Вирок № 87620465, 17.02.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4687/16-к

Провадження № 1-кп/175/220/16

Вирок

Іменем України

17 лютого 2020 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Реброва С.О.

при секретареві Ратушній Л.В.

за участю сторін: прокурора Носань І.О.

захисника Желіби І.Є.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Павленко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження №12015040440002038 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України-

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 08.10.2015 року близько 21.00 годин, керуючи технічно справним автомобілем Мерседес-Бенц Спринтер-314, державний номер НОМЕР_1 , здійснював рух зі сторони міста Підгородне по автодорозі «Знаменка-Луганськ-Ізварине» в напрямку міста Дніпропетровська в лівому ряді руху, зі швидкістю близько 60 км/годину, більш точно швидкість руху встановити на даний час не виявилось можливим.

В дорозі, під`їжджаючи до 220 км+100 метрів, автодороги «Знаменка-Луганськ-Ізварине», ОСОБА_1 при виникненні небезпеки для руху у вигляді велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку, кого він об`єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об`їзду перешкоди не прийняв, в результаті чого допустив на нього наїзд.

Згідно висновку експерта № 2112/424-Е від 12.11.2015 року в результаті ДТП водій велосипеда ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: у вушній ділянці ліворуч, садно, на тильній зверхні правої кисті, біля основи 3,4,5 пальців 3 садна, аналогічні за характеристикою садна: на тильній поверхні 2-го та 4-го пальців правої кисті у проекції з`єднання проксимальної та середньої фаланг, на задній поверхні лівого променево - зап`ястного суглобу синець на тлі якого садно, на тильній поверхні лівої кисті, біля основи 2-го пальця синець, на тильній поверхні лівої кисті, у проекції середніх фаланг 4-го та 5-го пальців 2 садна на зовнішньо-бічній поверхні правого колінного суглобу садно, на внутрішньо-бічній поверхні лівого колінного суглобу садно, на передній поверхні правої гомілки у середній та нижній третині 3 садна на внутрішньо-бічній поверхні правої стопи, у проекції преплюсни забійна рана та садно, на внутрішній бічній поверхні лівої гомілки, у нижній третині, у проекції гомілково-ступневого суглобу садно, на зовнішньо-бічній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу 2 садна на зовнішньо-бічній поверхні лівої стопи, у середній третині, забійна рана на зовнішньо-бічній поверхні 1-го пальця лівої стопи, у проекції з`єднання проксимальної та дистальної фаланги, тильній поверхні середньої 2-го пальця лівої стопи та зовнішньо-бічної поверхні середньої та дистальної фаланг пальців лівої стопи 5 саден, вогнищеві крововиливи у м`яких покривних тканинах голови, правої скроневої ділянки, лівої тім`яної ділянки м`яких тканинах тулубу, у товщі м`яких тканин, у поперекової ділянки, посередині розповсюджені субарахноїдальні (під м`які мозкові оболонки) крововиливи права півкуля-у лобно-скроневій ділянці, тімяній ділянці, ліва півкуля-численні дрібно-та великовогнищеві крововиливи, задніх та дещо бічних поверхнях правої та лівої часточок мозочка набряк мозку, м`яких мозкових оболонок, у середній та задній черепних ямках праворуч, у товщі кам`янистої частини скроневої кістки та потиличній кістці праворуч, перелом у вигляді ламаної лінії, у задній черепній ямці ліворуч, у товщі потиличної кістки праворуч, перелом у вигляді ламаної лінії, стрес реакція у наднирника, рідкий крові, застійне повнокров`я внутрішніх органів, у порожнинах серця і їх судин значна кількість дрібних темно-червоних згортків крові та незначна кількість рідкої крові темно-червоного кольору, які відносяться згідно висновків судово-медичної експертизи № 2112/424-Е до тяжких, як небезпечних для життя, що призвели до смерті.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась через грубе порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України водієм, а саме: п.1.3- «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»,

п. 1.5-«Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»,

п.12.3-«У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Згідно висновку експерта № 3338-16 від 22.08.2016 року, з технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 , не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, та знаходяться у причинному зв`язку з настанням обставин даної ДТП.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав та показав, що його водійський стаж складає 29 років. Він керував автомобілем «MERCEDES-BENZ SPRINTER 314», державний номер НОМЕР_1 , на підставі шляхового листа. На вказаному автомобілі займається перевозкою пасажирів на 125 маршруті. 08 жовтня 2015 року приблизно з 19 години 00 хвилин він прийняв автомобіль у напарника на ім`я ОСОБА_4 та поїхав не за маршрутом, а до знайомого ОСОБА_5 на дачу, що за м. Підгородне, оскільки останній просив перевезти якісь речі до дому у м. Дніпропетровськ. На дачі вони завантажили консервацію та овочі в мішках, загальною вагою близько 200 кг та приблизно о 19 годині 40 хвилин виїхав напрямку м. Дніпропетровськ. В якості пасажира поруч з ним в салоні автомобіля був ОСОБА_6 .

Близько о 20 годині 20 хвилин він рухався по автошляху «Знамянка-Луганськ-Ізварине», що в смт. Ювілейне Дніпровського району з боку м. Підгородне в напрямку м. Дніпропетровськ зі швидкістю 50-60 км/год, по другій, тобто лівій смузі. На автомобілі було ввімкнено ближнє світло фар. Попереду на відстані приблизно 50 м рухався автомобіль «Таврія», білого кольору. Попереду праворуч, тобто по суміжній смузі рухався вантажний автомобіль із напівпричепом. В якийсь момент, в районі АЗС «WOG», що ліворуч за його напрямком руху він побачив, що водій автомобіля «Таврія» зманеврував трохи ліворуч і в це же час він побачив на його смузі для руху велосипедиста, який рухався біля лівого краю його смуги у попутному напрямку. Він не бачив на велосипеді ні світлоповертальних пристроїв, ні ліхтарів, відразу не встиг ні загальмувати, ні зманеврувати, тому відразу наїхав на велосипедиста. Контакт із велосипедом відбувся лівою передньою частиною його автомобіля, а саме в районі лівої фари. Також розбилося ліве зовнішнє дзеркало заднього огляду. Після удару він застосував екстрене гальмування та проїхавши деяку відстань зупинився на правому узбіччі. Водій автомобіля Таврія» також зупинився. Він відразу направився до постраждалого, яким виявився чоловік на вигляд 30-35 років, від чоловіка був різкий запах алкоголю, одяг у постраждалого чоловіка був темний. Чоловік дихав, але був без свідомості. Телефоном він викликав швидку допомогу та поліцію. Цивільний позов визнає частково, а саме матеріальні збитки у розмірі 10 тисяч гривень і моральні збитки у тому ж розмірі - 10 тисяч гривень, та має намір добровільно їх відшкодувати потерпілій.

Просить суд виправдати його, оскільки не порушував правил дорожнього руху, а намагався уникнути ДТП та скерувати автомобіль в іншу сторону, однак з іншого боку рухався великовантажний автомобіль, а велосипедист в стані алкогольного сп`яніння дуже різко звернув велосипед на проїзду частину. Ці обставини в сукупності не дозволили йому запобігти наїзду.

Провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні пояснила, що 08 жовтня 2015 року її брат увечері повертався додому від батьків його дівчини. Приблизно після 22 години 00 хвилин, їй як сестрі ОСОБА_3 зателефонували з лікарні та повідомили, що сталось ДТП. Щодо наявності в крові загиблого вмісту алкоголю їй стало відомо в ході судового розгляду, знайомі від яких загиблий їхав, повідомили, що він був тверезий. Просила задовольнити позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, та призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Показаннями свідка ОСОБА_7 , який у суді повідомив, що є братом загиблого у ДТП 08 жовтня 2015 року ОСОБА_8 , який в той вечір рухався на велосипеді на якому на задній частині було встановлено мигаючий сигнал червоного кольору. Уламки сигналу він підібрав на місці ДТП в той же вечір і на даний час вони знаходься у нього. Також повідомив, що його брат в день ДТП був одягнутий в білу куртку з полосами світло відбивними та вставками чорного кольору, та темний спортивний костюм.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , яка у суді повідомила, що 08 жовтня 2015 року приблизно о 08 годині ранку загиблий ОСОБА_10 приїжджав до її бабусі, де допомагав їй цілий день по господарству. На спортивному велосипеді, яким керував загиблий були встановлені світлові покажчики червоного кольору. В той день він був одягнутий в чорну з білим спортивну куртку, темний спортивний костюм та кросівки. Більше щодо обставин справи їй не відомо.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , який у суді повідомив, що 08 жовтня 2015 року він на своєму авто марки «Таврія» виїжджав з заправки, яка розташована на авто дорозі «Знаменка -Луганськ - Ізварине» в ході руху побачив як справа від його автомобіля їхав велосипедист в стані алкогольного сп`яніння, велосипедист, який рухався в попутному з ним напрямку різко змінив напрямок руху та почав перетинати дорогу. Він подав йому звуковий сигнал та притормозив щоб не здійснити наїзд. По лівій полосі зі швидкістю приблизно 70 км/год рухався автомобіль «Мерседес Спринтер», а велосипедист переїхавши полосу напрямку до м. Дніпропетровська та продовживши рух різко змінив напрямок руху в результаті чого сталось зіткнення автомобіля Мерседес лівою стороною кузову з велосипедистом. Також, повідомив суду, що велосипедист рухався на велосипеді, який не був обладнаний світловими покажчиками. Після ДТП він відразу зупинив свій автомобіль, взяв знак аварійної зупинки та пішов в сторону постраждалого. Згодом місце ДТП залишив у зв`язку з сімейними обставинами.

Показаннями свідка ОСОБА_12 , який у суді повідомив, що 08.10. 2015 року він разом з дружиною їхали по трасі , та були зупинені працівниками поліції біля АЗС , та запропонували бути присутнім у якості понятих при проведенні огляду місця події. В ході якого відбувались заміри та встановлювались обставини ДТП. З протоколом огляду був ознайомлений, що засвідчив власним підписом, його дружина не може з`явитися до суду за станом здоров`я.

Показаннями свідка ОСОБА_5 , який у суді повідомив, що 08 жовтня 2015 року приблизно о 20 годині він разом з обвинуваченим рухався на автомобілі «Мерседес Спринтер», за кермом автомобіля був обвинувачений. В ході руху опадів не було, дорожнє покриття було сухим, міське освітлення не працювало. Він з обвинуваченим рухався приблизно зі швидкістю 60 кілометрів на годину, рухались зі сторони м. Підгородне в напрямку м. Дніпро. Потім він помітив, що з третього ряду для руху на їх ряд для руху виїжджає якийсь автомобіль та потім цей автомобіль продовжив рух по другій смузі. Потім різко з третьої полоси руху приблизно за 1 метр до передньої частини їх автомобіля виїхав велосипедист. Після цього відбулось зіткнення, а ОСОБА_13 відразу натиснув на педаль гальма. Після чого як вони зупинились на правому узбіччі він разом з ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, та побачив, що на розділовій смузі яка вводиться з ліва лежить чоловік, який був одягнутий в темний одяг. Від інших осіб які зупинялись на місці ДТП він чув щодо стану алкогольного сп`яніння у велосипедиста, особисто він це підтвердити не може. Потім вони викликали швидку медичну допомогу та працівників міліції.

Показаннями експерта ОСОБА_14 , який в суді підтвердив висновок виконаної ним судової автотехнічної експертизи № 3338-16 від 22 серпня 2016 року. Також, був присутній при проведені слідчого експерименту, підтвердив висновок в частині, що обвинувачений мав технічну можливість загальмувати та зупинитися до зіткнення з загиблим, таким чином запобігти ДТП. На висновок при оцінці подій, експертом, не впливає наявність чи відсутність стану алкогольного сп`яніння у учасників ДТП, а лише оцінюється технічна можливість запобігання ДТП.

Показаннями спеціаліста ОСОБА_15 , яка у судовому засіданні пояснила, що згідно довідки на вміст алкоголю у загиблого був 3,46 ‰ промілле, яке відноситься до важкого ступеня алкогольного сп`яніння, під час якого спостерігається порушення координації рухів та зміна психічної діяльності.

Підстав сумніватися в правдивості наведених вище показань свідків, які судом попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, судом не встановлено.

Провина обвинуваченого підтверджена письмовими доказами, а саме матеріалами кримінального провадження №12015040440002038:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08 жовтня 2018 з фото-таблицею до нього і схему до даного протоколу, відповідно до яких в присутності водія ОСОБА_1 , і понятих ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , проводився огляд місця дорожньо-транспортної пригоди на а/д «Знаменка-Луганськ-Ізварине», під час якого було встановлено таке: погодні умови - ясно, без опадів, температура повітря +14, напрямок проведення огляду - м. Підгородне - м.Дніпропетровськ, подія - наїзд на велосипедиста, ділянка автодороги - «Знаменка-Луганськ-Ізварине» 220 км+100 м, елемент дороги - автодорога, проїзна частина - горизонтальна ділянка, дорожнє покриття - асфальтобетонне, сухе та чисте, дорожнє покриття загальною шириною 7,5м призначено для руху у двох напрямках, на проїзній частині нанесені лінії горизонтальної розмітки білого кольору, до проїзної частини справа і зліва примикають обочина, далі за тротуаром праворуч - поле, ліворуч - АЗС «Вог»; рух на даній ділянці дороги ПДД, пора доби - темна, відстань видимості з робочого місця водія - не перевірялась із-за розбитої лівої фари, наявні сліди на дорожньому покритті бурого кольору, заяв і зауваження учасників огляду місця ДТП - не надходило. (а.п. 5-14);

- протоколом огляду трупа від 14 жовтня 2015 року, з якого убачається, що у присутності понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 був оглянутий труп ОСОБА_3 із тілесними ушкодженнями. (а.п.50-52);

- висновком експерта № 2112/424-Е від 12.11.2015 року, відповідно до якого при дослідженні трупа виявлено: у вушній ділянці ліворуч, садно, на тильній зверхні правої кисті, біля основи 3,4,5 пальців 3 садна, аналогічні за характеристикою садна: на тильній поверхні 2-го та 4-го пальців правої кисті у проекції з`єднання проксимальної та середньої фаланг, на задній поверхні лівого променево - зап`ястного суглобу синець на тлі якого садно, на тильній поверхні лівої кисті, біля основи 2-го пальця синець, на тильній поверхні лівої кисті, у проекції середніх фаланг 4-го та 5-го пальців 2 садна на зовнішньо-бічній поверхні правого колінного суглобу садно, на внутрішньо-бічній поверхні лівого колінного суглобу садно, на передній поверхні правої гомілки у середній та нижній третині 3 садна на внутрішньо-бічній поверхні правої стопи, у проекції преплюсни забійна рана та садно, на внутрішній бічній поверхні лівої гомілки, у нижній третині, у проекції гомілкоово-ступневого суглобу садно, на зовнішньо-бічній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу 2 садна на зовнішньо-бічній поверхні лівої стопи, у середній третині, забійна рана на зовнішньо-бічній поверхні 1-го пальця лівої стопи, у проекції з`єднання проксимальної та дистальної фаланги, тильній поверхні середньої 2-го пальця лівої стопи та зовнішньо-бічної поверхні середньої та дистальної фаланг пальців лівої стопи 5 саден, вогнищеві крововиливи у м`яких покривних тканинах голови, правої скроневої ділянки, лівої тім`яної ділянки м`яких тканинах тулубу, у товщі м`яких тканин, у поперекової ділянки, посередині розповсюджені субарахноїдальні (під м`які мозкові оболонки) крововиливи права півкуля-у лобно-скроневій ділянці, тімяній ділянці, ліва півкуля-численні дрібно-та великовогнищеві крововиливи, задніх та дещо бічних поверхнях правої та лівої часточок мозочка набряк мозку, м`яких мозкових оболонок, у середній та задній черепних ямках праворуч, у товщі кам`янистої частини скроневої кістки та потиличній кістці праворуч, перелом у вигляді ламаної лінії, у задній черепній ямці ліворуч, у товщі потиличної кістки праворуч, перелом у вигляді ламаної лінії, стрес реакція у наднирника, рідкий крові, застійне повнокров`я внутрішніх органів, у порожнинах серця і їх судин значна кількість дрібних темно-червоних згортків крові та незначна кількість рідкої крові темно-червоного кольору. Враховуючи характеристику та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, не виключається, їх утворення за умов дорожньо-транспортної події: наїзду автомобіля на велосипедиста. Смерть його наступила від відкритої черепно-мозкової травми: у товщі внутрішніх м`яких тканин голови; переломів кісток основи черепа; крововиливів під м`які оболонки головного мозку і ускладнилася набряком мозку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та гістологічного дослідження. Згідно наданої медичної документації (медичної карти стаціонарного хворого № Э 7098 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова») смерть потерпілого констатована лікарями медичного закладу ІНФОРМАЦІЯ_3 о 04 годині 20 хвилин. Враховуючи характеристику та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, не виключається, можливість їх утворення при обставинах, викладених у постанові, тобто за умов дорожньо-транспортної події: наїзду автомобіля на велосипедиста. Виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження у ділянці голови, як зовнішні так і внутрішні, розділенню не підлягають та знаходяться причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого. Враховуючи характеристику та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, не виключено, що у момент первинного контакту потерпілого автомобілем, потерпілий був повернений до автомобіля задньою поверхнею тулуба. Судово-токсикологічне дослідження крові, сечі на наявність алкоголю та наркотичних речовин з трупа не проводилось у зв`язку з тривалим перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні у медичному закладі. У зазначеному медичному закладі, згідно наданої медичної документації, взята кров на алкоголь флакон № 50; результат у медичній документації не представлений. (а.п. 85-86);

- висновком експерта № 70/29-776 від 28.12.2015 та ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого визначити розташування місця зіткнення (в метрах, як геометричну крапку) щодо меж проїзної частини і нерухомих орієнтирів не представляється можливим. Проте аналіз

приведених вище даних з матеріалів справи і літературних джерел дає підставу для висновку

про те, що місце зіткнення транспортних засобів у повздовжньому напрямку

розташовувалося перед велосипедом, по напрямку руху в сторону м. Дніпропетровська, якщо

велосипед не переміщувався до його фіксіції на схемі до протоколу огляду місця ДТП від

08 жовтня 2015 року. Із врахуванням розташування контактуючих деталей транспортних засобів,

напрямку дії деформуючого зусилля, при використанні поєднання пошкоджень

транспортних засобів, встановлено, що в даному випадку мало місце попутне. косе.

зіткнення, при якому повздовжні осі в момент первинною контакту були розташовані під

кутом, близьким 10 + 5 градусів відносно повздовжньої осі велосипеда (а.п. 98-103);

- відповіддю Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 13 листопада 2015 року, де у період з 20 годині 00 хвилин до 22 години 00 хвилин 08 жовтня 2015 року за даними авіаметеорологічної станції найближчої до смт. Ювілейне (Слобожанське) опадів та явищ погоди не було, швидкість вітру тихо (а.п.105);

- відповіддю «Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради від 22 лютого 2016 року, де зазначено, що на виклик місця ДТП виїжджала бригада швидкої медичної допомоги у складі: лікар ОСОБА_19 , фельдшер ОСОБА_20 (а.п. 151);

- протоколом пред`явлення речей для впізнання і фото-таблицями до нього від 16 березня 2016 року, відповідно до якого лікар ОСОБА_19 зазначила, що надані речі для впізнання, що належали померлому ОСОБА_3 схожі на ті в яких він був одягнений. (а.п.152-154);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 і потерпілої ОСОБА_2 від 17 червня 2016 року, із якого убачається, що за участю останніх у присутності понятих і статиста було відтворено обставини ДТП. (а.п.177-181);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 і потерпілої ОСОБА_2 від 17 червня 2016 року, із яких убачається, що за участю останніх у присутності понятих і статиста було відтворено обставини ДТП. (а.п.182-186);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 3338-16 від 22 серпня 2016 року, відповідно до якого у заданій дорожньо-транспортній ситуації, водію автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter - ОСОБА_1 , який здійснював рух у темний час доби, для забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.2., 12.3. Правил дорожнього руху України. У заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих постановою вихідних даних, водій автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 314» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста шляхом застосування екстреного гальмування із зупинкою автомобіля місця наїзду (що регламентовано вимогами п. 12.3. Правил дорожнього руху України) у заданий момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_1 про що викладено в дослідницькій частині. У заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих постановою вихідних даних, у діях водія автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 314» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності до вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України. Невідповідності в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 314» вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. У заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих постановою вихідних даних велосипедисту ОСОБА_3 для забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно було діяти відповідно до вимог п. 11.14. Правил дорожнього руху України. Оскільки причин технічного характеру, які б завадили велосипедисту ОСОБА_3 діяти відповідно до вимог п. 11.14. Правил дорожнього руху України не вказано, а дана дорожньо-транспортна пригода мала місце, тому водій ОСОБА_21 мав можливість запобігти дорожньо-транспортну пригоду шляхом виконання ним вимог п.11.14 Правил дорожнього руху України. (а.п. 195-198).

Дослідивши вищезазначену експертизу, суд приходить до висновку, що вона відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує проведення цих експертиз, є належно вмотивованою, даною на підставі повного вивчення матеріалів справи, але не узгоджується з поясненням самого обвинуваченого, а тому суд вбачає підстави сумніватися в достовірності пояснень ОСОБА_1 . Висновок експертизи суд кладе в основу вироку.

У такому разі, на думку суду, обвинувачений, який має достатній досвід водія, мав змогу суворо дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я інших осіб, під час керування транспортним засобом, віднесеному законом до джерела підвищеної небезпеки.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 30 листопада 2016 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель ОСОБА_3 , кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Крім того, щодо доводів сторони захисту про те, що дії померлого ОСОБА_3 , були у причинному зв`язку з наслідками ДТП та обвинувачений намагався уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування, суд критично ставиться до стратегії захисту обвинуваченого про невинуватість, непричетність до скоєння тяжкого злочину, та вважає її такою, що направлена у любий спосіб уникнути покарання.

До показань самого обвинуваченого ОСОБА_1 , суд також ставиться критично, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи в їх сукупності.

Крім того на думку суду, обвинувачений, яка має достатній досвід водія, про що зазначив під час допиту, повинен був суворо дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху, під час керування транспортним засобом, віднесеному законом до джерела підвищеної небезпеки.

Суд не може погодитись із такими аргументами, оскільки згідно із вимогами п.12.3. Правил дорожнього руху України - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

У пунктах 4 і 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснюється, що суб`єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України визнають особу, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Відповідальність за статтею 286 КК України настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо). Це стосується й випадків, коли зазначені правила було порушено під час виконання з допомогою транспортних засобів різних робіт (дорожніх, сільськогосподарських, будівельних та ін.). Відповідальність за статтею 286 КК України настає лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його загибель.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.ч. 1, 2 ст. 84 КПК України).

Частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

У ході судового розгляду суд дійшов до висновку про те, що докази, на яких ґрунтується обвинувачення є належними та достатніми, надають інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як допустимі.

