Рішення № 87616962, 14.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2020 року м. Київ № 640/24238/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Антимонопольного комітету України (далі також - АМКУ, Комітет, відповідач) в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ АМКУ від 17 жовтня 2019 року № 1187-ВК «Про звільнення ОСОБА_1 » (зі змінами);

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем з 08 листопада 2019 року;

стягнути з АМКУ середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 08 листопада 2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 11 червня 2018 року займав посаду заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем.

02 серпня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне вивільнення у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису центрального апарату АМКУ, введеного в дію наказом відповідача від 02 серпня 2019 року № 915-ВК та запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу розгляду скарг Департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель. Разом з тим, позивач відмовився від запропонованої посади.

20 серпня 2019 року позивача вдруге попереджено про можливе наступне вивільнення та запропоновано переведення на посади заступників голів Івано-Франківського та Хмельницького обласних територіальних відділів АМКУ, від яких він також відмовився. Наказом АМКУ від 17 жовтня 2019 року № 1187-ВК «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено 21 жовтня 2019 року з займаної посади. У подальшому до вказаного наказу вносились зміни, що стосувалися дати звільнення позивача, і остаточною датою звільнення визначено 07 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, зважаючи на те, що йому були запропоновані не всі вакантні посади.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 07 грудня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якій він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуваний наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Комітету від 23 липня 2019 року № 875-ВК «Про затвердження структури» Головою Комітету, відповідно до статей 9 та 27 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2015 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих адміністрацій», затверджено структуру апарату Комітету.

На підставі наказу Комітету від 23 липня 2019 року № 875-ВК «Про затвердження структури» наказом Комітету від 02 серпня 2019 року № 915-ВК «Про введення в дію штатного розпису» з 02 серпня 2019 року введено в дію штатний розпис на 2019 рік апарату Антимонопольного комітету України та визнано таким, що втратив чинність, наказ Голови Комітету від 23 травня 2019 року №630-ВК.

Вищезазначеними структурою та штатним розписом апарату Комітету на 2019 рік у складі Департаменту організаційної роботи передбачено відділ забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем у складі 6 штатних одиниць, у тому числі посада державної служби - начальника цього відділу.

Попереднім, штатним розписом Комітету, введеним в дію з 23 травня 2019 року (наказ від 23 травня 2019 року № 630-ВК) у складі Департаменту організаційної роботи було передбачено відділ забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем у складі 6 штатних одиниць, у тому числі посада державної служби - заступника Директора Департаменту - начальника відділу.

Таким чином, в результаті введення в дію нового штатного розпису апарату Комітету на 2019 рік, скорочено посаду державної служби заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем та утворено посаду начальника відділу забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем Департаменту організаційної роботи.

Крім того, у зв`язку із введенням з 02 серпня 2019 року нового штатного розпису апарату Комітету на 2019 рік: скорочено посаду заступника директора Департаменту; створено Відділ забезпечення роботи членів Комітету та проведення засідань Комітету шляхом об`єднання Відділу забезпечення роботи членів Комітету та сектору забезпечення проведення засідань Комітету Департаменту, в якому замість посади начальника відділу забезпечення роботи членів Комітету введено посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу забезпечення роботи членів Комітету та проведення засідань Комітету (додаток 5 - положення про відділ); замість посади начальника відділу матеріально - технічного забезпечення Департаменту введено посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення (додаток 6 - положення про відділ); посаду заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення скорочено.

У зв`язку зі скороченням посади державної служби заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу захисту інформації та розвитку інформаційних систем на підставі статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП) і статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі також - Закон), ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне вивільнення.

З попередженням про можливе наступне вивільнення державного службовця ОСОБА_1 ознайомлено 02 серпня 2019 року. Одночасно йому запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста другого відділу розгляду скарг Департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель, від якої він відмовився.

20 серпня 2019 року позивачу вдруге запропоновано вакантні посади заступника голови Івано-Франківського та заступника голови Хмельницького обласних територіальних відділень Комітету, від яких ОСОБА_1 також відмовився.

Наказом АМКУ від 17 жовтня 2019 року № 1187-ВК «Про звільнення ОСОБА_1 », керуючись статтею 49-2 та п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу захисту інформації та розвитку інформаційних систем, 21 жовтня 2019 року.

Підстави прийняття спірного наказу: попередження про наступне вивільнення від 20 серпня 2019 року та незгода на переведення на посаду заступника голови Хмельницького обласного територіального відділення АМКУ, незгода на переведення на посаду заступника голови Івано-Франківського обласного територіального відділення АМКУ, попередження про наступне вивільнення від 02 серпня 2019 року та незгода на переведення на посаду головного спеціаліста другого відділу розгляду скарг Департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель.

Наказом АМКУ від 21 жовтня 2019 року № 1209-ВК «Про внесення змін до наказу від 17 жовтня 2019 року №1187-ВК», у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу захисту інформації та розвитку інформаційних систем, відповідно до ч. 3 статті 40 КЗпП, ч. 5 статті 87 Закону, внесено зміни до наказу керівника апарату Комітету від 17 жовтня 2019 року №1187-ВК «Про звільнення ОСОБА_1 », виклавши пункт перший вищезазначеного наказу у наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу захисту інформації та розвитку інформаційних систем, у перший робочий день, наступний за днем закінчення його тимчасової непрацездатності».

Крім того, наказом Комітету від 07 листопада 2019 року № 1267-ВК «Про внесення змін до наказу від 17 жовтня 2019 року №1187-ВК», у зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу захисту інформації та розвитку інформаційних систем, відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 статті 40, статті 49-2 КЗпП, ч. 5 статті 87 Закону, внесено зміни до наказу керівника апарату Комітету від 17 жовтня 2019 року №1187-ВК «Про звільнення ОСОБА_1 » (зі змінами, внесеними наказом керівника апарату Комітету від 21 жовтня 2019 року № 1209-ВК), виклавши пункт перший вищезазначеного наказу у наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу захисту інформації та розвитку інформаційних систем, 07 листопада 2019 року».

Не погоджуючись з наказом про звільнення та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно правові акти наведені в редакції, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 87 Закону, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

При цьому, ч. 2 статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положеннями ч.ч. 1, 3 статті 49-2 КЗпП передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог ч. 2 статті 40, ч. 3 статті 49-2 КЗпП не є обов`язком роботодавця.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 статті 40, ч. 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки, обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року по справі № 753/22893/17 (провадження № 61-28309св18).

Матеріалами справи підтверджено, що 02 серпня 2019 року та 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено з попередженням про його можливе звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штатів.

При цьому, як було вказано вище, йому було запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу розгляду скарг Департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель та посади заступників голів Івано-Франківського та Хмельницького обласних територіальних відділів АМКУ.

Позивач відмовився від запропонованих посад, оскільки, на його думку, вони не були аналогічними тій посаді, яку він обіймав та не відповідали його кваліфікації, освіті та досвіду роботу.

У своєму позові ОСОБА_1 вказує про обізнаність щодо наявності у штатному розписі Комітету інших вакантних посад, що відповідали його кваліфікаційному рівню та спеціалізації для переведення, які в порушення трудового законодавства не були йому запропоновані.

За приписами статті 42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Так, виходячи зі змісту Положення про Відділ забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем Департаменту Комітету, затвердженого в.о. керівника апарату Комітету від 05 червня 2018 року та Положення про Відділ забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем Департаменту Комітету, затвердженого керівником апарату Комітету 02 серпня 2019 року, внаслідок введення з 02 серпня 2019 року нового штатного розпису апарату АМКУ на 2019 рік утворена нова посада державної служби начальника Відділу забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем Департаменту, якою встановлено нові посадові обов`язки за цією посадою.

При цьому, відділу забезпечення роботи членів АМКУ та проведення засідань Комітету додані, зокрема, завдання, пов`язані з організацією проведення та документального оформлення засідань Комітету та Колегій відповідно до затверджених регламентів роботи колегіальних органів Комітету.

Відділу матеріально-технічного забезпечення додані завдання та функції, зокрема, розробка та участь у розробленні проектів нормативно - правових актів, розгляд нормативно-правових актів, що надійшли на погодження з питань, що належать до компетенції відповідного відділу, управлінські функції та завдання щодо забезпечення Діяльності підприємств та установ, що належать до сфери управління Комітету, в тому числі Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики, що займається проведенням комплексних наукових досліджень з питань захисту економічної конкуренції за загальнодержавному та регіональному рівні, розробленням проектів нормативних актів та матеріалів для забезпечення реалізації антимонопольної політики.

З огляду на вказане, враховуючи, що посадові обов`язки між вищезазначеними посадами суттєво різняться, відповідач дійшов висновку, що у позивача достатнього професійного досвіду роботи у зазначеній сфері немає та внаслідок чого запропоновано, враховуючи його попередній досвід роботи у сфері публічних закупівель як члена тендерного комітету АМКУ, переведення на посаду головного спеціаліста другого відділу розгляду скарг Департаменту з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель.

В подальшому, ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади заступника голови Івано- Франківського та заступника голови Хмельницького обласних територіальних відділень Комітету, від яких позивач також відмовився.

Крім того, з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки на новостворених посадах керівників відділів Департаменту, наказом керівника апарату Комітету від 02 серпня 2019 року № 922-ВК, зокрема, на вакантні посади заступника директора Департаменту - начальника відділу забезпечення роботи членів Комітету та проведення засідань Комітету, заступника директора Департаменту - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення було оголошено конкурс.

У зв`язку з зазначеним, з метою працевлаштування ОСОБА_1 у разі відповідності рівню професійної компетентності на зайняття вищезазначених посад, листом від 27 серпня 2019 року № 34-29/10-10757 (т. 1 а.с. 51), було запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад.

Більш того, вказаним листом позивачу роз`яснено про збільшення обсягу завдань і функцій Департаменту організаційної роботи, що фактично свідчить про те, що така посада не є рівнозначною тій, яку обіймав ОСОБА_1 .

Між тим, заяв про участь в конкурсі на заміщення вищезазначених вакантних посад від ОСОБА_1 не надходило.

Також, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем відмови Комісії у переведенні на посаду заступника директора Департаменту організаційної роботи - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення за його заявою від 01 серпня 2019 року.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що АМКУ було вжито належних та достатніх заходів щодо приведення у відповідність до законодавства та належного оформлення процедури попередження та можливого наступного вивільнення державного службовця ОСОБА_1 .

Суд також не погоджується із твердженнями позивача стосовно того, що його було звільнено в супереч вимогам статті 43 КЗпП.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (ч. 1 статті 43 КЗпП).

Водночас, відповідно до ч. 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Тобто, надати первинним профспілковим організаціям інформацію (повідомити) відповідно до статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і отримати згоду виборного органу (профспілкового представника) відповідно до ч. 1 статті 43 КЗпП України, це різні не пов`язані одна з одною дії.

Комітет, на виконання вимог ч. 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» листом від 02 серпня 2019 року № 34-29/9899 надав Профспілковому комітету первинної профспілкової організації Комітету інформацію щодо заходів відповідно до яких можливе звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до листів від 07 серпня 2019 року та від 09 серпня 2019 року Профспілковий комітет та відповідач провели консультації про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Разом з цим, оскільки відповідно до ч. 8 статті 43 КЗпП, власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), Комітет листом від 26.09.2019 № 300-29/10-12314 звернувся до Профспілкового комітету первинної профспілкової організації Комітету за отриманням згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Згідно з ч.ч. 2, 5 статті 43 КЗпП, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Оскільки протягом вказаного вище терміну відповідач не отримав від Профспілкового комітету АМКУ рішення у письмовій формі, в розумінні ч. 5 статті 43 КЗпП, вважається що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність порушень вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статті 43 КЗпП.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав, а також не спростував доводів суб`єкта владних повноважень.

А як наслідок, правомірним та таким, що не підлягають скасуванню, є оскаржуваний наказ про звільнення позивача.

Так само, не підлягають задоволенню і похідні вимоги.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; код ЄДРПОУ 00032767) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк