Рішення № 87619921, 17.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6236/19Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"

до Фізичної особи-підприємця АБРАМОВОЇ СВІТЛАНИ ВОЛОДИМИРІВНИ

про стягнення 42465,54грн., з яких 33552,22грн. основної заборгованості; 1889,25грн. пені; 758,14грн. штрафу; 1811,03грн. трьох процентів річних; 4454,90грн. інфляційних втрат (договір купівлі-продажу теплової енергії №945 від 18.02.2014)

Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця АБРАМОВОЇ СВІТЛАНИ ВОЛОДИМИРІВНИ (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 42465,54грн., з яких 33552,22грн. основної заборгованості; 1889,25грн. пені; 1811,03грн. трьох процентів річних; 4454,90грн. інфляційних втрат; 758,14грн. сім процентів штрафу (договір купівлі-продажу теплової енергії №945 від 18.02.2014).

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Між сторонами укладено договір №945 від 18.02.2014 на купівлю-продаж теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Позивач стверджує, що договірні зобов`язання з поставки відповідачу теплової енергії у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт.

В період з 01.11.2016 по 07.04.2019 відповідач не виконав свої обов`язки з оплати теплової енергії у повному обсязі, у зв`язку із чим, станом на 18.12.2018 утворилася заборгованість у сумі 33552,22грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 21.01.2019 по 19.11.2019 на загальну суму 1889,25грн.;

- штраф у розмірі семи процентів у загальному розмірі 758,14грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 21.12.2016 по 18.12.2019 на загальну суму 1889,25грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2017 року по червень 2019 року на загальну суму 4454,90грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6236/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019.

Ухвалою від 02.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 03.02.2020.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 02.01.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 11.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.01.2020.

Відповідачу в ухвалі від 02.01.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 27.01.2020.

В ухвалі від 02.01.2020 встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 03.02.2020.

Станом на 17.02.2019 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 02.03.2020.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

17.02.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.

Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.

Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.

У широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.

До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:

1. юридичні факти матеріально-правового характеру;

2. доказові факти;

3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред`явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );

4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );

5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Факт поставки теплової енергії.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

5. Штрафні санкції.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Державним підприємством "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (далі - позивач, продавець, теплопостачальна ораганізація) та Фізичною особою-підприємцем АБРАМОВОЮ СВІТЛАНОЮ ВОЛОДИМИРІВНОЮ (далі - відповідач, споживач) укладено договір №945В на купівлю-продаж теплової енергії від 18.02.2014 (далі - договір).

16.03.2017 Державне підприємство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" перетворено у Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України, Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ".

В результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", що пов`язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 №514-VI, змінено найменування товариства на Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", про що 14.05.2018 внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Предметом договору визначено, що теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних обсягах, а споживач-покупець зобов`язується сплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1 договору).

Ціну договору визначено розділом 6. Розрахунки за теплову енергію.

Строк. Даний договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України (пункт 10.1 договору). Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін (пункт 10.1 Договору).

За умовами пунктів 10.2, 10.3 Договору припинення дії договору не звільняє споживача-покупця від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Матеріали справи не містять письмових заяв сторін про припинення дії договору.

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Згідно частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов`язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору енергопостачання, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт поставки теплової енергії.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

В даній справі в якості товару виступає теплова енергія.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 33552,22грн., що підтверджується:

1. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6431 від 30.11.2016 на суму 1116,00грн.;

2. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №7049 від 31.12.2016 на суму 2087,06грн.;

3. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №348 від 31.01.2017 на суму 2711,05грн.;

4. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1501 від 28.02.2017 на суму 3071,59,00грн.;

5. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2672 від 31.03.2017 на суму 2072,72грн.;

6. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3993 від 30.11.2017 на суму 1277,42грн.;

7. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5218 від 31.12.2017 на суму 1978,75грн.;

8. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №167 від 31.01.2018 на суму 2784,31грн.;

9. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2353 від 31.03.2018 на суму 2622,64грн.;

10. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1261 від 28.02.2018 на суму 2425,04грн.;

11. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3440 від 30.04.2018 на суму 413,16грн.;

12. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4611 від 30.11.2018 на суму 161,66грн.;

13. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5759 від 31.12.2018 на суму 3359,14грн.;

14. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №258 від 31.01.2019 на суму 3160,84грн.;

15. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1353 від 28.02.2019 на суму 2212,54грн.;

16. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3577 від 31.03.2019 на суму 1698,00грн.;

17. Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4595 від 25.04.2019 на суму 600,30грн.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором відпустити теплову енергію відповідає обов`язок споживача оплатити вартість теплової енергії.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки теплової енергії визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

У пункті 6.3 Договору узгоджено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, зараховуються як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.11.2016 по 25.04.2019 позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 33552,22грн., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані відповідачем без зауважень, а саме:

1. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6431 від 30.11.2016 на суму 1116,00грн. строк оплати по 20.12.2016.

2. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №7049 від 31.12.2016 на суму 2087,06грн. строк оплати по 20.01.2017.

3. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №348 від 31.01.2017 на суму 2711,05грн. строк оплати по 20.02.2017.

4. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1501 від 28.02.2017 на суму 3071,59,00грн. строк оплати по 20.03.2017.

5. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2672 від 31.03.2017 на суму 2072,72грн. строк оплати по 20.04.2017.

6. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3993 від 30.11.2017 на суму 1277,42грн. строк оплати по 20.12.2017.

7. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5218 від 31.12.2017 на суму 1978,75грн. строк оплати по 20.01.2018.

8. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №167 від 31.01.2018 на суму 2784,31грн. строк оплати по 20.02.2018.

9. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1261 від 28.02.2018 на суму 2425,04грн. строк оплати по 20.03.2018.

10. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2353 від 31.03.2018 на суму 2622,64грн. строк оплати по 20.04.2018.

11. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3440 від 30.04.2018 на суму 413,16грн. строк оплати по 20.05.2018.

12. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4611 від 30.11.2018 на суму 161,66грн. строк оплати по 20.12.2018;

13. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5759 від 31.12.2018 на суму 3359,14грн. строк оплати по 20.01.2019.

14. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №258 від 31.01.2019 на суму 3160,84грн. строк оплати по 20.02.2019.

15. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1353 від 28.02.2019 на суму 2212,54грн. строк оплати по 20.03.2019.

16. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3577 від 31.03.2019 на суму 1698,00грн. строк оплати по 20.04.2019.

17. За Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4595 від 25.04.2019 на суму 600,30грн. строк оплати по 20.05.2019.

Отже, строк оплати за спожиту відповідачем теплову енергію за вищевказаними актами здачі-прийняття робіт є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 33552,22грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 33552,22грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Штрафні санкції.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Споживач-покупець, відповідно до пункту 7.3 договору, несе відповідальність за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, шляхом стягнення з нього пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 21.01.2019 по 19.11.2019 на загальну суму 1889,25грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд вказує, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Пункт 7.3. спірного договору містить положення саме щодо формування розміру пені - "в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня", з якого не вбачається конкретного розміру пені, адже яка саме ставка НБУ повинна бути застосована не надається за можливе встановити.

Таким чином, сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені (аналогічна правова позиція міститься в постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 у справі № 904/1249/14, від 03.07.2014 у справі №904/2399/14, від 06.08.2014 у справі № 904/3343/14).

За наведеного вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Щодо розрахунку штрафу.

Позивач нарахував штраф у розмірі семи процентів у загальному розмірі 758,14грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу та та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 21.12.2016 по 18.12.2019 на загальну суму 1889,25грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2017 року по червень 2019 року на загальну суму 4454,90грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково через неправильне тлумачення пункту договору про правомірність нарахування та стягнення пені.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №5252 від 16.12.2019 на суму 1921,00грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1835,52грн., з урахуванням того, що 95,55% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00130850) до Фізичної особи-підприємця АБРАМОВОЇ СВІТЛАНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ( АДРЕСА_1 ; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) про стягнення 42465,54грн., з яких 33552,22грн. основної заборгованості; 1889,25грн. пені; 758,14грн. штрафу; 1811,03грн. трьох процентів річних; 4454,90грн. інфляційних втрат (договір купівлі-продажу теплової енергії №945 від 18.02.2014) задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця АБРАМОВОЇ СВІТЛАНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ( АДРЕСА_1 ; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00130850) 33552,22грн. (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят дві грн. 22 коп.) основної заборгованості; 758,14грн. (сімсот п`ятдесят вісім грн. 14 коп.) штрафу; 1811,03грн. (одна тисяча вісімсот одинадцять тисяч 03 грн.) трьох процентів річних; 4454,90грн. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят чотири грн. 90 коп.) інфляційних втрат; 1835,52грн. (одна тисяча вісімсот тридцять п`ять грн. 52 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця АБРАМОВОЇ СВІТЛАНИ ВОЛОДИМИРІВНИ ( АДРЕСА_1 ; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00130850) 1889,25грн. пені відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 17.02.2020.

Суддя І.В. Петренко