Рішення № 87616941, 11.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року м. Київ № 826/16947/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомАрбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та розпорядження, за участю представників сторін:

від позивача - Потупало Н.І.

від відповідача - не прибули

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся арбітражний керуючий Потупало Наталя Ігорівна з позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області , у якому просить суд: визнати дії Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо складання акту перевірки протиправними; визнати протиправним та скасувати Розпорядження про усунення порушень №16-р/18 від 04.10.2018, видане Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області; визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень №20-п/18 від 04.10.2018, виданий Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2018 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2019 закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення позапланової перевірки позивача, яка проводилася у період з 27 по 30 липня 2018 року, відповідачем був складений акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 08.08.2018 №30/18, яким було встановлено порушення позивачем вимог абзаців 4, 7 та 13 частини 2 статті 41 та частин 2 і 3 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На підставі Акту перевірки відповідач прийняв розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18, яким зобов`язав позивача у термін до 05.11.2018 усунути порушення вимог абзаців 7 та 13 частини 2 статті 41 та частин 2 і 3 статті 115 Закону про банкрутство, а також виніс припис про недопущення повторних порушень від 04.10.2018 №20-р/18 (надалі - Припис), а саме - вимог абзацу 4 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Позивач вважає, що розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 та припис про недопущення повторних порушень від 04.10.2018 №20-р/18 винесені безпідставно, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В обґрунтування відсутності порушення з її сторони вимог частин 2 і 3 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позивач посилається, зокрема, на те, що незважаючи на подане клопотання, розмір основної грошової винагороди позивача комітетом кредиторів затверджений не був. Остання фінансова звітність боржником (ТОВ «Токмак Теплоенергія») була подана лише за 2012 рік. Ліквідаційна процедура щодо ТОВ «Токмак Теплоенергія» була введена 15.02.2016, з цього ж числа позивача було призначено ліквідатором боржника. Бухгалтерська та будь-яка інша документація посадовими особами боржника їй, як ліквідатору боржника, передана не була. У зв`язку з неотриманням керівником боржника заробітної плати за останні дванадцять місяців його роботи, позивач, керуючись абзацом 8 пункту 37 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/606/2013 від 28.03.2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", нараховувала собі основну грошову винагороду виходячи з 4 чотирьох мінімальних заробітних плат.

Щодо порушення позивачем вимог абзаців 7 та 13 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо ненадання документального підтвердження наявності/відсутності у ТОВ «Токмак Теплоенергія» захисних споруд цивільного захисту (сховищ та протирадіаційних укриттів), вантажних вагонів, локомотивів та іншого моторвагонного транспорту, позивач зазначала, що захисні споруди цивільного захисту (сховища та протирадіаційні укриття) можуть існувати виключно у вигляді будівель та споруд, тобто об`єктів нерухомого майна, яких згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно та відповіді з ФДМУ за банкрутом не обліковується.

Також на підтвердження відсутності порушення з її сторони вимог абзацу 4 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: ненадання доказів проведення інвентаризації, а саме: нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, бланків документів суворої звітності, витрат і доходів минулих періодів, забезпечень та резерві, складання протоколу інвентаризаційної комісії за результатами інвентаризації, позивач посилалася на те, що інвентаризація активів та зобов`язань проводиться на основі об`єктів інвентаризації, наявних на підприємстві, що є документально підтвердженими. Тому, на думку позивача, немає доцільності використовувати інвентаризаційні описи та акти інвентаризації по об`єктам, яких на підприємстві не існує, вказуючи замість назв та інших даних - прочерки, що суперечить основному поняттю «інвентаризації» та її завданням. При оформленні результатів інвентаризації, яка проводилася на ТОВ «Токмак Теплоенергія» позивачем були задіяні ті інвентаризаційні описи та акти інвентаризації, які підтверджують та відображають наявність/відсутність активів та зобов`язань, які можливо було б встановити з інформації, наданої реєструючи ми органами. Щодо ненадання інвентаризаційних описів щодо біологічних активів тваринництва, позивач вказувала на те, що боржник здійснював діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (КВЕД 35.30), що свідчить про те, що він ніколи не використовував у своїй діяльності біологічні активи тваринництва.

Відповідач надав відзив у якому проти заявленого позову заперечував, вказував на те, що інвентаризації підлягають всі активи та зобов`язання підприємства згідно з Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, тому твердження позивача про недоцільність використання інвентаризаційних описів та актів інвентаризації по об`єктам, яких на підприємстві не існує, вказуючи замість назви та інших даних - прочерки, є необґрунтованим.

