Рішення № 87619917, 17.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5956/19Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

про стягнення 85050,39грн. плати за користування вагонами

Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) про стягнення 85050,39грн. плати за користування вагонами.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

У червні 2019 року за накладними №42655076, №42655043; №42655050; №42655084; №42655068; №42655456; №42643676; №42643726; №42643734; №42643643; №42643692; №42643569; №42643627; №42643718; №42643593; №42643650; №42643619; №42643635; №42643585; №42643742; №42643668; №42643577; №42643759; №42643601; №42643684; №42643700; №47172119; №47172127; №50179308; №50188770; №50188465; №49995681; №49951510; №50187046; №49729080; №50198183; №50195866; №50204965; №50216969 вагони прийнято залізницею до перевезення.

На шляху прямування спірні вагони затримані на підставі наказів №1319 від 13.06.2019; №1321 від 14.06.2019; №1333 від 16.06.2019 через зайнятість колій станцій призначення Рядова, у зв`язку з неприйняттям вантажу одержувачем на свою під`їзну колію.

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника нараховано плату за користування, що підтверджується відомостями форми ГУ-46 №20069825, №20069103, №2006825, №16069091, №16069096, №16069097.

Відомості плати форми ГУ-46 відповідачем підписано із такими запереченнями: "накази №1319, №1321, №1333 видано в порушення пункту 9 Правил користування вагонами: станції Савро, Кривий Ріг - Головний, Жовті Води-1 не є станціями підходу для ПрАТ "Північний ГЗК", "На момент видачі наказів по станції Рядова були вільні колії".

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення видано через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПрАТ "ПІВНГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу.

За вказаним фактом станціями затримки Савро, Кривий Ріг-Головний, Жовті Води-1 складено Акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №128 від 13.06.2019, №8 від 14.06.2019, №26/25 від 16.06.2019; акти загальної форми ГУ-23 №128 від 13.06.2019, №5275 від 14.06.2019, №26/25 від 16.06.2019.

На підставі актів форми ГУ-23а та ГУ-23 розраховано плату за користування спірними вагонами у сумі 85050,96грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5956/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019.

Ухвалою від 18.12.2019 позовну заяву залишено без руху.

18.12.2019 виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою від 23.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 22.01.2020.

20.01.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 17.01.2020 за вих.№27/81 в якому просить позовні вимоги задовольнити частково, у розмірі 75289,08грн. плати за користування вагонами, в решті відмовити. Відзив від 17.01.2020 за вих.№27/81 прийнято до розгляду.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

14.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії відповідача, яка примикає до станцій Терни, Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

З огляду на заперечення здійснені у відомостях плати за користування вагонами, відповідач стверджує, що був готовий прийняти раніше спірні вагони, які затримано позивачем на підходах до станції Рядова з огляду на таке.

По-перше, акти загальної форми, що додані до позовної заяви, враховуючи періоди затримки, не доводять, що колії станції Рядова у зазначені періоди зайнято з вини відповідача. Відповідач визнає, що під час дії наказів №1319, №1321 на станції Рядова з вини відповідача не забрано лише вагони, розміщені на 1-й колії.

По-друге, документи за якими нараховано плату за користування вагонами за наказами №1319, 1321, починаючи з 11год 30хв. 14.06.2019 не відповідають дійсним обставинам справи.

На думку відповідача, позивач не зазначив належних фактів, які б підтверджували в повному обсязі вину відповідача у затримці вагонів за наказами №1319, 1321, починаючи з 11год. 30хв 14.06.2019, тому відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у зазначені позивачем періоди.

Щодо строку для подачі відповіді на відзив.

Відзив на позов позивач отримав 22.01.2020, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Позивачу в ухвалі від 23.12.2019 роз`яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі від 23.12.2019 встановлено строк для подачі відповіді на відзив, а саме протягом трьох днів від дати отримання відзиву.

Відтак, позивач мав можливість подати суду відповідь на відзив в строк по 27.01.2020 (з урахуванням вихідних).

Станом на 17.02.2020 відповідь на відзив позивачем суду не надано.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 21.02.2020.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

17.02.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.

Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.

Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.

У широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.

До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:

1. юридичні факти матеріально-правового характеру;

2. доказові факти;

3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред`явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );

4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );

5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування: обставини укладання договору, наявність наказів про затримку вагонів, наявність актів форми ГУ-23а та ГУ-23.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем плати за користування спірними вагонами.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, з подальшими змінами (далі – Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.6. Роз`яснення президії Вищого господарського суду України в редакції від 29.09.2008 №04-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов`язанні.

Пунктом 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва № 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Сторонами визнається, що 14.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії відповідача, яка примикає до станцій Терни, Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Матеріалами справи підтверджується, що у червні 2019 року за накладними №42655076, №42655043; №42655050; №42655084; №42655068; №42655456; №42643676; №42643726; №42643734; №42643643; №42643692; №42643569; №42643627; №42643718; №42643593; №42643650; №42643619; №42643635; №42643585; №42643742; №42643668; №42643577; №42643759; №42643601; №42643684; №42643700; №47172119; №47172127; №50179308; №50188770; №50188465; №49995681; №49951510; №50187046; №49729080; №50198183; №50195866; №50204965; №50216969 вагони прийнято залізницею до перевезення.

На шляху прямування спірні вагони затримані на підставі наказів №1319 від 13.06.2019; №1321 від 14.06.2019; №1333 від 16.06.2019 через зайнятість колій станцій призначення Рядова, у зв`язку з неприйняттям вантажу одержувачем на свою під`їзну колію.

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника нараховано плату за користування, що підтверджується відомостями форми ГУ-46 №20069825, №20069103, №2006825, №16069091, №16069096, №16069097.

Відомості плати форми ГУ-46 відповідачем підписано із такими запереченнями: "накази №1319, №1321, №1333 видано в порушення пункту 9 Правил користування вагонами: станції Савро, Кривий Ріг - Головний, Жовті Води-1 не є станціями підходу для ПрАТ "Північний ГЗК", "На момент видачі наказів по станції Рядова були вільні колії".

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення видано через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПрАТ "ПІВНГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу.

За вказаним фактом станціями затримки Савро, Кривий Ріг-Головний, Жовті Води-1 складено Акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №128 від 13.06.2019, №8 від 14.06.2019, №26/25 від 16.06.2019; акти загальної форми ГУ-23 №128 від 13.06.2019, №5275 від 14.06.2019, №26/25 від 16.06.2019.

На підставі актів форми ГУ-23а та ГУ-23 розраховано плату за користування спірними вагонами у сумі 85050,96грн.

Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником – відповідачем і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

За результатами вивчення фактичних обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станції та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №2395569 від 11.12.2019 на суму 1921,00грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 222, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"(03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 108; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40081237) до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50079, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00191023) про стягнення 85050,39грн. плати за користування вагонами задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50079, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00191023) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"(03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 108; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40081237) 85050,39грн. (вісімдесят п`ять тисяч п`ятдесят грн. 39 коп.) плати за користування вагонами; 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 17.02.2020.

Суддя І.В. Петренко