Рішення № 87623035, 13.02.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.2020 Справа № 905/2305/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська”, с.Новоолександрівка

про стягнення заборгованості в сумі 361546,70грн.

Представники сторін:

від позивача: Андрусенко Є.Г. – за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 14.01.2020 по 30.01.2020, з 30.01.2020 по 13.02.2020

Суть спору: Позивач, Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська”, с.Новоолександрівка про стягнення заборгованості в сумі 361546,70грн., в тому числі 203726,05грн – сума основного боргу, 58713,23грн – пені, 13257,13грн – індексу інфляції, 45050,37грн – 25% річних, 40799,92грн – штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №5-16-132ств-фл/709 від 04.10.2016 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати лізингових платежів.

Ухвалою суду від 16.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2305/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

31.01.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги в частині сплати суми основного боргу у розмірі 203726,05грн. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська” 58713,23грн – пені, 13257,13грн –індексу інфляції, 45050,37грн – 25% річних, 40799,92грн – штрафу відповідач просить відмовити, посилаючись на положення ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім того, відповідач зазначив, що на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача був накладений 23.09.2019, про що була винесена відповідна постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М., отже відсутня вина відповідача щодо невиконання умов договору фінансового лізингу №5-16-132ств-фл/709 від 04.10.2016.

05.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

10.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву. Відповідач вважає, що положення Закону України «Про тимчасові заходи на період здійснення антитерористичної операції» щодо мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями, не розповсюджуються на відносини лізингу у сфері господарювання, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою не є кредитним договором чи договором позики, відносини, пов`язані з його виконанням регулюються іншими положеннями законодавства України, а саме положеннями про найм (оренду), купівлю-продаж та поставку.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.01.2020 по 30.01.2020, з 30.01.2020 по 13.02.2020.

Позивач в судових засідання наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

За висновками суду відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 85352, Донецька обл., Покровський район, селище Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вул.Гагаріна. Аналогічна адреса зазначена в позовній заяві.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за юридичною адресою відповідача, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та отримання відповідачем ухвал суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст.ст. 165, 202 Господарського процесуального кодексу України у відсутності представників відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.10.2016 між позивачем, Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (Лізингодавець) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Новоолександрівська» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №5-16-132ств-фл/709 (договір), відповідно до пункту 1.1. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного Лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника Предмет лізингу.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі - Акт), що укладається у 5 (п`яти) автентичних примірниках (пункт 2.2. договору).

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу, строк лізингу встановлюються додатками до цього Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Передача Предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс-2010 (пункт 2.3. договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 відсотків цього вартості (включаючи ПДВ);

- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 відсотків (без ПДВ) від вартості Предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 11 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Згідно пункту 4.2. договору Лізингоодержувач у строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цього Договору на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку перераховує на рахунок Лізингодавця: попередній лізинговий платіж у розмірі, визначеному п.4.1. договору. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

За умовами пункту 4.3. договору з моменту підписання Акта Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- комісію за організацію лізингової операції в розмірі визначеному п. 4.1. договору разом зі сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів";

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі визначеному п.4.1. договору.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна 1 місяцю. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, подальші платежі - через кожен 1 місяць.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" (пункт 4.4. договору).

Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього Договору (пункт 3.4.3. договору).

Відповідно до п.4.8. договору загальна сума оплати за договором визначається додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів», розділами 4 та 8 договору. Зарахування та розподіл коштів, отриманих за договором, лізингодавець здійснює першочергово відповідно до ст.ст. 534, 625 Цивільного кодексу України.

За змістом п.8.2 договору вартість договору за домовленістю і згодою сторін складає загальну суму виплат, передбачених графіком платежів і становить 1165577,57грн.

Пунктом 8.9. договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов1язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки вразі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Строк позовної давності за договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції – 10 років (п.10.3 договору)

Згідно із п.п.5.1-5.3 договору предмет лізингу передається Лізингоодержувачу за Актом, за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 Договору та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього Договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю Лізингодавця. З моменту укладення Акту ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження Предмета лізингу переходить до Лізингоодержувача, при цьому він не має права ухилятися від платежів, встановлених цим договором, термінів і сум, навіть якщо ушкодження або часткова втрата викликані обставинами настання страхового випадку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим Договором, якщо інше не визначено цим Договором (пункт 9.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

У додатку № 1 до Договору фінансового лізингу №5-16-132ств-фл/709 від 04.10.2016 визначено найменування, кількість, ціну і вартість Предмета лізингу, а саме: Трактор МТЗ-82.1.26, кількістю 2 од., вартістю 399999,17грн, крім того ПДВ 79999,83грн, ціна за одиницю 479999,00грн, всього 959998,00грн.