Щодо ненадання документального підтвердження наявності/відсутності у ТОВ «Токмак Теплоенергія» захисних споруд цивільного захисту (сховищ та протирадіаційних укриттів), відповідач посилається на п.27 ст.19 Кодексу цивільного захисту України та наполягає на правомірності свого розпорядження.

Відповідач також заперечує проти тверджень позивача в частині протиправності винесення розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 в частині порушення позивачем вимог ч.ч.2-3 ст.115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оскільки, на думку відповідача, нараховуючи собі грошову винагороду із розрахунку 4-х мінімальних заробітних плат, яка була частково отримана ліквідатором у сумі 7788,91 грн., та розмір якої не був затверджений господарським судом Запорізької області, діяла недобросовісно, нерозсудливо, не з метою, з якою ці права та обов`язки їй надано, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття (вчинення дії), не діяла в межах і у спосіб, що передбачені законодавством України про банкрутство.

22.12.2018 через канцелярію суду відповідач надав заяву, якою просив долучити до матеріалів справи висновок від 06.12.2018 про виконання розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 за змінами, внесеними розпорядженням від 06.11.2018 №20-р/18, відповідно до якого вищевказане розпорядження відповідача виконано позивачем у повному обсязі. У заяві про залучення доказів у справі відповідач зазначав, що, виконавши вищевказане розпорядження позивач підтвердив, що висновок акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 08.08.2018 №30/18 і оскаржуване розпорядження є правомірними.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

У період з 27 по 30 липня 2018 року Головним територіальним управління юстиції у Запорізькій області на підставі скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 05.06.2018 №14/7-1755В та листа-доручення Міністерства юстиції України від 19.06.2018 №527/17819-33-18/9.3.1 була проведена позапланова невиїзна перевірка арбітражного керуючого Потупало Н.І .

За результатами перевірки, на підставі Довідки про результати перевірки арбітражного керуючого від 30.07.2018 №29-д (а.с.46-78), відповідачем був складений акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 08.08.2018 №30/18 (надалі - Акт перевірки) (а.с.81-96), яким було встановлено порушення позивачем вимог абзаців 4, 7 та 13 частини 2 статті 41 та частин 2 і 3 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство) в редакції, що діє з 19.01.2013, положень пунктів 6, 7 розділу І, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ, пункту 2, підпункту 2.2, пункту 2, підпункту 3.2, пункту 3, підпункту 4.1 пункту 4, підпункту 5.4 пункту 5, підпункту 8.6 пункту 8 розділу ІІІ, пункту 2 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 02.09.2014 №879.

На підставі Акту перевірки відповідач виніс розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 (надалі - Розпорядження) (а.с. 99, 100), яким зобов`язав позивача у термін до 05.11.2018 усунути перелічені в Акті перевірки порушення у наступний спосіб: на виконання абзаців 7 та 13 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» отримати відповіді про наявність (відсутність) у ТОВ «Токмак Теплоенергія» захисних споруд цивільного захисту (сховищ та протирадіаційних укриттів) (Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації) та вантажних вагонів, локомотивів та іншого моторовагонного транспорту (ПАТ «Укрзалізниця»); на виконання частин 2 і 3 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» здійснити перерахунок грошової винагороди за період з 15.02.2016 по 12.06.2018 під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Токмак Теплоенергія» із розрахунку 2-х мінімальних заробітних плат на місяць згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.07.2018 у справі №908/4785/15 про банкрутство ТОВ «Токмак Теплоенергія» та надати комітету кредиторів звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого із перерахованим розміром грошової винагороди за період з 15.02.2016 по 12.06.2018 та надати документальне підтвердження схвалення комітетом кредиторів цього звіту.

Розпорядженням №20-р/18 від 06.11.2018 про внесення змін до розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 (а.с.111-113) вирішено внести зміни до розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 в частині строку усунення арбітражним керуючим Потупало Н.І. порушення абзаців 7 та 13 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» шляхом отримання від Токмацької міської ради відповіді про наявність (відсутність) у ТОВ «Токмак Теплоенергія» захисних споруд цивільного захисту (сховищ та протирадіаційних укриттів), продовживши позивачу строк на виконання Розпорядження до 10.01.2019 включно. В іншій частині Розпорядження залишено без змін.

