Рішення № 87621604, 11.02.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4534/19

Провадження № 2/191/1255/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Лободи Т.О.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2009 року з відповідача стягнуті аліменти на її користь на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. На теперішній час донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітньою, аліменти на її утримання відповідач не сплачує, а тому розмір аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишається в розмірі 1/6 частини з заробітку (доходу) відповідача, що є недостатнім для нормального забезпечення та утримання дитини. Відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований та отримує достатньо високу заробітну плату, інших виплат по виконавчим листам з нього не проводиться, а тому має можливість надавати дитині матеріальну допомогу в розмірі ј частини заробітку (доходу). Вона отримує мінімальну заробітну, а тому їй важко одній належним чином забезпечувати неповнолітнього сина.

Просить змінити розмір аліментів, яки підлягає стягненню з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі виконавчого листа, видного Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 20 листопада 2009 року, про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/6 частини на ј частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили.

До початку проведення судового засідання позивач надала суду заяву про можливість розгляду справи за її відсутності. Позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, до його початку надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2009 року у справі №2-2025/09 з відповідача ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Мари, Туркменистан, стягнуто на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягувати від 12.10.2009 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнення на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 припинено у зв`язку з її повноліттям.

Стягнення на неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється в розмірі 1/6 частки всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 141 СК України, встановлює рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі зміненням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з платника аліментів.

Отже, в Законі закріплено можливість зменшення чи збільшення розміру сплачуваних аліментів та вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я, інші випадки, прямо передбачені СК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Нести відповідальність по утриманню дитини повинні обидва батьки. При цьому, судом враховується той факт, що відповідач працездатний, доказів того, що він має на утриманні інших осіб, на яких сплачує аліменти, суду не надані, він разом з позивачем повинен у рівних частках нести матеріальну відповідальність, а тому, відповідно до конституційного принципу верховенства права, з урахуванням потреб дитини та можливостей батька, суд вважає за необхідне збільшити розмір аліментів, які він сплачує на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини.

Зі змісту вище приведеного та аналізу зазначених статей слідує, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 СК України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину.

Суд при розгляді вимог позивачки про збільшення розміру аліментів враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями СК України мінімальний розмір аліментів, відтак попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам, вочевидь, не відповідає, а тому з вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню.

Отже, виходячи з встановлених дійсних обставин справи та враховуючи матеріальне становище платника аліментів, відсутність відомостей про наявність у нього інших осіб, які б знаходилися на його утриманні, матеріальне становище позивача та дитини, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, виходячи з принципу рівності участі батьків у вихованні та утриманні дітей, оскільки прожитковий мінімум, згідно з визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, тому обмежувати розмір аліментів лише розміром прожиткового мінімуму доходів суд вважає не можливим.

Разом з тим, суд при визначенні розміру аліментів прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, а тому визначає аліменти в розмірі ј частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач як одержувач аліментів довела свої вимоги про збільшення розміру аліментів, зокрема тому, що на даний час змінився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку порівняно з 2009 роком, змінився вік дитини, а, відповідно, зросли потреби у забезпеченні дитини необхідним для проживання, харчування.

Крім того відповідачем позовні вимоги визнані у повному обсязі.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави.

На підставі викладеного і керуючись т.. т.. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Мари, Туркменистан, ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Синельникове Дніпропетровської області, ІПН: НОМЕР_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/6 частини всіх видів доходів до ј частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , припинивши з моменту набрання рішенням законної сили стягнення аліментів за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2009 року по справі №2-2025/09.

Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Мари, Туркменистан, ІПН: НОМЕР_1 , на користь держави в особі: Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106), судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя: Г. В. Бондаренко