У додатку №2 до Договору №5-16-132ств-фл/709 від 04.10.2016 сторони узгодили графік лізингових платежів: №1- 90626,47грн, №2 – 36658,82грн, №3 – 29731,05грн, №4 – 29523,27грн, №5 – 29315,50грн, №6 – 29107,72грн, №7 – 28899,94грн, №8 – 28692,16грн, №9 – 28484,39грн, №10 – 28276,61грн, №11 – 28068,83грн, №12 – 27861,05грн, №13 - 27653,28грн, №14 - 27445,50грн, №15 – 27237,72грн, №16 – 27029,94грн, №17 -26822,17грн, №18 – 26614,39грн, №19 – 26406,61грн, №20 – 26198,83грн, №21 – 25991,06грн, №22 – 25783,28грн, №23 – 25575,50грн, №24 - 25367,73грн, №25 – 25159,95грн, №26 – 24952,17грн, №27 – 24744,39грн, №28 – 24536,62грн, №29 – 24328,84грн, №30 – 24121,06грн, №31 – 23913,28грн, №32 – 23705,51грн, №33 – 23497,73грн, №34 – 23289,95грн, №35 – 23082,17грн, №36 – 22874,38грн.

Відповідно до акту приймання-передачі №52 від 01.11.2016 позивач передав, а відповідач прийняв згідно з документами, що підтверджують відвантаження техніки та доручення Лізингодавця Предмет лізингу (сільськогосподарську техніку): Трактор МТЗ-82.1.26, зав.№016267.016268, кількістю 2 од., вартістю 799998,33грн., крім того ПДВ 159999,67грн., всього 959998,00грн.

За змістом акту зазначено, що відповідач приймає зобов`язання перед Національною акціонерною компанією "Украгролізинг" по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 959998,00грн. на умовах договору фінансового лізингу №5-16-132ств-фл/709 від 04.10.2016.

Разом з тим, відповідачем було порушено графік сплати лізингових платежів та не сплачено наступні платежі: №28 в сумі 24536,62грн (частково), №29 в сумі 24328,84грн, №30 в сумі 24121,06грн, №31 в сумі 23913,28грн, №32 в сумі 23705,51грн, №33 в сумі 23497,73грн, №34 в сумі 23289,95грн, №35 в сумі 23082,17грн, №36 в сумі 22874,38грн.

Так, станом на 19.11.2019 заборгованість відповідача в частині сплати лізингових платежів склала 203726,05грн.

З метою досудового врегулювання спору, Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" направлено на адресу відповідача вимогу №14/357 від 28.03.2018 з проханням сплатити на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" грошові кошти у розмірі 105285,48грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами – 53852,11грн., пені – 11540,07грн., 25% річних – 10743,48грн., індекс інфляції – 4669,87грн. та штраф за порушення Договору (п.8.1) – 24479,95грн. Попереджено відповідача, що в разі несплати зазначеної суми заборгованості, компанія буде змушена звернутись з позовом до суду для захисту порушених прав та законних інтересів, що в свою чергу збільшить витрати.

06.09.2019 позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу №5-76 з проханням сплатити на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" грошові кошти у розмірі 181494,14грн.

Крім цього, позивач звертався до відповідача з вимогою №14/999 від 28.11.2019, за змістом якої вимагав від ТОВ «АФ «Новоолександрівська» сплатити протягом 7 днів з дня отримання вимоги 361546,70грн., з яких: 203726,05грн. – сума основного боргу, 58713,23грн. –сума пені, 13257,13грн. – індекс інфляції, 45050,37грн. – 25% річних, 40799,92грн. – штраф за п.8.1 Договору. Попереджено відповідача, що в разі невиконання даної вимоги у строк, передбачений ч.2 ст.530 ЦК України (7 днів з дня пред`явлення вимоги), компанія буде вимушена здійснити дії щодо примусового стягнення заборгованості в судовому порядку.

Вимога отримана відповідачем 09.12.2019, доказів сплати заборгованості суду не надано.

09.09.2019 відповідач звернувся до позивача з листом вих.№075/1, за змістом якого несвоєчасну сплату лізингових платежів пояснив нестабільністю ринкових цін на закупку сільськогосподарської продукції та відсутністю реалізації зернових культур через відсутність потенційних покупців сільгосппродукції. Зобов`язався сплатити заборгованість у сумі 150000,00грн до 23.09.2019. До 30.09.2019 планує сплатити 31494,14грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №5-16-132ств-фл/709 від 04.10.2016 позивач звернувся до суду з позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір фінансового лізингу від 04.10.2016 №5-16-132ств-фл/709.