Згідно висновку відповідача від 06.12.2018 про виконання розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 за змінами, внесеними розпорядженням від 06.11.2018 №20-р/18. Розпорядження виконано позивачем у повному обсязі.

Крім того, відповідач виніс позивачу припис про недопущення повторних порушень від 04.10.2018 №20-р/18 (надалі - Припис) (а.с.101), а саме - вимог абзацу 4 частини 2 статті 41 Закону про банкрутство та положень пунктів 6, 7 розділу І, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ, пункту 2, підпункту 2.2, пункту 2, підпункту 3.2, пункту 3, підпункту 4.1 пункту 4, підпункту 5.4 пункту 5, підпункту 8.6 пункту 8 розділу ІІІ, пункту 2 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 02.09.2014 №879 (надалі - Положення №879), арбітражним керуючим Потупало Н .І. на перевірку не надано доказів належного проведення нею інвентаризації після призначення її ліквідатором на ТОВ «Токмак Теплоенергія» станом на 16.05.2016 згідно наказу ліквідатора ТОВ «Токмак Теплоенергія» від 13.05.2016 №1 «Про проведення інвентаризації», а саме: нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, бланків документів суворої звітності, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень і резервів, складання нею протоколу інвентаризаційної комісії за результатами проведеної інвентаризації майна ТОВ «Токмак Теплоенергія». Також арбітражним керуючим на перевірку не надано доказів належного проведення нею інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності за 2016 рік (тобто до 28.02.2017), за 2017 рік (тобто до 28.02.2018), а саме: нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, бланків документів суворої звітності, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень і резервів, складання нею протоколу інвентаризаційної комісії за результатами проведеної інвентаризації майна ТОВ «Токмак Теплоенергія».

Позивач не погоджуючись з вказаними розпорядженням та приписом відповідача, вважаючи, що вони порушують її права та законні інтереси, звернулася до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.2 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 №1284/5 (надалі - Порядок №1284/5), цей порядок поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Згідно п.1.3 Порядку №1284/5, контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.

Мін`юст та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.

Пунктом 2.1 Порядку №1284/5 передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Відповідно до п.2.3 Порядку №1284/5, здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:

проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка);

надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;

складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Згідно п.2.4 Порядку №1284/5, строк проведення перевірки не може перевищувати для: планової - восьми робочих днів; позапланової - трьох робочих днів.

Пунктами 2.6, 2.6.1 Порядку №1284/5 передбачено, що підставами для проведення позапланової перевірки є: подання арбітражним керуючим письмової заяви до органу контролю про проведення перевірки за його бажанням; звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю; виявлення недостовірності даних, заявлених у документах, поданих арбітражним керуючим для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов`язкової звітності або виявлення недостовірності даних у документах обов`язкової звітності, поданих арбітражним керуючим; перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих за результатами проведення планових чи позапланових перевірок органом контролю; встановлення Дисциплінарною комісією невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства, зазначеного в пункті 2.2 цього розділу, та направлення звернення (скарги), що було(а) підставою для проведення відповідної позапланової перевірки, для проведення додаткового контролю; рішення Дисциплінарної комісії щодо проведення органами контролю додаткового контролю на підставі заяв та скарг, які надійшли на розгляд Дисциплінарної комісії; виявлення Мін`юстом або територіальним органом з питань банкрутства у процесі реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків; невиконання арбітражним керуючим вимог рішень (ухвал, постанов) господарського суду у справах про банкрутство (п.2.6).

Позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін`юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п`ятим і шостим пункту 2.6 цього розділу (п.2.6.1).

Згідно пункту 5.1 Порядку №1284/5 в останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю. Пунктами 6.1 та 6.2 Порядку №1284/5 передбачено, що арбітражний керуючий має право протягом п`яти робочих днів після складення Довідки надати в письмовій формі свої пояснення, зауваження, заперечення до неї разом з необхідними документами або усунути виявлені під час перевірки порушення та надати інформацію про це комісії. Орган контролю зобов`язаний протягом двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим заперечень щодо Довідки опрацювати надані арбітражним керуючим пояснення, зауваження, заперечення.

Пунктом 6.3 Порядку №1284/5 передбачено, що комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого протягом:

двох робочих днів з дня підписання Довідки, якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень;

двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень щодо Довідки.

Відповідно до п.6.13 Порядку №1284/5, у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов`язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання.

У цьому випадку орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін`юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

До пропозиції орган контролю додає акт перевірки з усіма документами, що є його невід`ємними складовими.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України підготовлено та внесено на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання №1149 від 17.08.2018 про накладення на арбітражного керуючого Потупало Н.І. дисциплінарного стягнення. Зазначене подання внесене на підставі листа Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 10.08.2018 №13-04/7323.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України №1434/9.3.1/33-18 від 13.09.2018 «Щодо результатів засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих», за результатами заслуховування пояснень арбітражного керуючого та вивчення матеріалів перевірки, керуючись п.25 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2013 №81/5, комісією прийнято рішення відхилити подання №1149 від 17.08.2018 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого Потупало Н.І. за недостатністю підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, у відповідності до п.п.6.9, 6.9.1 Порядку №1284/5, у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень (п.6.9).

Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис (п.6.9.1).

Згідно п.п.6.10, 6.11 Порядку №1284/5, у розпорядженні міститься інформація про встановлені комісією порушення, термін та спосіб їх усунення.

Строк виконання розпорядження у випадку наявності об`єктивних підстав може бути продовжено органом контролю шляхом внесення відповідних змін до розпорядження (п.6.10).

Арбітражний керуючий зобов`язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження.

У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає висновок про виконання розпорядження, який долучається до акта перевірки.

У разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження або арбітражний керуючий не подав до органу контролю документи, що підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку (п.6.11).

Згідно п.6.12 Порядку №1284/5, у приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов`язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень.

У разі якщо арбітражним керуючим протягом року не вчинено аналогічних вказаним у приписі порушень, припис вважається виконаним.

Як встановлено судом вище, відповідач виніс розпорядження, яким зобов`язав позивача у термін до 05.11.2018 усунути перелічені в акті перевірки порушення у наступний спосіб: на виконання абзаців 7 та 13 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» отримати відповіді про наявність (відсутність) у ТОВ «Токмак Теплоенергія» захисних споруд цивільного захисту (сховищ та протирадіаційних укриттів) (Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації) та вантажних вагонів, локомотивів та іншого моторовагонного транспорту (ПАТ «Укрзалізниця»); на виконання частин 2 і 3 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» здійснити перерахунок грошової винагороди за період з 15.02.2016 по 12.06.2018 під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Токмак Теплоенергія» із розрахунку 2-х мінімальних заробітних плат на місяць згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.07.2018 у справі №908/4785/15 про банкрутство ТОВ «Токмак Теплоенергія» та надати комітету кредиторів звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого із перерахованим розміром грошової винагороди за період з 15.02.2016 по 12.06.2018 та надати документальне підтвердження схвалення комітетом кредиторів цього звіту.

Оцінюючи правомірність винесеного відповідачем розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18, суд керується наступним.

Абзацами 7 та 13 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що ним не надано відповідачу на момент винесення розпорядження документального підтвердження наявності/відсутності у ТОВ «Токмак Теплоенергія» вантажних вагонів, локомотивів та іншого моторовагонного транспорту. Відповідь Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» ПАТ «Українська залізниця» №36/3335 від 22.10.2018 про відсутність у ТОВ «Токмак Теплоенергія» вантажних вагонів, локомотивів та іншого моторовагонного транспорту була отримана позивачем лише 01.11.2018, тобто, уже після винесення оскаржуваного розпорядження.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що розпорядження в цій частині винесено правомірно.

Щодо неотримання позивачем відповіді про наявність (відсутність) у ТОВ «Токмак Теплоенергія» захисних споруд цивільного захисту (сховищ та протирадіаційних укриттів), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту - це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, до захисних споруд цивільного захисту належать: сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості; швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.

Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.

Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Вимоги на проектування нових та реконструкцію існуючих захисних споруд цивільного захисту визначені ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту».

Зокрема, відповідно до ДБН В.2.2-5-97, як споруди подвійного призначення будуються такі об`єкти будівництва (їх окремі частини): підземні переходи, тунелі, склади, споруди котловинного типу (автостоянки, паркінги, гаражі, підземні торговельні центри, підприємства громадського харчування, магазини), підвальні, цокольні і перші поверхи об`єктів цивільного і промислового призначення, незадимлювані сходові клітини типу Н4 згідно ДБН В.1.1-7.

