Рішення № 87620391, 11.02.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/19875/18

Провадження № 2/201/506/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мунтян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 07 червня 2019 року за підсудністю з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.

В обґрунтування позовних вимог позивач з урахуванням уточнень посилалась на те, що 13 березня 2008 року між нею і ЗАТ КБ «Приватбанк», найменування якого було змінено на АТ КБ «Приватбанк» був укладений договір поруки № 2008-МК/8, за умовами якого ОСОБА_1 поручилась відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором №2008-МК-8 від 13 березня 2008 року, строк виконання якого визначений сторонами цього правочину 13 березня 2013 року. Оскільки протягом шести місяців з дня настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням АТ КБ «Приватбанк» не пред`явило вимогу до поручителя ОСОБА_1 про сплату заборгованості, а строк дії кредитного договору закінчився 13 березня 2013 року, позивач звернулась до суду з цим позовом і просила суд з урахуванням уточнень визнати поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 2008-МК/8 від 13 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», припиненою з 13 вересня 2013 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 червня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.42).

Ухвалою судді від 11 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою (а.с. 43-44).

Позивачем до суду надана заява про розгляд даної справи без її участі, просила позовні вимоги з урахуванням уточнень задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_3 29 липня 2019 року до суду надійшла заява про розгляд даної цивільної справи за його відсутності; проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що порука є дійсною до повного виконання зобов`язань за відповідним кредитним договором.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що13 березня 2008 року між ОСОБА_2 і ЗАТ КБ «Приватбанк», найменування якого змінено на АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № 2008-МК-8, за умовами якого відповідачем надані третій особі грошові кошти в розмірі 20700 доларів США, зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами і повернення позики не пізніше 13 березня 2013 року (п.1.3.) (а.с. 10-15, 16-18).

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 2008-МК-8 від 13 березня 2008 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір поруки № 2008-МК/8 (а.с. 19).

Згідно із пунктом 12 договору поруки № 2008-МК/8 від 13 березня 2008 року сторони прийшли до згоди, що строк (позовна давність), в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, встановлюється протягом у 5 (п`ять) років.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Якщо ж сторони у договорі визначили інший строк дії поруки, відповідно застосовується строк, визначений за домовленістю сторін що відповідає засадам цивільного законодавства щодо свободи договору.

З огляду на зазначене, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, беручи до уваги, що сторони у договорі поруки встановили строк дії поруки - п`ять років від дня настання терміну повернення кредиту, враховуючи, що термін кредитування за кредитним договором №2008-МК-8 від 13 березня 2008 року визначений не пізніше 13 березня 2013 року, а суду не були надані докази пред`явлення вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № 2008-МК-8 від 13 березня 2008 року протягом п`яти років від 13 березня 2013 року, тобто до 13 березня 2018 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість їх часткового задоволення, а саме: вважає за можливе визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 2008-МК/8 від 13 березня 2008 року з 13 березня 2018 року.

Решта вимог задоволенню не підлягає із зазначених вище підстав.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останньою при зверненні до суду з цим позовом витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою задовольнити частково.

Визнати поруку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором поруки № 2008-МК/8 від 13 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) і ОСОБА_1 , припиненою з 13 березня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 14 лютого 2020 року.

Суддя С.О. Демидова