Згідно зі ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору на Лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі (п.п.3.4.3, 4.2, 4.3 договору, додаток №2 до договору). Однак відповідач свої договірні зобов`язання щодо своєчасної сплати чергових лізингових платежів, погоджених в додатку №2, а саме: №28 в сумі 24536,62грн (частково), №29 в сумі 24328,84грн, №30 в сумі 24121,06грн, №31 в сумі 23913,28грн, №32 в сумі 23705,51грн, №33 в сумі 23497,73грн, №34 в сумі 23289,95грн, №35 в сумі 23082,17грн, №36 в сумі 22874,38грн, що в загальній сумі складає 203726,05грн не виконав.

Відповідач у відзиві визнав позов в частині стягнення боргу в розмірі 203726,05грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 40799,92грн штрафу, який передбачено п.8.1. договору, розглянувши зазначену вимогу, суд встановив наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ч. 2 статтею 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно пункту 8.1. договору Сторони цим договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4. цього Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов Договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов Договору втретє Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов Договору Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 40799,92грн штрафу, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 58713,23грн підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У пункті 8.3. договору сторони домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за Договором, не звільняє Лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1. цього договору.

Пунктом 8.9. договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки вразі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Строк позовної давності за договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції – 10 років (п.10.3 договору).

Згідно зі ч. 3 статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з того, що в договорі фінансового лізингу №5-16-132ств-фл/709 від 04.10.2016 сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки вразі виконання зобов`язань в повному обсязі, суд вважає правомірним нарахування пені більше ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його арифметично не вірним, оскільки позивачем не завжди правильно визначено дату виникнення прострочення зобов`язань, зокрема останнім не враховані положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Самостійно здійснивши розрахунок пені з урахуванням приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 58269,25грн за період з 02.12.2016 по 18.11.2019.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 25% річних в розмірі 45050,37грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Так, п.8.3 договору встановлено, що на прострочену суму лізингових платежів нараховується, зокрема, відсотки (проценти) у розмірі 25 % (двадцяти п`яти) річних.

Сума річних у розмірі 25% річних погоджена сторонами у договорі, що дозволяється відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок 25% річних з урахуванням вимог ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, суд задовольняє позов в цій частині частково в розмірі 44692,28грн за період з 02.12.2016 по 18.11.2019.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 13257,13грн.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Як встановлено судом, позивачем інфляційні втрати нараховані за періоди, які становлять менше місяця, нарахування здійснювались не на суму боргу, що існувала на останній день місяця, крім того, при розрахунку позивачем не враховувалась дефляція.

Суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 4351,27 грн з травня 2017 року по жовтень 2019 року.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною 4 статті 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Статтею 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Перехід права власності на об`єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до п.п.14.1.97 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на: а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою); б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов`язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об`єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов`язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об`єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об`єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об`єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об`єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

З наведеного вбачається, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг» врегульовані відносини як лізингу, так і кредитування, і позики, вказані договори є різними за своєю правовою природою.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі №529/918/16-ц зазначив, що виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

У постанові від 08.10.2019 у справі №910/2153/19 Верховний Суд зазначив, що системне тлумачення частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України та параграфу 1 Глави 58 Цивільного кодексу України свідчить, що у частині 2 статті 806 ЦК закріплена бланкетна норма, яка відсилає саме до загальних положень про договір найму (параграф 1 Глави 58 Цивільного кодексу України). Отже, до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися тільки норми параграфу 1 Глави 58 Цивільного кодексу, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №915/865/17.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно з частиною 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави застосовувати аналогію закону до спірних правовідносин, які виникли з договору фінансового лізингу, оскільки чинним законодавством чітко врегульовані правовідносини, які виникають з договорів лізингу, а у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» містяться імперативні приписи, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики, що свідчить про неможливість застосування цього Закону до правовідносин, які виникли між сторонами спору за договором фінансового лізингу.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Отже, наявність арешту грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відповідача не звільняє останнього від виконання своїх зобов`язань за договорами, при цьому суд звертає увагу, що арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача був накладений 23.09.2019, про що була винесена відповідна постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М., відповідач припинив сплату чергових лізингових платежів починаючи з березня 2019 року, тобто до винесення даної постанови, у зв`язку з чим суд не приймає зазначені доводи відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська”, с.Новоолександрівка підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська”, с.Новоолександрівка про стягнення заборгованості в сумі 361546,70грн– задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська” (85369, Донецька обл., Покровський район, с.Новоолександрівка, вул.Гагаріна, код ЄДРПОУ 30486409) на користь Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, м.Київ, вул.Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) 203726,05грн - основного боргу, 58269,25грн - пені, 4351,27грн - індекс інфляції, 44692,28грн – 25% річних, 40799,92грн – штраф, судовий збір в сумі 5277,58грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 13.02.2020 оголошено та підписано вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення підписано 17.02.2020.

Позивач (стягувач): Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, м.Київ, вул.Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська” (85369, Донецька обл., Покровський район, с.Новоолександрівка, вул.Гагаріна, код ЄДРПОУ 30486409).

Суддя Г.Є. Курило