересня 2017 по жовтень 2019.

Також позивачем відповідно до умов п. 8.1. договору за прострочення сплати лізингових платежів нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 19 975,00 грн.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони цим договором домовились і встановили, що у разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сама невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення умов договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів відповідачу були направлені вимоги від 16.03.2017 № 14/370 та від 21.06.2017 № 14/889 разом із доказами їх направлення (а.с. 28-36). Таким чином, за висновками суду, позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 5 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу, що становить 19 975,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська” про стягнення 106 107,19 грн., з яких: основний борг – 46 626,82 грн., пеня - 19 676,35 грн., інфляційні втрати – 4 793,00 грн., 25% річних – 15 036,02 грн., штраф – 19 975,00 грн. , задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська” (85352, Донецька область, Покровський район, селище Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вулиця Гагаріна; код ЄДРПОУ: 30486409) на користь державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, місто Київ, Печерський район, вулиця Мечникова, будинок 16 А ; код ЄДРПОУ: 30401456) основний борг в сумі 46 626,82 грн., пеню в сумі 13 327,02 грн., штраф в сумі 19 975,00 грн., 25% річних в сумі 10 062,49 грн., інфляційні втрати в сумі 2280,56 грн., судовий збір в сумі 1670,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 07.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова