Рішення № 87619876, 17.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6384/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Губар А.Л.

від відповідача: не з`явився.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції № 64-16/01 від 01.02.2016 у розмірі 11 460 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі - відповідач) заборгованість за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції № 64-16/01 від 01.02.2016 у розмірі 11 460 грн. 00 коп.

Ціна позову складається із суми основного боргу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції № 64-16/01 від 01.02.2016 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем в період з березня по грудень 2016 року послуг по профілактиці професійних захворювань у робітників ПАТ "Дніпроважмаш".

Ухвалою суду від 21.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 17.02.2020.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 6397/20 від 07.02.2020), в якому він просив суд забезпечити проведення судового засідання, що призначене на 17.02.2020 о 12:10, в режимі відеоконференції в приміщенні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 10.02.2020 вказане клопотання позивача було задоволено судом та доручено Довгинцівському районному суду м. Кривого Рогу організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції представнику позивача.

У судове засідання 17.02.2020 з`явився представник позивача. Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило, з приводу чого суд зазначає слідуюче.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вулиця Сухий Острів, будинок 3, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.39-43).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Суд відзначає, що про день, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення №4930011046101 (а.с.53), з якого вбачається факт отримання ухвали суду відповідачем - 24.01.2020, отже завчасно.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Більше того, ухвалою суду від 21.01.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 21.01.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 10.02.2020 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 17.02.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, участь у судовому засіданні його представника та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки:

- останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України);

- відповідач не повідомив про причини неявки його представника, отже, з урахуванням положень пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Крім того, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.02.2020 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг (виконання робіт), факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 01.02.2016 між Державною установою "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" (далі - виконавець, позивач) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 64-16/01 (далі - договір, а.с.8-9), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання послуг з профілактики професійних захворювань у робітників ПАТ "Дніпроважмаш" на 2016 рік (пункт 1.1. договору).

У пункті 6.1. договору сторони визначили термін дії договору, а саме: початок - 01.02.2016, закінчення - 31.12.2016.

Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 1.2. договору сторони визначили наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, яка є предметом договору: профілактика професійних захворювань у робітників ПАТ "Дніпроважмаш" з метою збереження їх здоров`я, запобігання розвитку початкових проявів і прогресування ранніх форм захворювань, забезпечення збільшення тривалості роботи з моменту початку розвитку хвороби до встановлення професійного захворювання. У випадку прогресування хвороби та встановлення інвалідності - періодичне лікування працівників з метою досягнення стійкої ремісії захворювання. Розробка та впровадження розроблених новітніх медичних технологій діагностики, лікування та профілактика професійних захворювань дозволить зменшити відсоток втрат працездатності, знизити кількість виплат компенсацій, зменшити внесок на загальнодержавне страхування. Все це дозволить досягти позитивного соціального і економічного ефекту.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що перелік наукової, технічної та іншої документації, яка підлягає оформленню та здачі виконавцем замовнику на окремих етапах виконання та по закінчення договору, визначені техніко-економічним завданням (додаток №1), який є невід`ємною частиною договору.

До договору сторонами були підписані такі додатки:

- додаток № 1 - Техніко-економічне завдання на науково-дослідну продукцію "Профілактика професійних захворювань у робітників ПАТ "Дніпроважмаш" (а.с.10);

- додаток № 2 - Протокол узгодження про договірну ціну на науково-технічну продукцію "Профілактика професійних захворювань у робітників ПАТ "Дніпроважмаш" (а.с.11);

- додаток № 3 - Програма робіт з теми: "Профілактика професійних захворювань у робітників ПАТ "Дніпроважмаш" (а.с.11 на звороті);

- додаток № 4 - Календарний план роботи по НДР: Профілактика професійних захворювань у робітників ПАТ "Дніпроважмаш" (а.с.12).

Відповідно до пункту 3.3. договору, при завершенні робіт виконавець подає замовнику акт здачі-прийому науково-технічної документації з додатком до нього:

- комплекту наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами договору;

- копії протоколу науково-технічної ради виконавця з висновками про відповідність виконаної роботи технічному завданню (або іншому документу) на її проведення зі всіма реквізитами.

Згідно з умовами пункту 3.4. договору замовник протягом 10 днів з дня одержання акту здачі-прийому робіт та звітних документів, вказаних в пункті 3.3 договору, зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-прийому науково-технічної продукції або мотивовану відмову від прийому робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з профілактики професійних захворювань у робітників на загальну суму 45 840 грн. 00 коп., що підтверджується наступними актами:

- актом здачі-прийому науково-технічної продукції № 79 від 16.03.2016 за І квартал на суму 11 460 грн. 00 коп. (а.с.13);

- актом здачі-прийому науково-технічної продукції № 196 від 15.06.2016 за ІІ квартал на суму 11 460 грн. 00 коп. (а.с.14);

- актом здачі-прийому науково-технічної продукції № 308 від 19.09.2016 за ІІІ квартал на суму 11 460 грн. 00 коп. (а.с.15);

- актом здачі-прийому науково-технічної продукції № 25 від 15.12.2016 за ІV квартал на суму 11 460 грн. 00 коп. (а.с.16).

Суд зауважує, що послуги, визначені умовами договору, у повній мірі відповідають послугам, що були надані позивачем та передані відповідно до вказаних актів.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги (виконані роботи).

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними вище актами відповідачем не заявлено.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У розділі 2 договору сторони визначили умови щодо вартості робіт і порядку розрахунків, зокрема:

- за виконану науково-технічну продукцію згідно з діючим договором замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу договірну ціну - 45 840 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ 20% (пункт 2.1. договору);

- рахунки виконавця оплачуються замовником в установленому порядку (пункт 2.3. договору).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору оплата проводиться протягом 35 діб після підписання акту приймання-передачі науково-технічної продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказане зобов`язання було виконано лише частково - на загальну суму 34 380 грн. 00 коп., надані позивачем у період з березня по грудень 2016 року послуги були оплачені відповідачем наступним чином:

- 11.08.2016 в сумі 5 000 грн. 00 коп. (а.с.18) та 25.08.2016 в сумі 6 460 грн. 00 коп. (а.с.19) були оплачені послуги, надані за актом здачі-прийому науково-технічної продукції № 79 від 16.03.2016 за І квартал на суму 11 460 грн. 00 коп., отже заборгованість за вказаним актом відсутня;

- 25.08.2016 в сумі 5 000 грн. 00 коп. (а.с.19) та 13.12.2016 в сумі 6 460 грн. 00 коп. (а.с.20) були оплачені послуги, надані за актом здачі-прийому науково-технічної продукції №196 від 15.06.2016 за ІІ квартал на суму 11 460 грн. 00 коп., отже заборгованість за вказаним актом відсутня;

- 30.08.2017 в сумі 6 460 грн. 00 коп. (а.с.21) були оплачені послуги, надані за актом здачі-прийому науково-технічної продукції № 308 від 19.09.2016 за ІІІ квартал на суму 11 460 грн. 00 коп., отже заборгованість за вказаним актом складає 5 000 грн. 00 коп.;

- 18.01.2017 в сумі 5 000 грн. 00 коп. (а.с.22-23) були оплачені послуги, надані за актом здачі-прийому науково-технічної продукції № 25 від 15.12.2016 за ІV квартал на суму 11 460 грн. 00 коп., отже заборгованість за вказаним актом складає 6 460 грн. 00 коп.

Вказане вбачається із наявних у справі банківських виписок (а.с.18-23).

У зв`язку з відсутності розрахунку за надані послуги в залишковій сумі 11 460 грн. 00 коп., позивач звертався до відповідача із претензією № 05/21-0795 від 15.04.2019, в якій вимагав протягом 7 календарних днів з дня її отримання розрахуватися за виконані роботи в сумі 11 460 грн. 00 коп. (а.с.24). Докази направлення - 17.04.2019 та отримання - 24.04.2019 вказаної претензії відповідачем наявні в матеріалах справи (а.с.25).

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

При цьому, всупереч умовам пункту 2.2. договору відповідач прийняті за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) послуги на загальну суму 45 840 грн. 00 коп. у встановлені в договорі строки у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 11 460 грн. 00 коп. (45 840,00 - 34 380,00), що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами у пункті 2.2. договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) без зауважень, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем у період з березня по грудень 2016 року послуг на суму 45 840 грн. 00 коп., а саме: на залишкову суму 11 460 грн. 00 коп. (45 840,00 - 34 380,00) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 11 460 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 41, 42, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції № 64-16/01 від 01.02.2016 у розмірі 11 460 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вулиця Сухий острів, будинок 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Державної установи "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" (50096, Дніпропетровська обл. м. Кривий Ріг, вулиця Виноградова, будинок 40; ідентифікаційний код 02011798) 11 460 грн. 00 коп. основного боргу та 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.02.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко