Рішення № 87620677, 21.01.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 209/2372/19

№ провадження 2/208/902/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про зменшення розміру аліментів»,-

встановив:

1.Позиція сторони позивача.

11 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 «про зменшення розміру аліментів на утримання дитини», в якому просить:

- Зменшити розмір аліментів, стягнених з мене, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/6 від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

11 листопада 2019 року уточнив позовні вимоги, а саме:

-Зменшити розмір аліментів, стягнених з мене, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/8 від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.01.2010 року з - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 14.01.2010 року до досягнення ним повнолітнього віку. На протязі певного часу позивач сплачував аліменти на утримання неповнолітнього сина в рамках виконавчого провадження, однак завдяки домовленості з Відповідачкою, за її заявою виконавче провадження по стягненню аліментів було закрито, а позивач продовжував надавати їй матеріальну допомогу на утримання сина. В червні місяці 2019 року за адресою свого проживання позивач отримав поштове повідомлення від державного виконавця, з

якого вбачається, що за заявою Відповідачки виконавче провадження по примусовому стягненню з позивача аліментів, було знову відкрито. Відповідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2019 р. позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку, щомісячно, починаючи з 19.06.2019 року. 07 червня 2013 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області між позивачем та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб та складено відповідний актовий запис №161, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дитина - ОСОБА_6 . На даний час позивач постійно мешкаю разом з дружиною та дитиною за адресою: АДРЕСА_1 . Дружина позивача на даний час не працює і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Дитина разом з дружиною знаходяться на повному утриманні позивача. На даний час позивач офіційно не працевлаштований, однак намагається утримувати свою родину різними видами заробітку. В зв`язку з тим, що у позивача змінився сімейний стан, а також народилась дитина, вважає за необхідне звернутися до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів. На підставі наведеного, з метою зрівняння становища своїх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає за необхідне звернутися до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів з 1/4 на 1/8 частину від заробітку (доходу), і таким чином задоволення позову зрівняє становище дітей.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що обставини на які посилається відповідач не обґрунтовані та не мають ніякого відношення до суті спору.

2. Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позов в якому проти позову заперечує в повному обсязі з наступних причин: а саме позивач зазначає, що завдяки домовленості з Відповідачкою та за її заявою виконавче провадження по стягненню аліментів було закрито та Позивач продовжував надавати їй матеріальну допомогу на утримання сина - ОСОБА_3 . Домовленість полягала в тому, що якщо Відповідач хоче вивезти на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки - ОСОБА_3 , Вона зобов`язана подати заяву до виконавчої служби про закриття виконавчого провадження, що і було зроблено Відповідачем. 08.10.2015 року Позивач надав заяву- згоду на вивезення дитини до Сполучених Штатів Америки, та с того часу жодної добровільної матеріальної допомоги Позивач на дитину не надавав. ОСОБА_3 на даний час мешкає в Сполучених Штатах Америки в штаті Балтімор, та навчається в середній школі Дамбратон, що підтверджується профілем щоденного відвідування середньої школи з перекладом на українську мову та додається до відзиву.

Жодних підтверджуючих документів про перерахування грошових коштів та іншої матеріальної допомоги Позивач до позовної заяви не надає, таким чином факт надання матеріальної допомоги в добровільному порядку відсутній. Обґрунтовуючи позовні вимог Позивач зазначив, що у теперішній час має іншу сім`ю сина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружину ОСОБА_7 , яка на даний час не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Зазначене твердження не відповідає дійсності, та водить суд в оману, є неправдивими відомостями, та спростовуються декларацією дружини, як державного службовця за період з 01.01.2019р. по 12.08.2019р. розташованої в мережі Інтернет - ОСОБА_7 , розділу джерело доходу є заробітна плата отримана за основним місцем роботи у розмірі -12 530,00 гривень. 11.06.2018 року, Відповідач, народила сина- ОСОБА_8 та на теперішній час доглядає за дитиною та не має можливості працювати. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про народження переведеного на українську мову та надається до позову. Також варто звернути увагу суду, що орієнтовна вартість проживання сім`ї із 4 осіб у Сполучених Штатах Америки, штат - Балтіморі на місяць без вартості житла складає - 3278,48 доларів США, що підтверджується витягом з Інтернет- ресурсів та надається до відзиву. Таким чином кошти які сплачує Позивач, а це від 2300,00 гривень до 2600,0 гривень на місяць є близько 100 доларів США на місяць, що для Сполучених Штатів Америки де проживає дитина на теперішній час є не достатньою матеріальною допомогою для дитини. Позивач жодним чином не доводить погіршення свого матеріального становища чи стану свого здоров`я порівняно з тим, які були в нього на час ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.01.2010 року. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України у справі № 760/11934/16-ц та надається до відзиву на позов.