Пунктом 1.5 ДБН В.2.2-5-97 передбачено, що для потреб господарювання захисні споруди можна використовувати як: виробничі приміщення; складські приміщення; приміщення для розміщення аварійний (ремонтних) та чергових служб; допоміжні приміщення лікувальних закладів охорони здоров`я; гаражі або стоянки автокарів і автомобілів; приміщення для проведення навчальних занять; виставкові зали; приміщення для торгівлі та харчування/закладів ресторанного господарства; спортивні приміщення; приміщення для побутового обслуговування населення.

З аналізу вищевказаних норм суд приходить до висновку, що захисні споруди цивільного захисту (сховища та протирадіаційні укриття) є перш за все будівлями чи спорудами, тому отримання позивачем у процесі розшуку майна боржника для наповнення ліквідаційної маси інформації про відсутність у ТОВ «Токмак Теплоенергія» нерухомого майна, та відповіді ФДМУ, є, на думку суду, належним підтвердження відсутності у боржника також і захисних споруд цивільного захисту.

Суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлену в постанові від 31.10.2018 у справі №903/975/14, він зазначив, що під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 в частині зобов`язання позивача у термін до 05.11.2018 усунути порушення вимог абзацу 13 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» шляхом отримання відповіді про наявність (відсутність) у ТОВ «Токмак теплоенергія» захисних споруд цивільного захисту (сховищ та протирадіаційних укриттів), є протиправним, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Що стосується встановленого актом перевірки порушення позивачем вимог частин 2 і 3 статті 115 Закону про банкрутство, та винесеного відповідачем Розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 в цій частині, суд керується наступним.

Як було встановлено судом вище, відповідно до розпорядження, позивача було зобов`язано на виконання частини 2 та 3 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» здійснити перерахунок грошової винагороди за період з 15.02.2016 по 12.06.2018 під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Токмак Теплоенергія» із розрахунку 2-х мінімальних заробітних плат на місяць згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.07.2018 у справі №908/4785/15 про банкрутство ТОВ «Токмак Теплоенергія» та надати комітету кредиторів звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого із перерахованим розміром грошової винагороди за період з 15.02.2016 по 12.06.2018 та надати документальне підтвердження схвалення комітетом кредиторів цього звіту.

Відповідно до частини 2 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п`яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2016 по справі №908/4785/15 позивач був призначений ліквідатором ТОВ «Токмак теплоенергія». Вказаною ж постановою від 15.02.2016 суд припинив процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ «Токмак теплоенергія» та повноваження розпорядника майна боржника, визнав ТОВ «Токмак теплоенергія» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Частина ж 2 статті 115 Закону про банкрутство встановлює порядок визначення грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна.

Позивач повноваження розпорядника майна ТОВ «ТОКМАК ТЕПЛОЕНЕРГІЯ» у справі №908/4785/15 ніколи не виконувала, тому встановлення відповідачем в Акті перевірки факту порушення позивачем ч.2 ст.115 Закону про банкрутство є протиправним, а як наслідок - вимога про усунення такого порушення, викладена в оскаржуваному Розпорядженні, також є протиправною.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 в частині зобов`язання позивача у термін до 05.11.2018 усунути порушення вимог частини 2 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вчинивши дії, перелічені у Розпорядженні, є протиправним, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Частиною 1 статті 115 Закону про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Частиною 3 статті 115 Закону про банкрутство визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Відповідно до абзацу 8 пункту 37 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/606/2013 від 28.03.2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI), в разі неотримання керівником боржника заробітної плати за останні дванадцять місяців його роботи, основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

З пояснень позивача вбачається, що фінансово-господарські та інші документи боржника позивачу, після призначення її ліквідатором, посадовими особами боржника передані не були, фінансові звіти боржником востаннє подавалися лише за 2012 рік, тому, нараховуючи собі основну грошову винагороду у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат позивач керувалася приписами абзацу 8 пункту 37 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/606/2013 від 28.03.2013.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч.3 ст.115 Закону про банкрутство, що виразилося в нарахуванні позивачем основної грошової винагороди за період з 15.02.2016 по 12.06.2018 за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «ТОКМАК ТЕПЛОЕНЕРГІЯ» у сумі 295884,63 грн. із розрахунку 4-х мінімальних заробітних плат, яка частково була отримана у сумі 7788,91 грн. ґрунтується на висновках, зроблених Господарським судом Запорізької області в ухвалі від 24.07.2018 по справі №908/4785/15.

Так, вказаною Ухвалою від 24.07.2018 Господарський суд Запорізької області встановив основну грошову винагороду позивачу за виконання повноважень ліквідатора у справі №908/4785/15 у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про встановлення йому основної грошової винагороди у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, Господарський суд Запорізької області зазначив, що ні до матеріалів клопотання, ні безпосередньо в судовому засіданні ліквідатором не було представлено суду документального підтвердження неотримання керівником боржника заробітної плати за останні дванадцять календарних місяців його роботи.

З аналізу ч.3 ст.115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що вказана норма встановлює обмеження щодо максимального розміру основної грошової винагороди ліквідатора, а саме - такий розмір не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Водночас, мінімальний розмір основної грошової винагороди ліквідатора вказаною нормою не встановлений. Частина 3 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» лише встановлює, що основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора має визначатися в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута.

На думку суду лише тоді можна було б говорити про порушення позивачем вимог ч.3 ст.115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якби позивач встановила собі основну грошову винагороду у розмірі, що перевищував би 10 мінімальних заробітних плат, або у розмірі, більшому, ніж дві середньомісячних заробітних плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута, якби такий розмір був відомий.

Проте, ні Акт перевірки, ні винесене на його підставі Розпорядження, так само як і Ухвала Господарського суду Запорізької області від 24.07.2018 у справі №908/4785/15, не містять інформацію про те, якою була середньомісячна заробітна плата керівника ТОВ «Токмак теплоенергія» за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття ліквідаційної процедури.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог ч.3 ст.115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпідставними, а Розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 №16-р/18 в частині усунення позивачем порушень вимог ч.3 ст.115 Закону про банкрутство, винесено протиправно, а тому підлягає скасуванню, а позовна заява в цій частині - задоволенню.

Суд також приймає до уваги те, що позивач за період виконання обов`язків ліквідатора ТОВ «Токмак теплоенергія» з 15.02.2018 по 12.06.2018, тобто, упродовж більше ніж 2-х років, отримала основну грошову винагороду в сумі лише 7888,91 грн.

Оцінюючи правомірність винесеного відповідачем припису про недопущення повторних порушень від 04.10.2018 №20-р/18, суд керується наступним.

Як встановлено судом вище, відповідач виніс припис щодо недопущення позивачем у подальшій діяльності порушення вимог абзацу 4 частини 2 статті 41 Закону про банкрутство та положень пунктів 6, 7 розділу І, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ, пункту 2, підпункту 2.2, пункту 2, підпункту 3.2, пункту 3, підпункту 4.1 пункту 4, підпункту 5.4 пункту 5, підпункту 8.6 пункту 8 розділу ІІІ, пункту 2 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 02.09.2014 №879, а саме - арбітражним керуючим Потупало Н . І . на перевірку не надано доказів належного проведення нею інвентаризації після призначення її ліквідатором на ТОВ «Токмак Теплоенергія» станом на 16.05.2016 згідно наказу ліквідатора ТОВ «Токмак Теплоенергія» від 13.05.2016 №1 «Про проведення інвентаризації», а саме: нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, бланків документів суворої звітності, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень і резервів, складання нею протоколу інвентаризаційної комісії за результатами проведеної інвентаризації майна ТОВ «Токмак Теплоенергія». Також арбітражним керуючим на перевірку не надано доказів належного проведення нею інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності за 2016 рік (тобто до 28.02.2017), за 2017 рік (тобто до 28.02.2018), а саме: нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, бланків документів суворої звітності, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень і резервів, складання нею протоколу інвентаризаційної комісії за результатами проведеної інвентаризації майна ТОВ «Токмак Теплоенергія».

Абзацом 4 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.

Відповідно до п.2 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 02.09.2014 №879 (надалі - Положення №879), це положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Пунктами 4 і 5 Положення №879 передбачено, що проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання (п.5).

Згідно п.6 Положення №879, суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов`язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов`язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об`єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов`язання (непередбачені активи та зобов`язання) підприємства (застави, гарантії, зобов`язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Відповідно до п.7 Положення №879, проведення інвентаризації є обов`язковим: перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу; у разі передачі майна державного підприємства або бюджетної установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства, передачі державного підприємства (його структурних підрозділів) або бюджетної установи до сфери управління іншого органу управління (на дату передачі), крім передачі в межах одного органу управління, в інших випадках, визначених законодавством; у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні; у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства; за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа; у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства; у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу; у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу); в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419, річна фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 28 лютого наступного за звітним роком.

Згідно абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Положення №879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Абзацами 1-5 пункту 10 розділу І Положення №879, інвентаризація активів та зобов`язань перед складанням річної фінансової звітності проводиться до дати балансу в період: трьох місяців для необоротних активів (крім незавершених капітальних інвестицій, об`єктів основних засобів, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством, зокрема автомобілів, морських і річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, тощо), запасів (крім незавершеного виробництва та напівфабрикатів, інших матеріальних цінностей, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством), поточних біологічних активів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов`язань (крім невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); двох місяців для незавершених капітальних інвестицій, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, фінансових інвестицій, грошових коштів, коштів цільового фінансування, зобов`язань у частині невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; до тимчасового вибуття з підприємства об`єктів основних засобів, зокрема автомобілів, морських й річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, інших матеріальних цінностей, які на дату інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством.

При цьому інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об`єктів може проводитись один раз на три роки (крім нерухомого майна державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій, у тому числі того, що передано в оренду, концесію, та державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об`єктів державної власності).

Пунктом 1 розділу ІІ Положення №879 передбачено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства, представники структурного підрозділу (служби) з внутрішнього аудиту.

Згідно пунктів 14, 15 розділу ІІ Положення №879, інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов`язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.

Бюджетні установи відомості про результати проведених інвентаризацій оформляють за формами, визначеними законодавством (п.14).

Інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом. В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансових інвестицій, а також повнота відображення грошових коштів на рахунках у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства (п.15).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були видані накази №1 від 16.05.2016, №1 від 11.01.2017 та №1 від 09.01.2018 «Про проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом відповідно на 18.05.2016, 16.01.2017 та 09.01.2018. Для проведення інвентаризація була створена постійно діюча комісія у складі: голови - ліквідатора Потупало Н.І., членів комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

За результатами кожної проведеної у 2016, 2017 та 2018 роках інвентаризації були складені інвентаризаційні описи основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, об`єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, грошових коштів у касі та на рахунках банківських установ, відповідно до яких встановлена відсутність у банкрута основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, об`єкти права інтелектуальної власності, готівкові кошти у касі та кошти на рахунках банківських установах. Також складені за результатами кожної інвентаризації акти інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами, відповідно до яких дебіторська заборгованість у банкрута відсутня, кредиторська заборгованість - 4049898,25 грн.; перелік кредиторів, перелік дебіторів, відповідно до яких дебітори у банкрута відсутні, акти інвентаризації платежів до обов`язкових (цільових) соціальних фондів в державний та місцевий бюджети, відповідно до яких дебіторська заборгованість у банкрута відсутня, заборгованість з податків і зборів становить 792352,78 грн., переліки дебіторів по платежам до обов`язкових (цільових) соціальних фондів в державний та місцевий бюджети, відповідно до яких дебітори у банкрута відсутні, переліки кредиторів по платежам до обов`язкових (цільових) соціальних фондів в державний та місцевий бюджети, відповідно до яких кредитором банкрута є Токмацька ОДПІ з кредиторською заборгованістю у сумі 792353,00 грн.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 розділу ІІІ Положення №879 (інвентаризація нематеріальних активів) до інвентаризаційного опису вносяться дані про назву нематеріального активу, характеристику, призначення, дату придбання (введення в експлуатацію), первісну (переоцінену) вартість, суму накопиченої амортизації, строк корисного використання, кількість та вартість об`єкта чи групи об`єктів нематеріальних активів. Інвентаризаційний опис складається за об`єктами нематеріальних активів чи групами однотипних за призначенням і умовами використання об`єктів нематеріальних активів та окремо за кожною матеріально відповідальною особою.

Підпунктом 3.2 пункту 3 (інвентаризація незавершених капітальних інвестицій) розділу ІІІ Положення №879 передбачено, що в інвентаризаційних описах незавершених капітальних інвестицій вказуються найменування об`єкта, обсяг виконаних і оплачених робіт за видами, конструктивними елементами, устаткуванням.

Згідно підпункту 4.1 пункту 4 розділу ІІІ Положення №879 (інвентаризація запасів), інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.

На малоцінні та швидкозношувані предмети, які обліковуються в оперативному порядку, інвентаризаційні описи не складаються, а перевіряється фактична наявність цих предметів у матеріально відповідальних осіб шляхом зіставлення з відомістю оперативного обліку. Виявлена при цьому нестача предметів оформлюється актом.

Спецодяг та предмети індивідуального користування, відправлені у прання та ремонт, перевіряються на підставі документів надавача послуг.

Підпунктом 5.4 пункту 5 розділу ІІІ Положення №879 (інвентаризація біологічних активів) передбачено, що інвентаризаційні описи щодо біологічних активів тваринництва складаються за видами тварин окремо у фермах, цехах, відділеннях, бригадах і за матеріально відповідальними особами.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 розділу ІІІ Положення №879 (інвентаризація готівки, грошових коштів та їх еквівалентів, бланків документів суворої звітності), наявність готівки, грошових коштів, цінних паперів, грошових документів (сплачених санаторно-туристичних путівок, поштових марок тощо) і бланків документів суворої звітності встановлюється інвентаризацією та оформляється актом інвентаризації.

Згідно підпункту 8.6 пункту 8 розділу ІІІ Положення №879 (інвентаризація витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень та резервів), до акта інвентаризації включаються: визначена за результатами інвентаризації сума витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечення (за його видами) і резерву сумнівних боргів разом із відповідними розрахунками, а також відповідні суми за даними бухгалтерського обліку.

Пунктом 2 розділу ІV Положення №879 передбачено, що протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що перед складанням річної бухгалтерської звітності та у випадку зміни матеріально відповідальних осіб проведення інвентаризації є обов`язковим. При цьому, інвентаризації підлягали всі активи і зобов`язання ТОВ «Токмак Теплоенергія», а саме: основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції, запаси, біологічні активи, готівка, грошові кошти та їх еквівалент, бланки документів суворої звітності, дебіторська та кредиторська заборгованість, витрати і доходи майбутніх періодів, забезпечення та резерви. За результатами такої інвентаризації складається протокол інвентаризаційної комісії.

Таким чином, на думку суду, висновок відповідача про обов`язковість проведення позивачем інвентаризації всіх активів і зобов`язань ТОВ «Токмак Теплоенергія» станом на 16.05.2016 року та перед складанням річної фінансової звітності за 2016 рік (у строк до 28.02.2017) та за 2017 рік (у строк до 28.02.2018) зі складанням підтверджуючих це документів, є правомірним.

Доказів проведення позивачем інвентаризації нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, бланків документів суворої звітності, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень і резервів ТОВ «Токмак Теплоенергія» та складання нею протоколу інвентаризаційної комісії за результатами проведення такої інвентаризації, матеріали справи не містять. Більше того, позивачем не заперечується факт не проведення вказаних вище видів інвентаризацій.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що при оформленні результатів інвентаризації, яка проводилася на ТОВ «Токмак Теплоенергія», були задіяні лише ті інвентаризаційні описи та акти інвентаризації, які підтверджують та відображають наявність/відсутність активів та зобов`язань, як можливо було б встановити з інформації, наданої реєструючи ми органами, оскільки, ні Положенням №879, ні іншими нормативними актами не передбачена можливість проведення інвентаризації таким вибірковим способом.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем припису про недопущення повторних порушень від 04.10.2018 №20-п-18 та необґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо твердження відповідача про те, що виконавши оскаржуване Розпорядження позивач тим самим підтвердив, що висновки Акту перевірки від 08.08.2018 і розпорядження про усунення порушень від 04.10.2018 є правомірними, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.11 Порядку №1284/5, арбітражний керуючий зобов`язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження.

У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає висновок про виконання розпорядження, який долучається до акта перевірки.

У разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження або арбітражний керуючий не подав до органу контролю документи, що підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку.

Абзацом 4 пункту 7.1 Порядку №1284/5 передбачено, що підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю.

Чинне законодавство не містить положень щодо зупинення дії розпорядження у зв`язку з його оскарженням до суду, так само як і положень про те, що дисциплінарне стягнення до арбітражного керуючого за невиконанням арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю, не застосовується до закінчення процедури його оскарження.

Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами позивача, що останній не ризикуючи можливістю накладення на нього дисциплінарного стягнення, позбавлений вибору щодо того виконувати чи не виконувати у встановлені відповідачем строки винесене стосовно нього розпорядження, навіть якщо таке розпорядження оскаржується позивачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Арбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати в частині розпорядження про усунення порушень №16-р/18 від 04.10.2018, видане Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області.

Стягнути на користь арбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п`ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69017, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 02891463).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено: 17.02.2020

Суддя А.С. Мазур