При ухваленні вироку суд не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за письмовим клопотанням прокурора від 14 березня 2018 року, оскільки вони не мають доказового значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, який згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким, те, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність; має постійне місце реєстрації, за яким характеризується позитивно, та постійне місце проживання, його вік, спосіб життя, а саме те, що він здобув вищу освіту, працює, одружений, що свідчить про позитивні соціальні зв`язки обвинуваченого та невисокі ризики повторного вчинення ним злочину.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах, установлених у санкції ч.2 ст.286 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Також, враховуючи особу обвинуваченого, а саме його похилий вік, те, що він працює, відсутність обтяжуючих обставин, який раніше не судимий, ставлення до вчиненого, обставини та характер вчиненого злочину, суспільну небезпеку його дій, яка полягала не в умисному порушенні правил дорожнього руху, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі за правилами ст.ст.75,76 КК України, та таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Разом із тим суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства. Суд, не вбачає правових підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі, як на цьому у судових дебатах наполягала прокурор з наступних підстав.

В силу приписів ст.25 КК України злочин вчинений обвинуваченим відноситься до злочинів, вчинених з необережності.

Суд дійшов висновку, що настання тяжких наслідків не є обтяжуючою обставиною, оскільки тяжкі наслідки проявилися у смерті особи, тоді як відповідно до ч.2 ст.286 КК України спричинення смерті є кваліфікуючою ознакою.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 3338-16 від 22 серпня 2016 року, відповідно до якої судовий експерт зробив висновок, що дії ОСОБА_1 при заданому механізмі події не відповідали вимогам п.12.3. Правил дорожнього руху України. Невідповідності в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 314» вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. У заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих постановою вихідних даних велосипедисту ОСОБА_3 для забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно було діяти відповідно до вимог п. 11.14. Правил дорожнього руху України. Оскільки причин технічного характеру, які б завадили велосипедисту ОСОБА_3 діяти відповідно до вимог п. 11.14. Правил дорожнього руху України не вказано, а дана дорожньо-транспортна пригода мала місце, тому водій ОСОБА_21 мав можливість запобігти дорожньо-транспортну пригоду шляхом виконання ним вимог п.11.14 Правил дорожнього руху України.

Отже, з боку ОСОБА_3 , мало місце також порушення ПДР України, який зокрема керував велосипедом у стані сильного алкогольного сп`яніння, згідно довідки на вміст алкоголю у загиблого був 3,46 ‰ промілле, яке відноситься до важкого ступеня алкогольного сп`яніння.

Згідно таблиці ступеню стану алкогольного сп`яніння вміст алкоголю в крові, що становить більше 3 ‰ проміле є алкогольне отруєння та критичний стан.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу на те, що якщо виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, то судам не слід направляти таких осіб в місця позбавлення волі.

Суд критично оцінює позицію сторони захисту щодо виправдання обвинуваченого у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, про що захисник зазначив у судових дебатах, а сам обвинувачений у останньому слові.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В ході судового розгляду, стороною захисту не було заявлено клопотань про проведення повторної судової авто-технічної експертизи чи повторного проведення слідчого експерименту.

У зв`язку з цим суд вважає, що ОСОБА_1 , при суворому дотриманні вимог п.12.3 ПДР України, односторонніми діями мав змогу уникнути наїзду на велосипедиста.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що обвинувачений вчинив хоч і необережний, однак тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Разом з тим при вирішенні питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із обставин дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, що спричинили тяжкі наслідки та смерть особи, враховуючи позицію органу обвинувачення, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

У підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов про солідарне стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 , і ПрАТ «Європейський Страховий Союз» завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 55 213,68 грн, та моральну шкоду у розмірі 500 000, 00 грн.

За приписом ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок…, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі Постанова), особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична… особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 убачається, що автомобіль «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_22

08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом на правомірній підставі, оскільки мав свідоцтво про його реєстрацію та посвідчення водія відповідної категорії, і своїми одноособовими діями скоїв ДТП, а отже є особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто є належним відповідачем.

12 серпня 2015 року автомобіль «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований в ПрАТ «Європейський Страховий Союз», що підтверджується полісом № 5191567 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цей поліс діяв на момент вчинення ДТП і згідно з його умовами при настанні страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю у розмірі майну - 50 000,00 грн., життю і здоров`ю - 100 000,00 грн. на одного потерпілого (а.с.п.32).

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, ПрАТ «Європейський Страховий Союз» є належним відповідачем, представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судовим розглядом установлено, що між потерпілою і обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання у зв`язку із заподіянням шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим і страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

Відповідно до ст.22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Щодо відшкодування понесених витрат на поминальний обід, помини на 9, 40 днів, та витрат на помини на роковини, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Наведене однозначно свідчить про те, що церемонія поминання не відноситься до поховання.

Крім того, зі змісту абзаців 8, 9 та 10 статті другої Закону України «Про поховання та похоронну справу» випливає, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними поняттями.

Виходячи з визначення поняття поховання, до витрат на поховання можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Враховуючи наведене, зазначені позивачкою витрати в цій частині, які проводилися та будуть проводитися після поховання, не відносяться до витрат на поховання, а тому законом не передбачене право позивачки на їх відшкодування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, потерпіла ОСОБА_2 у своїй позовній заяві просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 55 213,68 грн солідарно з ОСОБА_1 , і ПрАТ «Європейський Страховий Союз». У судових дебатах представник потерпілої і потерпіла позов підтримали у повному обсязі.

З урахуванням цього, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків підлягаючими частковому задоволенню.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди за рахунок ОСОБА_1 і ПрАТ «Європейський Страховий Союз» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних, фізичних і моральних страждань, які перенесла потерпіла у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_1 , враховуючи принципи розумності та справедливості, також те, що його діями був порушений звичайний уклад життя потерпілої у зв`язку із заподіянням смерті її братові, що призвело до трагічних змін в її житті після втрати рідної людини, після усвідомлення наслідків трагічної смерті якої у потерпілої виникло та продовжує залишатися почуття душевного болю.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого враховуючи, що ОСОБА_3 був учасником дорожнього руху та знаходився в стані тяжкого алкогольного сп`яніння, та стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ПрАТ «Європейський Страховий Союз» на користь потерпілої ОСОБА_2 20 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вимогами п.6 цієї ж частини ст.5 вказаного Закону також передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об`єкту посягання.

Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої у результаті заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від того, настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно Закону.

Виходячи з наведеного, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому судовий збір сплачений потерпілою у розмірі 1600 грн., підлягає поверненню ОСОБА_2 (а.с.50).

Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення експертизи слід покласти на обвинуваченого та стягнути в дохід держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ПрАТ «Європейський Страховий Союз» код ЄДРПОУ 33552636, на користь потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 39 223 грн 68 коп., у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ПрАТ «Європейський Страховий Союз» код ЄДРПОУ 33552636, на користь потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судовий збір сплачений потерпілою ОСОБА_2 у розмірі 1600 грн сплачений відповідно квитанції №0.0.694246943.1 від 24 січня 2017 року, з бюджету ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області підлягає поверненню ОСОБА_2 , як помилково сплачений.

Речові докази: автомобіль «MERCEDES-BENZ SPRINTER 314», державний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_23 - після набрання вироком законної сили залишити за належністю, велосипед (без розпізнавальних знаків чорного кольору), який переданий на зберігання ОСОБА_7 - після набрання вироком законної сили залишити за належністю.

У рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; номер рахунку - 31118115700004; МФО - 805012; код ЄДРПОУ - 37989274; найменування установи банку - ГУДКСУ у Дніпропетровській області; призначення платежу - за експертизу від 28 грудня 2015 року №70/29-776 у розмірі 2455,20 грн.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя С.О.Ребров