Представник відповідача

3. Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

11.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 вересня 2019 року справу за підсудністю було передано до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

15.10.2019 року ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області відкрито справу в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Єсіпова Катерина В`ячеславівна подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує, позов просить задовольнити, справу розглянути за її відсутності, також в своїй заяві просить вирішити питання, про відшкодування витрат на правову допомогу , а також витрат зі сплати судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Чирва Вікторія Вікторівна подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги не підтримує, просить справу розглянути за її відсутності, на підставі наданих матеріалів та доказів, також в своїй заяві просить вирішити питання, про відшкодування витрат на правову допомогу , а також витрат зі сплати судового збору.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.01.2010 року з - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 14.01.2010 року до досягнення ним повнолітнього віку (а.с. ).

07 червня 2013 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб та складено відповідний актовий запис №161, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дитина - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, серія НОМЕР_3 (а.с. 11).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час мешкає в Сполучених Штатах Америки в штаті Балтімор, та навчається в середній школі Дамбратон, що підтверджується профілем щоденного відвідування середньої школи з перекладом на українську мову ( а.с. 44-45).

5. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За положеннями частини другої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.

Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 року №3 роз`яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальний стан сторін, стан здоров`я дітей, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім`ї.

Даних про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст.182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в п.17 Постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та вирішуючи питання щодо розміру аліментів враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З 1 січня 2020 року у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму збільшено розмір аліментів на дитину.

Згідно із Законом про Держбюджет на 2020 рік (стаття 7) з 1 січня 2020 року для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 1779 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років - 2218 грн.

Відповідно до Сімейного кодексу (ч. 2 ст. 182) мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, з 1 січня мінімальний гарантований розмір аліментів становитиме:

?для дітей віком до 6 років - 889,5 грн.;

?для дітей віком від 6 до 18 років - 1109 грн.

Згідно ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно ч. ч. 1-3 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття; якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що

Відповідно до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з приписом ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

7. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Не визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права дитини, свободи чи інтереси інших осіб, тому позовні вимоги про зменшення розміру стягнення аліментів суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково. Передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку утримання дитини судом не встановлено. Домовленості між батьками, щодо способу утримання дитини не досягнуто. Оцінивши надані докази по справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинен виконувати у відношенні своїх своєї старшої дитини передбачені сімейним законодавством батьківські обов`язки з її утримання, щоб не порушувати право дитини на достатній рівень життя.

Суду надано дані про наявність на утриманні позивача ОСОБА_1 іншої неповнолітньої дитини, але відсутні докази та обґрунтування, які б свідчили про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на достатньому та гарантованому розмірі дитину. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дитини, можливостей відповідача, суд визначає, що розмір аліментів в частині стягнення з аліментів на утримання дитини необхідно визначити в частині від доходу. Так, необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини від доходу (заробітку).

8. Розподіл судових витрат між сторонами.

Стаття 133 ЦПК визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Отже, варто з самого початку визначитись з тим, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу (і стосовно пропорційності стягнення, і стосовно компенсації їх за рахунок держави у передбачених випадках, і стосовно винесення щодо цих витрат додаткового рішення і тому подібне). Однак, враховуючи саму природу таких витрат, до них не можуть бути застосовні норми стосовно їх розстрочення чи звільнення від їх сплати.

Строки і порядок подання документів для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розрахунок таких витрат і прохання стягнути ці витрати повинна містити перша заява по суті спору. Така вимога закріплена в ч. 1 ст. 134 ЦПК (попереднє визначення суми судових витрат), п. 9 ч. 1 ст. 175 ЦПК (вимоги до позовної заяви), п. 7, 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК (вимоги до відзиву). В цьому розрахунку сторона зазначає попередні і орієнтовні суми всіх судових витрат, які вона вже понесла або планує понести у зв`язку з розглядом судової справи.

Якщо перша заява по суті спору не містить прохання стягнути з іншої сторони судові витрати, то в подальшому таке прохання заявляється до суду разом з клопотанням про поновлення строку (в якому, звичайно ж, мають вказуватись поважні причини пропуску строку).

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 134 ЦПК).

ЦПК передбачає обов`язок суду у підготовчому засіданні з`ясувати розмір заявлених сторонами судових витрат (п. 17 ч. 2 ст. 197 ЦПК).

Докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, суд залишає таку заяву без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у п.п. 47, 48 роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, враховуючи викладе, суд приходить до висновку про відмову в задоволені вимог в частині стягнення витрат на правову допомугу та стягнення судового збору, з підстав відсутності в першій заяві по суті спору не міститься прохання стягнути з іншої сторони судові витрати, то в подальшому таке прохання заявляється до суду разом з клопотанням про поновлення строку (в якому, звичайно ж, мають вказуватись поважні причини пропуску строку).

Згідно з ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» сторони звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, судові витрати підлягають стягненню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про зменшення розміру аліментів на утримання дитини» - задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються за Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 2-559/2010 від 19 січня 2010 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОПП НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Івченко Т. П.